Юлька Гриценко – Павутина
На годиннику північ і дим цигарковий.
Мовчить календар про застиглі літа.
А на стелі павук: в павутину любові
Доплітає розлуки з десятка до ста.
Замість сонця вплітає тумани й тривоги,
Замість вірності зради одвічні плете.
Там, де ліжко було, простелилась дорога.
Там вже й потяг, й прощання святе.
Прокидаюсь, змітаю гидку павутину.
За цигаркою тягнеться сонна рука.
Споглядаю, як плаче у тиші годинник
За згасанням життя павука.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юлька Гриценко – Про операторів Я мовчання як солод смакую, А мобільник все плаче : “Пробач”. Та на відповідь коштів бракує, Може досить із мене нестач? Рідний номер не стану знімати. Замість голосу довгий гудок. Бо втомилась постійно читати, Я від нього сухе “все ок”. Хворе серце тріпоче у грудях. Наче в прірву летять смс. І ніколи вже разом не […]...
- Юлька Гриценко – Рай моїх мрій Рука тремтить. Малюю мить. Малюю вічність. Рядки летять: Мій сенс життя Мовчить так звично. Римую те, Моє святе, Моє солодке. Роблю дива: Мої слова Міняють нотки. Розгорну ніч. Мовчиш чи спиш? Мене не чуєш… Раптовий крик. Мій сон вже зник? Мабуть, не сплю я…...
- Юлька Гриценко – Зальвовлені Покотилися спогади краплями, Наче перли намиста погублені. І старенька бруківка заплакала, Недоніжена і недолюблена. Наче громом у полі між травами Пронеслись два трамваї сполохані. І прощання здавалось забавою Для нещасних, до болю закоханих. Поміж куполів неба вечірнього, Майоріли зіниці залякані. Обіцяли навік бути вірними, А сьогодні від зради заплакали. Пронеслось “прощавай” над вокзалами, Переходами і […]...
- Юлька Гриценко – Лист у жовтень Ти пишеш листям по асфальті Слова до спалених пісень. Кричиш про дощ на перших шпальтах, І плачеш крапкою в есе. Твоє ім’я на смак солодке Палає вогником в очах. В тобі заграли щастя нотки, Бо ти не відчай, не печаль! Хапаєш теплими руками Листи у жовтень золоті. А я синоніми шукаю, Моїх до тебе почуттів. […]...
- Юлька Гриценко – Із роздумів I Заблоковані виходи з відчаю, І навколо печально сигналили. Та й розлука здавалася вічною, Доки планами мрії не стали нам. Та на цвинтарі вкритому холодом, Поміж книгами власної совісті. Я вмираю, не маючи досвіду Написання щасливої повісті. Закупорені теплими росами, Ми від справжнього світу ховалися. Доки просьби не стали погрозами, Доки всі оригамі не склалися. […]...
- Юлька Гриценко – Зраджені Між здорових лиш я занедужала, Споглядаючи сонце на відстані. І якими б не були байдужими, Все одно ще лежатиму близько я. Затремтіли на віях підсніжники, А сріблясті монети розтрачені І якими б не були ми ніжними, Все одно, наче зраджені плачемо. Загубились колись між роками ми, І, здавалось, провини загладили. Та якими б не були […]...
- Юлька Гриценко – І я туди ж Пахнуть ранком, розмиті стандартом газети. Манить простором, шматтям забите вікно. Політична вуаль у кіно, між людей в інтернеті. Підсвідомо сьогодні вона – мій гіпноз. Сонна лампа і промені змерзлого сонця. На полиці – відксерений друг і поет. І листівки-агітки на кожному кроці, Про політику кожен відомий куплет. Огляд преси вечірній: трагедії, вибори, гроші. А про […]...
- Юлька Гриценко – Осіннє Ти ввірвалась у сон вітром дужим. Календар позривав літні спогади. І блокнот вкотре падав в калюжу Серед листя, обману і здогадок. Ти втирала сльозу чистим шовком. Цілувала ранковими росами. Я без тебе жила надто довго, Тож тепер не залякуй морозами. Зацілуй мене листям опалим. Ми ж обоє у долю не віримо. Я не стихла, не […]...
- Юлька Гриценко – Мені б Тебе так не любити Весняним сміхом, сонцем сита, Вже досить прагнень і бажань! Мені б сховати власний жаль, Мені б Тебе так не любити. З очей дощі вже вітер витер, І марно плакати в душі! Мені б спинитись на межі, Мені б Тебе так не любити. Солодким смутком небо вкрите, І тільки спогадів потік… Не треба щастя у житті! […]...
- Юлька Гриценко – Про славу, квіти і псевдодрузів А що є слава? Світ ілюзій, Бурхливих оплесків букет, Широке коло псевдодрузів І псевдомрій буття гірке. А що є слава? Море втіхи, Прийоми з квітами й вином, Де псевдодрузі псевдосміхом З чужих вершин зіткали дно. А що є слава? Світло камер, Коктейль із фото та пліток, В який немитими руками Й тебе домішують шматок. А […]...
- Микола Руденко – В донецьку Для чого? Можливо, заради прощання Мене повернула година остання На землю, з якої для рим і думок Життя мого витік нерівний струмок. І що це за фокуси, що це за жарти? Я звідси на крила здіймався без варти – Шахтарська дитина, палкий піонер. Чому ж мені руки за спину тепер?.. Крізь грати, крізь мури виходжу […]...
- Микола Руденко – Щирість Понад щирість людську, понад слово Правдиве Ані радості в мене, ні щастя нема. Що було б, якби з нами лукавила нива Чи прийшла замість літа підступна зима? Хай тобі залишається хитрість єдина,- Як створити живе із металу і скла… Не тому ти не мавпа уже, а людина, Що навчився ховати думки та діла. Світло прямо […]...
- Ольга Анцибор – Ніч Потяг мчить крізь засніжену ніч, Він везе мене з рідного міста, Я із болем своїм віч-на-віч І думкам в голові моїй тісно. В скроні стукають сотні питань, За вікном заметіль не стихає. В полі сніжнім займається рань, Але відповідей немає. Ніч без сну добігає кінця, До столиці підходить мій потяг. Без надії дорога оця, Вихолоджує […]...
- Людмила Черкун – Слухай 1.ХІІ Слухай: Тремтять ліси, Холодом днів сповиті. Виють самотні пси В позаторішнім житі. Сипле Вночі мука Над блідолицим світом. Мертво стоїть ріка, Поряд – притоки-діти. Сонно Погляне вниз Клен, голодранець сивий. Плаче під снігом хмиз, Тріскаючи безсило. Серед Збліднілих барв Ясно зорить калина. Ліжко блакитних хмар Повне снігів і диму. Стерто Останній слід – Перший […]...
- Павло Глазовий – Тіснота З німецького гумору Серед залу у музеї, світлим склом прикрите, Стоїть ліжко старовинне, дуже знамените. Гід пояснює туристам: – дами і панове! Двісті літ було в готелі ліжко це чудове. В ньому спали знамениті вчені і поети: Гегель, Шлегель, Шіллер, Гейне і великий Гете. І спитала дама, схожа на велику діжку: – Як же всі […]...
- Юлія Алейнікова – Вип’ємо кави востаннє Вип’ємо кави востаннє. Дивися мені у очі. У нас такі різні бажання… Тепер ти мене не хочеш. Боявся завжди обпектися, А я полюбляю гаряче. Добре, що ми розійшлися. Бачиш, ніхто не плаче. Пий свою каву без цукру, Я буду пити солодку. Дай на прощання руку. Передчуваю свободу....
- Леся Українка – “То була тиха ніч чарівниця… “ То була тиха ніч чарівниця, Покривалом спокійним, широким Простелилась вона над селом, Прокидалась край неба зірниця, Мов над озером тихим, глибоким Лебідь сплескував білим крилом. І за кожним тим сплеском яскравим Серце кидалось, розпачем билось, Замирало в тяжкій боротьбі. Я змаганням втомилась кривавим, І мені заспівати хотілось Лебединую пісню собі....
- Павло Мовчан – “Час виснаживсь. Напевне, він знемігсь… “ Час виснаживсь. Напевне, він знемігсь В мені, в тобі… І будь-яка тривалість Огидна нам, як почорнілий сніг, Що завалявсь на клумбі привокзальній. А простір ніби в потяг перейшов, У синій потяг, зменшений до крапки… Заглибившись у зір, він, мов цвяшок, Зіниці рве, а потяг їде хряпко… Ніби не він, а ти його везеш, В тобі […]...
- Христина Сможаник – Краще – прощання Так хочеться зникнути Ароматом розтворитись, В себе поникнути, Десь в хмарах заритись Та біль і страждання Вибір чекають такий, Адже прощання На смак сам такий Влітаєте подихом вітру У моє незвичне життя А видрете ви з нього тугу Терновим квітом каяття Та краще нехай те прощання Хоч тиждень болить, Аніж ваше чекання Половину життя мозолить....
- Давай зламаєм ліжко Давай зламаєм знову твоє ліжко Бо тільки вчора відремонтував його Прийшла весна ти розумієш мене кішко Ти пошкодуй весною котика свого Давай ламатимем його весною І літом, осінню, а також і зимою Тебе я люблю, люблю я з тобою Ламати твоє ліжко моєю виною Давай зламаєм ліжко моєю виною Нехай на тебе батько не кричить […]...
- Павло Мовчан – “Реалізується прощання… “ Реалізується прощання, І зосереджується біль До спазматичного мовчання У серцевині, у тобі… Роз’ятрюю, як рану, губи, Добувши звуки з глибини, Мов згустки крові: лю-ба, лю-ба… Вкінці спочатку озирнись… Не озираєшся… Поволі… Тебе… дорога… віддаля… Світло без тіні… Зойк без болю… Тікає… із-під ніг земля…...
- Семенко Михайль – Море моєї душі В темную ніч я до моря душі Прислухаюсь. Море мовчить, мороком вкрите, Урвища сплять у тиші. Я вдивляюсь. Серце серпанком зловісним облите, Бачу примари. В тиші морській бліді їх хвилі пливуть, Котяться німо бурунами. Привид чи хмари? Старшно в мовчанні. духів женуть Над нами. Море мовчить, млою облите, Урвища сплять у тиші. В темную ніч, […]...
- Катерина Кочетова – Ти звучиш у мені Ти звучиш у мені… Літній парк і сплетіння рук. А тоді моє щастя – лише у твоїх обіймах… Поцілунок прощання на згадку я заберу, Коли ніч огорне і у казку до себе прийме. І тих спогадів біль перетнув не одну межу, І той час, що лікує, втрачає мою довіру. Я тобі про любов не казала […]...
- Замість крові в жилах весна Замість крові в жилах весна, Замість серця всередині квітка, Замість тіні лиш пляма пуста. Замість розуму в голові нитка. З цього висновок маю один: Моє серце цвіте раз на рік Раз на рік я буваю тупим І весна я, на жаль, не на вік. Що за диво з країни чудес, Чи з палати міської лікарні? […]...
- Микола Вінграновський – Тост Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, – Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях небозвід; І морезвід півчарою другою – І чара зустрічі в руці моїй горить! Вино в ній – ти. Любовною рукою Я п’ю тебе за тебе у цю мить. Я п’ю за мить – за вогняне […]...
- Павло Мовчан – “Ти світиш в ніч лунку… “ Ти світиш в ніч лунку Тонким осколком скельця І носиш в кулачку Пташине ніжне серце. Я знав твої меди, Дзвінкі твої відерця, І коряком водив По зачапілих денцях. Загляну в копнячок, Пригну вниз павутину – В прозорий корячок Візьму-черпну росину. І так усе життя: Ходіння і шукання, І згадки про пиття, Якого смак – незнаний…...
- Таня Сітрі – Я так боюся твоєї тиші Я так боюся твоєї тиші, Я так боюся німих віталень, І дощ зі снігом зовсі̀м невтішно Ведуть мене до порожніх спалень. Розм’якло небо, мов паперове, Стандартні теми, холодні руки – Я так боюся, що це надовго! Зникає світло… Стихають звуки… Весняні будні в брудну клітинку: Списались траси в задовгі строки, Та несуттєво – вірші без […]...
- Антонич Богдан-Ігор – дороги Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, Тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень Цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці (дороги, […]...
- Алла Жабокрик – Твій голос Твій голос Твій голос тепер мені сниться Від нього потрібно ховатися так Як від сонця ховають зіниці. Твій голос Твій голос мене убиває Ламає/ судомить/ шмагає/ зжерає Твій голос. А скільки ж у ньому прозріння! Твій голос – моє божевілля І я віддала би усе щоб щодня Сходити з розуму (бо ж то фігня) Нащо […]...
- Микола Вінграновський – Романс Не говори, не говори Про світанковий яр, Там сплять прощання явори Під вибухами хмар. Бродили щастям дні мої З тобою у маю, І на багнети солов’їв Я кинув юнь твою. Я плескав небо мрій своїх На твій дівочий шлях… І жаль мені, що я не міг Спалить тебе в полях. Не говори, не говори Про […]...
- Микола Вінграновський – Стоять сухі кукурудзи Стоять сухі кукурудзи, Й сухе волоття суше просо. Лелека, мов старий грузин, По жовтім полю ходить босо. Лисиця їла – і нема. Лиш облизнулась в жовтій тиші. А з хмаренятками у звишші Хмарина-мама йде сумна… Дружина спить, і на столі Лежать панчохи і в’язання. І в шибці чорт стоїть до рання. Зоря і чорт на […]...
- Надія Ковалюк – Твій мерседес виблискує на сонці Твій мерседес виблискує на сонці. Він нас везе до станції “прощання”. І навіть крізь затемнені віконця- Я бачу тінь свого розчарування… Такі, як ти-не чесні, не відверті, Хвальбу і наглість носять, як медалі. Але в складній життєвій круговерті- Вони перемагають у фіналі. Таким, як я-життя ламає крила. Вони не носять титулу принцеси. Такі, як я-все […]...
- Микола Руденко – Шлях-дорога в небокрай веде Шлях-дорога в небокрай веде. Обіч розступається стерня. То не я – моя уява йде, Наче босоноге старченя. Люди добрі, орачі-дядьки! Чи то ви зробили, чи не ви? Всюди пшениці та буряки – Ні волошки в полі, ні трави. Тільки по канавах реп’яхи, Тільки лопушиння по ярках. Вже заорані й старі шляхи – Мов розтято вени […]...
- З Р. С З РОЗБИТИМ СЕРЦЕМ ПРОКИдАЮСЬ З РОЗБИТИМ СЕРЦЕМ ОдЯГАЮСЬ З РОЗБИТИМ СЕРЦЕМ СЕРЦЕМ ЙдУ І ЇдУ ХОЧ ТВОГО ВЖЕ НЕМА І СЛІдУ ТА ВСЕ ОдНО ЧОМУСЬ ШУКАЮ З РОЗБИТИМ СЕРЦЕМ РОЗМОВЛЯЮ, СМІЮСЬ, АЛЕ НЕ ЗАБУВАЮ АНІ НА МИТЬ дУШЕВНИЙ БІЛЬ А ВІН МЕНЕ НЕ ПОКИдАЄ БУВА, ЩЕ БІЛЬШЕ ЗАБОЛИТЬ СУМНИХ ПІСЕНЬ ВЖЕ НЕ ВМИКАЮ ЗАБ’ЮСЬ В […]...
- Ірина Галинич – Вкрадений спокій Так люблю я самотності миті, Коли клопіт і гул весь погас І захоплюють рими, що в тиші Заплітають віночок із фраз. Коли стихне шумна автострада Й за вікном потм”яніють вогні- Буде в тиші самотній відрада Й залунають у серці пісні. І тоді пригадаю той вечір, І той день, що давно вже погас. Перекину турботи на […]...
- Микола Руденко – Спалах пам’яті Прокинувся від того, що свою Впізнав садибу – хату і повітку. Я запашні “варенички” жую, Які акація дарує влітку. Гуде бджола. Вертаються в село Селянські гарби, різнотрав’я повні… Це ж півстоліття в пам’яті жило – Як із глибин продерлося назовні? Нічне повітря здавлене, густе. Сусіда уві сні в подушку плаче. А у мені акація цвіте […]...
- Заворожили в́орони світанок… – Ліна Костенко Заворожили в́орони світанок – Не сходить сонце – тільки кар та кар. Розбившися грудьми об полустанок, В траві лежить березовий Ікар. Пливе перон за сизими шибками. Туман… Шлагбаум… Тиша… Переїзд… Дерева, як закидані шапками, Стоять у гронах ще порожніх гнізд. Пройти уранці вулицями тиші. Знайти готелик. Скинути пальто. І де я, хто я, – полустанків […]...
- Руданський Степан – Свята сім’я Лежить собі старий піп – Де йому ї..ти. Але його попадя Давай зачинати. Зачіпала і товкла Куди довелося, На остаток заскубла Попа за волосся. Не витримав старий піп: “Ну ж бо ти, старая! Хоч голови не скуби – Голова святая!” “Що ж у тебе не святе?” “Все святе, небого!” “То і я, либонь, свята З-за […]...
- Роман Купчинський – Заквітчали дівчатоньки Заквітчали дівчатоньки стрільцеві могилу, Замість мали заквітчати стрілецькую милу. Невисокий хрест берези заплели віночком, Замість мали заплітати косу барвіночком. Ще й пісочком висипали стежечку довкола, Замість мали простелити рушник до престолу. Похилились дві тополі наліво й направо, А у вітах шумить вітер про стрілецьку славу....
- Мозолевський Борис – дорогою стріли Шалений лет – і потяг проминув Кривого Рога димарі червоні. Вони услід рвонулись, наче коні, І стали. Й попливли у далину. І знову лет – крізь відстані, крізь ніч, Крізь кіммерійство, скіфство, половецтво, І потяг мчить, немов стріла ловецька, І цілий всесвіт падає навстріч. Куди цей лет? – мовчить німа пітьма. Якби ж під неї […]...
Шевченко і мертвим і живим аналіз.