Юра Матвійчук – десь між весною і літом – тиша
Десь між весною і літом – тиша,
Сплять музи на крилах вітрів…
Про кохання давно не пишеться,
Надто багато випало злив…
Про кохання мовчать світанки,
Мовчать ріки, озера, моря…
Наповнюються жалем склянки
І щоразу я п’ю їх до дна…
Десь затаїлись слова і фрази,
Сховалася ніжність і щирість…
Я не забував тебе ні разу,
Та скажіть мені на милість,
Чому про кохання не пишеться?
Яким би воно не було, чому… ?
Душа снами вже не тішиться,
Там лиш про смерті і гірку війну…
І тут десь між весною і літом,
Топлю себе в словах між римами,
А музи сплять мої спокійно…
Про кохання не пишеться силою…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Хвильовий – “Співає тиша десь… “ Співає тиша десь, Квітніє у просторах, У мертвій шахті я – Затоплена вона, А потім дзвін-удар, І от гудуть мотори – То по Вкраїні йде Електрики весна. А потім знову кокс, І рейки, й вагонетки, Вузькоколійки дух (як у Карпатах сніг). А на світанку хрест, Розіп’ятий на нетрі, І за горбами смерть, Й осіннії пісні. […]...
- Єлизавета Замана – думки вже пахнуть весною Думки вже пахнуть весною, Хоч тільки-но явилась осінь в місто. А подушки пахнуть тобою, Хоч їх змінили вже разів зі сто. Чогось у мені тобі бракувало, Щоб стати ближче за вітер, Що так свище зухвало Між нас, навіть тепер… Я проїдаю поглядом твою спину З вікна своєї двокімнатної, Ти йшов, як завжди – без зупину […]...
- Дмитро Загул – “Ти чудова, як вечір весною… “ Ти чудова, як вечір весною, Ти чарівна, як нічка в маю, – О, з якою гіркою журбою Я дивлюся на вроду твою! Як вечірня зоря над горою, Так твій погляд веселий горить, – Я багато хотів би з тобою Про любов, про печаль говорить. Наче сонечка захід рум’яний, Твої щічки принадні горять… Я тобою, красо […]...
- Мозолевський Борис – Тим літом у Трахтемирові На світанку приходила бабця Улита, Приносила спілих грушок полумисок, Казала: “На, поїж за мого синочка!” А син її не повернувся з далекої-далекої І дуже страшної війни. Тим літом провадилися розкопки Скіфського Трахтемирівського городища. Поблизу ж Переяслава Вже другий місяць знімався фільм “Звільнення”. Літаки налітали на переправу, Палили зенітки, І все було неприродно, Як у кіно. […]...
- Микола Вінграновський – десь є там яр у глибині полів Десь є там яр у глибині полів, Десь є там я над яром тим дніпровим. У тім яру на темнім дні діброви В цю білу провесінь до себе я розцвів. І день і ніч, і нощеденно в цвіті Цвіту собі у тім яру в полях. В моїх руках гніздо складає птах, Яєчко ронить в руки […]...
- Богдана Лапченко – Фарбованим літом сміються троянди Фарбованим літом сміються троянди, Заплакали стиха сумні небеса. Розтанула осінь, не знаючи правди І тільки блистіла в травиці роса. Стискалося серце і гупало в грудях, Лиш осінь холода зайняла думки. Не клич мене знову – ми більше не люди, Ми тільки поставлені поруч крапки. Фінальні історії тихі й безжальні, Неначе любов не ходила в садах. […]...
- Зустріч з весною (за поезіями Богдана-Ігоря Антонича) Весна, виявляється, кожного року різна: то вона довго спить, а потім враз пробудиться. А то, буває, уже й сніги зійдуть, уже й зелень готова вибухнути живим цвітом, а вона все ще чомусь зволікає. Та неодмінно відбувається одне: весна завжди настає. Про це дуже образно написав у вірші “Весна” поет Богдан-Ігор Антонич: “росте Антонич, і трава […]...
- Десь тут була подоляночка (народна пісня) Десь тут була подоляночка, Десь тут була молодесенька. Тут вона сіла, Тут вона впала, До землі припала, Сім літ не вмивалась, Бо води не мала. Ой устань, устань, подоляночко, Ой устань, устань, молодесенька! Умий своє личко, Та личко біленьке, Біжи до дунаю, Бери молоденьку, Бери ту, що скраю!...
- Дмитро Загул – “десь високо над землею… “ Десь високо над землею носить доля наше щастя, Та ніколи нам не вдасться опинитись там. Ми споріднені з землею, розрослися в ній корінням, Ми лиш котимось камінням… Не злетіти нам. Десь за тридев’ятим морем, тридев’ятою горою Під заклятою скалою спить крилатий змій… Як потвору ту поборем, то розлучимося з горем, Наше щастя метеором спалахне, як […]...
- Микола Вінграновський – За літом літо, літо літо лове За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див. Що посміхалося – сьогодні у задумі. І що журилося – не журиться, мовчить. Мовчить печаль, і сум мовчить у сумі. І ти мовчиш. Мовчання, й те мовчить. Не оглядайся! Що ти, […]...
- Богдан Шаповал – А десь далеко падають дощі А десь далеко падають дощі, І музика краплин наповнює серця Скажи своїй згорьованій душі – Їй колір суму вже не до лиця.. А десь безмежно квітне обрій, І пудрою цукровою дерева Обсипані. Веселий усміх долі, Нового ранку світло кришталеве.. Розкрий в обіймах сонцю серце, Злови в долоні крапельку дощу Тремтливий ранок все об ноги терся, […]...
- Катя Грушовська – десь під північ він знищить усе Десь під північ він знищить усе, що кричала відстань Кожен лист, що пропахлий морем, сирими портами Проростав у каютах цвіллю, зів’ялим листям Все, що пам’яттю стало та спокоєм вже не стане Він палитиме їх, а вважатиме палить себе самого Попіл ниткою протинає зап’ястя, гусне навколо тиша Кожне слово камінням в шиби, тліють клапті, горить дорога […]...
- Любов Масловська – десь в паралельному вимірі Десь в паралельному вимірі Телефоную першою, Аби зізнатись, зрештою, В тому, що завжди стримую І обертаю в жарти, Не побоюсь чи варто – Воля моя залізна… Там, у інакшому вимірі, Ми один одному віримо І не буває пізно. 21.11.2013...
- Юра Матвійчук – Знаєте Знаєте, Навіть якби на вулиці, Було все одного кольору, наприклад білого, Як чистий листок паперу, Чи помаранчевого, як сонце, Або жовтого як лимон, Я б все одно відчув, що за вікном осінь… Це специфічне відчуття її в крові, У голові, в усьому, Навіть у поведінці своїй і оточуючих… , Я знаю, що це осінь… Вона […]...
- Павло Мовчан – “Ця тиша – наче плач дитячий серед ночі… “ Ця тиша, – наче плач дитячий серед ночі: Спалахує, горить, підчорнена вогнем, І лускається скло – хтось голосно регоче, Упавши, замовка – створіння кам’яне… І болісно мовчить принишкло, наче пташка, Цей згусток блазнувань чи отверділий сміх… Тобі пониклий дух звести, мов камінь, важко, А вигукнуть “Спасіть!” в пробоїну – не міг… Мовчить людський словник… мовчать […]...
- Катерина Кочетова – десь в гаю, там де зоряні ночі Десь в гаю, там де зоряні ночі, Де не чути шелесту трав, Обійнявши міцніш прошепочеш, Як за мною весь час сумував. Я візьму твою руку в долоні, Подивлюсь в неозору даль. Я не знаю, що ночі холодні, Бо з тобою за радість й печаль. У мовчанні слів не відшукаєш, Тут немає ні рамок, ні меж, […]...
- Василь Симоненко – Тиша і грім Средь этой пошлости таинственной, Скажи, что делать мне с тобой: Недостижимой и единственной, Как вечер дымно-голубой? А. Блок I Довго спали вітри у ярах на припоні, Довго тиша гнітюча полями повзла, І стояли дерева німі на осонні, Знемагала в пилюці вечірня імла. І на трави не бризнули роси, мов перли, Як рум’янець густий раннє небо […]...
- Юра Матвійчук – Злива цілує холодні вікна Злива цілує холодні вікна, Кеди стоптують сірий асфальт… В календар заглядає літо, Думав фініш, але ні – лише старт… У відповідь вкотре мовчання, І небо це тоне в калюжах… Я як завжди залишуся крайнім, Заздри мені, чи я тобі, друже… ? Ці краплини так б’ють до кісток, Тоне місто, тону я край дороги… То не […]...
- Дмитро Павличко – “десь далеко в полі, біля стежки… “ Десь далеко в полі, біля стежки, Кароокий соняшник стоїть. Там згубила ти свої сережки На землі розпеченій, як мідь. Там шукали ми твоєї згуби Ночами у травах запашних, Там до дна я випив твої губи, І до нині ще хмільний від них. Там цвіла любов непощадима, Та нема їй більше вороття. Тільки сонях з карими […]...
- Олена довганюк – Там мріїї здійснились і десь загубились Там мріїї здійснились і десь загубились Між сотнями слів і думок. І стукали в двері серцям, що закрились На незрозумілий замок. Там болем і кров’ю ключа добивались Якого було не знайти Поразку приносячи, знову вертались Щоб тими ж шляхами піти. І мали надію, що очі сліпила, А серце вела в глухий кут, У пам’яті доля […]...
- Павло Тичина – десь надходила весна Десь надходила весна. – Я сказав їй: ти весна! Сизокрилими голубками У куточках на вустах Їй спурхнуло щось усмішками – Й потонуло у душі… Наливалися жита. – Я сказав їй: золота! Гнівно брівоньки зламалися. Одвернулася. Пішла. Тільки довго оглядалася – Мов би кликала: іди! Почали тумани йти. – Я сказав: не любиш ти! Стала. Глянула. […]...
- Ліна Костенко – Гроза проходила десь поруч Гроза проходила десь поруч. Було то блискавка, то грім. Дорога йшла кудись на Овруч в лісах і травах до колін. Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі. Черкнула блискавка по зелах, аж полягали вони всі. Над світом білим, світом білим хтось всі спіралі перегрів. А хмари бігли, хмари бігли і спотикалися об грім. Гроза погримувала […]...
- Володимир Лучук – Ніч Сплять ведмеді у барлозі, Сині роси – при дорозі. Сплять горобчики у стрісі, А грибочки сплять у лісі. Спить зайчатко під лозою, Спить рибчина під водою. Білі вівці сплять в оборі, Чорний котик – у коморі. Книги сплять за склом у шафі. В зоопарку сплять жирафи. Скрипка спить собі в футлярі, Дрібен дощик спить у […]...
- Мозолевський Борис – Прощання з літом Прокинусь, і знову в душі защемить: Я більше тебе не зустріну. Кінчається літо. На морі штормить. І дихає осінь у спину. А серце не йме іще віри і жде, Ще гріється в спогадах щастя… Чи море із небом розмову веде, Чи знову баклан розкричався… Отак і виходимо із забуття, Неначе з глибокої штольні. І знову […]...
- Людмила Лєгостаєва – Він десь воює аж на східному кордоні Він десь воює аж на східному кордоні, Вона лежить в будинку для пологів, Давно цим двом майбутня сниться доня, Вони її чекали дуже довго. Він їй листи палкі щоночі пише, Коли є час, він дуже часто дзвонить. Їй боляче і крик зриває тишу Наблизилось – сама собі говорить.. Вона сумує :він не з нею поруч, […]...
- Броніслав Грищук – Чуєш, десь ірже лошатко? Я не знаю, що це сталося зі мною, Чую жалібне іржання за стіною, Із туману, з-за світання, з-над смеркання Зве та зве кудись лошаткове ридання. Не збагну я, де воно, лоша нещасне, Невидиме, позамежне, позачасне. Може, коней крав колись мій темний пращур Та в степу лоша лишив напризволяще, І тепер чужу я муку мушу чути […]...
- Вода десь точить білий камінь… – Сосюра Володимир Вода десь точить білий камінь, Кує зозуля у гаю. Де б я не був, а все ж думками Лечу в донеччину свою. Лечу, неначе та лелека, Дивлюся радісно кругом І шахту згадую далеку, Де працював я юнаком. Дінця солодкі, ясні води, Посьолка рідного огні І той садок біля заводу, Де ми гуляли в давні дні. […]...
- Тиша – вона мене лякає Тиша – вона мене лякає, Я надто сильно боюсь залишитись у ній. Наче б то нічого страшного в ній немає, Та вона одразу ж не сподобалась мені. Здавалося б, всі люди прагнуть тиші І їдуть до околиць з міст великих, Щоб собі тихенько жить, як миші, В будиночках просторих, невеликих. Де повітря буде свіже і […]...
- Томаш деяк – якщо тобі ще болить десь в районі серця Якщо тобі ще болить десь в районі серця Коли ти бачиш натовп на вулицях міста Якщо любов до країни в тобі озветься То всі перепони й загрози не мають змісту Якщо твій прапор злітає у твоїх грудях А не на твоїй сторінці, чи на світлинах Тоді вітаю, ще трохи й ти скоро будеш Не місцем […]...
- Юра Матвійчук – Моє місто наповнене осінню Моє місто наповнене осінню, І щось душу так рве на шматки… Лягає впевненість легко покосами, Не написані лишаючи рядки… А я вкотре гублюсь між дорогами, Тримаючи болі в собі і печалі… Ступатиме відстань важкими кроками, Дістало… , до біса усе, дістало… . Стомлено дихає мовчки кімната, Вимкнене світло, увімкнена осінь… Душу вдягають у білі халати, […]...
- Юра Матвійчук – Переосмислити весну по – іншому Переосмислити весну по – іншому… Так зливи хочеться й мовчати в тиші, Ловити поглядом весь спокій лісу, Закутавшись в собі й в глибинах віршу… І пити чай у роздумах про світле, Про дні котрі минули й більш не будуть, Й про те, які несправедливі люди, І як сам ховаюся від всього світу… Переосмислити себе й […]...
- Юра Матвійчук – Стомився… Кімнати пустіють, я з ними Стомився… Кімнати пустіють, я з ними… , Там одиноко, лиш інколи кроки чужі… Там лишилось дитинство моє невловиме, Там я мов ще досі стою на межі… Там тиша пронизана спогадом й вітром, Там лишилось все, як раніше було… Там я познайомився з кривдою й світом, І вчивсь берегти любов і тепло… Роки пролетіли… , ось […]...
- Катя Гуйван – Від злості розболілась голова Від злості розболілась голова. Мовчить народ, політики і преса. Мовчать пташки, що знялись в піднебесся. Тепер і я. Мовчу тепер і я. Скажіть мені, ну що це за життя, Коли плюндрують діти Рідну Землю?! Коли вже Крим належить ввесь до Кремлю! Коли держава є, державності нема!!!...
- Юра Матвійчук – Осінь як завжди приходить з відчаєм Осінь як завжди приходить з відчаєм, Й приносить в руках холодну самотність… , А я латаю вже звичні тріщини, Під ноги кидаючи стомлену гордість… Лишаю так слів багато несказаних, Емоцій на грані ракетного вибуху, Дні складаю вже різними пазлами Надіючись, щось зміниться на крихту… Та ні… ти з осінню їдеш в Європу, Я лишаюсь сам […]...
- Юра Матвійчук – доброго ранку, стомлений світе Доброго ранку, стомлений світе, Ти збудив мене сьогодні о сьомій… Я заплутався в собі, в твоїх сітях, І не потрібний більше нікому… Я стомився від війн твоїх, чуєш… ??? Від смертей, байдужості, тероризму… Я знаю, що ти мене ігноруєш, Почуєш колись, та буде запізно… Тобі начхати, що на планеті, В одній із країн в маленькому […]...
- Юрій Матвійчук – Любити тебе платонічно Любити тебе платонічно, Ніяковіти наче уперше… Забути безглуздя, протиріччя, Говорити… неперевершена… Вірити в випадок, неймовірне, Чекати дотиків, слів приємних… Збагнути наскільки важлива, Наскільки для мене невід’ємна… Любити тебе на осліп, Незважаючи ранок чи вечір… Чекати тебе наче пострілу, Бути тобою приреченим… Любити тебе платонічно, Чекати на тебе в он – лайні… Любити тебе поетично, Писати […]...
- Кацай Олексій – Щоб зорь розірване намисто Щоб зорь Розірване намисто Зібрати стане У пригоді Непогамовне Товариство Суворооких зореходів Що знає Як до купи скласти Орбіт і формул Хитросплети Й слова Заплетені у казки Й думки Зіжмакані В планети Допоки сплять За днину снами Щоночі скарані Людини І хтось схиляється над нами, Гойднувши ледь Комет чуприни....
- Леся Українка – Тиша Морська В час гарячий полудневий Виглядаю у вiконце: Ясне небо, ясне море, Яснi хмарки, ясне сонце. Певно, се країна свiтла Та злотистої блакитi, Певно, тут не чули зроду, Що бува негода в свiтi! Тиша в морi… педве-ледве Колихає море хвилi; Не колишуться од вiтру На човнах вiтрила бiлi. З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; […]...
- Герасим’юк Василь – Тиша на острові нашому Тиша на острові нашому. Хоч і не затишно нам, Правду свою не розкажемо Навіть весняним вітрам. Острове, Острове, Острове… Латка в огромі стихій – Прочерк у замислі господа – Бинда поганських надій. Бинда, у гриви заплетена Коників наших зірких… Де вони, острове? де вона, Господи? Хто з вас затих?...
- Павло Мовчан – Холодна тиша вечорова Виснажується день, Забарвлюється тиша, Крізь глицю швидко дише – Колише павука В розірваній мережці, І полум’я зника В зотлілій головешці. Взялося холодком Скуйовджене волосся, Відлуння обідком Скотилось в безголосся. На ширину очей Слух розгортавсь крилато, І страх з глухим мечем В кущах ставав на чати. Втопивши ноги в мох, Затамувавши подих, Я виникав, як бог, […]...
Дитинство найкраща пора в житті людини.