Юра Матвійчук – Знаєте

Знаєте,
Навіть якби на вулиці,
Було все одного кольору, наприклад білого,
Як чистий листок паперу,
Чи помаранчевого, як сонце,
Або жовтого як лимон,
Я б все одно відчув, що за вікном осінь…

Це специфічне відчуття її в крові,
У голові, в усьому,
Навіть у поведінці своїй і оточуючих… ,
Я знаю, що це осінь…

Вона зі сльозами в мені кожного дня,
З своїм небом змушує кричати в чотирьох стінах,
Шукати себе в кожному закутку кімнати…
… прохолодними ранками,
Підіймає мене з ліжка і палить своїм

сонцем…
Вона кожного вечора, веде мене до тебе,
Тому що саме ти моє спасіння,
Нехай хоча би на день,
На декілька годин,
Але ти моє…

Твої очі незбагненні, в них є щось неймовірне,
Яке я ніколи не можу впіймати,
А навіть як і впіймаю, чи збагну що це… ?
Ти ніколи не вбиваєш мою надію,
Навпаки, ти її рятуєш своїм поглядом,
І зігріваєш теплими руками,
Моє інколи холодне до цього світу серце…
Ти повна протилежність цій осені,
З тобою я не шукаю себе… ., я це лише я…
З тобою, мені непотрібен більше ніхто… ,
Хіба що, трішки осені на дні чашки чорної кави…
Хіба що, трішки осені в твоїх очах…

Знаєте,
Навіть якби на вулиці, було все одного кольору…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Моя майбутня професия.
Ви зараз читаєте: Юра Матвійчук – Знаєте
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.