Юрій Андрухович – до пані Варвари Л

Натрунний портрет міщанки Варвари Лянгиш (XVII ст.)
Зберігається у Львівському історичному музеї

Тебе – теплу, погідну, лагідну, окату
Хочу кликати з ночі, всю з шовку й брокату.
Спалює мене поїдом жадання єдине:
Їхати до тебе поїздом більш як дві години.

Далі мене знищує пожадання друге:
“З темниці музейної виплинь, королево!” –
Горлав би на всю губу з любові і туги
Серед міста, опівночі, в товаристві лева.

(Лев зі мною рикав би). І коли зненацька
Ти виникла б на мій голос – ніби на портреті,
Загриміла

6 мені в серці музика вар’яцька
І мене б охопило пожадання третє:

На коліна гупнути, як бугай на страті,
І благати, мов пастир, що записує в секту:
“Ходім пити повітря. Тут повно кастратів.
Я люблю твої руки, очі, корсетку,

Сукню з ліфом, сорочку, кавтан, запаску,
А також панчохи і черевики.
Я люблю твого тіла великодню паску,
Твої лікті і фалди – і все навіки!”

Я схилявся б низько, шептав би п’янко,
Цілував би слід кроку твого, Варваро,
Край мережива твого, дурна міщанко,
Посмітюхо з Ринку, глуха почваро!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Доля україни і українців у романі тигролови.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – до пані Варвари Л
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.