Юрій Андрухович – Фотопавло

Чи легко упіймати застояне повітря
Провулків архаїчних, немов дагеротип,
Коли твоя робітня – завалена дровітня,
І не виходять очі, а іноді роти?..

І хто нарешті винен, що з нас такі моделі,
Що клацає в порожне щелепа-апарат?
Таким, як наші, пискам – не місце у музеї,
Бо ми – не те що камінь чи дикий виноград.

Та все ж фотографуєш. ЦІ невиразні більма
Наповнити душею і зберегти в роках!..
Яка уважна камера, яка чутлива фільма –
Просвічують бретельки і вени на руках.

Бо ми кудись течемо й минаємо щомиті,
А з річкової твані волого світить рінь –
Коли навколо тьмяно і контури розмиті,
Потрібен фотоспалах, як блискавка прозрінь,

Потрібно трохи солі, щоб очі проявити,
Щоб нас отут зібрати, немов довкіл стола.
Ще мить – і оживемо. Не гнути й не кривити!
І сохнуть, мов полотна, послання від Павла.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Опис процесу праці прибирання в кімнаті.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Фотопавло
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.