Юрій Андрухович – Індія починається з того, що сняться

Індія починається з того, що сняться
Сни про виправу на схід. І вони сюжетні, вони –
Наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом.
Просто чуєш сурму або гонг, або дзвін води,
Або голос, який шепоче: “Устань і йди!”,
Але ти не певен, чи серцем почув чи вухом.

Індія – це не зовсім півострів. Це материк,
Що межує з Нічим. Ані атлас, ані словник
Не враховують факту, що світ оповитий Нілом.
Що зірки на небі – це, власне, одна з вистав
У театрі Бога. І, видно, час не настав –
Площину нам легше вважати кулею. Тілом.

Ми вважаємо кулею те, що лежить, мов корж.
Але ти, почувши різке й наказове “марш!”,
Добуваєш меча і рушаєш на схід, аби вмерти.
І лаштуєш загін веселих та злих зарізяк,
І вони в поході співають приблизно так,
Як ангели в небі нічні херувимські концерти.

Площина – це пустелі й царства, хребти, міста,
Над якими лишень атмосферна густа висота
В сім ворожих небес, – і яка з них розрада чи манна!
Тільки втративши коней і друзів, увесь обоз,
Виноградною впертістю кручених, битих лоз
Ти проб’єшся туди, де доречне слово “рахманна”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Текст що не можна купити за гроші.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Індія починається з того, що сняться