Юрій Андрухович – Касарня

Ми навіть її не бачимо і не знаємо яка вона
Адже вдосвіта вибігаємо з неї і повертаємось
Коли споночіє
Певно вона мурована
Ще й досі в ній пахне людським потом
І сіном зі стаєнь гусарського регіменту
Здається має кам’яні сходи
А коли ми шкребемо її безконечно чорну підлогу
Відламками шкла і тупими бритвами
То здається шкребемо спину великого кита
Вгрузлого в мілину
У листопадовій пітьмі шостої ранку
Лунає сурма побудки
Розлучивши кожного з його нічними дівчатами
І під хрипкі погрози капралів
Друга чота зіскакує на голови першій
Ми ніяк не можемо розтулити очей і руки
Все ще тягнуться за дівчатами котрі відпливають
І так починається день

Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Касарня