Юрій Андрухович – Лікарня


Ми стаємо щоразу легшими
О десятій ранку по закінченні процедур виходимо
Всі в однакових фланелевих піжамах
В наших руках дедалі більше невагомості
Ходимо парком старої садиби
Граємо в доміно біля гіпсової купальниці над водою
По обіді граємо в доміно у палатах
Іноді нянька висварить когось
Хто наслідив колошами на музейному килимі
Граємо у доміно дивимось у вікна
Часом повз оранжерею і літню альтанку
Проносять когось такого
Укритого твердим накрохмаленим простирадлом
Їмо яблука
В наших очах щораз більше ясності
До пізньої ночі тишком розповідаємо анекдоти
Водночас прислухаємось
Коли ж нарешті вирине з лісосмуги
Той сліпучий експрес далекого прямування



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Барви українського слова.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Лікарня