Юрій Андрухович – Марко Поло казав неправду, коли

Марко Поло казав неправду, коли
Запевняв, нібито мули, воли, осли
Над проваллям пітьми і тібетом імли
Привели його далі на схід – до Китаю.
Шлях його, безперечно, – то блуд петлі.
Марко Поло, певно, спав у сідлі.
Адже далі на схід немає землі,
Адже Індія – це межа, це те, що скраю.

Про який там схід можна казати, якщо
Є стіна, за якою велике й німе Ніщо,
І Воно не любить нас не знати за що,
Як здається нам, бо насправді Воно ніяке.
Так що тут зупинка для прощ і пущ,
І останній камінь, і дощ, і кущ,
І тому гординю в собі розплющ –
Ця стіна не з тих, які беруть зарізяки.

Ця стіна – це примара така, об яку
Розсипається Азія з її масивом піску,
Розбиваються валки всі об неї, стрімку,
А над нею вже інший вимір: там Бог, світила.
Але ти приблуда, і доля твоя така:
Мандрувати вниз, поки тече ріка,
Поки віриш: на світло, немов з мішка,
Можна все-таки вийти. Ціною дурного тіла.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Ревізор микола гоголь зміст.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Марко Поло казав неправду, коли
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.