Юрій Андрухович – Похорон гімназиста С. Гошовського

Все небо в упирях. Під небом чорно:
Жалобний марш на видиху застряг.
Свобода виглядає ілюзорно –
Вся площа в пухирях і в шандарях.

Ні з місця катафалк. Нестерпно грузько –
На цвинтар нецілованих нести.
Так провінційно,

Вузько,
Пласко,
Русько:

Повсюди пси і “півнячі хвости”.

Вінок від магістрату. Від гімназії.
Довічне віко з дерева й пітьми.
Який же деспот, із якої Азії
Так офірує чистими дітьми?!

(Плач наречених. І летять, немов
Червоне пір’я, сірники розмов):
– Він відлетів під райдуги божисті,
Постали ружі з-над кривавих плям…
– Ці кулі в животах у гімназистів –
Смертельний вирок голим королям!

– Ми спраглі конституцій, революцій –
Зламати світ, і суд, і сон оцей!
– А він лежить, замучений, як Муцій,
Зганяйте мух зі змучених очей…

– А хто йому сирена та смиренна?
Сестра?

Свобода?
Смерть?
Чи наречена?

– Свобода або смерть! Настав момент!
(А впоперек – піхотний регімент).

– Творімо за невинну кров моління,
Щоб тілом недоторканим воскрес!..
(Націлених багнетів гостра лінія.
Процесія набрякла, мов абсцес).

Вони. Худих плечей застиглі ріки,
І в кожнім горлі – кривда ножова.
… а куля, що знайшла його навіки,
Уже схолола, брезкла й нежива…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Похорон гімназиста С. Гошовського