Юрій Андрухович – Романс Мартопляса

Я стужився. Я, мов кінь, погриз вудила –
Відступи, бідо гірка й мороко:
Десь любов моя на Ринку заблудила,
Десь отам,

Між ренесансом і бароко…

Я стужився. О подайте катеринку!
Про гризоту вам заграю, про утому;
Десь любов моя пропала серед Ринку,
Між перекупками, три століття тому…
Може, знову кокетує з різниками,
Що, ножі об фартухи повитиравши,
Височіють, наче брили, над лотками,
Мружать очі, мов коти, на неї завше?
Може, спритний зеленяр за стиглі вишні
Рве із неї грішну ягоду цілунку?
Чи хитрун-купець в єдваби пишні
Окрутив мою зрадливу юнку?
Ах, на Ринку – всі спокуси світу…
Там таке побачиш – не насниться!
Може, мою діву чисту й світлу
Заманили в Чорну Кам’яницю?
Чи й сама вона закам’яніла,
І тепер стоїть собі – діана!
І ночами шле камінні стріли
В мої вікна, втрачена й незнана.
Тра-ля-ля, тра-ля-ля-ля,
Тра-ля-ля, тра-ля-ля-ля,
Тра-ля-ля, леле, дана-дана!..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Волелюбний дух українського народу.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Романс Мартопляса
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.