Юрій Андрухович – Самоспалення саду

З циклу “Нотатки фенолога”

Самоспалення саду, і ця нетривка погода,
І розмита в деталях телевежі тупа стріла…
Повз ряди манекенів, нудні, мов класична ода,
Наші лиця пливуть, і на них ніби тінь крила.

Це сезону тепла завершальні небесні сплески,
Де в нечувану квітку злилися бензин та єлей,
Поки вистигне грунт, поки виступлять гострі фрески
На сирій штукатурці домів, хідників, алей.

Тільки тінь! і крило! і повсюдне оголення суті –
Ми йдемо до зими, і під нами гудуть, як поміст,
Ці міста, до яких ми так владно (так ніжно) прикуті.
Нам ніколи не вийти з осінніх беззахисних міст!..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Брати остап та андрій у повісті гоголя.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Самоспалення саду