Юрій Андрухович – Серпень. дністер


… і врешті ми спинилися. Ріка
Текла внизу, одвічна і невпинна,
А ми, мов на краю материка,
Де притча лопушана і люпинна
Зросла понад уламки городища,
Зніміли, і щільніш замкнулась тиша
Над нами, несподівана й тісна,
З ознаками оси і цвіркуна.

Та лиш на мить, бо мова про ріку.
Про вогких берегів колюче лоно,
Де так було нам солодко й солоно
Спивати воду з каменя й піску.
Корони будяків, цупка жалива
І розпал дня над повнею води
Світився нам, і то було як злива –
Ця спека, що спадала, мов меди.

Ми увійшли за згодою ріки
І стали плином, де зелені тайни
Глибин і дна, шорсткого, як віки,
Як одкровення, чисте і негайне,
Почутий логос, непогрішний рот
Землі, що не загоїть вирви й шрами
(нора? печера? смертодишний дот?),-
Усе було за нами й перед нами.

Дитячі співи, крила матерів,
Гортанна дума, щедра й достеменна,
Й над порохном чужинних упирів –
Полотна, сорочки, плащі, знамена.
І ми пливли, тонкі й легкі, мов тінь,
До болю найсолодшого в суглобах,
У цю незмовкну сповідь поколінь,
Непроминальну, наче кровообіг…

Немов рука, що вчила і вела
На круг життя, в живі безодні мови,
Гінку напругу рідного русла
Ріка навік воздала нам, братове…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Кларнетизм ознаки.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Серпень. дністер