Юрій Андрухович – Танго “Біла троянда”

Десь поміж двадцятими, поміж тридцятими,
Поміж дахами, балконами й вивісками,
В надвечірнім затемненні сніжного міста,
Снується танго безпритульне,
Вигадане студентом консерваторії на узбіччі хідника
З допомогою акордеона, романтичних уявлень і голоду.
Акордеон виливає таку аргентинську пристрасть,
Аж у серцях перехожих попівен спиняється кров,
І мандрівні папіросниці гостроплечі
Чорну фарбу виплакують з тихих очей,
І газетні хлопчиська в картузиках
Тупочуть у такт босоногими черевиками,
І нетанучі профілі хутряних пасажирок
Напівобертаються з авт і фіакрів,
А меланхолійний добряк поліцейський
Відпускає, зворушений, з Богом дільничного прошака –
Перші ніжні поривання
Поцілунки і зітхання
І твоя тремтяча рука

І кожен музичний мідяк – це визнання,
Це шанс не померти з голоду, стати генієм,
Перепустка до ювілейного залу,
Десь поміж п’ятдесятими й шістдесятими,
Де статурне сопрано і тенор з широким ротом
(і коли він його роззявляє –
На люстру летять солов’ї),
Де вишивана публіка так достигає оваціями,
Ніби чорна хмара гнівним дощем,
Де медалі, і лаври, і сльози на бюстах хористок,
Де немає зимового танго, забутого ще у тридцяті,
А колючі, мов терня, красуні тобі несуть квіти,
І шукаєш у пустці невидимий акордеон,
Але профіль тінистий

напівобертається в ложі,
Щоб тобі посміхнутись прихильно,
Щоб закликати поночі, ніби в утрачений сад,
У прожиті міста, у стемнілий, віддалений рай –
Перші неспокійні ночі
Перші муки снів дівочі
І найперше слово – кохай

Наче в мушлю сповзав ти по сходах додолу,
Обіймаючи акордеон, мов талію прачки,
І невже це був ти, і невже ти до танцю їм грав,
Цим невмитим гостям опівнічних прокурених кнайп,
Цим укладачам бруку і швачкам,
Вуглярам, ковалям, копачам, сажотрусам, повіям,
І невже це вони, проштовхавшись до твого плеча,
Все горланили: “Білу троянду-у!”
І за першими тактами більшали очі
Недорослих танечниць, що, вену вколовши,
Вилітали попарно на світло, немов на поміст,
І здіймалися білі ключиці в поривній задусі…
І тоді в цьому димі, в цих випарах, там,
Поміж двадцятими, поміж тридцятими,
Так розмито й непевно напівобертається профіль,
І ти ладен померти, і знову це танго, і знов –
Перші клятви і моління
Перші стогони й боління
І таємна перша любов…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Повчальний характер байки бджола в шершень.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Танго “Біла троянда”