Юрій Андрухович – Весна виникала, де тільки могла


Весна виникала, де тільки могла:
Трава на фронтонах, дощі і сухоти,
І тепла бруківка. Весна була зла.
Блукаючі танки і рештки піхоти
Вертались nach Osten. Черешня цвіла,
І груди, сповиті в паси портупей,
Зітхали в жаданні нових епопей.

Костел описали – від нефів до веж,
А все ж залишили стояти на площі,
Забивши дошками всі двері, а все ж
Виносили мармур і крила, і мощі –
Все золото чаш і шовковість одеж,
Всю темінь вина і кривавість корон,
І мумію графа у шапці з пером,
Серця пілігримів, сідниці блудниць,
Правиці рубак і синиць із очниць,
Мечі, дароносиці, книги і фіги
Листок з антикварного лона Ядвіги,
Покривлені м’язи і німби святих, –
Уче це призахідне тління Європи
Виносили геть. Мов у піч, мов на допит –
Жбурляли в машини. Ти вчасно затих,
А потім озвався, хрипучий органе,
Тебе розкрутили на тисячу труб,
Тебе прикладали до вуст, як до рани,
Ці душі найменші, ці діти з халуп,
З підвальних яскинь, де каміння і плющ,
З низів, de profundis, ти виник пискляво.
Тебе на свистки і гудки розпиляли,
І ти засурмив з-над катуш і калюж,
З міського підпілля, де ніч і сухоти,
Де квола весна зеленіла зі стін.
Ці губи, ці труби, ці дотики. доти,
Аж поки ця розкіш, ці мури, цей тлін…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Диктант любов до рідної мови.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Весна виникала, де тільки могла