Юрій Андрухович – Її пальтечко радісне й червоне

Її пальтечко радісне й червоне.
Вона так добре знає шлях додому,
Що в надвечір’ї, сніжному й блідому,
Біжить мені назустріч.

Перепони

Минають нас, лише гойдлива гілка
Зітхне ламкою тінню під ногами
Й затихне, мов пробачення негайне…

З ім’ям її римуються “сопілка”
І “свічечка” – мов геральдичні знаки.
І стільки того світу по дорозі
Розсипано й забуто на морозі,
Аж солодко торкнути і впізнати:

Пробитий м’яч, і слід санчат, і мідь
Замерзлого листка, й перо пташине,
Що невагомо послане з вершини,
З-поміж густих і гострих верховіть,

І це смеркання – лагідне й глибоке…
Вона біжить, і їй чотири роки.
І я услід їй тягнуся рукою,
І чим я заслоню, і як загою?..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Сосюра третя рота скорочено.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Її пальтечко радісне й червоне
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.