Юрій Андрухович – З музею народної архітектури

І

Гей, дерев’яна церкво-царице,
Гей, паніматко в хрестатій намітці;
Що тобі світ – се гульбище нице,
В небо ходімо – там тобі місце,

Там тебе стрінуть блискітки ясні,
В шибах заскачуть, сягнуть аж на хори,
Де голоси відізвуться невчасні,
Де требники зжовклі, як мертві птахове.

На мальовилах заквітнуть убрання,
Льоном дихнуть олійні парсуни,
Апостоли питимуть брагу до рання,
Нумо ж у небо, сільська красуне!

Тільки ж не можеш – коріння гудзате
В землю пустила, до чорних поточищ,
Все тобі прахом гірким припадати,
Тут – пропадати, а в небо не хочеш.

Ще й тобі жалько стражденного хлопа,
Самітню хвигуру на цвинтарній глині –
Того дерев’яного филозопа,
Що бджіл золотих стереже на малині…

II

Гов, матусю кривобока, перехняблена,
На дрантивій вивісці чарка й книш.
Глиняна помазаниця порохнява,
Ще на вітрі, мов кульбаба, облетиш,

Наречена для сердеги-подорожника,
Скільки спраглих і голодних прихистиш?
Перебендю, дівку, жовніра, острожника –
З ними вкупі, мов кульбаба, відлетиш.

А поки що – гопаки і гольтіпаки,
Скрипка, бубон, дві циганки і школяр,
Над суліями, баклагами і паки –
Піп-розстрига, машталяр і бакаляр,

Оселедці – мов русалки б’ють хвостами –
Витанцьовують по стінах, по столах,
І злітаєш ти без думи і без тями
По небесне молоко – Чумацький Шлях…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір мій улюблений твір сосюри любіть україну.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – З музею народної архітектури