Юрій Андрухович – Жовтень. Вечір

Ми ввійшли в цю осінь, як в алею…
Осене, прийми нас і помилуй!
Гіркота земного привілею:
Пережити світло, мов помилку,-

Як над нами болісно смеркає! –
Тонко рветься день, аж нам відкрилось;
Полум’я минає і зникає,
Щоб золою стати, ніби Крилос*.

Але спалах! наче засвітила
Барва крові з розписів настінних,
Барва меду, ягоди і тіла –
Відблиски дерев на наших тінях.

Ми йдемо крізь темінь, як снігами,
Світло ночі сходить, ніби проща,
Ця земля, що стигне під ногами,
З кожним кроком більша і дорожча.

* Крилос – нині село Галицького району на Івано-Франківщині, центр княжого Галича.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Кожен носить її чуму в собі.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Жовтень. Вечір
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.