Юрій Тарнавський – Сад має обличчя упиря
Сад має обличчя
Упиря, хоч починає
Цвісти, напух від
Тиші, як від крови, як
Губи, посиніло його
Каміння, простягає до шиї
Свій грунт, покорчений, як
Пальці, як очі,
Вирячені його круглі квіти.
Ніщо не знаходиться
За ним, ніхто
Не наказав йому
З’явитися, тільки три
Літери значить його
Назва, і мороз іде по
Шкірі, коли думати про неї.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юрій Тарнавський – Болить голова Болить голова, як Книжка лежить на столі, як Дерево стола тримає на Собі цю книжку, як очі Дивляться з одної сторони Обличчя на світ, у Якім стіл і книжка тривають, як Біль голови. Недалеко знаходиться Місце, де можуть Боліти серце і зуби, і Очі тримаються купи в Однім куті, де мало Хто заглядає, і де, […]...
- Юрій Тарнавський – Старий король На троні Зі своїх костей, Що скриплять, І з власної Розхитаної Тіні Він сидить У короні З мух На лисій Голові, І сльози З вапна Та синьої Фарби Течуть По його Щоках. Замість берла, Він тримає Свій вказівний Палець, Замість держави, Чашку Свого холодного Коліна. Він одягнений Тільки в голі Стіни, Взутий Тільки В запилені […]...
- Юрій Тарнавський – A Spiritual Голос: Людина є з піску, О, з піску і з води, Він сотворив її, Бо йому було сумно Серед зелених дерев І червоних птиць Хор: Він сотворив людину З піску і з води, Бо йому було сумно Серед червоних птиць Голос: Людина є сама Між землею і небом, Як голос бубна є вночі, Бо вгорі […]...
- Юрій Тарнавський – дехто не хоче вмерти Дехто не хоче Вмерти, як хотів Мати іграшку Дитиною, не Може їсти від Бажання, дістає Гарячку серед Ночі, треба для Нього лікаря, щоб Дав йому заспокоєння. Смерть відбувається Спокійно, так, як стіл Стоїть посеред кімнати, життя Це не ріка, зникнення Краплі не залишить сліду в ньому....
- Юрій Тарнавський – Птах не сидить на гілці Не прилетів птах До гілки, видно На ній тільки місце Для його ніг, довкруги Неї порожнечу, подібну До саду, купи білого Повітря, ширші вгорі, балянсуються На її кожній бруньці. Хтось приклав тисячу Холодних дзеркал До неї, і в кожнім Вона не ворушиться, немов Описана словами на папері....
- Юрій Тарнавський – Старість Казанови Кожного погідного ранку Казанова, Одягнений в рожеві жіночі панчохи, Виходить на вузькі левади міста Збирати зомлілі метелики презервативів. Стіни його кімнати облуплені Змощеними муміями поцілунків, Які він витяв тремтячою рукою Із уст старих дів, що померли. Кажуть, що коли вночі лунають Хрипкі еха стогонів в його кімнаті – Це на пустих площах свого висохлого тіла […]...
- Юрій Тарнавський – Я Я не поет, Бо мої слова грубі, Як поліна, І не мистець, Бо мадонни німі до мене, Як чужі фотографії, І не філософ, Бо не можу читати Ні Канта, Ні декарта Але коли ніч І коли пече мозок, Що мені робити? – коли б я вмів ходити на голові, Я ходив би...
- Юрій Тарнавський – Антиукраїна На поверхні хортиць, запалі, як щоки, Виходять ті, що залишилися з запорожців, Одягнені в модерні шаровари піжам І з мовою, знищеною Рязанню, як хемікалією. Деякі стараються закрити свою совість Вишивками, які до цього замалі, Інші прикривають її бандурами, як наготу Фіговими листками, І всі, говорячи, вживають то тут, то там слова “борщ” і “вареники”, Ніби […]...
- Юрій Тарнавський – Росія Країно, що страждаєш на комплекс материнства І обмотуєш інші нації колючим дротом своєї любови, Хіба не знайдеться серед твоїх синів Хоч одного, який сказав би: “Залиши їх, мамо!” Країно-велетню, ти живишся безборонними книжками, Мов немовлятами в дитинцях бібліотек – Я жив би й мільйон років, щоб пройти тебе до краю, Опираючися на ніж, як на […]...
- Юрій Тарнавський – Жінка іде в сад Жінка іде в сад, Бере з собою руки, Приладдя, подібне до своїх кінцівок, Торкається скель, які Минає, немов з кущів, Струшує з них краплі, Неподільні, як непаристі числа, Зачіпляється частинами тіла Кущів, блискучих від дощу, Як скелі, з гострими боками, що не гнуться, Грунт сягає її легенів, І вона забуває, що мусить дихати. Вона заглядає […]...
- Юрій Тарнавський – Україна Не степами і не горами Простяглася твоя географія – На півкулях мільйонів сердець І крізь невидимі простори пісень. Не створила тебе історія, А туга за твоєю красою. Ти народилася в душах, як поезія, І твоє поняття звучить, як метафора. – Країно зі стогонів і молитов, Важливий продуценте смерти, Недаром своєю формою Нагадуєш розжоване серце. 27.01.1965...
- Юрій Тарнавський – Птах сидить на гілці Сидить птах на Гілці, на дереві, Що розгалужується від Його ніг, притискає Кольорову голову до Ока, великого й прозорого, Як вікно, розсуває Пір’я, немов важкі Портьєри, чує, як Від хвилювання б’ється у Грудях серце. На другім боці лежить Світ, поділений на дерева, Траву, каміння, дії З’являються між і Перед ними, як діти, Перебігають з місця […]...
- Юрій Тарнавський – Немає Бога Немає Бога, як Немає причини плакати Чи сміятися, усе Відбувається так, як Могло б не відбуватися, усе Існує так, як могло б не Існувати, порожнечу можна Назвати антиречовиною, предмети – Антидірами. Страшне плетиво окружає Нас, часами Стискається довкруги Нашого горла – вузли зі Шнурів і щілин, петлі З обіймів і самоти....
- Юрій Тарнавський – Вісім очей Вісім очей, Я маю Вісім Очей – Одні очі, Щоб бачити Мою шкіру, Що жде повороту Твоєї Із пасовиськ Туману, Другі очі, Щоб бачити Мої пальці, Що шукають Своєї батьківщини В твоїх устах, Треті очі, Щоб бачити Мій віддих, Що жде Своїх контурів На теплих рогах Твоєї шиї, І п’ять очей, Щоб бачити Твоє обличчя, […]...
- Тарнавський Юрій – Біографія Юрій Тарнавський (1934, Турка, Львівська область) – український поет та прозаїк, один із засновників Нью-Йоркської Групи, та співзасновник і співредактор її літературно-мистецького річника “Нові Поезії”. Юрій Тарнавський народився 3 лютого 1934-ого року в місті Турка на Бойківщині. Його мати була учителькою, а батько учителем і директором школи. до 1939-ого року він провів дитячі роки у […]...
- Ольга Перехрест – Небо навпроти сміється тобі в обличчя Небо навпроти сміється тобі в обличчя. Йдеш стіною будинку йому назустріч. Носити усмішки нині не личить, Тож робиш всупереч. Вікно під ногами прозора калюжа вулиці. Плаває птах, клює на гачок антени. Вона сідає до нього на ліжко, тулиться Ніби птаха, смиренно. Вітер вривається в двері безжально, без стуку, Перевертає все догори дригом. Доводиться самотужки брати […]...
- Павло Мовчан – “Оце обличчя у вітрині… “ Оце обличчя у вітрині Належить не мені віднині… Хіба отой шарпак – то я? Обличчя скресло, зір зів’яв – В стручечку губ ні квасолини… Бо ліплений з пісної глини – Обсунувсь на дощах, звітрів; На тім’ї в’ялі волосини… І тінь не відпускає ніг. Та що казать? Коли мовчання Правдиве свідчення останнє, Слух реагує на слова: […]...
- Вервиці до Пресвятого Обличчя Ісус Христос неодноразово об’являвся Терезі Гігінсон і дав їй набожність до Своєї Пресвятої Голови та 12 обітниць, пов’язаних з цією набожністю, При цьому Спаситель говорив: “Моєї Душі не знають, Моєї Душі не люблять. Вдень і вночі бачу живі світильники, що палають перед Моїм Вівтарем. Моє Таїнство Любові знаходить почитателів і жертвенні душі, але Душа Моя […]...
- Юрій Андрухович – Сумнів Такої ночі перейду місток, Ступлю на сніг і подолаю схил. Всього мене – до мозку і кісток Пройме мороз, опівночі стосил. О ніч німа, пустельна і совина! Цей холод, ця тілесна печія… Матерія – первинна. Це – провина. (Як не моя й не Божа, то чия?) Мої знання сумнівні і сумні. Тому й жага нутрує, […]...
- Неприховане обличчя Німеччини в “Дорожніх картинах” Генріха Гейне Німецький поет і прозаїк Генріх Гейне створив новаторську ліро-філософську прозу “Дорожні картини”, що мала великий вплив на світову есеїстку і художньо-документальні жанри. Перша частина “Дорожніх картин” – “Подорож на Гарц” (1824). “Подорож на Гарц” є розвитком і доповненням “Книги пісень” – книги про почуття і думки. За змістом “Подорож на Гарц” – дорожні замітки, які […]...
- Юрій Андрухович – Футбол на монастирському подвір’ї … такої зелені не бачено сто років, А може, й більше! Все вповите нею. Ліси кущів безмовні та глибокі: Вигадуй річку, просіку, алею, Закриті, ще не впізнані. Можливі Колона, арка й біла, мов папір, Сумирна вежа, рівня дикій сливі (ростуть обидві з незбагненних пір). Так зелено, що смійся або плач Між двох лісів, і невблаганний […]...
- Юрій Андрухович – “Фотопластикум” у готелі “Під ружею” Містечкове товариство у цнотливому серпанку Має потяг до видовища і жарту, І йому тепер не досить заглядати за фіранку Чи з біноклів роздягати панну марту, І йому тепер замало трохи площі, трохи неба Розглядати з незахмареної вежі, Бо воно уже свідоме і само зросло над себе, “Фотопластикум” йому розсунув межі, Там, на білому екрані, видно […]...
- Юрій Іздрик – Збережи в собі Збережи в собі те що ніяк не вдається назвати Збережи в собі все що існує як чиста можливість Імена вигорають зникають і назви і дати Розсипається все що здавалось міцним і важливим Збережи в собі вірність на вістрі холодної зради І густі переливи кольорів на райдузі ока Збережи своє вміння плисти у сріблястих свічадах І […]...
- Юрій Андрухович – Марко Поло казав неправду, коли Марко Поло казав неправду, коли Запевняв, нібито мули, воли, осли Над проваллям пітьми і тібетом імли Привели його далі на схід – до Китаю. Шлях його, безперечно, – то блуд петлі. Марко Поло, певно, спав у сідлі. Адже далі на схід немає землі, Адже Індія – це межа, це те, що скраю. Про який там […]...
- Юрій Андрухович – Промовляння самотній … і хоча все золото світу не варте твого мізинця І тільки для тебе жовто горять сьогодні сади Губи твої холодні наче прозорі вінця Яких ніхто не торкався прагнучи світла й води Губи твої неспиті а все ж таємниця квітки Сповита в них і забута допоки живеш сама Вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу […]...
- Жест її руки… – Гудзь Юрій Жест її руки, коли вона поправляє волосся, Відкидаючи його з чола, Розкриває завісу маленького єдиного театру, Де веселі та журливі думки І почуття, що ховались в лаштунках пам’яті, Приходять і живуть, непомітно зникають На сцені її обличчя… О, скільки тих акторів відійшло, І замість шовковистої завіси, Яку я так любив, Лягла незмірна чорнота. Закінчилась вистава. […]...
- Юрій Андрухович – Пошуки вертограду Ще трохи – і ти збожеволієш Від щастя продиратися крізь оці кущі. “Суниця, – повторюєш, – малина, Порічка, ожина, ліщина, агрус!” – І знову, як заклинання – спочатку. Сполохані птиці, деякий час покружлявши Сідають тобі на плечі. Мурахи повзуть угору Стовбурами твоїх ніг. Щe трохи – і ти затремтиш Від насолоди вмирати у цих кущах, […]...
- Юрій Іздрик – ці двоє напевно якісь ненормальні Ці двоє напевно якісь ненормальні – Кажуть про нас на небі Без даху без страху без клятви без спальні Без всього, що іншим треба Блукають в пітьмі і пливуть проти плину Все насамоті й поодинці Хіба так людина шукає людину? Хіба чоловік це і жінка? Хіба вони знають хіба вони вміють? На що сподівається кожен? […]...
- Юрій Іздрик – Я люблю її мозок Я люблю її мозок як потаємну кімнату Де зашторено вікна і зламано ключ у замку Треба бути тут тихо а в разі чого – втікати Чи зникати між привидів що причаїлись в кутку Тут у скринях – поламані іграшки скельця яскраві.. Мідний перстень сережка десяток чи два листів.. Кілька фантиків вибляклих зошит із плямами кави.. […]...
- Ті що влаштовані тим… – Юрій Іздрик Ті що влаштовані тим як усе влаштовано Ті що залежні лише від своїх узалежнень Ті що шукають землю свою обітовану Ті що замкнулись у власній невидимій вежі – Всі одне одним ми небезпечно травмовані Всі ми такі неуважні і необережні.. Кожен же чує лиш те що спроможний чути Кожен же бачить лиш те що уміє […]...
- Юрій Андрухович – Ніжність По той бік пристрасті народжується ніж. Лахмітник Місьо о четвертій ранку Зарізав панну Касю, лесбіянку (як він гадав, а втім, йому видніш). Він пописав ій черево й горлянку, Аж весь шалів, аж весь упав у дріж. Вона ж одно твердила: “Хоч заріж, Я присягла навіки свойму Янку”. (Той саме відбував за згвалтування). Вона була любов […]...
- Юрій Іздрик – Cекунди не мають виміру Секунди не мають виміру – Це тільки удари серця У думки немає вибору – Це тільки проекція смерті У слова немає запаху А є тільки колір і смак Ти можеш мені сказати Чому це насправді так? Ти можеш мені повірити – На дотик а не на слово? Ти знаєш якою мірою Й до чого ми […]...
- Юрій Іздрик – дощ над озером Дощ над озером (.) означає для риб Лиш дорогу до неба, сусіднього з раєм, Але зграї сріблясті пірнають углиб І вмирають беззвучно. А ми не вмираєм. Ми ховаєм в кишенях тютюн про запас, Номери телефонів, ключі, амулети Від зрад, але зради весь час Переслідують нас. Пролітають комети, У вологій траві прослизають вужі, Саламандри мандрують, повзуть […]...
- Будяк Юрій – Хоробрі музики (Збірка) 1962 рік, видавництво “державне видавництво дитячої літератури УРСР” БдЖІЛКА Бджілко моя, бджілко, Тихенька гуділко, Сідаєш на квіти, Що садили діти. Принеси ж медочку І нам по шматочку, Принеси до хати. І для жовтеняти. НАШЕ ЛАСТІВ’ЯТКО Ластів’ятко: “Цвір, цвір!” Залетіло в двір, в двір. А з двору – до хати, Почало прохати: – Пустіть мене сісти, […]...
- Юрій Андрухович – Козак Ямайка О скільки конику-братику крутих чудасій на світі Дивився б допоки круки не вип’ють очей а мало По сей бік багама-мама по той бік пальми гаїті І вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунгало І так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари Якого лисого чорта з яких попідземних фаун Та й зрадили нас […]...
- Юрій Андрухович – Ще о шостій ранку пітьма З циклу “Нотатки фенолога” Ще о шостій ранку пітьма. Непочатий сніг, наче луг. І небес на небі нема, Тільки вітряні гнізда хуг. Тільки вкутані у мішки Тьмяні ружі з-над холодів Знаменують земні стежки На німих розпуттях садів. Перша зміна о восьмій – час Освітити вікна і шлях. Починається світло з нас, Ніби вічна вода в […]...
- Юрій Іздрик – Все що у тебе є Все що у тебе є – все воно може боліти Те чого в тебе немає боліти не буде Тож позбувайся добра допоки ще літо І не ховайся від зла бо воно повсюди І не звертай із дороги якої не видно І зупиняйся скрізь де знайдеш спочинок Краще обходити збоку все необхідне Краще не підбирати з […]...
- Юрій Іздрик – Ти сповідуєш страх Ти сповідуєш страх як простий регулятор Ти вдихаєш свій страх наче амфетамін Він тобі заважає повільно вмирати Додає тобі вправності сили і вмінь Вигрібаєш з потоків щоденних агресій Де природний добір – неприродний уже Страх старанно твої береже інтереси І в розколини втеч прослизає вужем Страх холодний мов прах і густий наче осад І мутний […]...
- Юрій Андрухович – Вечеря в шаблековтача Він має щось від різника або від самурая Його ножі то попурі для джазових музик Уста розкрито як врата все до мікрона грає Важливо губи розтягти і зберегти язик Дванадцять дуже гострих страв ножі стилети фінки Гімнастика для щік зубів трахеї язика Та тільки шабля над усе дивіться українки Бо шабля зоряна межа для нього […]...
- Матері лист напишу – Чубач Ганна Матері лист напішу. Кожне слово від самого серця: “Як воно вдома?: Як воно вам, Рідна матусю, живеться?” Матері лист напишу. Щиро про все розпитаю. Літери – круглі, Moвa – чітка. Мати – помалу чітає. Слово єднаю до слова, Потім – на пошту несу Нашу беззвучну розмову, Нашу душевну краасу. Доня сміється: “Ти – надрукуй!” Як […]...
Вірш альбатрос шарля.