Юрій Тарнавський – Старий король

Related posts:

1. Юрій Тарнавський – Старість Казанови Кожного погідного ранку Казанова, Одягнений в рожеві жіночі панчохи, Виходить на вузькі левади міста Збирати зомлілі метелики презервативів. Стіни його кімнати облуплені Змощеними муміями поцілунків, Які він витяв тремтячою рукою Із уст старих дів, що померли. Кажуть, що коли вночі лунають Хрипкі еха стогонів в його кімнаті – Це на пустих площах свого висохлого тіла […]...
2. Юрій Тарнавський – Сад має обличчя упиря Сад має обличчя Упиря, хоч починає Цвісти, напух від Тиші, як від крови, як Губи, посиніло його Каміння, простягає до шиї Свій грунт, покорчений, як Пальці, як очі, Вирячені його круглі квіти. Ніщо не знаходиться За ним, ніхто Не наказав йому З’явитися, тільки три Літери значить його Назва, і мороз іде по Шкірі, коли думати […]...
3. Юрій Тарнавський – Птах не сидить на гілці Не прилетів птах До гілки, видно На ній тільки місце Для його ніг, довкруги Неї порожнечу, подібну До саду, купи білого Повітря, ширші вгорі, балянсуються На її кожній бруньці. Хтось приклав тисячу Холодних дзеркал До неї, і в кожнім Вона не ворушиться, немов Описана словами на папері....
4. Юрій Тарнавський – Я Я не поет, Бо мої слова грубі, Як поліна, І не мистець, Бо мадонни німі до мене, Як чужі фотографії, І не філософ, Бо не можу читати Ні Канта, Ні декарта Але коли ніч І коли пече мозок, Що мені робити? – коли б я вмів ходити на голові, Я ходив би...
5. Юрій Тарнавський – Антиукраїна На поверхні хортиць, запалі, як щоки, Виходять ті, що залишилися з запорожців, Одягнені в модерні шаровари піжам І з мовою, знищеною Рязанню, як хемікалією. Деякі стараються закрити свою совість Вишивками, які до цього замалі, Інші прикривають її бандурами, як наготу Фіговими листками, І всі, говорячи, вживають то тут, то там слова “борщ” і “вареники”, Ніби […]...
6. Юрій Тарнавський – Україна Не степами і не горами Простяглася твоя географія – На півкулях мільйонів сердець І крізь невидимі простори пісень. Не створила тебе історія, А туга за твоєю красою. Ти народилася в душах, як поезія, І твоє поняття звучить, як метафора. – Країно зі стогонів і молитов, Важливий продуценте смерти, Недаром своєю формою Нагадуєш розжоване серце. 27.01.1965...
7. Юрій Тарнавський – Жінка іде в сад Жінка іде в сад, Бере з собою руки, Приладдя, подібне до своїх кінцівок, Торкається скель, які Минає, немов з кущів, Струшує з них краплі, Неподільні, як непаристі числа, Зачіпляється частинами тіла Кущів, блискучих від дощу, Як скелі, з гострими боками, що не гнуться, Грунт сягає її легенів, І вона забуває, що мусить дихати. Вона заглядає […]...
8. Юрій Тарнавський – A Spiritual Голос: Людина є з піску, О, з піску і з води, Він сотворив її, Бо йому було сумно Серед зелених дерев І червоних птиць Хор: Він сотворив людину З піску і з води, Бо йому було сумно Серед червоних птиць Голос: Людина є сама Між землею і небом, Як голос бубна є вночі, Бо вгорі […]...
9. Юрій Тарнавський – Росія Країно, що страждаєш на комплекс материнства І обмотуєш інші нації колючим дротом своєї любови, Хіба не знайдеться серед твоїх синів Хоч одного, який сказав би: “Залиши їх, мамо!” Країно-велетню, ти живишся безборонними книжками, Мов немовлятами в дитинцях бібліотек – Я жив би й мільйон років, щоб пройти тебе до краю, Опираючися на ніж, як на […]...
10. Юрій Тарнавський – Немає Бога Немає Бога, як Немає причини плакати Чи сміятися, усе Відбувається так, як Могло б не відбуватися, усе Існує так, як могло б не Існувати, порожнечу можна Назвати антиречовиною, предмети – Антидірами. Страшне плетиво окружає Нас, часами Стискається довкруги Нашого горла – вузли зі Шнурів і щілин, петлі З обіймів і самоти....
11. Юрій Тарнавський – Вісім очей Вісім очей, Я маю Вісім Очей – Одні очі, Щоб бачити Мою шкіру, Що жде повороту Твоєї Із пасовиськ Туману, Другі очі, Щоб бачити Мої пальці, Що шукають Своєї батьківщини В твоїх устах, Треті очі, Щоб бачити Мій віддих, Що жде Своїх контурів На теплих рогах Твоєї шиї, І п’ять очей, Щоб бачити Твоє обличчя, […]...
12. Юрій Тарнавський – Болить голова Болить голова, як Книжка лежить на столі, як Дерево стола тримає на Собі цю книжку, як очі Дивляться з одної сторони Обличчя на світ, у Якім стіл і книжка тривають, як Біль голови. Недалеко знаходиться Місце, де можуть Боліти серце і зуби, і Очі тримаються купи в Однім куті, де мало Хто заглядає, і де, […]...
13. Юрій Тарнавський – дехто не хоче вмерти Дехто не хоче Вмерти, як хотів Мати іграшку Дитиною, не Може їсти від Бажання, дістає Гарячку серед Ночі, треба для Нього лікаря, щоб Дав йому заспокоєння. Смерть відбувається Спокійно, так, як стіл Стоїть посеред кімнати, життя Це не ріка, зникнення Краплі не залишить сліду в ньому....
14. Юрій Тарнавський – Птах сидить на гілці Сидить птах на Гілці, на дереві, Що розгалужується від Його ніг, притискає Кольорову голову до Ока, великого й прозорого, Як вікно, розсуває Пір’я, немов важкі Портьєри, чує, як Від хвилювання б’ється у Грудях серце. На другім боці лежить Світ, поділений на дерева, Траву, каміння, дії З’являються між і Перед ними, як діти, Перебігають з місця […]...
15. Тарнавський Юрій – Біографія Юрій Тарнавський (1934, Турка, Львівська область) – український поет та прозаїк, один із засновників Нью-Йоркської Групи, та співзасновник і співредактор її літературно-мистецького річника “Нові Поезії”. Юрій Тарнавський народився 3 лютого 1934-ого року в місті Турка на Бойківщині. Його мати була учителькою, а батько учителем і директором школи. до 1939-ого року він провів дитячі роки у […]...
16. Юрій Андрухович – Напучування балконові Лети, мій балконе, в найвищі околи, Порвавши чіпкі виноградні тенета, Відчаль від стіни, завертись, мов планета, І линь, як літак, мій фігурний балконе!.. Цю мить невагомості – чудо зникоме – Неси як високу і болісну знаду – Хай зяє в темниці гірлянд винограду Твоя незаконна відсутність, балконе. Злети над подвір’я й запилені вікна, Над подих […]...
17. “Як манить вільшаний король… ” (за баладою “Вільшаний король”) Поезія Гете, безперечно, привертає нас духовністю, що спирається на життєвий досвід. Задум написати баладу “Вільшаний король” виник у поета після знайомства з датською народною піснею “Дочка короля ельфів”, що відтворює містичний страх перед ворожими й безкомпромісними силами природи. Ці два твори схожі тільки в межах певних характеристик: фантастичність, таємничість, міфологія, смерть персонажа. Дійові особи “Вільшаного […]...
18. Микола Руденко – Тасманськнй король Останнього тасманця було знищено на початку XIX ст. Історична довідка Я – один. Я – останній. То значить – Король. Є Тасманове море й тасманська земля. А земля мусить мати свого короля, – Так сказав мені той, хто давав оцю роль. Кожен трон на кістках. Та не ради відзнак Я споруджую трон із людських черепів. […]...
19. Леся Українка – Роберт Брюс, король шотландський (Посвята дядькові M. драгоманову) Заспів Спогадаймо давнюю давнину, Спогадаймо повість незабутню Про далеку вільную країну, Про стару Шотландію славутню. Давня повість! і на байку схожа, – Є в ній певні справи, єсть і мрії, Але ж правда, наче зірка гожа, Сипле скрізь проміння золотії. Правда нам світитиме крізь хмари, Ми ж далеко думкою полинем, Ми […]...
20. Ліна Костенко – Старий годинникар Ще пароплавчики чаділи, наче праски, Ще ми шукали крем’яхи в піску, – На пограниччі дійсності і казки Стояв той дім за хмарами бузку. Там жив дідок, що схожий був на графа, В краватці чорній, не як всі діди. В трельяжі віддзеркалена карафа Була як сон криничної води. Усмішкою дитячої фортуни Було для нас потрапити в […]...
21. Юрій Іздрик – Ми – крапельки ртуті на рівному полі Ми – крапельки ртуті на рівному полі На сірій безмірній пустій площині Рухливі прудкі досконалі і голі Котитись навчились а жити – ще ні Щенячі забави щоночі щоднини Тваринна захланність звірячий запал Хоч крапелька кожна – це майже людина І світло тремтливе відлите в метал Але проступають пророцтва забуті І стеляться світом зневіра і страх […]...
22. Юрій Андрухович – Цвяхарня Хтось казав: “Ми не ті. Ми присутні в тунелях і вікнах, Але нам не дійти до старої цвяхарні За рогом”. Зостається сідати на сходах, Співати. Може так подолаємо стіни, припнемо Голоси до камінних цурпалків І витремо очі? Може так і почують нас ті, Що чекають за рогом? Зостається шукати себе, І останній сірник, що в […]...
23. Сіроокий король – Ахматова Анна Сероглазый король Слава тебе, безысходная боль! Умер вчера сероглазый король. Вечер осенний был душен и ал, Муж мой, вернувшись, Спокойно сказал: “Знаешь, с охоты его принесли, Тело у старого дуба нашли. Жаль королеву. Такой молодой!.. За ночь одну она стала седой”. Трубку свою на камине нашел И на работу ночную ушел. Дочку мою я сейчас […]...
24. Козак і король (скорочено) – Руданський Степан Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив (1) Воєводство дати. А король йому й сказав: “Відгадай три штуки, Відгадаєш – тоді на! А як ні – на муки! Перша штука: скільки зір В небі серед літа? Друга штука: покажи Середину світа! Третя штука: угадай. Що думати буду? І от тобі цілий рік […]...
25. Юрій Андрухович – Футбол на монастирському подвір’ї … такої зелені не бачено сто років, А може, й більше! Все вповите нею. Ліси кущів безмовні та глибокі: Вигадуй річку, просіку, алею, Закриті, ще не впізнані. Можливі Колона, арка й біла, мов папір, Сумирна вежа, рівня дикій сливі (ростуть обидві з незбагненних пір). Так зелено, що смійся або плач Між двох лісів, і невблаганний […]...
26. Вільшаний король – Гете Йоганн Вольфганг Хто пізно так мчить у час нічний? То їде батько, з ним син малий. Чогось боїться і мерзне син – Малого тулить і гріє він. – Чому тремтиш ти, мій сину, щомить? – Король вільшаний он там стоїть! Він у короні, хвостатий пан! – То, сину, вранішній туман! “Любе дитя, до мене мерщій! Будемо гратись […]...
27. Юрій Андрухович – Бібліотека Ми шукаємо щонайточніших знань Драбинами сходимо на вищі поверхи книгозбірні Нишпоримо по стелажах спільно з павуками Здіймаючи крейдяні хмари під стелею Мов на вершині стрімкої вежі Почуємося повітряними гімнастами Аж забиває дух і ледве Втримуєм рівновагу Поринаємо в найтовщі томи без надії колись вибратися Книги поглинають нас як моря Хапаємось руками за різьблені виступи Сяк-так […]...
28. Юрій Андрухович – І перший сніг, і плавний супокій І перший сніг, і плавний супокій. Цвіте різдвяник – в домі тихе свято. Так мало нам потрібно й так багато – Всього в нас є на вуличці вузькій. Тут на снігу з’являються сліди Колишніх свят, і голоси минулі Угвинчуються в стіни, ніби кулі, І кличуть нас до себе назавжди. Ті погуки – блаженні й больові. […]...
29. Микола Вінграновський – Почапали каченята Почапали каченята Та по чаполоті, Каченята-чапенята: Сухо нам у роті. В білих льолях сплять лілеї, Чапленя на чатах. Ці лілеї – дрімолеї, А ми – каченята! Свого дядька ми приспали, І тата, і маму, Діда-качура поклали Спати в красноталу. А самі, хоч далеченько, Чап По чаполоті До води, до водиченьки – Сухо ж нам у […]...
30. Жест її руки… – Гудзь Юрій Жест її руки, коли вона поправляє волосся, Відкидаючи його з чола, Розкриває завісу маленького єдиного театру, Де веселі та журливі думки І почуття, що ховались в лаштунках пам’яті, Приходять і живуть, непомітно зникають На сцені її обличчя… О, скільки тих акторів відійшло, І замість шовковистої завіси, Яку я так любив, Лягла незмірна чорнота. Закінчилась вистава. […]...
31. Хроніка двобою за самоствердження у повісті Е. Хемінгуея “Старий і море” I. Хемінгуеївський моральний кодекс. (Твори Ернеста Хемінгуея – американського письменника і журналіста – сповнені надзвичайної енергії, духовної сили, оптимізму. Він сповідував, філософію своєрідного стоїцизму, витримки під ударами долі, стійкості і сміливості у небезпечних ситуаціях. Це був хемінгуеївський моральний кодекс, який став для його сучасників дзвоном пробудження і запрошенням до переосмислення сенсу буття.) II. Вийти переможцем […]...
32. Тодось Осьмачка – Під Київ старий Під Київ старий незглибимая ніч Прийшла непомітно степами – І тисячі в воду запалених свіч Поділ перекинув стовпами. І знизу безодня й безодня вгорі Із синього холоду ночі Жене над водою вогні в куширі І жаб’ячим криком скрегоче. Стихія небесна, стихія земна Злилися в гармонію дивну Та місця між ними мені вже нема Так само, […]...
33. Семенко Михайль – Старий годинник В сутінках сумних отінених Образ забутий виник. Його родив у однотонних цокотіннях Старий годинник. Фрази плетуться в журнім смерканні Старомодних перлів. Сумні, далекі і рідно-незнані Душі померлі....
34. Павло Мовчан – На старий мотив Так сонячно-чисто, блакитно-прозоро, Що хочеться зором весь світ увібрать. Рвонувся до сонця, та кореня промінь До болю тримав, не схотів відпускать. Бо сила земна і сила небесна Мене розп’яли вертикально в житті. Я витерплю муки усі, щоб воскреснуть, Але не в собі – в світовій повноті. Приріс я до трав, до дерев присусідивсь, Ввібравши по […]...
35. Герасим’юк Василь – Старий завіт Володимиру Забаштанському Мій тато у тифозному бараці Читав Старий Завіт. А поруч труп Лежав. Іще вчорашній. Наче зруб, Зіяв барак. Не винесли і вранці, І тато книгу між собою й ним Поклав. Заплющив очі і розплющив. Бо вимовить не міг. А зір подужчав. Здіймавсь барак, мов полонинський дим. Ще мертво спали і живі. Тому Почув […]...
36. Павло Глазовий – Старий дурень Узяв собі старий дурень молоду дружину, Пожив тиждень та й не може розігнути спину. Поцілує молоденьку, погладить, мов кішку, Та й лягає спочивати на окремім ліжку. Жінка шепче: – Мерзнуть ручки, мерзнуть мої ніжки. Нема кому мене, бідну, погріти хоч трішки. Раніш було моя мама біля мене ляже, Приголубить, і зігріє, й казочку розкаже. – […]...
37. “Король Поэтов” Я, гений Игорь Северянин, Своей победой упоен: Я повсеградно озкранен! Я повсесердно утвержден! И. Северянин Игорь Васильевич Лотарев (псевдоним Северянин) вошел в историю классической русской литературы как поэт-новатор. С первого же сборника стихов “Зарницы мысли” проявил себя склонным к словотворчеству и лирической иронии, которая в последующих стихах развивалась и обогащалась новыми впечатлениями. В 1911 году […]...
38. Королів-Старий Василь – Біографія Справжнє ім’я – Василь Костьович Королів. Василь Королів-Старий народився в с Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині 4 лютого 1879 р. Навчався в Полтавській духовній семінарії, продовжив освіту в Харківському ветеринарному інституті. Працював ветеринарним лікарем, видав популярний посібник з ветеринарії. У 1906 р. під час революційних подій в Україні В. Королів-Старий був заарештований царським урядом. Звільнившись, […]...
39. Старий рояль давно вже не звучить Старий рояль давно вже не звучить, Не чуть акордів від гітари, І ніжний голос вже давно мовчить, І світле небо затягнули хмари. Нема образ й недоліків не залишилось Лиш тиха пам’ять у старих фотоальбомах І світла тінь від ніжності твоїх очей. Немає сил і навіть шепоту уже немає, Куди поділась ти? І щастя де зникає? […]...
40. “Людину можна знищити, але не можна перемогти” (за твором Е. Хемінгуея “Старий і море”) Ернест Хемінгуей прожив лише 62 роки, але його життя було наповнене пригодами і боротьбою, поразками і перемогами, великою любов’ю і виснажливою працею. Він був завзятим мисливцем і рибалкою, брав участь у найризикованіших пригодах і найзухваліших дослідженнях. Його герої були схожі на нього: сміливі, енергійні, готові до боротьби. Герой повісті “Старий і море” – старий рибалка […]...