За Україну! (народна пісня)
За Україну
З огнем завзяття
Рушаймо, браття,
Всі вперед!
Слушний час
Кличе нас,
Ну-ж бо враз
Сповнять святий наказ!
Приспів:
За Україну, за її долю,
За честь і волю, за народ.
Ганебні пута
Ми вже порвали
І зруйнували
Царський трон!
З-під ярем
І з тюрем,
Де був гніт,
Ми йдем на вольний світ!
О Україно!
О рідна Ненько,
Тобі вірненько
Присягаєм:
Серця кров
І любов
Все тобі
Віддати в боротьбі.
Вперед же, браття!
Наш прапор має
І сонце сяє
Нам в очах!
Дружний
Зброї блиск,
Кари гнів,
І з ним свобідний спів.
Примітки:
1. Весна 1917 р., м. Київ. 2. Текст подаємо за публікацією у часописі “Вістник СВУ” (Відень, 1917, 28 жовт., с. 695). Ноти – “Сурма” (1922, с. 147). Мелодія, вважав композитор і музикознавець Б. Вахнянин, запозичена (Вахнянин, 1937, ч. 48).
Від лютого до квітня 1917 р. Українські січові стрільці перебували на позиціях під селом Куропатники (тепер Бережанський р-н Тернопільської обл.). Саме там вони мали можливість не тільки бачити “противника” зблизька, а й спілкуватися з українцями царсько-російської армії. Очевидно, внаслідок взаємного
Ця патріотична пісня поета “з України” (із приміт.) була визначальною у дні вагань українського січового стрілецтва. Гостро стояло: “Кому присягати на вірність? Чи йти за Австрією, чи приєднуватись до молодої Української держави?” Слова: “О Україно! О люба ненько! Тобі вірненько присягнем!” – давали відповідь на болюче питання.
Поширившись серед стрільців, пісня міцно ввійшла у репертуар багатьох тогочасних військових з’єднань українців: і галичан, і наддніпрянців (із приміт. у “Сурмі”), бо актуальною залишалась головна політична мета, наголошена в рефрені – боротьба “за Україну, за її волю… “.
Муз. обробки: Ярославенко, 1931 (соло, міш. хор), Вахнянин, 1937 (міш., чол., дит. хор), Чоловський, 1994, с. 53-54.
Сьогодні пісня займає чільне місце у репертуарі військовиків та їх молодої генерації, зокрема, побутує у середовищі курсантів Львівського юридичного інституту МВС України, Ліцею ім. Героїв Крут та ін.
Сочинения на тему моя любимая музыка.