Забашта Любов – Біографія

Народилася Любов Василівна Забашта 3 лютого 1918 року в місті Прилуках. Навчаючись у четвертому класі прилуцької школи № 4 почала писати вірші. 1935 року на обласній нараді молодих літераторів у Чернігові її поезію почув і похвалив Павло Тичина. Уперше вірші Любові Василівни були надруковані в газеті “Правда Прилуччини” в 1935 році.

Після закінчення школи Любов Василівна навчалася в Одеському водному інституті, який закінчила в 1940 році. Під час війни працювала інженером-конструктором на Рибнінській судноверфі. Після війни, залишившись удовою з сином на руках, прийшла на київський завод “Ленінська кузня”. “Без відриву” закінчила мовно-літературний факультет педінституту імені Горького (нині Національний педагогічний університет імені Михайла драгоманова). далі – завідування відділом поезії журналу “дніпро”.

У грудні 1956 року вдруге вийшла заміж – за Андрія Малишка.

Мешкала в Києві в будинку письменників “Роліт”, на фасаді якого 12 березня 2003 року їй встановлено бронзову пам’ятну дошку (скульптор М. І. Білик).

Померла 21 липня 1990 року під час лікування в Хмільнику (не витримало серце). Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з Андрієм Малишком.

Творчість

Творчий доробок Любові Забашти нараховує кілька поетичних збірок, книжок прози, п’єс і драматичних поем. Чимало віршів, покладених композиторами

на музику, стали популярними піснями.

Авторка поетичних збірок: “Калиновий кетяг” (1956), “Квіт папороті” (1959), “Берег надії” (1974), “Київська гора” (1982), присвячених праці кораблебудівників, хліборобів, захисникам Вітчизни.

Драматичні та ліро-епічні поеми: “Маруся Чурай (дівчина з легенди)” (1968); “Роксолана (дівчина з Рогатина)” (1971); “Леся Українка”, (1973); “Софія Київська”, (1982) відбивають глибокий інтерес поетеси до української історії та культури.

У доробку Л. Забашти також роман “Там, за рікою, – молодість” (1970), художньо-документальна повість “Будинок мого дитинства” (1983), дитяча лірика. Її творчості властивий гуманізм, віра у самовідданість і доброту людини.

Тарасові Шевченку присвятила драматизовану поему “Тернова доля”, поезії “Землі Бояне славний”, “Міцні, як Шевченкове слово”, “Шевченко й Олдрідж” (1961) та інші.

Внесок Любов Забашти в дитячу літературу

Головним завданням Любові Забашти як дитячої поетеси було бажання відкрити малюкам поезію життя шляхом проявлення у слові краси та гармонії світу. Разом із дитиною поетеса роззирається довкола і замість сірої пелени буденності, бачить неповторні чарівні картини життя. Авторка тонко передає природну “дитинність” стихії (“дощик” грається – поливає поле “через ситечко”) і “дорослість” дитини (“хлопчина” поспішає стати “сівачем”), створюючи тим самим у читача відчуття значимості описуваного, його небуденності. Світ належить людині, навіть якщо вона ще маленька. Людина відповідає за доручений їй великий світ і тому він – завжди “дитина” людства… Й водночас ця лірична мініатюра – прекрасна акварельна замальовка літнього дощу в полі.

Окремою темою у ліриці для дітей авторки можна вважати також численні, засновані на народнопісенній традиції мініатюри, присвячені рослинам (“Колосок”, “Волошки”, “Кленове листя” та ін.). Так, молода берізка для поетеси – “мавка лісова”, дівчатко з “кісками” на білих “нозях”. Тому, природно, що не можна точити з неї сік, а слід посадити поряд “сестричку” та змайструвати шпаківню, щоб мала доброго друга-птаха (“Берізонька”). “Малою сестричкою” видається поетесі й вербичка, що виросла та “силу взяла” з пагона, принесеного з рідного лугу (“Вербичка”). А образ красеня-дуба мимоволі викликає в уяві читача спогад про “справжнього чоловіка” – опору й надію люблячої родини.

Поетеса розповідає про силу духу й краси, про велич звичного довколишнього світу, його гармонійність і природну доброту. Її світ – світ птахів і дерев, світ гармонії, де людина бачить зразки любові та відданості, родинності та красивого життя у найглибшому, вічному значенні цього слова. Тому не відсторонено змальовує природу ніби звіддаля, а говорить з нею як із рівнею: майже всі вірші – пряме звертання до квітки, пташки, дерева (“Моя мала сестричко, / Зеленая вербичко… “; “дубочку, мій дубочку… “; “Лелеченько, лелеко,..” тощо). Саме так розмовляли зі світом наші пращурі, таким – простим, багатобарвним і відкритим – постає Божий світ перед дитячими очима. І поетеса вміє піймати і зберегти у своїй творчості цей не замутнений дріб’язком чистий погляд на життя. Крім, окремих тематичних поезій, поетеса писала загадки, примовки, вірші до свят – класичний приклад “Снігуронька”.

Тож потрібно зазначити, що хоч Любов Забашта і не створювала поезій спеціально для дітей, але все ж вони займають вагому частку в її творчому доробку поряд з прозою та драматичною спадщиною.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 1.00 out of 5)
Loading...
Ви зараз читаєте: Забашта Любов – Біографія