Забринить в очах сльоза печалі
Я боюсь побачити й на мить
Тебе в світі снів чи задзеркаллі.
Знаю, серце болем защемить,
Забринить в очах сльоза печалі.
Відженеш надовго ти мій сон
Своїм поглядом, мазком блакиті…
І серця зіллються в унісон,
Не на вік, хоча-би на пів миті…
Забереш мій спокій і пісні,
Знову зникнеш в далину безкраю…
Та прийдеш ти наяву, не в сні,
В задзеркаллі я тебе чекаю!..
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Оксана Осовська – Може, буває на світі любов без печалі Може, буває на світі любов без печалі – Радість чиясь досягає постійних висот, І рівновага приность плоди небувалі – Рай на Землі. А в раю не буває турбот! Мабуть, у небі чиємусь є сонце барвисте – Майже розумне, що знає про міру і межі! Ніжну веселку малює над дахом, над містом, Пестить обранців своїх і […]...
- Олеся Крисько – В твоіх очах я кришталеві бачу роси В твоїх очах я кришталеві бачу роси, Що спочивають на світанку в пелюстках. Тебе люблю я, знаєш, досі, Хоч бачу рідко, та і то у снах. Ті сни – моя надія і відрада, Моє натхнення у туманнім забутті. Тебе у снах я зустрічаю радо, Але на жаль не так все у житті…...
- Дмитро Павличко – “Ми вбогими були й жили в печалі… “ V Ми вбогими були й жили в печалі, Все заборонено рабам, та все ж, Мов благодать, в бібліотечній залі Свободу для ума свого знайдеш; Оті книжки, пилюкою припалі, Тобі відкриють просторінь без меж; Свій розум ми гострили, наче зброю, Незримий меч нас готував до бою. Ми брались до книжок в тяжкі часи, В тюрмі читали […]...
- Анастасія Кравець – В очах твоїх тепла нема В очах твоїх тепла нема: Скляні фотошедеври!.. В очах твоїх сумна зима: Щасливі дні померли… Веселий день, веселий сон – У спогадах лілеї!.. Тужливу пісню в унісон Сурмлять шпаки-орфеї.....
- Наталія Пиж – Сльоза Неначе капелька прозорої роси, Неначе капелька холодного дощу, Неначе капелька джерельної води Сльоза солона випекла щоку. Вона блищала на обличчі молодім, Вона сіяла як коштовний камінь, А у серці блискавка і грім Наганяли чорні, непроглядні хмари. Хмари диму, попелу, образ, Хмари нещасливого кохання, Хмари неправдивих ніжних фраз, Чорні хмари тихого страждання. І сльоза, неначе капля […]...
- Сльоза Пікассо – драч Іван Мир разложил на части Пикассо. Слеза стекает. Разложи! Попробуй! Евг. Винокуров І Літо пилося, Літо їлося, Літо кипіло вишнево, Лутово, Густо сміялося, Половіло, Переморгувалось зеленоброво. А ми за руки, аж пальців хрускіт, Аж регіт звивався під пахви осик. За хвилями книг, В сторінковім плюскоті Відкрили шалений його материк. І раптом у гаморі магазиннім Все спалахнуло, […]...
- Павло Мовчан – Материнська сльоза З твоїх очей хтось викотив сльозу І далі, далі у печаль пекучу, Мов кулю світла по шляхах трясучих, Незримі руки тихо покотили. В сльозі гуляє світу карусель, Жбурля дерева відцентрова сила, І дикі гуси журно голосили, В сльозі ламаючи свої бурхливі крила. Кружляли очі у сльозі терпкій І блиск зубів, загорнутий у сміх. На дно […]...
- Надія Ковалюк – Тремтіли руки, капала сльоза Тремтіли руки, капала сльоза. Ти розтоптав мою невинну душу… Та на плече лягла Його рука І прийняла на себе тую ношу. Нехай пробачить Він заздалегідь, Що з вуст моїх збиратиме отруту, Що загірчить Йому солодкий плід, Бо зрозуміє: ти – ще не забутий. Що не відчує вже Його рука Биття мого схвильованого серця. Хай Він […]...
- Василь Стус – Море – чорна грудка печалі Море – Чорна грудка печалі, Душа Мефістофеля Наодинці. Терпне рояль Під пальчиками дівочими, І в воду Падає з кручі земля. Шерхлі трави Вологі пасажі ловлять, І стогін стихії Туманом важким облягло. * Гусне вечір сурою корана, І в яру струмка гортанний звук. Стільки правди в горлі, стільки мук – Не переповісти і до рання. * […]...
- Лариса Коваль – давно минули радості й печалі Давно минули радості й печалі, Давно між нами порожньо й ніяк, Але чомусь холодними ночами Так часто сниться дивний мій юнак. Не оглядаюсь… Із тамтого світла, Де наші квіти тихо відцвіли, Він кожен раз вертається із літа, В якому ми ніколи й не були. Не цілувались, не жадали злуки На ніч, на дві, на цілих […]...
- Дмитро Загул – “далеко від рідного краю… “ Далеко від рідного краю, На лоні розлогих степів Злітає у далеч безкраю Журбою окрилений спів. Як пташка за літом у вирій, Летять і кигичуть пісні І хочуть в розмовоньці щирій Розвіяти смутки свої. До тебе, моя Верховино, Зелене Підгір’я моє, Я їх посилаю щоднини, Як сумно на серці стає. ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З […]...
- Мій любий друже… (частина 2) Ну що привіт мій любий друже Розказуй як ти там живеш… ? Я тебе прошу, і прошу дуже Скажи… коли мене ти звідси забереш? Мені набридло вже так жити, Мені набрид вже весь цей люд… Мені набридло стільки пити, Але по іншому немош вже тут. Як же хочеться мені туди… Де є кохання і купа […]...
- Овідій – співець любові і печалі Т е м а: Овідій – співець Любові і печалі Життя. Публій Овідій Назон народився в 43 р. до н. е. в місті Сульмоне (приблизно 150 км від Риму); він був з заможної родини. Надії батька зробити його державним чиновником дуже рано зазнали краху, так як молодий Овідій скоро переконався в своїй непрацездатності до адміністративних […]...
- Дмитро Павличко – “Ти дуже гарна, але я з тобою… “ Ти дуже гарна, але я з тобою В ліс не піду, де пахне тінь хмільна, Де чорт під папороттю голубою На нас чекає з чаркою вина. Питво і перевтілення химерне Чекає там звабливе і страшне: Боюсь, що біс мене в коня оберне, Дух амазонки в тебе зажене. Боюсь, що я іржатиму від щастя, Як по […]...
- Людина – головний нерв творчої радості й печалі Івана Драча Тематика творчості Івана Драча, видатного поета сучасності, відомого державного і політичного діяча, різноманітна. Та про що б він не писав, у центрі його поетичної уваги завжди стоїть людина, її буття. Творче кредо поета – передусім бачити людину, адже творчість – це “спрага людяності. Мене пече щоднини спрага щастя для людини”. Ще в ранній “Баладі про […]...
- Іван Драч – Сльоза Пікассо ІВАН ДРАЧ СЛЬОЗА ПІКАССО Мир разложил на части Пикассо. Слеза стекает. Разложи! Попробуй! Евг. Винокуров І Літо пилося, літо їлося, Літо кипіло вишнево, лутово, Густо сміялося, половіло, Переморгувалось зеленоброво. А ми за руки, аж пальців хрускіт, Аж регіт звивався під пахви осик. За хвилями книг, в сторінковім плюскоті Відкрили шалений його материк. І раптом у […]...
- Ольга Кричинська – Червень, торкнися прозорої шкіри Червень, торкнися прозорої шкіри, Тіло моє заслуговує бронзи, Я дожила до останньої віри – В сонце. Не пошкодуй ні безсоння, ні спраги, Виснажи душу, безвольну і грішну, Зливою злизуй цю сіль наче благо, Ніжно. Нам пораховано дні, а не ночі, Літом керує легенда повернень… Зникнеш… а я наречу тебе, хлопче, Червнем....
- Дід Михалич – Закохатись – 2 кроки до неба Закохатись – 2 кроки до неба… Закохатись і вимкнути звук. Ти – залежність, найбільша потреба, Божеволію без твоїх рук. І зіниці твої наче грати, Раз подивишся – вже не втекти. Я приречений вічно кохати, Якщо зникнеш – зумію знайти. Заберу, розпакую валізи… Ти казала, тебе я притягую, Мов магніт, і при цьому я згадую: Твоє […]...
- “… Я козак – з вільним духом, з ніжним серцем, з іскрами в очах… ” Огляд творчості О. Олеся І. Новаторські моменти О. Олеся. (Творча спадщина Олеся досить велика, якщо врахувати, що більшу частину її становить поезія – дев’ять книг. Звертався митець і до драматичного жанру. О. Олесь розширив тематичний, стильовий діапазони лірики, підніс виражальну силу українського художнього слова. Не будучи “модерністом”, він вніс багато нового в розвиток української поезії, зокрема наголосив на естетичній […]...
- Iren Konst – Тихо. Це ти чекаєш мого голосу Тихо. Це ти чекаєш мого голосу, Ніжного шепотіння, Лагідних доторків губ До твоїх губ. Безболісно І безтурботно ми накриваємося Простирадлом і чекаємо півночі. Чекаємо нового дня сірого мегаполісу. І лише вночі з’являєшся справжній ти. Я хочу до тебе іти І нести Усі твої біди, усі непосильні твої хрести. Іти твоїми слідами босоніж, лише б іти, […]...
- Ми називаємо їх “печалі бронзове лиття” (Володимир Сосюра, Максим Рильський) Ми називаємо їх “печалі бронзове лиття” (Володимир Сосюра, Максим Рильський) Погожий сонячний день 21 червня 1941 року. Природа наливається життєдайною силою в цю благодатну пору раннього літа. Колосяться хліба, радуючи серце селянина-трудівника. Над рідною землею повільно спускається літній вечір. Спалахують міріади електричних вогнів, з широко відчинених вікон шкіл линуть веселі мелодії. Це учні-десятикласники, отримавши атестати […]...
- Наталія Пиж – давай залишим все як є Давай залишим все як є Не будем будувать ілюзій Пройшло, минуло те усе Тепер з тобою просто друзі. Не будем плакати, страждать В душі вже все переболіло Не будем зустрічі шукать Для нас це все вже не важливо. Лиш інколи у голові Вспливуть моменти того щастя Коли були на самоті Кохали, й все було прекрасне. […]...
- Микола Вінграновський – Вже все прощально. Я боюсь Вже все прощально. Я боюсь. Боюсь учора і сьогодні. Боюсь, що сам собі назвусь Таким, як був, як є, як – годі. Яке блюзнірство, боже мій! Яке блюзнірство захололе! Будь проклят, о пузата доле, Тих ситих слів неситий рій. Народе мій, як добре те, Що ти у мене є на світі. Не замело? Не замете. […]...
- Солов’їні далі, далі солов’їні… – Сосюра Володимир Солов’їні далі, далі солов’їні… Знов весна розквітла на моїй Вкраїні. На гіллі рясному цвіт, немов сніжинки. Знову серце б’ється молодо і дзвінко. Я іду до гаю. Краю, ти мій краю, Кращого за тебе я в житті не знаю! Кращого не знаю, далі мої сині, Як весну стрічати на моїй Вкраїні. У росі фіалки, ріки у […]...
- Олена довганюк – Я так за тобою сумую Я так за тобою сумую Із кожного дня в кожну мить, Радію, як голос твій чую І щастя крізь сльози блищить. Я так за тобою сумую! Ти – сонце моє, моє небо, Без тебе я просто існую І сенсу немає без тебе. Я так за тобою сумую Навіть в миті, коли обіймаю. І довгі години […]...
- Сергій Жадан – Тому що ніколи тебе не вирвеш Тому що ніколи тебе не вирвеш, Ніколи не забереш, Тому що вся твоя свобода Складається з меж, Тому що в тебе немає Жодного вантажу, Тому що ти ніколи не слухаєш, Оскільки знаєш і так, Що я скажу, Тому що в цій мові не лишилось Жодних нормальних слів, Тому що синтаксис, Який нас рятував, Давно застарів, […]...
- Олена довганюк – Віддай мені мою частинку неба Віддай мені мою частинку неба, Нічого більше не візьму у тебе. Віддай мені назавжди лиш його, Частинку серця і життя мого. Тебе благала і просила, Й чекала, скільки було сили, Віддай мені тепер його, віддай, Натомість, все що маю – забирай. Від дня до дня останній час живу, Я прірву пустоти твою долаю. Чекання довгу […]...
- Тиша – вона мене лякає Тиша – вона мене лякає, Я надто сильно боюсь залишитись у ній. Наче б то нічого страшного в ній немає, Та вона одразу ж не сподобалась мені. Здавалося б, всі люди прагнуть тиші І їдуть до околиць з міст великих, Щоб собі тихенько жить, як миші, В будиночках просторих, невеликих. Де повітря буде свіже і […]...
- Любомир Винник – Привіт! Ти як там? Привіт! Ти як там? Пам’ятаєш й досі Як ми зустрілись… вальс у центрі міста? А нашу надто ранню пізню осінь? Я також не забув про тебе, звісно. Ти з тої миті зовсім не змінилась. Та ні, ще красивішою ти стала. У мене інша? ні, не появилась. Мені було тебе безмежно мало… Питаєш як я? Начебто […]...
- Ольга Анцибор – Чекання Я тебе виглядаю, коханий, Із далеких і близьких доріг, Я благаю тебе, довгожданий, Щоб прийшов ти до мене, прибіг. Я крізь дощ простягну тобі руку, Другу руку крізь спеку подам. Перебуду я довгу розлуку, Бурям наперекір і вітрам. І нехай вітер дме тобі в спину, Буря стихне хай, Сонце сія, Щастя й радість безкраю, невпинно […]...
- Олександр Ірванець – Мені тебе мало Мені тебе мало В долонях й у світі, У ліжку й надворі, У вічності й в миті. Мені тебе мало В обіймах й дотиках, В дурних телефонах Й скажених бажаннях. Мені тебе мало На фото й в записках, В очах і у сонці, В віршах і на дисках. Мені тебе мало В повітрі і в […]...
- ОБГОРІЛІ КРИЛ Вже другий раз в житті своєму, Крила підпалила… Тепер боюсь літати… Більше не стану я така Щаслива, Лиш із землі на тебе зможу Споглядати… . Ніхто тепер і не згадає, Яка колись була “Смілива”, Хотіла лиш тобі любов свою Віддати, Та та любов така мінлива, Напевно краще буде не кохати, А як кохати, то лиш […]...
- Надія Ковалюк – Я так хочу забути тебе Я так хочу забути тебе, Бо здається, що далі – вже прірва. Відчуваю, що годі уже, Але пам’ять – така непокірна. Надто важко тепер підвестись, (Я фатально спіткнулась об тебе). Наче зірці, що падає ниць – Не сягнути повторно до неба. А на п’яти вже ніч наступа, Скоро сон мене вкриє вуаллю… Напоїш ти мене […]...
- Ольга Анцибор – Песня о любви За что я люблю тебя? А может всему вопреки, Жить так тяжело, любя, Как плыть посреди реки. Боюсь в реке утонуть, Любви безответной боюсь, И горя боюсь хлебнуть, Я с ним, как стеченьем борюсь. Нет радости, счастья нет, Зачем мне такая любовь? Кто же мне даст ответ, Утешит и снимет боль. В холодной душе твоей […]...
- Юлія Холод – Життя коротке Життя коротке, Життя маленьке – Чотири нотки, Пісочку жменька… Сьогодні плачеш, А завтра звикнеш. Тепер щось значиш, А завтра зникнеш. Життя коротке, І треба жити, За щось боротись, Когось любити. У той пісочок Вмістити море, Гарячі ночі, Холодні зорі. І вже за краєм Душа бентежна В мовчанні взнає – Життя безмежне…...
- Петро Радейко – Коли настане тиха ніч Коли настане тиха ніч, Торкнеться спогад твоїх віч І ти забудеш про життя, Ввійдеш у човен каяття, І попливеш у синь очей, У нескінченну даль ночей, На хвилі гребені зійдеш, Руками зорі обіймеш І поцілуєш небеса, – Поглянь же днесь! Яка краса! Я там бував, і там я зріс… Де схил – сто сил, де […]...
- Катерина Кочетова – Чи станеш тим, хто схопить у полон Чи станеш тим, хто схопить у полон Своїх обіймів й закрадеться в душу, З пам’яті зітре все, що дО було? Пробач за те, що спокій твій порушу. Чи будеш тим, без кого я – не я, Чиї слова весною оповиті? Коли із вуст твоїх – моє ім’я, Світ завмирає у солодкій миті. А може тим, […]...
- Микола Руденко – Я розгубив категоричність Я розгубив категоричність, Я поміркованість несу: Приймаю місяця ліричність – Відбитих променів ясу. Хай не своє, нехай відбите, Жовтаве, а не голубе… Та глянь, яке він платить мито За право бачити тебе! Крізь листя кидає червонці, І не прості, а золоті. Таких ти не побачиш в сонці, Бо вдень вони уже не ті. Він душі […]...
- Павло Мовчан – Приростання Сніг скам’янів і розцаривсь по небу свавільно – Спробуй з-під нього хоча б бадилинку добуть… Біла сорочка пристала до тіла так щільно, З шкурою треба здирати, аби розстебнуть. І на ходу прикипають до снігу підошви, З тілом доводиться їх – що не крок – відривать. Плями червоні згодом затрусить пороша, Але на тілі буде довічна […]...
- Правда Наша зустріч з тобою усе перевернула, Почуття і любов ти в моє серце вернула! Але пройшло чимало часу з тої днини. Не розуміючи себе, думаю про тебе щохвилини! Тріпоче серце, виривається з грудей, Живу лиш для тебе, а не для людей. І не маю бажання з тобою розлучатись, Робити усе для тебе і не зупинятись! […]...
Твір на тему чарівний світ природи.