Заворожили в́орони світанок… – Ліна Костенко

Заворожили в́орони світанок –
Не сходить сонце – тільки кар та кар.
Розбившися грудьми об полустанок,
В траві лежить березовий Ікар.

Пливе перон за сизими шибками.
Туман… Шлагбаум… Тиша… Переїзд…
Дерева, як закидані шапками,
Стоять у гронах ще порожніх гнізд.

Пройти уранці вулицями тиші.
Знайти готелик. Скинути пальто.
І де я, хто я, – полустанків тисячі, –
Хоч день, хоч два не знатиме ніхто.

І тільки шум далекого прибою –
Дерева, люди, вулиці, мости…
Валізу віршів привезти з собою
З цього притулку тиші й самоти.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Образ рафаловича перехресні стежки.
Ви зараз читаєте: Заворожили в́орони світанок… – Ліна Костенко
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.