Збірка П. Тичини “Перемагать і жить” – величний реквієм загиблим у Другій світовій війні
Давним-давно зарубцювалися рани війни. Але не вщухає біль утрат у багатьох сім’ях. Вицвілі фотографії, які дбайливо зберігаються в засклених рамках і сімейних альбомах, пожовклі аркуші листів, надісланих із фронту, похоронки. Обеліски, пам’ятники, братські могили, вулиці й площі, названі на честь переможців, навічно зберігають у нашій пам’яті доблесних солдатів, що розгромили фашистську нечисть.
У страшну добу лихоліття творчість українських письменників і поетів звучала як величний реквієм тим, хто не жалів свого життя в ім’я
Хвилюючі заклики до боротьби й перемоги звучать у віршах “Голос матері”, “Весна”. У них поет виступає “свідомим свого меча”. Перед ним встають картини німецької окупації в Україні:
Німець стереже
Повішеного на
Там сонце кров’ю запеклось!..
Там дитячі “ручки із-під землі ще видно”. І в голосі поета звучить не плач Єремії, а “безпощадний гнів багатирів”. Він втілює в одточені заклики свої думки й переживання:
Як солодко віддать життя
За свій народ, за щастя краю!
(“Голос матері”)
Весна, весна! Хоч вона й болюча –
Зате ж моя істота вся дзвенить…
То сонце вигляне, то знову туча.
Нехай!.. А нам перемагать і жить!
(“Весна”)
Зовсім по-іншому звучить вірш “Матері забуть не можу”. Це дитинно-зворушливий реквієм про біль вимушеної розлуки з Україною, яку топче фашистський чобіт. Печаль, горе, страждання вчуваються в кожному слові поезії. Але все відступає на другий план, бо на першому – рідна земля, до якої не зів’яне любов. Тільки з любові до матері, до Батьківщини народжується почуття віри в перемогу, що звучить як гімн українському народові:
Гей, народе! Будеш жити!
А я ж матір не забуду!
Україні, її люду
Хочу вірно я служити.
І з поняття “народ” виростає поняття глобальне – людство. Можливо, тому останні рядки поезії “А раз їй – то й людству буду” сприймаються як звернення не тільки до України-матері, а й до всіх людей Землі.
Найвизначнішим твором П. Тичини років війни є філософська поема “Похорон друга”. У ній поет звертається до однієї з “вічних” тем поезії – теми життя і смерті. У “Похороні друга” П. Тичина оцінив життя і смерть воїнів-патріотів так: “Жить в віках той житиме, хто Батьківщину обороняв”.
Це складне питання автор висвітлив на небагатьох сторінках поеми в формі живих образів, переживань та думок.
Розгортається вона у формі ліричної розповіді поета про похорон невідомого воїна, якого замучили фашистські варвари. Картина зимового вечора. Поет відкидає сніг од хати, аж до нього долетіли звуки реквієму. У них він чує думку про смерть як закономірність усього живого на світі:
Усе міняється, оновлюється, рветься…
… … … … … … … … … … … … … … … … … … … .
Землі сирій всього себе передає…
Тут смерть людини розглядається лише як завершальний момент усіх тих змін, які відбуваються з людиною.
Далі йде розповідь про події. Доганяючи похоронну процесію, поет згадує свого друга Ярослава, про загибель якого він почув уранці по радіо. Йому спочатку здалося, що ховають Ярослава. Він не питає про те, хто це в труні, а думає про визвольне значення боротьби, яку вів той, кого ховають. Плач сурми видається йому плачем України.
Так окрема подія вплітається в хід історії. І не випадково автор тут дає картину плину життя:
… Рота Всеобуча
Назустріч нам пройшла. Повезли он
Білизну в госпіталь на санях. Діти
З собакою пробігли. В хриплий тон
Завод загув і стих. Разом із тим введення цієї картини і подібних їй говорить, що смерть окремої людини не спиняє ходу життя: “несли ми, а нас обганяли (бо життя спішило… )”. Душа поета співає реквієм, а думка працює напружено, проникаючи в розуміння закономірностей життя та смерті. Люди живуть і вмирають, “землі сирій” себе передають. Здається, що земля “перемелює… в зубах людину, як випадковая із хаосу змія!” Але це не так: життя має “тонкий лад”, “тримає строгу послідовність”. Основний смисл життя людини – це готовність боротися за свободу й правду.
В історію поглянь: до боротьби готовність
Одсвічує тобі од всіх її свічад.
Готовність стать на битву за свою свободу
Народам гнобленим й безправному рабу.
В безсмертя не увійдеш, як не знайдеш броду,
Щоб перебрести через правди боротьбу.
У боротьбі за правду людина завойовує собі безсмертя. Такий закон життя людини, який випливає із закону історії, із руху людства вперед до прогресу:
Усе міняється, оновлюється, рветься,
До світлої іде народолюбної доби…
І для поета ясно, що цей закон історії виявляється і в боротьбі з гітлерівською Німеччиною, що фашизм буде переможений: “… мертвому тобі – живих нас не убить”. Та філософська формула, у якій поет говорить про смерть, набуває нового змісту; нові думки чує поет у звуках реквієму:
Усе міняється, оновлюється, рветься.
… … … … … … … … … … … … … … … … … … …
Порохом береться,
А потім знов зеленим з-під землі встає.
Людина живе і вмирає, але від неї та її діяльності народжується життя в нових формах. Такий закон життя.
Процесія дійшла до кладовища. Славного оборонця Батьківщини “ковтнула могила”. Для поета це тяжка втрата. Думки не покидають поета, в уяві звуки реквієму. Сон – картина виступу на бій нових, молодих сил:
… І молоде
Із-за гори на конях покоління
Летить сюди.
Ця картина показує моральні й людські сили українського народу в боротьбі проти фашистської Німеччини й допомагає розкрити перспективи війни: “Ще будем жити ми – і ти, і я!”
Народ України, який бореться за правду, за прогрес, має досить сили, щоб перемогти гітлерівську Німеччину.
Як гімн перемоги звучить уже вірш “Я утверждаюсь”. Поет виступає від імені народу, бо він є часткою цього народу:
Я єсть народ, якого Правди сила
Ніким звойована ще не була.
Тичина змальовує боротьбу з фашистською Німеччиною, яка намагалася пожерти наш народ, “вішала… дочок, синів”, “залізо, хліб та вугіль крала”, але подавилась. Наш же народ піднімається, набирається нової сили, і розгортання наших сил несе загибель фашизмові:
Німеччино, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Автор впевнено заявляє, що наш народ знайде в собі сили, щоб знищити ворога й захистити себе. Використання в поезії відточених афоризмів надає їй глибшого змісту. Спочатку це – горде усвідомлення своєї незалежності: “Щоб жить – ні в кого права не питаюсь”, незламаної волелюбності: “Щоб жить – я всі кайдани розірву”. Це факти перемог над осатанілою фашистською Німеччиною.
У простих народних образах поезій поет втілив думки українського народу, передав усю глибину життєвої правди. Для нас вони звучать як реквієм про тих, хто ніколи не встане, але хто сміливо йшов у бій, високо несучи прапор справедливості й боротьби, правди й волі, мужності й перемоги.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Похорон друга” – величний реквієм воїнам, загиблим у боях за Батьківщину Велика Вітчизняна війна була страшною трагедією для багатьох народів Європи. Не було людини, якої б вона так чи інакше не торкнулася. Особливо це стосується радянських республік, які прийняли основний удар фашистів на себе. Хоч, судячи з назви, твір поеми П. Тичини “Похорон друга” стосується лише близької до поета людини, але насправді це реквієм усім тим, […]...
- Героїзм народів у Другій світовій війні (за романом Олеся Гончара “Прапороносці”) Героїзм народів у Другій світовій війні (за романом Олеся Гончара “Прапороносці”) I. “Згустки фронтових вражень” О. Гончара. (Студбатівцем розпочав війну Олесь Гончар у надросянських боях, закінчив мінометником, звільняючи Європу. Ця дорога довжиною майже в чотири роки позначилися могилами його бойових побратимів. “Якщо лишуся живим, розповім про вас… “, – клявся молодий солдат Гончар перед світлою […]...
- “Скорбна мати” – апофеоз скорботи, реквієм над тисячами невинних жертв революції (Павла Тичини) Не буть ніколи раю У цім кривавім краю. П. Тичина Вже понад вісім десятиріч звучить у світовій літературі могутній, титан-ний голос Павла Тичини. Його рання лірика полонила читачів душевно-ліричними картинами природи, незвичайними барвами, музичністю. Душа поета то мчить на вітрилах віри в добро, то впадає у відчай. Та більше оптимізму в ранніх віршах. Його ідеал […]...
- Збірка П. Тичини “Сонячні кларнети” – гімн життю, пісня ніжності, радості й суму Збірка П. Тичини “Сонячні кларнети” відкрила низку “світлоносних книг”. Образ сонячних кларнетів – це і символ вічно юної природи, і втілення прагнень до всього сонячного, радісного, життєдайного. Павло Тичина у творах висловлює мрію про щасливе життя. І навіть бачачи людське лихо, не сумував, не впадав у розпач, бо ніколи не покидала його віра в перемогу […]...
- Патріотичний пафос вірша П. Тичини “Я утверждаюсь” Патріотизм – одне з найблагородніших людських почуттів, а тому поезія П. Тичини “Я утверждаюсь” завжди привертала до себе увагу, завжди була і буде цікавою українському читачеві. Вірш “Я утверждаюсь” поет написав у 1943 році. Це були роки, коли фашисти надто далеко зайшли в глиб нашої країни. Ось-ось у війні наступить переломний етап, і так потрібне […]...
- Утвердження нездоланності рідного народу в поезії П. Тичини “Я утверждаюсь” Творчість Павла Тичини нерозривно пов’язана з історією українського народу. Велика любов до рідного краю та співвітчизників надихала митця на вражаючі силою таланту твори. Однією з таких поезій є вірш “Я утверждаюсь”, написаний у трагічні для України роки Великої Вітчизняної війни. Поет утверджує незламність, непереможність українського народу, який живе і буде жити, бо сила його-в Правді: […]...
- Поет, народ і Батьківщина (за віршем П. Тичини “Я утверждаюсь”) Щоб зрозуміти основну думку твору, треба знати, у який період творчості письменника він був написаний. Це роки Великої Вітчизняної війни. Поет живе в столиці Башкирі! – Уфі, багато працює. Він дуже хвилюється за долю своєї Батьківщини, за Україну. Тому гнів і ненависть, ніжність і ліричність, філософська заглибленість у проблеми життя і смерті – це головні […]...
- Романтичний ідеал національного визволення та свободи в ранній ліриці П. Тичини П. Г. Тичина – один з тих українських письменників, чиє поетичне слово чарує душу, возвеличує помисли, дає насолоду. Якщо вірити в те, що поет починається з джерела, то перша збірка поета “Сонячні кларнети” є весняною повінню. Якщо вірити в те, що поет народжується один раз, то Павло Тичина сповістив про своє народження знову ж таки […]...
- Сочинение на тему: Как жить на Земле, чтобы не мешать ей жить? Как жить на Земле, чтобы не мешать ей жить? Человечество освоило Землю, воздушное и водное пространства. В космос запускаются спутники, оснащенные специальным оборудованием для установления контакта с жителями иных цивилизаций. Да, мы не одни. Во Вселенной бессчетное количество звезд, планет, галактик, а наша Солнечная система всего лишь капля в гигантском океане Мироздания. Но фотографии, сделанные […]...
- Проблема національного відродження українського народу в ранній творчості П. Тичини (2 варіант) Музика весняної пори, що символізувала початок нового життя на початку двадцятого століття, зазвучала у “Сонячних кларнетах” – збірці поезій молодого поета, що поспішав назустріч не тільки власній долі, а й змінам у суспільстві, поета, чий голос зазвучав на всю Україну, збуджуючи її від зимового сну, Висловлюючи її думки і почуття, поета, якого буде названо “співцем […]...
- Роман В. Барки “Жовтий князь” – реквієм жертвам голодомору 1. Україна – найголовніше в творчості і житті В. Барки (усе своє свідоме життя, живучи далеко за межами України, В. Барка присвятив їй; він не гасив надій на своє духовне повернення; вірив, що Україна відродиться і чорні дні тоталітаризму будуть переборені). 2. Роман “Жовтий князь” – один з найпомітніших творів в українській прозі XX століття: […]...
- “Голос поета дзвенів міддю” (поезія П. Г. Тичини років Другої світової війни) Друга світова війна. Палають міста і села. Фашист плюндрує нашу священну землю. У цю добу лихоліття і героїчного подвигу народу Тичина проголосив: “Перемагать і жить!” Поезія Тичини теж воювала, мстила, ненавиділа, мобілізовувала, окриляла. Назва книги “Перемагать і жить!” (1943) – влучне визначення помислів і дій народу в роки війни: подолати ненависного ворога, жити й процвітати […]...
- Рання лірика Павла Тичини Рання лірика Павла Тичини Для ранньої лірики Павла Тичини характерні музичність, ліризм, емоційність.; У віршах поета звучать частіше запитання, ніж відповіді: Що місяцю зіроньки кажуть ясненькі? Що шепчуть квітки уночі над рікою? Про що зітха вітер? Що чують тумани, Коли гай зелений цілують-милують? Автор проймається задумою зірок, трави, дерев, струмочка, бо для нього вони – […]...
- Людина і народ на війні(за творами О. Довженка) Про війну українськими письменниками сказано і написано дуже багато. І це зрозуміло: вся історія нашого народу пов’язана з постійною загрозою іноземного вторгнення, з необхідністю відстоювання своєї свободи і незалежності. З українських історичних дум і пісень, поетичних і прозових творів про Велику Вітчизняну війну ми дізнаємося про подвиги наших дідів і прадідів, завдяки їм краще усвідомлюємо, […]...
- Тема України і революції в поезіях П. Тичини Події 1917 року сколихнули всі верстви суспільства. Невизначена, тривожна ситуація сповнювала серце Павла Тичини, хвилювала душу молодого поета, збуджувала порив до творчості. Павло Тичина щиро вірив у національне й соціальне визволення рідної України. Тому у важкі часи народження української державності і незалежності був з трудящим людом, жив його надіями і сподіваннями. Віра в перемогу, щира […]...
- Розвиток української культури в другій половині ХХ ст РЕФЕРАТ До диференційованого заліку На тему: Розвиток Української культури В другій половині ХХ ст. План 1. Десталінізація. 2. Літературне оновлення 60-х років. Намагання нового кремлівського керівництва дістати ширшу підтримку неросійських народів, і особливо українців, були частиною великого плану реформ. У 1954р. з метою відзначення російсько-українського партнерства по всьому Радянському Союзу з надзвичайною помпезністю були проведені […]...
- Величний образ української жінки Олесі у творі “Україна в огні” (1 варіант) Війна забрала життя мільйонів людей, а ті, хто залишився живий, відчули на собі весь страшний тягар її жорстокої вдачі. Особливо важко прийшлося жінкам, які не тільки доглядали поранених у військових шпиталях, не тільки партизанили нарівні з чоловіками, а були змушені працювати поряд з фашистською нечистю, були рабинями на німецьких біржах та у німецьких родинах. Олександрові […]...
- “Я стверджуюсь… бо я живу” (за твором П. Тичини) Вірш “Я утверждаюсь” датований 1943 роком. Це був час, коли Україна звільнилася від фашистської окупації. Тичина разом з письменниками старшого покоління знаходився в евакуації, був далеко від фронтів війни, але його серце проймалося стражданнями від вістей про горе й муки рідного народу. У щоденнику воєнних літ поет писав: “Одколи почалася війна, свого не можу духа […]...
- Співомовки Степана Руданського – унікальне явище у світовій культурі Багато поетів зверталися до гумористичного зображення дійсності, адже гумор відіграє величезну роль у житті людини, дозволяє уважніше придивитися до речей, викрити суспільні й людські вади. В окремий жанр співомовки – гумористично-сатиричні віршовані твори – виділилися в творчості Степана Руданського. Твори поета надзвичайно колоритні, бо створені на основі народного гумору, анекдотів, приказок, гуморесок. Автор висміює моральні […]...
- “Всесвіт наш – це дивна казна” (за творами П. Тичини) Вже у першій збірці поезій “Сонячні кларнети” (1918 р.) П. Тичина показав себе як поет-лірик, поет-романтик, закоханий у природу і навколишній світ. Його вірші – це твори талановитого поета, людини, яка любить і розуміє музику, відчуває красу природи. Маючи ще й художній хист, П. Тичина своїм пером, наче пензлем, малює поетичні картини природи. Так у […]...
- Поема Анни Ахматової “Реквієм” Рану, нанесену батьківщині, кожний з нас відчуває в глибині свого серця. В. Гюго Справжня поезія прекрасна, тому що в ній виражена висока правда душі поета і нещадна правда часу. А. Ахматова розуміла це, розуміють це і читачі, що люблять її поезію і завжди, я впевнена, будуть любити її вірші, що западають у душу. Щоб зрозуміти […]...
- Поет і час (громадянська позиція лірики Павла Тичини) Поет і час (громадянська позиція лірики Павла Тичини) У бурхливе море революційних подій П. Тичина увійшов справжнім поетичним шедевром – історико-філософською поемою “Золотий гомін”, що сповнена пафосом національного відродження. Її назва закарбувалась у свідомість України символом волі й пробудження нації. Мені вона здається своєрідною ораторією, яка проголошує ідею вічності українського народу, його духовної міці. У […]...
- Величний образ української жінки Олесі у творі “Україна в огні” (3 варіант) Коли читаєш кіноповість Олександра Довженка “Україна в огні”, твоє серце переповнюють складні почуття. Це і глибока ненависть до фашистів, які намагалися знищити українську націю, знущалися, вбивали, палили, різали; це і велика вдячність українським бійцям, що зуміли витримати усі незгоди війни і перемогти ненависного ворога; це і несказанна гордість за наших українських жінок, які змогли пронести […]...
- Образ України у творчості П. Тичини (1 варіант) Початок XX століття в українській літературі ознаменувався появою цілого сузір’я талановитих поетів. У ньому яскравою зіркою засяяло ім’я П. Тичини. Він був не тільки видатним письменником, але й надзвичайно чуйною, благородною і скромною людиною, у серці якої жила безмежна любов до Батьківщини. Україна в поезії Тичини мальовнича і прекрасна. Зелені гаї, прозорі озера і струмки, […]...
- Образ скупого в українській та світовій літературі Реферат на тему: Образ скупого В українській та світовій літературі “З усього… треба користь виймать, хоч би зубами прийшлось тягнуть – тягни!” – слова Пузиря з української п’єси Карпенка Карого можна почути не від одного сучасника. Їх десятки, сотні, тисячі. Література намагалася відобразити образ скупого по-різному. Такі персонажі є як в українській, так і зарубіжній […]...
- Проблема національного відродження українського народу в ранній творчості П. Тичини (1 варіант) Павлу Григоровичу Тичині довелося жити у важкі для нашої країни часи: Перша світова війна, революція, громадянська війна, становлення та втрата незалежної української держави, радянська диктатура з її забороною писати правду, висловлювати власну думку. Все це не могло не відбитися на творчості поета: змінювалися часи – змінювався характер та проблематика віршів Тичини. І якщо в ранній […]...
- Проблема національного відродження у творчості П. Тичини Проблема національного відродження українського народу постійно присутня у творчості молодого Павла Тичини. Під враженням проголошення Центральною Радою 10 червня 1917 року незалежної Української Народної Республіки Тичина пише ліричну поему “Золотий гомін”, яка передає піднесений, святковий настрій. За жанром цей твір – лірична ораторія, бо в ньому водночас наявні фрагменти епічних епізодів та драматичних сцен. У […]...
- Величний образ української жінки Олесі у творі “Україна в огні” (2 варіант) Були різні жінки в українських селах. Були невпевнені у собі, забиті життям і роками, бездушні й безчесні. Але були й яскраві особистості, які бачили чарівність світу, яким усе здавалося щасливим і прекрасним, які вірили у кохання і чесність, у добро і щастя. Такою була і незвичайна дівчина Олеся з кіноповісті Олександра Довженка “Україна в огні”. […]...
- Романтичний ідеал національного визволення в ранній ліриці Павла Тичини Романтичний ідеал національного визволення в ранній ліриці Павла Тичини Його називали великим співцем нової ери, поетом “руху мас”. І нерідко дорікали за ідейну незрілість ранніх творів. Та саме в ранній ліриці Павло Тичина був чесним, щирим і по-справжньому талановитим. Тепер поета іноді звинувачують у конформізмі, втраті творчого “я”. Та хто може судити людину, не знаючи […]...
- Риси до портрета П. Тичини Риси до портрета П. Тичини І. Дитинство і юність поета. (Павло Григорович Тичина народився в селі Піски на Чернігівщині в багатодітній сім’ї сільського дяка, який був водночас і вчителем “школи грамоти”. Від батька він мав музичну обдарованість, від матері – любов до української пісні. Перші роки минули у світі чарівної природи. Матеріальна скрута змусила батька […]...
- Образ матері в поемі Анни Ахматової “Реквієм” Це було в ті часи, як всміхався Тільки мрець: розквитався – і рад. Анна Ахматова. “Реквієм” Я повертаюся поглядом до уроків, присвячених творчості російського поета Анни Ахматової (саме в чоловічому роді “поета” – а не поетеси, бо Анна Ахматова так любила говорити), і ніби бачу над собою, над моєю школою, над моєю країною тінь матері […]...
- Скорботна нота “Сонячних кларнетів” Павла Тичини I. Ставлення М. Коцюбинського до творчості П. Тичини (вразила глибиною розкриття теми, емоційністю, оригінальними поетичними паралелями). II. Тичина – поет, яким пишається Україна (оригінальний стиль, мужність інтонацій, дивовижна образність; ідеал Тичини – гармонія природи і людини, інтелекту й духовності, почуття й обов’язку, національного і загальнолюдського, землі і космосу). III. Найкраща книжка поета “Сонячні кларнети” (сповнена […]...
- Творча доля Павла Тичини з погляду сучасника Його світ ловив – і спіймав. Євген Сверстюк Яскравою самобутньою зіркою постав Павло Тичина на небосхилі української літератури. Його поезія сповнена ніжним музичним звучанням, ритмом, який притаманний реаліям життя. Творчість Павла Тичини – одна з вершин української поезії. Митець належав до когорти талановитих поетів-модерністів свого часу. Про його творчість існують думки протилежного плану: одні критики […]...
- Відображення трагедії особистості, родини і народу в поемі А. Ахматової “Реквієм” АХМАТОВА АННА (1889-1966) Справжнє прізвище – Горенко. Російська поетеса, родом з України. Поезія Ахматової орієнтована на кращі класичні зразки і традиції російської літератури. Творчий шлях Ахматової пов’язаний з естетичним відкриттям акмеїзму, хоча надалі вона обирає самостійну поетичну дорогу. До її лірики прикладають мірку “жіночої поезії”, адже вона пише про кохання, розлуку, біль втрат, про переживання […]...
- Мотиви ранньої лірики Павла Тичини Говорячи про особливість поетичної творчості Тичини, Максим Рильський відзначав, що найкраща характеристика її у виразі – “музична ріка”, що “Тичина і пісня – брат і сестра”, що коли багатьох поетів називаємо за трафаретом “співцями”, то для Павла Григоровича слово “співець” – найприродніший епітет. Підтвердити цю думку можна вже прикладами з ранніх віршів поета, які ввійшли […]...
- Краса пейзажної лірики П. Тичини (“Де тополя росте… “, “Гаї шумлять… “) Поет Павло Григорович Тичина був надзвичайно талановитою і обдарованою людиною: прекрасно малював, мав чудовий голос, грав на багатьох музичних інструментах. І поетом він був незвичайним, самобутнім. Уже перша збірка поета “Сонячні кларнети” одразу здобула визнання читачів. Це збірка пейзажних малюнків-акварелей, це гімн землі, що звучить світло й урочисто. До цієї збірки увійшов і вірш “Гаї […]...
- Твір-роздум про кохання (за віршем П. Г. Тичини “О люба Інно… “) Як людина, повна енергії, сили і завзяття, П. Тичина (романтик за своїми переконаннями), жив під безліччю вражень, переживань, уявлень. Часто натхнення приносило як радісні, так і сумні рядки, часто не зрозумілі пересічному читачеві. Поезія “О люба Інно… ” – результат внутрішнього розладу, порожнечі після розриву з коханою. З біографії письменника ми знаємо, що в ранній […]...
- Образ України у творчості П. Тичини (2 варіант) Павло Тичина – один з найталановитіших українських поетів початку XX століття, людина з непростою біографії Н І нелегкою долею. Він не був розстріляний чи заарештований і відправлений до Сибіру чи Соловків, як багато інших письменник і”, проте за це він приніс, мабуть, найстрашнішу жертву для мит ця спій талант. Людина, незвичайні творчі здібності якої не […]...
- Оптимістична тональність поезій збірки “Сонячні кларнети” П. Тичини За природою свого таланту Павло Тичина належав європейському символізму з його прагненням до найтіснішого зв’язку поезії з музикою. Збагативши філософсько-естетичні основи цього символізму дивосвітом українського фольклору, він став одним з найяскравіших представників слов’янського модернізму. Сп’яніння від життя, універсальність і глибина мислення, розмах і динаміка національного піднесення – усе це притаманне поезіям збірки “Сонячні кларнети”, яка […]...
- Кожен герой, загиблий у війні, – оберіг тим, хто живе (за віршем О. Твардовського “Я поліг біля Ржева”) Люди вірять, що деякі речі мають неабияку силу, яка захищає їх від різних неприємностей, застерігає від необміркованих вчинків, а іноді рятує життя. З давніх-давен люди не розлучалися зі своїми оберігами. Для одних це був натільний хрест, для інших – ладанка, талісман. Оберігом могла бути і родинна реліквія, яка для людини сторонньої може здаватися дрібницею, річчю, […]...
Твір на тему громадянська позиція.