Жаба й Віл (скорочено) – Глібов Леонід

Раз Жаба вилізла на берег подивиться
Та й трошечки на сонечку погріться.
Побачила Вола
Та й каже подрузі тихенько
(Вигадлива була!):
– Який здоровий, моя ненько!
Ну що, сестрице, як надмусь.
То й я така зроблюсь?
От будуть жаби дивуваться!
– І де вже, сестро, нам рівняться… –
Казать їй друга почала;
А та не слуха… дметься… дметься.
– Що, сестро, як тобі здається.
Побільшала хоч трохи я?
– Та ні, голубонько моя!
– Ну, а теперечки? дивися!
– Та годі, сестро, схаменися!
– Не слуха Жаба, дметься гірш,
– Все думає, що стане більш.
– Та й що, дурна, собі зробила?
– З натуги луснула – та й одубіла!
Такі і в світі жаби є.
Прощайте, ніде правди діти;
А по мені – найлучче жити,
Як милосердний Бог дає.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Байка Л. Глібова розповідає про Жабу, яка, побачивши Вола, захотіла ти такою великою, як він. Заздрість примусила її надиматися, поки! луснула, хоч подруга й застерігала її про небезпеку. Це алегорична картина, яка висміює людей, що прагнуть досягти того, що виходить межі їхніх можливостей. Причому йдеться не про щось необхідне, суспільно корисне, а про звичайні забаганки. Автор у кінці виводить мораль: треба жити так, “як милосердний Бог дає”, тобто відповідно до своїх можливостей та здібностей. Байка побудована у формі динамічного діалогу, з емоційно забарвленою лексикою (голубонька, одубіла та ін.).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Характеристика образів з наталки полтавки.
Ви зараз читаєте: Жаба й Віл (скорочено) – Глібов Леонід