Жартівлива балада про випрані штани – драч Іван

Related posts:

1. Іван Драч – Жартівлива балада про випрані штани ІВАН ДРАЧ ЖАРТІВЛИВА БАЛАДА ПРО ВИПРАНІ ШТАНИ Ніч розписала небо в синю домашню вазу. Захлинулася електричка. Комар в спориші принишк. Замурзався я на роботі – і мати примітила зразу Заплямлені солідолом ще путні сірі штани. Баняк на плиту поставила. Дістала з полиці мило. А місяць у білих споднях з батьком у шахи грав. Далеко овогнене […]...
2. Іван Драч – Балада про соняшник В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце,- […]...
3. Іван Драч – Балада про соняшник (Характеристика твору) Характеристика твору Івана Драча “Балада про соняшник” Жанр: балада (модерна). Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні. Віршовий розмір: верлібр. До золотого фонду української поезії ввійшла “Балада про соняшник” (1962). Це – глибоко асоціативний сюрреалістичний твір про природу мистецької творчості, таїнство пробудження творчого духу в людині. Жвавий сільський підліток із щирою душею й багатою уявою […]...
4. Іван Драч – Балада про соняшник (АНАЛІЗ) Аналіз твору Івана Драча “Балада про соняшник” 1962 р. Літературний рід: ліро-епос. Жанр: балада (модерна). Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні. Віршовий розмір: верлібр. Літературознавці про твір. Драч реформував жанрові можливості балади, відкинувши традиційні легендарно-історичні, героїчні й фантастичні її атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напружений сюжет… У його баладах ліричний суб’єкт уміє миттєво осягнути […]...
5. Іван Драч – Балада про Сар’янів та Ван-Гогів ІВАН ДРАЧ БАЛАДА ПРО САР’ЯНІВ ТА ВАН-ГОГІВ Хата у серці світитися мусить, Погідною бути при всякій погоді. Стоять Парфенони солом’яно-русі, Синькою вмиті, джерельноводі. Мами мої чисті в мелодіях кропу, В мелодіях гички зеленоросої, Призьба тече у вогненну шопу З-під вашого пензля з сипучого проса. В проваллях чекає розсипчаста глина Рук ваших чорних, звітрілих, гречаних. І […]...
6. Ці слова про набиті трамваї… – драч Іван Ці слова – про набиті трамваї У вечірні просинені сутінки, Про зволожене танучим снігом Вітряне різкувате повітря, І про слюсаря з смуглим обличчям, Поцяткованим ластовинням, І про мрійні і теплі фіалки У спітнілій його руці. Ці слова – про терпку утому, Що сплива водяними струмками У блискучий цинковий тазик З його шиї, плечей і спини; […]...
7. Одягни мене в ніч… – драч Іван Одягни мене в ніч, Одягни мене в хмари сині І дихни наді мною Легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць Тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві В пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу Між лататтям та Оріонами Ти лебідкою плинеш у безкресі мої моря. […]...
8. Іван драч – Лебединий етюд Ты белых лебедей кормила, Откинув тяжесть черных кос… В. Брюсов Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині І дихни наді мною легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві в пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу між […]...
9. Архітектурний диптих – драч Іван І. Мій смуток Смертний вирок цигарці. Очі дихають синню – Густо сиплеться звідти Волошкова солона печаль. Я ламаю асфальту Зволожену лінію, Я шепочу печалі: “Проклята, відчаль!” Ось проспект мого Смутку, Вулиця імені Сорому. Несмаку диктатура Зав’язала на серці вузла. Зверхньо бридиться небо З холодними зорями Над рахітами цегли, Заліза і скла. Вони плачуть з потворності, […]...
10. Критика “Балада про соняшник” Драч У ” БАЛАДІ ПРО СОНЯШНИК ” поєдналося фантастичне і реальне. Тема твору, його образна символіка – від народних, дуже давніх, іще язичницьких вірувань про незвичайні перетворення в житті людей і в природі. Ця рання балада поета у піднесено-романтичному дусі описує незвичайне відкриття хлопчика-підлітка: сонце – всемогутнє. Як у будь-якій баладі, тут не обійшлось без дива, […]...
11. Іван Драч – Ці слова про набиті трамваї ІВАН ДРАЧ * * * Ці слова – про набиті трамваї У вечірні просинені сутінки, Про зволожене танучим снігом Вітряне різкувате повітря, І про слюсаря з смуглим обличчям, Поцяткованим ластовинням, І про мрійні і теплі фіалки У спітнілій його руці. Ці слова – про терпку утому, Що сплива водяними струмками У блискучий цинковий тазик З […]...
12. Останній міст полковника – драч Іван Вдарили сурми в маєво листя зеленого, Крила наметів лячно залопотіли, Зорі летіли в очі молодо і черлено, І сон оксамитив непрочумане тіло. Багнетами хряснули карабіни холодні, Сіялась ніч крізь рожеве решето. Смачно кричали сколошкані взводні, І шикувались солдати нарешті. Ковтали останні сонливі шепоти, Сопіли друзям у теплі потилиці. В уяві блукали несмілі прожекти, У що […]...
13. Детальний Аналіз “Балада про соняшник” Драч ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Балада про соняшник”: ліро-епос. Жанр “Балада про соняшник”: модерна балада. Мотив “Балада про соняшник”: поетичного роздуму про суть мистецтва, його таїну; розкриття важливої ролі слова в людському житті. Віршовий розмір “Балада про соняшник” : верлібр. Художньо-стильові особливості “Балада про соняшник”: це глибоко асоціативний сюрреалістичний твір про природу мистецької творчості, таїнство пробудження […]...
14. Іван драч – Баляда про соняшник Були руки і ноги в соняшника, Було тіло – шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу І в пазуху рвав гнилиці, І купався коло млина, І лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, – І раптом побачив сонце В […]...
15. Іван драч – Смерть Шевченка (симфонія) Сто років – зморшка на чолі Землі. Всесвітні війни, революцій грози… Дніпро до ніг стежиною проліг І котить славу в сиві верболози. Поет став морем. далеч степова, І хмарочоси, й гори – ним залиті. Бунтують хвилі-думи і слова, І сонце генія стоїть над ним в зениті. Дно глибшає, і береги тікають, Аж небо рве свою […]...
16. Іван Драч – Архітектурний диптих ІВАН ДРАЧ АРХІТЕКТУРНИЙ ДИПТИХ І. Мій смуток Смертний вирок цигарці. Очі дихають синню – Густо сиплеться звідти волошкова солона печаль. Я ламаю асфальту зволожену лінію, Я шепочу печалі: “Проклята, відчаль!” Ось проспект мого Смутку, вулиця імені Сорому. Несмаку диктатура зав’язала на серці вузла. Зверхньо бридиться небо з холодними зорями Над рахітами цегли, заліза і скла. […]...
17. Іван драч – Весняна акварель Це вже не сон – це сон-трава Гущінь замшілу прорива, І ніжним чадом, чудом чистим Бузкова свічка понад листом Вже злотом-пломенем жива. Це вже не сон – це вже котики Сидять на лозах в сні екзотики, Мурличуть хижо, мають запити Рій бджіл у пазурі спацапати, Продмухують пухнасти ротики. Це вже не сон – це вже […]...
18. Іван драч – Ода чесному боягузові Ти вбив свій горизонт і небо отруїв, Дав дулю сонцеві і плюнув в очі хмарі. Живеш повзком і помисли свої Ростиш в клоаці з підлістю у парі. Багатогранний ти, аж круглий, ніби вуж, Білоголовий метр із чорним піднебінням. Співаєш пісню все одну і ту ж, Що рахітичне наше покоління. Так! Ми не густо кричимо “ура”, […]...
19. Іван Драч – Останній міст полковника ІВАН ДРАЧ ОСТАННІЙ МІСТ ПОЛКОВНИКА Вдарили сурми в маєво листя зеленого, Крила наметів лячно залопотіли, Зорі летіли в очі молодо і черлено, І сон оксамитив непрочумане тіло. Багнетами хряснули карабіни холодні, Сіялась ніч крізь рожеве решето. Смачно кричали сколошкані взводні, І шикувались солдати нарешті. Ковтали останні сонливі шепоти, Сопіли друзям у теплі потилиці. В уяві […]...
20. Іван драч – Без тебе світ – це тьмавий морок Без тебе світ – це тьмавий морок. Без тебе не біжить вода. Без тебе кожен камінь – ворог, Подушка каменем тверда. Без тебе сонце – повне ночі, Без тебе ночі – без кінця, Для тебе ж ночі я доточую, Для тебе місяця – вінця. Без тебе небо – повне криги, Стоять в душі самі льоди, […]...
21. Іван драч – Крила Новорічна баляда Через ліс-переліс, Через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, Кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, Кому – фотонні ракети, Кому солі до бараболі, Кому три снопу вітру в полі, Кому пушок на рило, А дядькові Кирилові – крила. Був день як день, і раптом – […]...
22. Гітара Пабло Неруди – драч Іван Поміж смертю і тим, Що називають безсмертям, Я вибираю гітару… Пабло Неруда І Що може поет в цьому світі – Напитись сонетом води, Погладити сонце в зеніті І бути, як хлопчик, радий, – Що може поет в цьому світі?! Я згадую дні весняні, Спогадую Веймарський форум, Як Пабло всміхався мені, І квітці, і зірці в […]...
23. Ніж у Сонці – драч Іван Трагедія Не отблеск, отблеском рожденный,- Ты по себе свой край оставь, Твоею песней утвержденный… А. Твардовский ПРОЛОГ Мої віки слідом за мною ходять: Од вітряків до полиску ракет, Фотон і Пишна паска великодня, Усе – до лаконічності штиблет. Надії бубнявіють цвітом вишень У сонцем зацілованих садах. Слова мої! Шикуйтесь сміливіше – Пилюка зір хай шерхне […]...
24. Соната Прокоф’єва – драч Іван Любимому І Закрутили, загули, заграли, Чистим лугом серце повели Вишукані голубі хорали По стежині сизої імли. Жовтороті полохливі грози Пнулися з оранжевих шкарлуп, І дуби, як чорні важковози, Гупали, всідаючись на круп. Схід на випас випускає Кирпатого місяця. Грім вигуркує з-за гаю – На хмарі не вміститься. Другий грім за ним прибрів, Креше кременем з-під […]...
25. Іван Вовчок – Цієї ночі місяць був у повні Цієї ночі місяць був у повні, А я сидів на березі ріки. На теми всякі думав – на любовні, І кидав камені в зірки. Цієї ночі місяць був у повні, А я не спав – не спала мабуть й ти. Бо в голові думки гріховні. Хоч спалені давно у нас мости. Цієї ночі місяць був […]...
26. Іван Драч – Смерть Шевченка (уривки) ІВАН ДРАЧ СМЕРТЬ ШЕВЧЕНКА (Симфонія) (Уривки) ПРОЛОГ Століття – зморшка на чолі Землі: Всесвітні війни, революцій грози… Дніпро до ніг стежиною проліг І котить славу в сиві верболози. Поет став морем. Далеч степова, І хмарочоси, й гори – ним залиті. Бунтують хвилі – думи і слова, І сонце генія над ним стоїть в зеніті. Дно […]...
27. Іван драч – Перо Перо, мій скальпелю вогненний, Ти мій жорстокий лиходій, Мій дикий поклик цілоденний, Первоцвіт мій, перволюб мій! Нам розтинати дні ці карі До серцевини, до зорі, Куди не дійдуть яничари В облудній словоблудній грі. Дні полохливі, і невтішні, І лаконічні, точні дні, І дні, мов глечики з Опішні, Протяті шпагами вогнів. І дні, яким нема відради, […]...
28. Іван драч – Міражі Хижий вихор тне ножами, Хиже сонце тяжко спить, Сон виткими віражами В міражі мої летить. Мерехтять вони – облесні, Чесним намірам чужі, Безсловесні, безтілесні, Надто знадні – міражі. В них м’які льодисті пальці, Крижанисті пазурі. Думці, змореній весталці, Душать шию в хитрій грі. Душать ніжно – в напівсили, Душать в пахощах імли. Поманили, полонили, Хижим […]...
29. Іван драч – Мачинка Мороз вже сивий доцвітає, Вже день од холоду закляк, А тут, де падолист витає, Між листом жовтий сяє мак. Мала мачинка і кульгава, На ній я душу зупиню? Йде Панна Осінь золотава З маленьким келихом вогню…...
30. Дві сестри – драч Іван Дві сестри, тоненькі і сухенькі, Осінь ловлять в пелени над ставом. З господарства лине чистий дзенькіт, У воді поплюскує небавом. Віспа порябила лиця жовті, Доброти у серці не роз’їла. Полум’яне листя сипле жовтень, Тужавіє нива задубіла. Гуси білі, вилизані, тлусті Гелготять, бо скоро будуть вбиті, І калина у червоній хустці Кров’ю сходить по степлілім літі. […]...
31. Ода совісті – драч Іван Дослідів зливи. Каскади думок. Експериментів напружений крок. Ось Феофанія. Ген там дубна. В криниці пізнання не бачу я дна! Та голос підношу за бомбардування Ядра таємниці! Хай тихе світання Розчепиться криком хитрющого кварка! Хоч сумнів, як ворон, нав’язливо карка: Навіщо? для бомби?! Навіщо? для муки?! Чого ж Оппенгеймер заламував руки?! Чи ж фізики атомних псів […]...
32. Іван драч – Імпровізація Вітре, вітре, дми на ватру, Постав мені, вітре, варту, Щоб моя бурханна ватра Лише сонця була варта. Постав варту з трьох стеблинок, З трьох стеблинок-вартовинок, Щоб вони, ці дивні чати, Вміли дихати й мовчати. Як вона прийде до ватри, Щоб вони не встали з варти, А щоб дихали й світили, Щоб їй смуток золотили. Вітре, […]...
33. Пам’яті Хемінгуея – драч Іван Вийшов з радіо чорний лев І збудив моє серце опівночі. В його чорних важких сльозах Я побачив труну кришталеву. Це був гордий печальний лев, Чорний лев з золотою гривою, Рідний брат сонцебризній меч-рибі, Де сльоза атлантична кипить. І він кликав на похорон брата До труни, де з руками замовклими Лежав сивий засмаглий лев З симфонічним […]...
34. Сльоза Пікассо – драч Іван Мир разложил на части Пикассо. Слеза стекает. Разложи! Попробуй! Евг. Винокуров І Літо пилося, Літо їлося, Літо кипіло вишнево, Лутово, Густо сміялося, Половіло, Переморгувалось зеленоброво. А ми за руки, аж пальців хрускіт, Аж регіт звивався під пахви осик. За хвилями книг, В сторінковім плюскоті Відкрили шалений його материк. І раптом у гаморі магазиннім Все спалахнуло, […]...
35. Етюд про хліб – драч Іван Яйце розіб’є, білком помаже, На дерев’яну лопату – та в піч, І тріскотітиме іскрами сажа – Мініатюрна зоряна ніч. На хмелі замішаний, видме груди, Зарум’янілий, круглий на вид. Скоринка засмалена жаром буде, Аж розіграється апетит. В підсохлому тісті кленова лопата Вийме з черені, де пікся в теплі, – І зачарується білена хата З сонця пахучого […]...
36. Врубелівський етюд – драч Іван Він мав печальні всевидющі очі – В орбітах диких голубі дива. В них світ буденний, темний і порочний На полотні празничним оживав. Він суть пізнав. Він розтинав основу, Відкинувши ледачу простоту, І барви дихали п’янким болиголовом, І бризки сонця стигли на льоту. Війнуло смутком зранених конвалій З очей ним не породжених Купав, І, ніби демон, […]...
37. Вивантаження граніту – драч Іван Сивий, аж замислений, Крихкий на пругах Граніт кострубатий до пальців липне. Шпурляю – і він гоготить в ногах, Влягаючись тілом в земні заглибини. Рожевий, смугастий – в променях мліє. В кожнім кристалі вогні полискують – І падас сонце направо й наліво Верткою мигливою блискавкою. На іскри дробиться, вщухає, тихне. Полами витрем замурзані чола ми. Зцупимо, […]...
38. Іван драч – Таємниця буття Десь там, у найвищих глибинах, Десь там, у найглибших висотах, Таємниця вродилося, як пелюстина, Як бджола в золотистих сотах. Уся – з найтемнішого світла, Уся – з найсвітлішого змроку Борсалась Таємниця, то тьмава, то світла, Долаючи купіль жорстоку. Ген там з найгіркішого солоду, Ген там з найсолодшого болю Зростала вона аж блакитна від голоду І […]...
39. Манайлова виставка – драч Іван Варіація на тему “Скорбота” (1940) Був собі тато, була собі мама, Було собі я. Тато сиділи собі на ослоні. Тато робили мені вітряка, А мама кашу мені варила, А киця Мурка гралась собі з хвостом. А прийшли дядьки, кричали на тата, І мама мене зачинила у хаті, І киця кричала на мене без мами. Кричала […]...
40. Іван драч – Соняшний етюд Де котиться між голубих лугів Хмарина ніжна з білими плечима, Я продаю сонця – оранжові, тугі, З тривожними музичними очима. Ось сонце віри, чисте і просте, Ось сонце міри з віжками на храпах, Ось сонце смутку, звідки проросте Жорстока мудрість в золотих накрапах. І переливно блискотять сонця Протуберанцями сторч головою. Беріть сонця – кладіть мені […]...