Головна ⇒ 📌Скорочено ⇒ “Жереб мені… ” (скорочено) – Сапфо
“Жереб мені… ” (скорочено) – Сапфо
Жереб мені
Випав такий:
Серцем палким
Любити
Ласку весни
Розкіш, красу,
Сонця ясне
Проміння.
Переклад А. Содомори
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Сапфо – поетеса прекрасна і загадкова Про неї ще за життя ходили легенди. Можливо через те що відомостей про себе залишила мало, а вся душа її була у її віршах, яких до наших днів дійшло дев’ять книг. А деякі її вірші, написані на папірусі, збереглися у Єгипті. Крізь тисячоліття звучить її голос і в наші дні. А свого часу вона досягла […]...
- До богів подібний мені здається… – Сапфо До богів подібний мені здається Той, хто біля тебе, щасливий сівши, Голосу твого ніжного бриніння Слухає й ловить Твій принадливий усміх: від нього в мене Серце перестало б у грудях битись; Тільки образ твій я побачу – слова Молвить не можу. І язик відразу німіє, й прудко Пробігає пломінь тонкий по тілу. В вухах чути […]...
- На карб не ставте дотепер мені… (скорочено) – Твардовський Олександр На карб не ставте дотепер мені, Що інші полягли на тій війні, Хто старший, хто молодший – вік без меж, Не вернуться, чи варто річ вести, Що міг, та не зумів їх зберегти, Не в тому річ, але ж, але ж, але ж… Переклад А. Гризуна...
- Володимир Сосюра – Мені ти приснилась давно Мені ти приснилась давно, Ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно Нагадує очі твої. Розкрив я до сонця вікно Й дивлюсь крізь проміння рої… Я небо люблю, бо воно Нагадує очі твої. І радісні квіти весни, Коли у садах солов’ї, Люблю я фіалки – вони Нагадують очі твої....
- Тиша морська (скорочено) – Українка Леся В час гарячий полудневий Виглядаю у віконце: Ясне небо, ясне море, Ясні хмарки, ясне сонце. Певне, се країна світла Та злотистої блакиті, Певне, тут не чули зроду. Що бува негода в світі! Тиша в морі… ледве-ледве Колихає море хвилі; Не колишуться од вітру На човнах вітрила білі. З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; […]...
- Леся Українка – “Моя люба зоря ронить в серце мені… “ Моя люба зоря ронить в серце мені, Наче сльози, проміння тремтяче, Рвуть серденько моє ті проміння страшні. Ох, чого моя зіронька плаче!...
- Мені однаково, чи буду (скорочено) – Шевченко Тарас Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу. Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. І […]...
- Юлька Гриценко – Мені б Тебе так не любити Весняним сміхом, сонцем сита, Вже досить прагнень і бажань! Мені б сховати власний жаль, Мені б Тебе так не любити. З очей дощі вже вітер витер, І марно плакати в душі! Мені б спинитись на межі, Мені б Тебе так не любити. Солодким смутком небо вкрите, І тільки спогадів потік… Не треба щастя у житті! […]...
- Золотоволосий Ерот мене… – Анакреонт Золотоволосий Ерот мене Знову поцілив пурпурним м’ячем – Дівчину в барвних сандалях тепер Каже мені забавляти. Лиш запишалося кляте дівча, – З Лесбосу славного родом воно, – Та й, осміявши мою сивину, Іншому звабно моргає. Переклад А. Содомори...
- Нащо мені чорні брови… (скорочено) – Шевченко Тарас Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі дівочі? Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть, чорні брови Од вітру линяють. Серце в’яне, нудить світом. Як пташка без волі. Нащо ж мені краса моя, Коли нема долі? Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Думка – поширений у романтичній поезії літературний жанр. Це […]...
- Дмитро Павличко – “Ти оживаєш у мені… “ Ти оживаєш у мені Як голос весни В деревині Я не можу тебе забути Як не може забути дерево Вкритися листям Коли ти відлітаєш Я махаю багряними крилами Щоб за тобою злетіти Але коріння моє міцніше За мої крила Вони відкриваються Летять за тобою Без мене Болять мені Рани любові Рани нездійсненного польоту Та з […]...
- Мені тринадцятий минало… (скорочено) – Шевченко Тарас Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога… Уже прокликали до паю, А я собі у бур’яні Молюся Богу… І не знаю, Чого маленькому мені То йді так приязно молилось, Чого так весело було? Господнє небо і […]...
- Любіть Україну! скорочено – Сосюра Володимир Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну. Без неї – ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами… Для […]...
- До прекрасного (скорочено) – Вордсворт Вільям Святе мистецтво! В пензлі чи пері Є сила дати вічність кожній рисі: Хмарини, що пливе в небесній висі, Веселих промінців химерній грі,- Вони спиняють порух віт вгорі І подорожніх, що ідуть у лісі, І корабель, що при скелястім мисі Навік в заливі кинув якорі. Дитя весни, і літа, й падолисту, Що вірно тчуть ясну твою […]...
- Сонети (скорочено) – Шекспір Вільям Сонет 66 Я кличу смерть – дивитися набридло На жебри і приниження чеснот, На безтурботне і вельможне бидло, На правоту, що їй затисли рот, На честь фальшиву, на дівочу вроду Поганьблену, на зраду в пишноті, На правду, що підлоті навдогоду В бруд обертає почуття святі, І на мистецтво під п’ятою влади, І на талант під […]...
- З “Книга пісень” (скорочено) – Петрарка Франческо Сонет 61 Благословенні будьте, день і рік, І мить, і місяць, і місця урочі, Де спостеріг я ті сяйливі очі, Що зав’язали світ мені навік! Благословен вогонь, що серце пік, Солодкий біль спечаленої ночі І лук Амура, що в безоболоччі Пускав у мене стріл ясний потік! Благословенні будьте, серця рани І вимовлене пошепки ім’я Моєї […]...
- Ірина Саковець – Мені б кудись… в епоху Ренесансу Мені б кудись… в епоху Ренесансу Промчати крізь віки хоча б на день, Десь у Венеції чи давньому Провансі Зачитуватись “Книгою пісень”; Вклонитися картинам Рафаеля – Зображенню Мадонни з немовлям, Прогнати сон піснями менестреля Про лицарів і їх прекрасних дам; Вечірніми алеями Шамбору Під чарівливо-кволий клавесин В шовковій сукні увійти до двору Із грацією ранньої […]...
- Юрій Яновський – Дитинство (СКОРОЧЕНО) Навіщо вміщена тут новела “Дитинство”? Не про війну розповідається в ній, а про дитинство майбутнього комісара, а потім письменника Данила Чабана, з яким читач ще зустрінеться у новелі “Батальойн Шведа”. Дитинство – це початок усього в людини – і доброго, і злого. Данилка виховував степ, красу якого розумів малий серцем. “Комусь, не степовикові, не зрозуміло, […]...
- Гліконівський вірш або Гліконей Гліконівський вірш або Гліконей (від давньогрецьк. поета Глікона) – в античній версифікації – восьмискладовий силабо-метричний вірш за схемою ∪ ∪ -/∪ ∪ -/∪ ∪. Поширювався у ліриці та хорах трагедії, подеколи у сполуці із ферекратовим віршем. Застосував Г. в. Горацій: О кораблю, вже знов хвиля несе тебе В море! О, не туди – в гавань […]...
- Микола Вінграновський – Сміятись вам, мовчати вами Сміятись вам, мовчати вами, Вашим ім’ям сповнять гортань І тихотихими губами Проміння пальчиків гортать… На лист, на сніг, на квіт, на тіні, У шелест і нешелестінь, Стелить в душевному тремтінні Солодку, юну вашу тінь, І в світанковім сумовинні Прощально пестить шию, ніс І сонні соняшники сині В солонім сонці сонних кіс, І знать одне: любити […]...
- Олександр Олесь – “Ні, забуття не дасть мені й сама природа… “ Ні, забуття не дасть мені й сама природа… Нехай вона і дивна, й молода, Але її краса і врода Твою красу і вроду нагада. До моря б я побіг, де лащуть берег хвилі, Але мені згадаються в той час Твої і ласки, й руки білі, Що на плечах моїх були не раз. Я втік би […]...
- Газелі (скорочено) – Рудакі * Як друг обмовиться, ти пропусти повз вуха. Адже на світі так: де радість, там і скруха. Провина доброго тяжкою не буває, Од ласки, першої забудеться наруга. Чи сто хороших діл одне недобре згасить? Хто терня знищує, той солов’їв не слуха. Якщо він сердиться, перепросить не бійся: Не випада шукать щодня нового друга. * Відколи […]...
- Крістік Хрустік – Чому б мені не стати вітром? Чому б мені не стати вітром? Чи словом, що лунатиме далеко? Променем сонця, невмирущим світлом? Чи небом, де летітиме лелека? Стати б силою святого одкровення Чи може подихом морозяного ранку? Хочу, щоб в мені жило натхнення, Я подарую його людям на світанку. Та в свому тілі я просто людина Це ніби мало, але часом й […]...
- Коротко про “Мені однаково” (1847) Із циклу “В казематі” Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш (медитація). Вид лірики: громадянська (медитативна). Провідний мотив: патріотичні почуття відповідальності за батьківщину. Про твір: цикл “В казематі” Т. Шевченко написав навесні 1847 р., очікуючи в камері вироку за участь у Кирило-Мефодіївському братстві та написання революційних творів. Художній (літературний) цикл – це сукупність творів одного […]...
- Леся Українка – Тиша Морська В час гарячий полудневий Виглядаю у вiконце: Ясне небо, ясне море, Яснi хмарки, ясне сонце. Певно, се країна свiтла Та злотистої блакитi, Певно, тут не чули зроду, Що бува негода в свiтi! Тиша в морi… педве-ледве Колихає море хвилi; Не колишуться од вiтру На човнах вiтрила бiлi. З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; […]...
- Kristik Хрустик – Цей дощ..він йде мені прямо у душу Цей дощ..він йде мені прямо у душу. Такі великі краплі падають на скроні. Вже затопило всю мою маленьку сушу І тону я, й мої запясття і долоні. Той день, коли мене десь тут не стало Ще не назначили державним святом. Свободи може бути комусь мало, Проте її не може бути забагато. Цей гамір, що лишили […]...
- Печаль на яшмовому ганку (скорочено) – Бо Лі На яшмових сходах Біліє холодна роса. Промокли панчохи. Пливуть мовчазні небеса. Дивлюсь крізь фіранку На місяць осінній печальний, На тихій воді він тремтить І повільно згаса. Переклад Л. Первомайського...
- Росли укупочці, зросли (скорочено) – Шевченко Тарас Росли укупочці, зросли; Сміятись, гратись перестали. Неначе й справді розійшлись!.. Зійшлись незабаром. Побрались; І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні. Аж до самої домовини. А меж людьми ж вони жили! Подай же й нам, всещедрий Боже! Отак цвісти, отак рости, Так одружитися і йти, Не сварячись в тяжкій дорозі, На той світ тихий перейти. Не плач, […]...
- Іще не скресла крига на дніпрі… – Сосюра Володимир Іще не скресла крига на дніпрі, А вже весни дихання благовісне В снігах я чую, наче угорі Прозорий крик, крик журавлиний висне. Іще нема конвалій у гаю, І гай мовчить у білому спокої, Та я весни п’янке дихання п’ю З його гілля, що мріє наді мною. Ось я іду, один між багатьма, Такий, як всі. […]...
- Олена довганюк – Чому мені знову так боляче? Чому мені знову так боляче? Чом я знову лишилась одна? І цей біль ріжучий й колючий Всю мене випаває до дна. Чаша сліз вже давно переповнилась, Вже нема чим топити печаль. Знову я почуттями наповнилась, Їх звільнити не можу, на жаль. Я від серця стискання тремчу, І від болю я зуби стискаю. Цього разу я […]...
- Павло Мовчан – “За що мені щедроти цього світу… “ За що мені щедроти цього світу: Білющий сніг, і сонця парусець, І шовку шум, що вкутав верховіття, І різьблений на сріблі бур’янець? Чим відплачу? Є спогади в скарбниці, В кишені куля, гостра, наче цвях. Дістав у спадок ще осколок криці, А на холоші – вчепистий реп’ях. Ношу метал, обтяжуючи серце, Не знаючи – навіщо він […]...
- Юлія Алейнікова – Не вір мені Не вір мені. Не вір мені. Не вір. Мечеться у грудях дикий звір. Ти змушуєш його лягти на спину, Лоскочучи йому м’який живіт. Моє терпінння склало заповіт. Я більше не вдаю холодну леді, В мені вулкани й плавлені дроти. В мені пульсуєш ти, Палаєш ти. Не вір мені. В мені немає правди. Але лишися. Поруч. […]...
- Максим Рильський – Як не любити ЯК НЕ ЛЮБИТИ… Як не любити зими сніжно-синьої На Україні моїй, Саду старого в пухнастому інеЇ, Сивих, веселих завій? Як не любити весни многошумної Меду пахучих суцвіть, Як не любити роботи розумної, Праці, що дух веселить? Як не любити утоми цілющої Після гарячої гри, Поклику птаха над темною пущею, Рідних пісень з-за гори? Як не […]...
- Вірш Миколи Руденка – Іще б мені хоч раз відвідати поляну Іще б мені хоч раз відвідати поляну, Де в травах гомонять дуби-богатирі; Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно І повагом пливе шуліка угорі; Де в осоці верба, підгризена бобрами, Мов скеля, нависа над талом молодим; Де треба, щоб зладнать з лихими Комарами, З сирого кізяка густий добути дим. Тут, кажуть, уночі горять вогні болотні Чи […]...
- Антігона (скорочено) – Софокл Стасим Перший* ХОР Строфа І Дивних багато в світі див, Найдавніше із них – людина, Вітер льодом січе, вона ж 335 дальшу в морі верстає путь – Хай сива хвиля бушує, А човен пливе вдаль, Уславлену в богинях Землю, Вічно й невтомно родючу, виснажує, 340 Плугом щороку в ній борозни орючи Із конем своїм, людина. […]...
- Незнайома (скорочено) – Блок Олександр По вечерам над ресторанами Горячий воздух дик и глух, И правит окриками пьяными Весенний и тлетворный дух. Вдали, над пылью переулочной, Над скукой загородных дач, Чуть золотится крендель булочной, И раздается детский плач. И каждый вечер, за шлагбаумами, Заламывая котелки, Среди капав гуляют с дамами Испытанные остряки. Над озером скрипят уключины, И раздается женский визг, […]...
- “Хліб мій на списі замішаний, теж і вино я на списі… ” (скорочено) – Архілох Хліб мій на списі замішаний, теж і вино я на списі Маю ісмарське, і п’ю, спершись на списа. Переклад Г. Кочура...
- Мені би стати пташкою Мені би стати пташкою, Аби взлетіти до небес. Мені би стати пташкою, Аби пізнати висоту чудес. Мені би стати пташкою, Мені набридло існувати. Мені би стати пташкою,- Я хочу літати, літати! Мені би стати пташкою, Мені тісний цей світ. Мені би стати пташкою, Мені набрид, той, людський, гніт. Мені би, тільки, стати пташкою, Аби сягнути […]...
- Весняна пісня (скорочено) – Із лірики вагантів 1. Ось весна грайлива Вертається, В ніжну зелень нива Вбирається. Спів пташок солодкий Розноситься, Цвітом пурпуровим Луки і діброви Аж росяться. 2. Хлопці, йти по квіти Збирайтеся, Дівчат запросити Не гайтеся. Запахи, що линуть Над нивами, Зроблять вас, жагучих, На луках квітучих Щасливими! Переклад М. Борецького...
- Газелі (скорочено) – Хафіз Я по троянду в сад спустився на світанні. Там соловей зайшовся в щебетанні. Мій побратим гіркий, закоханий в троянду, Ронив, ридаючи, мелодії весняні. Не стало вірності і дружби на землі, Немає жодного, хто б не тонув у злі. Хто обдарований божественним талантом, В скупого здирщика слугує при столі. Немає в мудрого, де голову схилити, Йому […]...
Твір мініатюра з іншомовними словами.