Жест її руки… – Гудзь Юрій

Жест її руки, коли вона поправляє волосся,
Відкидаючи його з чола,
Розкриває завісу маленького єдиного театру,
Де веселі та журливі думки
І почуття, що ховались в лаштунках пам’яті,
Приходять і живуть, непомітно зникають
На сцені її обличчя…
О, скільки тих акторів відійшло,
І замість шовковистої завіси,
Яку я так любив,
Лягла незмірна чорнота.
Закінчилась вистава.
Єдиним глядачем був вечір,
Та й він дрімав,
Ніхто не бачив,
Як тихо піднімалася по східцях
Маленька дівчинка, тримаючись за місяць.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Жест її руки… – Гудзь Юрій