Головна ⇒ 📌Скорочено ⇒ Жиленко Ірина – Жар-Птиця (скорочено)
Жиленко Ірина – Жар-Птиця (скорочено)
Сусідка моя – чарівниця –
Годувала надвечір родзинками
У клітці золоту Жар-Птицю
З очима-намистинками.
І як воно трапилось – хто його зна,
Та тільки дверцят не замкнула вона.
Рвонулась на волю чудесна Жар-Птиця.
1 враз освітилась казково столиця.
Дорослим і дітям
Яснішали лиця:
“Як хороше жити
Під сонцем Жар-Птиці!”
І тільки ота трьохсотлітня гава,
Яка себе називала Павою
(старезна, без ока, та ще й кульгава),
Знайшла Жар-Птицю
Непристойно яскравою.
Зчинила люту стрекотняву:
–
Ганьба! Таку нескромну птицю
Тримать годиться
Тільки в клітці! –
Вже третій день нема Жар-Птиці.
І людям посмутніли лиця.
О, не сумуйте! її нема,
Бо – розумієте? – зима.
Жар-Птиця ж – птаха екзотична,
Південна, до снігів незвична.
Ну, от і простудилась трішки.
Лежить вона терпляче в ліжку,
П’є молоко, клює родзинки,
Чита “Барвінок” і “Мурзилку”.
Пішли на лад у неї справи.
І скоро знов злетить вона
На злість лихим, кульгавим гавам,
На новорічну радість нам!
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Хто не мріє про свою Жар-Птицю, яка б осявала життя, виконувала бажання! Така птиця була у сусідки в клітці. І ось раптом вирвалася на волю. Тепер вона засяяла всім! І тільки гава була незадоволена, адже нею ніхто так не захоплювався, не милувався. Тому вона осудливо заявила, що Жар-Птиця “непристойно яскрава”. А далі йде фантастично-гумористична картинка: Жар-Птиця, ніби звичайна дитина, застудилася й лікується, як це роблять люди. І буде приносити всім радість “на злість лихим, кульгавим гвам”! “дуже добре, коли в житті є місце яскравим особистостям, фантазії та мрії”, – говорить своєю поезією “Жар-Птиця” І. Жиленко.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Підкова (скорочено) – Жиленко Ірина Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Та не просту. А золоту. Таким, На місяць схожим, серпиком лежала, – Аж розгубились в небі літаки, Кричали: “Мама!” – Й крильцями дрижали. А я знайшла. Сказала їй: – Світи Тут, на вікні. […]...
- Гном у буфеті (скорочено) – Жиленко Ірина Ти знаєш, у нашому домі, В старому буфеті, давно Живе мій добрий знайомий – Старенький буфетний Гном. Він знав ще дідуся хлоп’ям, А маму – малим дівчатком, Гукав пустунам: “Ая-яй!”, Слухняним давав шоколадки. Замкнувши буфет на гачок, Золотить на свята сервізи. Багріє його ковпачок За склом серед вазочок різних. Він любить какао пить, Смоктати м’ятні […]...
- Жиленко Ірина – Біографія Ірина (Іраіда) Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 в м. Київ – українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуарист. Учасниця антиколоніального руху шістдесятництва, хоча залишилася “явищем не дисидентського, а суто літературного шістдесятництва”. Була близькою із Євгеном Сверстюком, Опанасом Заливахою, Василем Симоненком, Іваном дзюбою, Михайлиною Коцюбинською. Працювала у жанрі “міської української прози” в умовах форсованої русифікації […]...
- Неповторний світ поезій Ірини Жиленко Дитинство – найкращий час у нашому житті. Це пора відкриттів, мрій, фантазій, чарівних пригод. І хочеться побути в дитинстві якнайдовше. У силах поезії зберегти ці таємничі миті, повертаючи нас до них кожного разу знову й знову. Яскравий світ дитячих мрій виразно постає в творах Ірини Жиленко. Завдяки багатій уяві авторки по столиці літає чарівна казкова […]...
- Що за птиця? (скорочено) – Глібов Леонід Між людьми, як пташка, в’ється, У людей і їсть, і п’є; Ходить старець, просить, гнеться, А у неї всюди є. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Цікавий короткий акровірш про муху (це читається з перших літер кожного рядка) підмічає характерні особливості комахи – вона набридлива, може влетіти в будь-яку шпаринку, завжди непрохана гостя, бере все, […]...
- Блискуча гра фантазії у поезії Ірини Жиленко (народилася 1941 року) Народилася в Києві. Рано втратила батьків. Навчалася і працювала одночасно. Закінчила вечірнє відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Спочатку працювала вихователькою в дитячому садку, потім – у редакціях газет та журналів. Поетеса. У творчому доробку багато поезій для дітей (книжки “Достигають колосочки”, “Вуличка мого дитинства”, “Казки буфетного гнома”, “Двічі по […]...
- Політ мрій (про поезію Ірини Жиленко) Поетеса Ірина Жиленко народилася в 1941 році в Києві. Вона рано втратила батьків. Потім навчалася і працювала одночасно. Коли Ірина закінчила вечірнє відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, то спочатку працювала вихователькою в дитячому садку, потім – у редакціях газет та журналів. В творчому доробку поетеси є багато поезій для дітей. Це книжки […]...
- Чарівний світ поезії Ірини Жиленко Ірина Жиленко – дитя війни. Вона залишалась сиротою ще в зовсім маленькому віці й знайшла підтримку в іншій родині. Тому, мабуть, вірить вона в людське добро, у чудеса, в казкове перетворення світу. Світогляд поетеси надзвичайно оптимістичний. Навіть свої мемуари вона назвала “Homo feriens” – “людина святкуюча”. Незважаючи на політичні перешкоди для національного розвитку, на тяжкі […]...
- Про жар-птицю та вовка скорочено – Народні казки Було у царя три сини: два розумних, а третій – дурень. Вирішили Іони поїхати з батьківщини – світу подивитися. Сказав їм батько сідлати собі коней. Старші брати вибрали найкращих коней, а молодший – найгіршого. Їдуть та й їдуть, аж бачать – три стовпи стоять, і від них дороги – прямо, наліво й направо. На однім […]...
- “Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил… ” Образ України в творчості В. Симоненка Україна! Велика, прекрасна, неосяжна – вся вона вмістилася у чутливому серці її великого сина – відомого поета В. Симоненка. Із глибин народного життя, із славної Полтавщини бере початок його чудова, пристрасна поезія, що ніби струмочком – дзвінким, мелодійним, чаруючим розтікається по всій Україні, перетворюючись на широку річку, яка несе визнання. Визнання і щиру синівську любов […]...
- Ірина Галинич – Ритм почуття Я розрізняю ритми кроків, Та серед них нема твоїх. Ще скільки днів чи може років Я не почую більше їх? Ритмічне дзенькання ключами – Це також вже у забутті. Лиш маневруючи думками, Зринають спогади смутні. Тебе нема вже рівно вічність, А я усе ж о та сама. І кроків згадую ритмічність, А їх усе нема […]...
- Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил. Образ України в творчості Василя Симоненка Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил. Образ України в творчості Василя Симоненка I. “Я – українець. Оце і вся моя біографія”. (Несправедливо коротке життя судилося В. Симоненку. Однак він чітко окреслив справжні життєві цінності і утвердив їх у своїй творчості. А найдорожчою цінністю для людини є Батьківщина.) II. Оспівування любові до […]...
- Давня весна (скорочено) – Українка Леся Була весна весела, щедра, мила. Промінням грала, сипала квітки. Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки! Все ожило, усе загомоніло – Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна. Я думала: “Весна для всіх настала. Дарунки всім несе вона, ясна. Для мене тільки дару не […]...
- Коротий життєпис Ірини Жиленко ЖИЛЕНКО Ірина Володимирівна народилася 28 квітня 1941 року в м. Києві. Перший вірш написала у восьмирічному віці. Дебютувала 1965 року збіркою “Соло на сольфі”, яка спричинила тривалу дискусію у пресі. Ірина Жиленко – автор близько двадцяти книг: “Соло на сольфі”, “Автопортрет у червоному”, “Вікно у сад”, “Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна”, “Дім під каштаном”, […]...
- Євген Гребінка – Соловей – Хто не вгадає? Я? Оце городять небилицю! Щоб не пізнав я Солов’я, Щоб не пізнав цю гарну птицю; Як тільки оком наведу, То і вгадаю, де співака! – Так дядькові казав небіж, Грицько Підсака. – Ходімо, я тебе до лісу поведу, Усякої там птиці є багато. Та буде сором, пане-брате, Коли б ти Солов’я […]...
- Сингаївський Микола – Мрія і птиця Далечінь відлунює громами, Та веселка вже цвіте над нами. Ген лелеки, мов забули втому, Бавляться на лузі молодому. Я і сам забув свої печалі, Задуми наснажую зухвалі. Є в душі і пристрасть, і надія, А людське життя – це рух і дія. Де ти, мій натхненнику Ікаре? Будем разом линути над хмари. Кличе невпокорене жадання, […]...
- Освячений любов’ю світ у поезіях Ірини Жиленко Було і буде так у всі часи: Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. Василь Симоненко Свій творчий шлях Ірина Жиленко розпочала в період “шістдесятництва”, коли свіжий ковток свободи дав змогу розкритися багатьом творчим особистостям. Митці на повний голос заявили про себе у творах, де поняття честі, гідності людини постали самодостатніми, як даність […]...
- Українська народна казка – Казка про Жар-Птицю і Вовка Українська народна казка про бідного парубка і доброго вовка. Було в одного царя три сини – два розумних, а третій дурень. От прийшли вони до батька свого та й просять, щоб він відпустив їх поїздити по світу, подивитися на інші царства. Батько й каже: – Вибирайте собі коней з табунів яких завгодно і їдьте куди […]...
- Ірина Саковець – Ніхто й не говорив, що буде легко Ніхто й не говорив, що буде легко, Ніхто не завіряв, не обіцяв, А я в обіймах нищівної спеки Шукаю риси рідного лиця. Ім’я твоє шепоче небо стигле. Прошу, блакитне, лиш не забирай!.. Війна копає все нові могили, Зросивши горем ідилічний край. А ти топтав ці принебесні трави, Надійно зводив дім, і що тепер? За стінами […]...
- Казна навколо нас (за поезіями І. Жиленко “Підкова”, “Гном у буфеті”) За народним повір’ям, той, хто знайде на дорозі підкову, знайде своє щастя. У багатьох оселях підкову тримають як оберіг родинного затишку. Героїня вірша Ірини Жиленко “Підкова” знайшла родинний оберіг на зимовій дорозі: Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Підкова […]...
- Ірина Саковець – Розмахнулася мантія втечі Розмахнулася мантія втечі: День зібрався і… відійшов. Одягає пронизливий вечір Голі плечі в холодний шовк. Відгоріло картинно багаття, І не віє м’яким теплом Від колекції срібних агатів Під осінньо-небесним склом. І мовчати, мовчати, мовчати… В грудях тиша, немов свинець. Без упину шукати початок Там, де порвано, де – кінець. Увіходжу в німий передпокій, Тільки в […]...
- Орли (скорочено) – Лепкий Богдан Після розгрому військ гетьмана Мазепи під Полтавою уряд Петра І, боячись втратити Україну, вживав жорстоких заходів, щоб перетворити її на колонію. Царські урядовці нещадно грабували населення. Щоб позбавити українців будь-яких привілеїв, вони наказали здати всім, хто мав, дарчі грамоти. Український шляхтич Судима, його син Петро та сотник Тригуб, знаючи, що їх грамоти хочуть знищити, сховали […]...
- Іван Підкова (інша версія переказу) скорочено – Шевченко Тарас Було колись в Україні, що запорожці панували, добуваючи славу та свободу. Тепер минули ті часи, тільки вітер нишком у полі з вітром говорить про волю. Було колись добре жити на Вкраїні, згадаєш – і серце спочине. Чорна хмара вкриває небо й сонце. Синє море звірюкою стогне і виє. Козаки на байдаках виходять у море погуляти. […]...
- Украла (скорочено) – Грінченко Борис Коли вчитель зайшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. – Що тут у вас діється? Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра. Це була дівчинка першого року навчання, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, у веснянках обличчя було […]...
- Борис Грінченко – Украла (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Украла (СКОРОЧЕНО) Коли вчитель зайшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. – Що тут у вас діється? Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра. Це була дівчинка першого року навчання, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, […]...
- Тарас Шевченко – Іван Підкова (Стислий переказ, дуже скорочено) Тарас Шевченко Іван Підкова (Стислий переказ, дуже скорочено) Було колись в Україні, що запорожці панували, добуваючи славу та свободу. Тепер минули ті часи, тільки вітер нишком у полі з вітром говорить про волю. Було колись добре жити на Вкраїні, згадаєш – і серце спочине. Чорна хмара вкриває небо й сонце. Синє море звірюкою стогне і […]...
- Тарас Шевченко – Іван Підкова (СКОРОЧЕНО) ТАРАС ШЕВЧЕНКО ІВАН ПІДКОВА (СКОРОЧЕНО) (Поема) 1 Поет оспівує козацькі часи в Україні. Запорожці вміли воювати, добувати славу і волю. Від тієї слави лишилися тільки високі могили, що “про волю нишком в полі з вітрами говорять”. Та згадка про ті славні часи, може, заспокоїть серце. II На тлі бурного моря зображено велич, силу й рішучість […]...
- Іван Підкова (скорочено) – Шевченко Тарас 1814-1861 Поема I Поет оспівує козацькі часи в Україні. Запорожці вміли воювати, добувати славу і волю. Від тієї слави лишилися тільки високі могили, що “про волю нишком в полі з вітрами говорять”. Та згадка про ті славні часи, може, заспокоїть серце. II На тлі бурного моря зображено велич, силу й рішучість запорожців та їх отамана. […]...
- Ірина Ярко – Що можна перечислити на пальцях? Що можна перечислити на пальцях? Коханих, найрідніших, вірних друзів, Які не “розсіваються” на п’яльцях, У чорно-білій та холодній смузі. Що можна перечислити на пальцях? Щасливі миті з “присмаком” любові, Дні, що не ховаються у ранцях, Із “запахом” ванілі в щирім слові. Що можна перечислити на пальцях? Ніжну усмішку без буденних масок, Яка ні разу не […]...
- Ірина Галинич – Мої фурії У смутних начерках вона любила Відкрити зміст, здолати ніч. Цією грою душу захопила. Чому? Питатися даремна річ. Вона, як сон. Ні, швидше – наче мана. Летить на крилах, пісню ведучи. Усе п”янить, сама собою п”яна. Веде мене, за руку беручи. Їй не загроза мітки тих кордонів, Вона веде усе вперід, вперід! Вона прихильниця тих дивних […]...
- Ірина Саковець – Я знову до світу вернуся такого ж дня Я знову до світу вернуся такого ж дня, Коли видихається вільно, і прощені всі борги, І тінь врівноважує світло – як інь і ян, А море виконує волю старих і нових богів – Із туги несе береги островам до ніг І мітку гнідої печалі, а біль забирає бриз; Де вечір вмикає зірок рятівні вогні, А […]...
- Ірина Лахоцька – Так важко іноді даються вірші Так важко іноді даються вірші… Буває криза в творчості така, Що за щодень тобі стає все гірше, Як не напишеш жодного рядка. Сумні слова… І втішити нікому… Муза, втомившись, з болем голови, Склала валізи й подалася з дому, Здається, на безлюдні острови. Натхнення також проситься в відпустку… Нема йому ніякого жалю. Йдіть всі. Я знаю […]...
- Ірина Галинич – Жіноча доля Втікай, втікай від долі, жінко, Не вір у світовий обман! Не позирай на правду дико, Рятуючись від нових ран. Ти лиш біжи, візьми з собою Лиш трішки гордості у путь, Бо знов святую думку твою На шлях неправди повернуть. І осквернить різким захватом Тебе реальності рука. Лиш просто мрій, ти ж можеш мати Світ мрій […]...
- Марко Вовчок – Ледащиця (СКОРОЧЕНО) Марко Вовчок Ледащиця (СКОРОЧЕНО) І Пані, у якої служила героїня твору, була не дуже стара. Батько її покійний був князем, тому вона не пропускала можливості нагадати кожному про це, показуючи його портрет. Забувала тільки сказати, що прогуляв князь увесь свій маєток, і їй залишилася тільки материзна – невеликий будиночок із садком у місті. Половину будинку […]...
- Ірина Лахоцька – Причаїлась зима у високій гущавині неба Причаїлась зима у високій гущавині неба, Де душа дивовижна пливе в уособленні хмар. Ще от – от й приголубить сніжинками зрізані стебла І прокинеться з сну наш самотній вечірній ліхтар. Ще от-от і почнеться одвічна елегія снігу, Цей зимою задуманий янгольський витвір краси, У якім є всі шанси життя прочитати, мов книгу, І в душі […]...
- Ірина Галинич – Ти ж таки поет Не сковуй риму! Ти ж таки поет. Скасуй для неї всі кордони! Нехай вона й – невільний силует, Але ж в тобі вона бездонна. Не дай украсти цензору красу Твоєї рими – матері твоєї! Ти подаруй словам загострену косу Нехай та стне із цензора ідеї! Або ковтни ти критику їдку. Нехай і критик трохи погордує. […]...
- Дорогою ціною (дуже стисло/скорочено) – Коцюбинський Михайло Події відбуваються в той період, коли козацтво було знищене, а селянство українських земель було закріпачене. Волелюбні козаки не хотіли коритися, деякі з них втекли в турецькі землі й заснували там нову Січ. Час від часу туди тікали від невиданих утисків селяни. Зібрався тікати й Остап, якого пан за непокірність хотів віддати у москалі. Прощається хлопець […]...
- Ірина Очкусь – доля Я вловлюю кожен подих твій І кожне слово… Лише зупинка з майбуття Не відпускає нас, Та доля нами скерувала Назавжди бути разом, навіки… За щастя, долю і любов Боротись треба, І лише покаже час, Правдиво ми прожили Чи намарно… А тим часом діти наші підростають, Слова біжуть за течією, Кохання наше гасне, мов свіча, Залишаються […]...
- До Основ’яненка (скорочено) – Шевченко Тарас Б’ють пороги; місяць сходить. Як і перше сходив… Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив! Нема Січі; очерети У дніпра питають: “де-то наші діти ділись, Де вони гуляють?” Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче; Сонце гріє, вітер віє На степу козачім. На тім степу скрізь могили Стоять та сумують; Питаються у буйного: “де […]...
- Герасим’юк Василь – Білого гриба запах сниться Білого гриба запах сниться – тулиш до листя Губи припухлі свої – націловані… Прокидайся! Небо, всмоктане стромом взору, стискає птицю. Не відпускає. Запах один – білого гриба! – сниться – під листям Переховай, хвоєю вкрий і – прокидайся!… Може, небо, стиснуте звором, видихне птицю. Може, ще вчасно,...
Краткое содержание сказки любовь к трем апельсинам.