Життя – це, наче, дорога довга
Життя – це, наче, дорога довга,
Яка завжди має початок і кінець.
Вона різними емоціями повна
І ти у грі під ярликом – гравець.
В цій грі виконуєш роль головну,
Бо сам творець своєї долі.
Музику обираєш: повільну чи швидку,
Не знаючи що принесе: радості чи болі.
На дорозі завжди багато перешкод,
Які захочуть тебе з неї збити. Але знай, до кожної ситуації є вірний код,
Який зможе перешкоди вщент розбити.
Потрібно тільки сили та терпіння,
Щоб прожити це життя достойно.
Покладайся лиш на себе і своє сумління.
Завжди поводься з людьми пристойно.
Ніколи нікому повністю не довіряй,
Бо почуття можуть легко розбити.
До жорстокий правил гри ти звикай.
По – справжньому мало хто вміє любити!
Тим не менше, у нас життя одне.
Цінуй його і бережи, як зіницю ока.
Хоч воно вже і не таке просте,
Проте залите подіями, як річка глибока.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Довга дорога до порятунку (за оповіданням Д. Лондона “Жага до життя”) Наскільки людина перемагає страх, настільки вона людина. Томас Кирлейль Джек Лондон прожив бурхливе, нелегке й дивне життя. Воно було наповнене масою яскравих вражень, знайомствами з людьми, які стали згодом героями його творів, що принесли авторові всесвітню славу. Перші з північних розповідей письменника вразили читачів новизною постановки проблеми і її художнього рішення. Герой ранніх розповідей Джека […]...
- Богдан Согор – дорога життя Біжи, кричи, моли про допомогу, А навкруги лиш власна тінь і срах, Ти сам повинен побороти цю знемогу, Один пройти цей кам’янистий шлях. Був впевней ще вчора, що сьогодні, Знов успіх подарує новий день, Чому ж сидиш тепер немов в безодні, І з уст твоїх не чути радісних пісень. Хоч вчили нас ніколи не здаватись, […]...
- Дорога долі, дорога болю Василя Стуса В. Стус по праву вважається одним з найвизначніших поетів двадцятого століття. Поет був Людиною з великої літери, яка відважно й самозреченно виступила за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей. Вірш “Як добре те, що смерті не боюсь я” можна вважати програмним для поета. У цій поезії чітко окреслений трагічний, […]...
- Іван Андрусяк – ніч як вікно на схід мокра і довга Ніч як вікно на схід мокра і довга Плакати треба вміти сказав професор Я не збираюся з вами складати договір Я лише хочу щоб ви не чіпали весел В блисках епохи вода ні вашим ні нашим Кожен безсмертний сьогодні нагадує прищ Я утікаю подалі від цих відображень Але не чую як в мене всмоктався кліщ […]...
- Де є любов, там є життя! Де є любов, там є життя! Але як часто не цінуєм, Те що є поруч і життя, Своє без жалю, ми марнуєм! Життя пройде, згадаєм ми Що у житті було кохання Але, вже більше не знайти Шлях де були разом в останнє Здавалось буде так завжди, І почуттям ми керували! Ховали почуття в собі, Любов […]...
- Непомнящий Віктор – Я наче із тобою, але сам Я наче із тобою, але сам, Ти наче з ним, та час від часу ти зі мною, Не задавай мені болючих запитань, Чи я люблю тебе, чи стану ще собою. Ти з ним лягаєш в ложе, я пустий, І час від часу переповнюють бажання, Набрати ванну і зануритись у ній, Мій світ як хвилі твого […]...
- Хресна дорога (віршована) Вступна молитва Люблю Тебе, Спасителю мій милий, Й з цілого серця жалую за те, Що ворогам Твоїм додав я сили, Щоб розпинали тіло пресвяте. Прости мене, Ісусе милосердний, За всі гріхи, що кривди завдали Тобі Святому… Нині я усердно Молитимусь, щоб слави і хвали Тобі одному лиш слова звучали… І хай мізерна жертва ця моя […]...
- Ілля Манченко – дорога до дому приведе Відлітають у вирій птахи на світанні, Тихо шепочуть берізки в міському саду, Я вертаюсь додому з доріг в сподіванні, Що побачу живою ще матусю свою. Що зустріне вона мене, коло дороги І в обійми свої мене зі сльозами візьме, Довго по світу тинявся у різнії боки, Знав, що дорога, додому завжди приведе…...
- Ірина Цілик – Наче райдуга в сепії Наче райдуга в сепії, Наче дія якоїсь там серії, Що транслює УТ, Через місто, бруківкою, Обережною сірою кіткою Та-Що-Плаче іде. В неї взувка позичена, В неї сумка зворушливо-кітчева, В неї ноги гудуть. Їй назустріч, бруківкою, З чорно-білою хижою плівкою Я-Що-Бачу іду. В контровому освітленні Її сльози оранжево зліплені Зі скляного жалю. Оголяючи оптику, Я від […]...
- Дмитро Павличко – “Твої груди, наче свічі… “ Твої груди, наче свічі, Палахтять. Дві долоні чоловічі Вже горять. То горять мої долоні, І на грудях, і на лоні – Пальців сто – не п’ять! Може, я золотою стану І впаду. Саме біля твого стану В грань руду. Ти – моє святе кострище, То ж бери мене ще ближче В пломінь молоду. Закричи з […]...
- Надя Ковалюк – Чому з тобою, наче на дуелі? Чому з тобою, наче на дуелі? Не стати б твоїм ворогом лишень. Я зачиняю в серце своє двері, Ховаючи його, як ту мішень. Ти цілишся образами, словами, Шукаєш найболючіші місця. Скажи мені, що сталося між нами: Кінець кохання, чи банальна гра? Чому з тобою, як на полюванні? Де ти – мисливець, твоя здобич – я… […]...
- Мозолевський Борис – дорога Веселинове спало, Миколаївка теж. Я вертався зі школи Розгрузлим степом – Найдрібніша билинка У світі без меж Із малесеньким серцем, Що билось нестерпно. Від макухи і висівок Був я кволий і миршавий. А країна підводилась По війні із руїн. Я пишався п’ятірками Й першими віршами, Тим, що харчу колгоспного На дурничку не їв. І тоді […]...
- Надія Ковалюк – Чому з тобою, наче на дуелі? Чому з тобою, наче на дуелі? Не стати б твоїм ворогом лишень. Я зачиняю в серце своє двері, Ховаючи його, як ту мішень. Ти цілишся образами, словами, Шукаєш найболючіші місця. Скажи мені, що сталося між нами: Кінець кохання, чи банальна гра? Чому з тобою, як на полюванні? Де ти-мисливець, твоя здобич-я… Напевно, ця дуель буде […]...
- Олена довганюк – Люди йшли з мого життя Люди йшли з мого життя, Лишаючи на серці шрами. І залишились почуття В щоденнику між сторінками. Людей, що йдуть, я не тримаю, Бо знаю, що напевне не дарма. І тих, що вже пішли не повертаю, Бо вже мене для них нема. В душі вони прірву залишають, Розпаливши в серці біль. Почуття усі вбивають, Не докладаючи […]...
- Наче рівний Богу… (за твором Р.-М. Рільке “Пісня про правду”) Драматичною, кривавою, величною і суперечливою була епоха переходу від XIX до XX століття. Сутність буття людини, духовні цінності традиційної культури поставлені суспільством під сумнів. І не дивно: в цей час йшли світові війни, рушилися країни і з’являлися нові, робилися наукові відкриття і йшли в небуття старі теорії світу… У пошуках сенсу буття, виходу із ситуації, […]...
- Василь Стус – Пірнаю в ночі, наче в сни Пірнаю в ночі, наче в сни, До ранку не прочахну. А три весни, як три стіни, Пополотніли з жаху. Ще видиться: тонка сосна Пірнути в небо хоче, Стоїть дружина голосна І в безвість тупить очі. Туди провадять тільки сни, Але немає шляху. А три весни, як три стіни, Пополотніли з жаху....
- Юлія Лисенко – Ти зав’яз по груди, наче в трясовині Ти зав’яз по груди, наче в трясовині, Думав, що на твердому стоїш. Звісно, мій коханий, ми з тобою винні За нас двох, за кожну нашу ніч. Кожен дотик, погляд, слово, навіть думку – Вдвох з тобою крадемо чуже. Ми свою буденність, мов стверділу гумку, Розрізаєм пристрасті ножем. Біль солодкий, млосно – просто дика мука, Що […]...
- Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил. Образ України в творчості Василя Симоненка Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил. Образ України в творчості Василя Симоненка I. “Я – українець. Оце і вся моя біографія”. (Несправедливо коротке життя судилося В. Симоненку. Однак він чітко окреслив справжні життєві цінності і утвердив їх у своїй творчості. А найдорожчою цінністю для людини є Батьківщина.) II. Оспівування любові до […]...
- Павло Мовчан – Віддзеркалення (“Мій відбиток, наче гальку… “) Мій відбиток, наче гальку, дошліфовує вода, І виплутується чайка, бо зелена борода Розпустилась за водою – в ній краснопери живуть. Чорні хмари наді мною – шерхлювать мене почнуть. Всі зазубрини вже знято, вже гладенький, наче скло, Лише губи ще щербаті і пощерблене чоло. Відшліфовано й горлянку – звуки чисті, ніби ртуть. Храмам губи наостанку треба […]...
- Павло Мовчан – “Волосся скрипки, наче хміль… “ Волосся скрипки, наче хміль, Оповило – не відпускає, То білоцвітна заметіль Мене діткнулася руками, Кущем шипшини – в сповитті Ожини дикої гінкої, Що не дає мені в житті Ані хвилини промивної. Настирні струни обгорнули Галуззя випростаних рук; І скрапував, як плач зозулі, У синю тишу теплий звук. Ожинний жур, іржа ожинна Зрожевили тужаву цвіть, І […]...
- Набожество “Легка дорога до Неба (не пропустіть ) Кожний, хто прочитає цю молитву 12 років, отримає таку обітницю: 1.Буде по смерти взятий безпосередньо до Неба, без Чистилища 2.Буде зарахований до кола найбільших святих, ніби пролив кров свою за Віру в Ісуса Христа. 3.Бог Отець буде утримувати в його родині три душі в стані Освячаючої ласки по Його вибору. 4.Душі рідних аж до четвертого […]...
- Павло Мовчан – “Голос, наче пожухлий листок… “ Голос, наче пожухлий листок, Кружеляючи, впав на лужок, А за ним, а за ним в дві руки Навперейми біжать дітваки. Безголосий біжить вороний Уздовж стежки, баскої струни. А за ним – то не порох, а дим, Біг його – молодий, молодим… Навздогони за тим втікачем Вибігає сльоза із очей, І простерта рука доганя Розтривожену квітку […]...
- Богдан Кіселичник – дорога до Раю Стою я на початку двох доріг. Куди піти? Я сам не знаю! Мені здається, що я зміг Знайти дорогу ту до Раю. Стою і думаю собі: Піти ліворуч, може ні… Праворуч йду, але ж не знаю Чи та дорога йде до Раю. Назад вернутись вже не можна – Страхи минулого, чекають там. І дорога хвилина […]...
- Дмитро Павличко – “Мріє, наче сніг здалека… “ Мріє, наче сніг здалека, Ночі літньої блакить. З ватри голуба смерека Виростає і шумить. На пахучім сріблі сіна Чарка любощів терпка. Дико блиснули коліна, Як зіниці хижака. Покотилася крисаня, Як зоря з небесних бань, Сивіє сльоза кохання, Ніби попеліє грань. Об’їдають коні чалі Місяць, наче сніп вівса. В давній золотій печалі Лебедіють небеса....
- Дмитро Павличко – “Стерня, наче сніг, біліла… “ Стерня, наче сніг, біліла В сяйві молодика. Нечутна, мов переболіла, Текла біля нас ріка. Зоря, вклоняючись небу, Падала в комиші. Земля відчувала потребу Лягати під лемеші. Ніч над полями стояла Смугла, аж золота. А ти мене так цілувала, Як мати, в очі й уста. Прогнав я думки тверезі, Вірячи в цей навіт, Що в лузі, […]...
- Кацай Олексій – дорога На відстань невситенну Крізь безлад перелогу Між мною і землею Утиснулась дорога А в темряві обабіч Як закоцюблі мури Миттєвості зліпились У років кучугури І щоби не синицю А журавля спіймати Не впоперек потрібно А вздовж її долати Щоб десь в опівніч впасти Дрімаючи вже нишком З окраєчку планети Немов дитина з ліжку....
- Сергiй Червонозорянський – дорога Дорога в поисках удачи Напоминает Млечный путь – Бывает призрачной и зыбкой, Но манит на нее свернуть. Волнует кровь планет парадом, Восторгом Радует, порой, Дурманит томным женским взглядом И ощущеньем – ты герой. Ведет сквозь тернии – к плеяде И опьяняет, Как вино, Соперников, коллег – к досаде, Пусть рядом зависть – все равно. Пророчит […]...
- Катерина Кочетова – Це наче мрія, втілена в тобі Це наче мрія, втілена в тобі, Це наче диво, що зійшло на землю, Криштально чисті очі голубі, Які ховають в со? бі щось таємне. І як не буть під владою тих чар, Щоб устояти, я не мала сили, Коли під супровід струнких гітар Вражаєш ти душевні небосхили. Я добре знаю: треба лиш чекати І не […]...
- Дмитро Павличко – “Ти пахнеш, наче конюшина біла… “ Ти пахнеш, наче конюшина біла, Я ж підійшов до тебе, ніби кінь, Губами доторкнувся твого тіла, Де повно ніжних, тайних тремкотінь. Тебе не бачив я, а тільки запах Вдихнув з твого гарячого плеча, І в пахощів твоїх ласкавих залпах Спізнав – ти жінка вже, а не дівча. І я злякався – муж, а не хлопчина, […]...
- Павло Мовчан – “Придобно живу під листком, наче пташка… “ Придобно живу під листком, наче пташка: Відкрито-зелена селитьба моя; Щоденно листок шелестить для острашки, Звивається поруч піщана змія… Хитається гілка – оселя кленова, На вітрі танцює: хить-хить та хить-хить, Нема супокою – душа колискова Із прірви у прірву летить. Чи в прокиді втіха, якщо в колисанні Проходять зраховані ночі і дні? Якщо кожен смуток і […]...
- Богдан-Олег Горобчук – дорога Дорога – також своєрідна нитка між нами Прив’язана за наші пальці – за мій, за твій Серце дороги б’ється і зраджує намір Торкнутися віями вій Дорога – це пташка, це голуб поштовий, лист – я Адресат, адресант – ти. Іноді – навпаки. Сьогодні я буду у тебе, я висію Молочного шляху зірки І скільки би […]...
- Сергiй Червонозорянський – Снегом – дорога Снегом – дорога, пеплом – судьба Думал – успею, грела борьба В сердце отвага, пламенный взор Жизнь – передряга, слабость – позор Радуга – цветом, туча – дождем Низость – кастетом, жадность – рублем Было, не скроешь – затянет быльем Утро – рассветом, степь – ковылем…...
- Анатолій Качан – Польова дорога Червоним золотом із груші Останнє листя потекло. Останній трактор з поля рушив, А птиця стала на крило. Давно відпахла медуниця, У підземеллі спить ховрах. Лише не спиться, не лежиться Глевкій дорозі у полях. Вона то журиться за колосом, Що відшумів, немов прибій, То пригадає перше колесо, Що прокотилося по ній. Було це літо урожайне: Потоком […]...
- Павло Мовчан – Гаряча дорога Розторочивсь поділ сорочки, Бо пльондравсь довго по росі: На литках споришу листочки, Під п’ятами гаряча сіль. Тепло твоє земля вбирала, За пазуху ти землю клав, І крізь сорочку проростали Пір’їни бліднуватих трав. В тобі ставало більш земного, В землі дедалі більш твого. Була гарячою дорога – Пекла підошви, як вогонь....
- Мар’яна Савка – І світ, наче келія, тиха, глуха, холодна І світ, наче келія, тиха, глуха, холодна. Щілина-віконце. Вузенька смужечка світла. І час витікає. І роки один за одним Слизькими вужами втікають із цього світу. Монети повільно летять і вдаряють об камінь, Наповнивши серце розбитим органним дзвоном. Тримаєш відлуння важкими, як ртуть, руками. І тиша крізь пальці стікає на діл червоно...
- Микола Руденко – Світанок за вікном такий чутливий, наче Світанок за вікном такий чутливий, наче Дмухнеш – і він ураз повернеться в пітьму. А вітер в димарі регоче, виє, плаче,- Немовби хтось помер, що любий був йому. І страшно так мені, що день з імли не вийде. Не поведе мене на заповітну путь. Світанку, веселіш!.. Нічні вітри, не вийте, Хай сонце вигляда – його […]...
- Ольга Анцибор – дорога в самотність Так чекала кохання, Так хотілось весни. Та роки все летіли, Наче віщії сни. Із спекотного літа Раптом виринув ти, Та до осені разом Не змогли ми дійти. Не розвіяв самотність, Тугу не розігнав, Мовби метеоритом Моїм серцем промчав. Ніжно перса погладив, Ледь торкнувся чола, І дорога далека За тобою лягла. Ця дорога в самотність, Ця […]...
- Павло Мовчан – “І вітер ламкий, наче крига, кришився… “ І вітер ламкий, наче крига, кришився, Зникало з блакиті пташок клинописся, На біле біліше лягало, мов тінь, Кришилася крейда на полотні – На білій стіні писалось обличчя, Писався життєпис вапном мальовничо, Вчорашнє вставало на повен свій зріст, І вчинки писались на ньому навкіс. Писалось весьдення священним писанням, Срібліла дзеркально сторінка остання: На неї хтось дихав, […]...
- Колізей ще одну людину позбавив життя Колізей ще одну людину позбавив життя Красива дівчина упавши з нього померла Багато невинних людей він вже погубив Хотів би побачити того хто план його зробив Невже так важко його парканом огородити Наркоманам і підліткам вхід заборонити Або і зовсім всім містом його розвалити І більше ніколи жодної смерті не допустити Можливо якщо б цей […]...
- Павло Мовчан – Зимова дорога Прозор’ям пойнята долина, А де джерела дзвонять радість, – Сніг, наче пера соколині, Лежав розметаний в безладді. І білість бралася сумлінням Від суцвіті, що тліла в глиці; І зріли снігурі зомлілі, Як взяті сонцем полуниці. На аркуші грушевих пахів Плоди викреслювала гілка, І до дзьобів тулили птахи Давно знезвучені сопілки. І відливалися долоні По обрисах […]...
Твір на тему екологічні проблеми.