Життя і творчість Шарля Бодлера
… Бодлер, я думаю про вас.
П. Антокольський
Для багатьох поколінь читачів французький поет Шарль Бодлер залишається самотнім мрійником, романтичною примарою на вулицях світового міста, що чекає вночі заблукалу таємничу красу.
Бодлер – попередник цілого напрямку в літературі і мистецтві, що одержало назву “декаданс”. Він першим відчув прихід кризи в духовній культурі кінця XIX – початку XX століття і розповів про це своїм сучасникам.
Майбутній поет починав як журналіст і літературний критик. Він відкрив своїм співвітчизникам
Книга викликала скандал: проти автора була порушена кримінальна справа, а залишки тиражу арештовані. Але книга вже розійшлася і принесла популярність автору. Вона вражала читача своєю нестримною відвертістю, що не зупинялася ні перед чим. Поет, не злякавшися зобразити в непривабливому вигляді себе, безжалісно показував відворотне обличчя життя:
Глупость, грех, беззаконный,
Растлевают нас, точат и душу, и тело.
И, как нищие – вшей, мы всю жизнь отупело
Угрызения совести кормим собой.
Слабо наше раскаянье, грех наш упрям.
Мы вину признаем ради щедрой награды,
Слезы смоют все пятна – так кажется нам.
Такі вірші, як “Падло”, “Танок смерті”, звучать як виклик суспільству і його моралі. На сторінках “Квітів зла” ми бачимо поета, жорстокого без міри, із шаленою уявою і непримиренною ворожнечею до усього, що його оточує.
У вірші “Альбатрос” Бодлер порівнює поетів з гордими птахами океану, що ширяють “под угрозой, в урагане над праздной толпой”:
Так, Поэт, ты паришь над грозой в океане,
Недоступный для стрел, непокорный судьбе,
Но ходить по земле среди свиста и брани
Исполинские крылья мешают тебе.
Дух поета завжди спрямований “в сияющую даль, в заоблачный простор, в надзвездные таинственные сферы”.
Блажен, кто, отряхнув земли унылый прах,
Оставив мир скорбей коснеть в тумане мглистом,
Взмывает гордо ввысь, плывет в эфире чистом
На мощных, широко раскинутых крылах,
Пише поет у вірші “Натхнення”. У творчості Бодлера живе ворожість до усього, що руйнує красу. Мрія про перемогу краси була так само сильна в його душі, як і ворожість до усього, що її нищить. У вірші “Гімн красі” поет прямо звертається до неї, як до своєї коханої:
И что мне, рождена ты светом или тьмою,
Когда с одной тобой, о вечный мой кумир
О ритм, о цвет, о звук! – когда с одной тобою
Не так печальна жизнь, не так ужасен мир.
Умонастрій Бодлера пізніше відбився в поезії французьких поетів-символістів. Вони успадкували від нього і романтичну пристрасть до краси, і бездоганність стилю, і строгість рими, і дивовижний звукопис. Але внутрішній світ Рембо, Малларме й інших поетів, що пішли за Бодлером, буде ще похмурішим, приреченим і неприкаяним…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Хто така надия кир'ян.