Життя і творчість Степана Васильченка
Реферат на тему:
Життя і творчість Степана Васильченка
ДатаПодія8 січня 1879Народився Степан Васильченко(Степан Васильович Панасенко) в місті Ічні на Чернігівщині в бідній селянській родині. Змалку батракував. Але велика родина жила дружно, тут панував культ пісні, читали книги. 1886 Вступає до Ічнянської п`ятирічної школи. Стає кращим учнем, здобуває право залишитися при школі на два роки стипендіатом для підготовки у вчительську семінарію. Займається самоосвітою. 1895Вступає до Коростишівської вчительської семінарії, де вчиться протягом
*- за іншими даними
Тематика творчості С. Васильченка
Звичайно, творчій зрілості передували літературно-мистецькі впливи, що їх зазнав молодий Васильченко. Йдеться не про примітивні учнівські наслідування і запозичення, а про органічне засвоєння певної естетичної системи, певного художнього методу. Саме такий характер мав вплив на Васильченка народної пісні, творів Шевченка і Гоголя, тобто вплив фольклору, української та російської літератури – вплив, якому сам письменник надавав вирішального значення.
У творчості Васильченка виразно відчувається її співзвучність з народнопісенною поетикою. Ця співзвучність виявилась у мові і стилі, у принципах побудови художніх образів. Уся його творчість наскрізь перейнята мотивами народних казок, пісень, народнопоетичною фантастикою.
Матеріалом Васильченкової творчості була сучасна йому дійсність; народна пісня “озвучувала” роздуми його героїв, створювала У читача настрій, який відповідав ідеї твору.
Народнопоетичні традиції в творчості Васильченка органічно поєднувалися з традиціями української і російської літератури. Не випадково саме ті письменники, які близько стояли до народнопоетичних джерел (Кольцов, Гоголь, Нечуй-Левицький, Короленко і особливо Шевченко) справили на молодого літератора найсильніше враження.
Першорядне значення у творчому зростанні Васильченка мав Т. Шевченко, який, по суті, визначив його літературно-естетичний ідеал і став провідною зіркою на всьому літературному шляху письменника.
Творчість велетня поетичної думки, сповнена мотивів рішучого соціального протесту, була для С. Васильченка високим взірцем, коли він обстоював ідеї громадянського звучання і в своїх літературно-критичних висловлюваннях, і в художній творчій практиці. Органічно увійшовши в свідомість Васильченка, у світ його художніх образів, “Кобзар” створив, так би мовити, імунітет проти впливу на нього естетичних принципів різних занепадницьких течій.
Працюючи в школах, Васильченко зібрав багатий матеріал про життя сільської інтелігенції, зокрема вчителів. Його серце обкипало кров’ю, коли він бачив, як учитель поневіряється, але замість протесту іноді ламає шапку перед начальством, згинається в три погибелі перед попом та жандармом, запобігає ласки в багатіїв, пристосовується до підлоти. Таким вивів письменник героя оповідання “Вова”
Жанрові домінанти.
Основні жанри Васильченка – оповідання, гуморески, повість, хоч є у нього і казки, і нариси та публіцистика.
“Засвiтилася над убогою стрiхою мужицькою божа iскра”
(Степана Васильченка “Талант”)
“Талант мужностi i талант спiвчуття, без яких не буває справжньо го письменника, вищою мiрою був притаманний цiй людинi”, – керувався пристрасним прагненням послужити рiдному народовi, обравши його героєм неперевершених новел. Саме життя пiдказувало йому теми й сюжети, а простi трудiвники, що жили поруч iз ним, ставали героями новел, повiстей i драматичних творiв. В основi всiх цих творчих доробок лежить зазвичай психологiчний конфлiкт. Але вони вiдзнача ються яскравою особливiстю: напруженi подiї змальовано оптимiстично, без розпачу й зневiри, залишаючи сподiвання на краще.
У такiм контрастi дiйсностi i людської надiї подано образ Тетяни
З повiстi “Талант”, що стала живим втiленням позицiї письменника: пiднiмаючись над болями i сумом, стверджувати радiсть життя.
“Талант” знайомить нас iз трагiчною долею молодої сiльської спiвачки, яку довели до самогубства надзвичайно складнi обставини життя в умовах самодержавства, буржуазно-помiщицького ладу. Письменник з глибокою повагою i симпатiєю малює образ вродливої, розумної i обдарованої вiд природи чарiвним голосом дiвчини. Мене зворушує її чистота помислiв i серйознiсть у ставленнi до свого таланту. Саме слово “талант” вiдкрило їй стiльки радостi, гарячих надiй i гордих сподiвань: “Дано менi малiсiньку iскорку святую… Малiсiньку-малiсiньку… I освiтила вона моє життя бiднеє, щастям нагрiла моє серце… Та хай погасне краща iскра в менi свята i хай буде марне моє життя й темної темнiше ночi, коли оддам її в наругу чи в болото втопчу!”
Та жорстока до селянських дiтей дiйснiсть нищить високi пориви. I ось – перший удар долi: стара помiщиця розiгнала театр через бруднi обмови, що камiнням летять у дiвчину. Талант Тетяни збезчещений, мрiя вбита, душа розтоптана. I тодi для зневiреної молодої спiвачки, що дiлилась з усiма найбiльшим своїм скарбом – пiснею, спротивився бiлий свiт; вона вчиняє самогубство. Задумавшись над цим, я дiйшов висновку, що в цiй розв’язцi закладено глибший смисл: не тiльки життя Тетяни згубила жорстока дiйснiсть, але й ту чисту i величну своєю красою пiсню, що завжди символiзувала душу української нацiї. Неспроста всiх “… опалило, як огнем”, коли селяни збагнули, що трапилося: загинула не просто “чужа, бачте, дитина, та ще й сирота” – замовкла пiсня, що розтопила людям серця, воскресила їх. Ми бачимо вибух народного гнiву пiд час похорону дiвчини: юрба рвалася ламати дверi на поповiм дворi. Селян об’єднало єдине велике почуття протистояння злу, палкий осуд несправедливостi. I над цiєю народною єднiстю прозвучали правдивi й пристраснi слова учителя Андрiя Марковича про те, як серед темної ночi в оцьому покинутому i забутому закутковi пiд убогою мужицькою стрiхою засвiтилася “божа iскра”. Ця сцена, сповнена оптимiзму, розкриває iдею повiстi: незламнiсть невичерпних духовних сил обездоленого народу, що виступає заступником прекрасного у боротьбi iз соцiальним злом.
Iдея єдностi проти зла i сьогоднi є актуальною для нашого суспiльства, бо, на жаль, вади сьогодення значною мiрою впливають на громадськi й духовнi позицiї українцiв. Це – моя точка зору. I я вважаю, що тiльки об’єднавшись у своїх поглядах i прагненнях, ми зможемо досягти для своєї України щасливого майбуття.
Значення творчості Степана Васильченка:
* Перекладацька діяльність. Перекладав твори Короленка Гоголя, Лескова поширюючи їх тим самим серед населення.
* Важливими є його драматичні твори, переважно одноактні п`єси, які за тематикою й багатьма художніми засобами органічно близькі його прозі. Одно катівка й сьогодні має незмінний успіх серед глядача.
* Працював у кіно індустрії. На основі своїх творів він написав сценарії “Недоросток”, “Олов`яний перстень”. Деякі з його сценаріїв були створені за сюжетами популярний українських пісень, наприклад “Бондарівна”.
* Велика заслуги за те, що не до кінця, але створив біографічне полотно-роман-епопею життєвого шляху та творчості Т. Шевченка.
* Кращі твори талановитого митця і педагога С. Васильченка, написані на народних, реалістичних засадах, що належать до справжніх надбань української національної культури, міцно ввійшли в сьогодення.
Особисті враження із знайомства з творчістю С. Васильченка
Серед класиків української літератури важливе місце займає письменник-реаліст Степан Васильченко. Він відомий вчитель, розвинута особистість і просто творча людина. Його багатогранність вражає. Він – плід трудового суспільства, який тісно пов`язаний з народом. Автор в своїх творах підносить пекучі питання, українського, селянського життя. Висвітлювати прагнення й бажання народу, боротьбу за визволена й незалежність трудящої людини, надію на радісне, світле майбутнє – Був його обов`язок, як і інших відомих письменників. В його творах, на мою думку, поєдналась енергійність, сила, “двигун” до досягнення, і біль, прикрість за свою Батьківщину.
Тісний зв’язок з життям письменник виявляє своїм відчуттям самого духу часу, розумінням змін у людській психології. Тема трудового єднання міста і села була, без сумніву, історично далекосяжною. Своїм твором Васильченко стверджує морально оздоровлюючий вплив на дітей фізичної праці, стверджує поетичну красу і моральну необхідність способу життя, який ведуть його юні герої в радянській школі.
Хоча Степан Васильченко нам велику спадщину – важливі життєві уроки, які треба швидше розуміти, багато творів його близькі до народа, але особисто мені його творчість не сподобалась.
Скачать пісні бабусині пиріжки.