Життя та творча доля Генріха Гайне

Життя та творча доля Генріха Гайне
І. Німецький період життя.
1. Генріх Гайне народився 13 грудня 1797 року в м. Дюссельдорф на Рейні, у родині купця.
2. Освіта Г. Гайне. (Навчання у французькому ліцеї, в торговельній школі; виучка у дядька-банкіра Соломона Гайне в Гамбурзі; навчання в університетах Бонна, Геттінгена, Берліна юридичних наук.)
3. Потяг до літератури з дитинства. (В дитинстві улюбленими авторами були Д. Свіфт, Ф. Шіллер, М. де Сервантес, у роки навчання в університеті – Д. Байрон, Й. В. Гете.)
4. Початок літературної творчості. (Перші вірші написані в Гамбурзі під впливом юнацького кохання. 1821 року в Берліні вийшла перша збірка віршів.)
5. “Книга пісень”. (1827 року вийшла збірка “Книга пісень” – плід десятирічної роботи поета. Складається з п’яти циклів: “Страждання юності”, “Ліричне інтермецо”, “Знов на Батьківщині”, два цикли “Північне море”, а також сюди входять вірші, що є прологом до прозового твору “Подорож на Гарц”.)
6. Марні надії на літературну працю в Німеччині. (Кілька років безплідних клопотів, пов’язаних із пошуками місця служби, постійні цензурні заборони, переслідування церкви, образи та приниження у зв’язку з його походженням.)
ІІ. Життя та творчість Г. Гайне в еміграції (1831 – 1856 роки).
1. Причини еміграції. (Поштовхом до еміграції була звістка про Липневу революцію

у Франції, яка вселяла надію на справедливість. “Це були сонячні промені, загорнуті в газетний папір”, – говорив поет.)
2. Участь у літературно-громадських подіях. (Розчарування через перебіг/ подій революції. Широке коло друзів-митців: О. Бальзак, Жорж Санд, П. Ж. Беранже, О. Дюма, Г. К. Андерсен, Ф. Шопен, Ф. Ліст, Г. Берліоз/ Вірші Гайне перекладаються французькою мовою й широко друкуються/ у Франції поет стає так само знаменитим, як і в Німеччині.)
3. Пристрасні виступи Гайне на захист німецької культури. (В той час Німеччина сприймалася європейцями як країна з провінційною культурою. У своїх працях “До історії релігії і філософії в Німеччині”, “Романтична школа” Гайне показує самобутній характер мистецтва, філософії, літератури Німеччини, малює яскраві портрети Лютера, Канта, Лессінга, Гете, Шіллера, Гофмана. Ці виступи поета на захист німецької культури, витримані в дусі просвітницького вільнодумства, викриття буржуазного ладу й монархії, налаштували проти нього офіційну владу Німеччини: нові книги поета заборонили.)
4. Поетична збірка “Нові поезії” (1844). (До неї увійшли любовна лірика першого французького десятиріччя, політично забарвлені “Сучасні вірші”. Одна з кращих поезій цього розділу – “Сілезькі ткачі” – відгук Гайне на повстання ткачів в Німеччині 1844 року. У ній поет висловив співчуття людям, доведеним до відчаю злиденним життям:
Прокляття отчизні, де гнуться раби,
Отчизні насильства, країні ганьби,
Де хутко гниють, опадають квітки,
Де сморід і гниль, де ростуть черв’яки…
У вірші “Доктрина” поет визначав сенс свого життя як постійний рух уперед. У віршах “Просвітлення”, “Посередництво”, “Обіцянка” Гайне висміював німецького обивателя – Міхеля – за його довготерпіння й боягузтво. У віршах цієї збірки відображена доля поета-вигнанця, який душею прагне щастя для своєї Батьківщини і засобами сатири бореться за її майбутнє.)
5. “Німеччина. Зимова казка” (1844) – вершина політичної поезії. (Наприкінці 1843 року Гайне здійснив поїздку до Німеччини, в результаті якої виникла блискуча лірико-сатирична поема, що змальовує враження поета під час мандрівки. Кожний розділ твору присвячений зупинці в якому-небудь місті. Поет висміяв убозтво німецького життя, яке болісно вразило його після тринадцятирічної вимушеної відсутності:
Той самий дубовий народ-педант.
Прямі кути й сьогодні
У кожному русі, і всі з лиця
Бундючні, тупі й холодні.
Поема відразу ж була заборонена в багатьох державах.)
6. Роки тяжкої хвороби. (1845 року здоров’я Гайне різко погіршилося, почався прогресивний параліч, який прикував його до ліжка. “Матрацний період”, – охрестив його поет. Гідна поваги працездатність поета протягом важких восьми років хвороби: були продиктовані прозові твори “Богиня Діана”, “Боги у вигнанні”, збірка віршів “Романцеро”.)
7. “Романцеро” – остання збірка Гайне. (Туга за батьківщиною – основний мотив збірки. Подумки поет мандрує на Схід (“Адар”), в античну чи біблійну старовину (“Бог Аполлон”, “Цар Давид”), його приваблюють лицарські часи (“Розель та Мелісандра”), німецька та англійська історія (“Валькірії”, “Король Річард”).)
8. 17 лютого 1856 року Гайне помер і був похований на Монмартському цвинтарі в Парижі.
ІІІ. Значення творчості Генріха Гайне. (Творча спадщина Г. Гайне – це живий літопис першої половини ХІХ століття з усіма його радощами і смутком, шуканнями й помилками. Він був і тонким ліриком, і блискучим майстром художньої прози, і публіцистом-сатириком. Гайне називав себе останнім поетом романтизму і першим поетом нового реалістичного напряму.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Уроки нашої історії.
Ви зараз читаєте: Життя та творча доля Генріха Гайне