Життя та творчість Михайла Яцкова

МИХАЙЛО ЯЦКІВ

(1873 – 1961)

Бібліографічна довідка

Твори Михайла Яцкова упродовж кількох десятиріч XX століття були в центрі літературного життя, навколо них спалахувала полеміка, яка вихлюпувалася за межі української преси, його новели широко перекладалися російською, польською, чеською, німецькою, французькою і навіть японською мовами, входили до антологій новелістики світу.

У жовтні цього року минає 140 років від дня народження Михайла Яцкова. Цій даті і присвячена дана бібліографічна довідка.

Матеріали згруповані у трьох

розділах: “Видання творів” та “Про Михайла Яцкова”. Література розміщена в абетковому порядку.

Підготувала: В. Палій – бібліограф методично-бібліографічного відділу ЦБ

Відповідальна за випуск: А. Заруцька – директор ЦБС

Михайло Юрійович Яцків народився 5 жовтня 1873 року в селі Лесівці, колишнього Богородчанського повіту на Станіславщині, в селянській родині.

Навчався М. Яцків спершу у початковій школі в містечку Лисці, а пізніше у Станіславі. У вересні 1886 року М. Яцків поступив у Станіславську вищу гімназію. Тут він належав до таємного учнівського гуртка, яким керував нині

відомий український радянський письменник Денис Лукіянович. За активну участь у роботі цього гуртка в 1890 році М. Яцкова, учня IV класу, з гімназії було виключено.

Два роки М. Яцків не міг вступити до жодної гімназії, але цей час не пропав марно. Юнак провів його у наполегливому самостійному навчанні, він ближче пізнав життя, змужнів.

Справою М. Яцькова займалася Львівська шкільна крайова рада. Було вирішено, що дворічне перебування юнака поза школою – покарання недостатнє, і М. Яцкова направлено для про-довження навчання до гімназії у Бережанах з відповідним попередженням адміністрації і поліції.

Ця гімназія вважалася місцем кари для неблагонадійних учнів і вчителів, оскільки Бережани були глухим провінціальним містечком, що лежало далеко від залізниці. Скупчення “неблагонадійних” в політичному відношенні учнів вимагало від керівництва шкільних установ добору відповідного викладацького й іншого персоналу, тому поруч з людьми прогресивних і революційних поглядів тут була велика кількість крайніх реакціонерів.

“В Бережанах,- згадує М. Яцків,- почалось моє лихоліття. Директор Гжегорчик… дав господареві класу Петру Дуткевичу (українцеві) інструкцію, як він має зараз на першій годині “привітати” мене…

Він (Дуткевич), прочитавши список учнів, зітхнув і з півусміхом почав говорити:

– Тут між вами з’явився один птах, філософ не філософ, але соціаліст, атеїст, небезпечна, може, схиблена молода людина, отже, будьте обережні, не заходіть з ним в розмову, а коли б щось небезпечне замітили, то донесіть дирекції”.

На квартиру, в якій проживав М. Яцків, директор гімназії часто посилав учителів для перевірки, які книжки читає підозрілий учень, що записує і т. д. Але М. Яцків уже мав певний досвід. Скриньку з недозволеними книжками він тримав у кімнаті господаря, а різні недозволені гімназистам видання, між якими були “Народ”, “Житє і слово”, що їх видавав Франко, виписував на ім’я господаревої доньки. Господар квартири ставився до Яцкова дуже прихильно.

Здібний до навчання і охочий до громадської діяльності, М. Яцків швидко здобув симпатії передової частини своїх шкільних товаришів..

В Бережанах М. Яцків був знайомий з літераторами і громад-ськими діячами, був у близьких взаєминах з письменником Андрієм Чайковським, користувався його бібліотекою і літературними порадами.

До дирекції почали надходити матеріали про недозволену гро-мадську діяльність М. Яцкова. На останньому (1896) році навчання М. Яцків, який був дуже здібним учнем і проявляв талант уже в своїх перших літературних творах, змушений був залишити гімназію. На цьому й закінчилось його офіціальне навчання.

Зірвавшись з “гімназійного припону”, М. Яцків пішов у життя, яке зустріло його дуже непривітно. Затхлу гімназичну атмосферу він викрив потім у повісті “Огні горять”.

Опинившись на незнаному і вибоїстому шляху “самостійного життя”, М. Яцків шукає засобів для існування. Він займається літе-ратурною творчістю і одночасно самоосвітою. Багаті знання, якими особливо відзначається М. Яцків у галузі літературознавства, історії, мовознавства, театрального мистецтва, етнографії, він здобув шляхом наполегливої праці над собою.

В другій половині 1896 року М. Яцків став актором мандрівного театру, яким керував Степан Курбас-Янович. М. Яцків приїздить до Львова і в 1897 році поступає на роботу в страхово-кредитне товариство “Дністер”. Працює писарем, а після складення спеціальних бухгалтерських іспитів у Торговельній академії – рахівником. Разом з цим він працював у театрі і користувався великим успіхом у глядачів.

В 1899 році були надруковані перші оповідання М. Яцкова – “Недоумна”, “Пробудження”, “Собака”, “Що ж робити?”, “Весняний захват”, “Затроєна шпилька”. В наступному році (1900) було опубліковано його прекрасне реалістичне оповідання “У наймах”.

З 1899 року М. Яцків завдяки І. Франкові працює по суміс-ництву в Науковому товаристві ім. Шевченка у Львові в “Літературно-науковому віснику” і видавництві “Русько-українська спілка”.

В 1913 році вийшла повість М. Яцкова “Блискавиці”, збірка “Смерть бога” та брошура “Іван Франко. В 40-у річницю”.

Настала війна, письменника забрали в австрійську армію, і творчі плани залишились нездійсненими. В армії М. Яцків був рядовим солдатом і фронтового лиха зазнав повною мірою.

В грудні 1914 року М. Яцків здався в російський полон, в якому перебував дуже короткий час. В числі інших полонених його було відправлено в тил.

В 1916 році в журналі “Шляхи” було надруковано оповідання М. Яцкова “Горлиця”. В цьому ж році вийшла з друку перша, а в 1917 році друга частина його повісті “Танець тіней”. В 1917 році була видана збірка нарисів М. Яцкова “Далекі шляхи”. В 1919 році вийшла збірка творів М. Яцкова під назвою “Боротьба з головою” .

Коли прийшла радянська влада, він працює у Львівському обласному відділі народної освіти, а з червня 1940 року-бібліотекарем у бібліотеці Львівського філіалу Академії наук УРСР. З новою енергією М. Яцків взявся до творчої праці. Він працював над новими творами, докінчував раніше розпочаті та готував до нових видань краще зі свого доробку.

Цю важливу і корисну роботу перервала війна. М. Яцків опи-нився на окупованій території. До глибини душі ненавидячи фашистських зайд, він мусив переховуватися від них і сторонитися іудиного ока українських буржуазних націоналістів, які перейшли на службу до гітлерівців.

Після вигнання окупантів М. Яцків продовжує творити з новою силою. Пише оповідання, опрацьовує свої старі твори, виступає в пресі. В 1950 році у видавництві “Радянський письменник” вийшла його книжка “Оповідання”. В 1953 році у Львові були видані “Вибрані оповідання”, в 1956 році – повість “В лабетах”, що є новою редакцією повісті “Танець тіней”, а в 1957 році – “Вибране”,

Крім іншого, збірник мініатюр і оповідань (“Казка про перстень”, 1907; “Чорні крила”, 1909; “Adagio”, 1912), Михайло Яцків написав повість “Огні горять” (1902), суспільну студію “Блискавиці” (1913) і роман “Тунець тіней” (1916 – 17), перероблений і перевиданий п. н, “В лабетах” (1956). Його довші прозові твори відрізняються від його мініатюр – зокрема це стосується претенсійних “Блискавиць” і майже публіцистичного “Танцю тіней”, в якому Яцків більше уваги присвятив виявленню свого невдоволення бюрократичним світом й спільнотою, в оточенні якої перебував, працюючи в асекураційному товаристві “Дністер”, ніж художній формі.

1921 Яцків був редактором газети “Рідний край”, а після 1940 працював у Львівській бібліотеці АН УРСР. За останні роки життя Яцків опубліковано такі його твори: “Молоде вино грониться” (1958), “Новелі” (1959) та спогади про І. Франка, В. Стефаника (1946). У записах Яцківа видано “Народні пісні” (1983).

Аж до останніх днів свого життя – помер 9 грудня 1961 року – М. Яцків невтомно працював над здійсненням цікавих творчих задумів – писав новели і повість про карпатських лісорубів, у якій мав охопити період від панщини до наших днів.

Видання творів:

Яцків, М. Вибрані твори / Вст. ст. і приміт. М. Ільницького / М. Яцків. – К.: Вид – во худ. літ. “Дніпро”, 1973. – 456 с.

Яцков, М. Избранные новеллы / Пер. с укр. Г. Абрамова и С. Князевой; вст. ст. и сост. Н. Ильницкого / М. Яцков. – М.: Худ. лит., 1973. – 192 с.

Яцків, М. Архітвір : вибрані тексти / М. Яцків // Матусяк, А. Химерний Яцків : модерністський дискурс у прозі Михайла Яцкова / А. Матусяк. – Вроцлав ; Львів : ЛА “Піраміда”, 2010. – С. 101-223. – (Серія “Українська класика: світовий контекст”).

Народні пісні в записах Михайла Яцкова / Упоряд. О. Дея, М. Ільницького; вступ. ст. аття і приміт. М. Ільницького. – К.: Муз. Україна, 1983. – 111 с.

Яцків, М. Муза на чорному коні: Оповідання і новели. Повісті. Спогади і статті / М. Яцків; упоряд., автор передм. та приміт. М. Ільницький. – К.: Дніпро, 1989. – 846 с.

Яцків, М. Новели / М. Яцків; упоряд. і вст.. ст.. М. Ільницького. – Л.: Каменяр, 1985. – 199 с.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Дитинство тараса шевченка твір.
Ви зараз читаєте: Життя та творчість Михайла Яцкова
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.