Життєвий шлях Т. Г. Шевченка

Реферат
На тему:
“Життєвий шлях Т. Г. Шевченка”
Року 1814 , з 26 на 27 лютого (старого стилю) , темної ночі, перед світом, в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда,
Блиснув у вікні єдиний на все село вогник : народилась нова панові кріпатська душа, а в Україні – її великий співець – Тарас Шевченко…
Минає рік. Батько й мати на панщині. Катерина, са-ма ще недоросла, зв’язана з малим Тарасом, як ланцю-гами : сповивала, колихала, пісень співала, затихала ди
Тячий плач замотаним у ганчірку розжований хліб, по кутку носилася з ним, як з цяцькою. Проте сама – нянь-ка ще дитина, хочеться з подругами в баштана на шля
Ху погуляти, побігати у ворона, в квача. Посадить ма
Лого на вигоні, в ромашках, у ту ямку, що вирили хлоп-ці, граючи в дуки, накаже, посварившись пучкою.
… Згадала про малого тільки тоді, як з поля показалась
Череда. Одкрила широко очі, ляснула в долоні. Насилу
Пригадала. Вітром полетіла в ромашки до дуки : сидить.
Уже й сліз йому нема – мовчить. Тільки очиці набрякли
Від сліз і все личко вивожене в сльози. Тільки побачило
Над бур’яном голову Катрі – де ті сльози взялись, – руче
Нята до неї. Мов крилами перелетіло з оруженого дуки
Катрі на руки.
Тепер Шевченка було офіційно зараховано “стороннім учнем” до Академії мистецтв. Український

митець з великою жадобою слухає лекції в академії, багато читає, користується бібліотекою Брюллова, пише вірші, відвідує театр, виставки, музеї – швидко здобуває знання. У 1838 році Шевченко знайомиться з художником Штернбергом. У січні 1839 його зарахували пансіонером Товариства заохочення художників. У квітні цього ж року Шевченка нагородили срібною медаллю 2-го ступеня за малюнок з натури. У 1840 році його нагороджено с рібною медаллю 2-го ступеня за першу картину олійними фарбами “Хлопчик-жебрак дає хліб собаці”.
Одночасно митця захоплює літературна творчість. У 1837 році булла написана Шевченком балада “Причин-на”, у 1838 – поема “Катерина” , елегія “На вічну пам’ ять Котляревському”, у 1839 – поезія “Тополя” , “До Основ’яненка”. У 1 840 році побачила світ збірка творів Шевченка “Кобзар”, що містила вісім творів: “Думи мої… “, “Перебендя” , “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ’яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”. У 1841 році вийшов альманах “Ластівка”, де було вміщено п’ять творів Шевченка : баладу “Причинна”, поезії “Вітре буйний”, “На вічну пам’ять Котляревському”, “Тече вода в синє море… “, перший розділ поеми “Гайдамаки” – “Га-лайда”, та окремим виданням вийшла поема “Гайдама-ки”.
Захоплюючись театром Шевченко пробував свої сили і в драматургії. В 1842 році з’явився уривок з п’єси “Никита Гайдай”, написаної російською мовою та булла написана поема “Слепая”. У 1843 році Шевченко завершив драму “Назар Стодоля”. В 1844 році в Петербурзі окремим ви-данням вийшла поема “Гамалія”.
Минуло чотирнадцять років з часу, коли Шевченко виїхав з України. 19 травня 1843 року Шевченко разом з Гребінкою їде на Україну. Зупинився Шевченко в Ка-чанівці, яка належала Тарновському. Із Качанівки поет виїздить до Києва, де виконує кілька малюнків історич-них пам’яток. Під час перебування у Києв і він позна-йомився з Михайло Максимовичем, П. О. Кулішем та з художником Сенчило-Стефановським, з яким вони у 1846 брали участь у розкопках могили Переп’ятихи біля Фас-това. Із Києва Шевченко поїхав до Гребінки в “Убіжище” біля Пирятина, а звідти до Мойсівки (тепер Мосівка Драбівського району на Черкащині), де знайомиться з О. Капністом, П. Я. Лукашевичем. Разом з ним Шевченко побував у Яготині в маєтку Рєпніних. На деякий час Шевченко знову приїздить до Києва, потім відвідує Запорізьку Січ, острів Хортицю, села Покровське, Чи-гирин, Суботів. У серпні 1843 в селі Березівка пись-менник побував у П. Я. Лукашевича. У вересні Шев-ченко відвідує Кирилівку, зустрічається з братами і сес-трами, виконує малюнок “Хата батьків Т. Г. Шевченка в с. Кирилівці”. На Україні Шевченко зробив чимало ес-кізів олівцем до задуманої серії офортів “Живописна Україна”.
З Кирилівки їде на Березань, де пише вірш “Розрита могила”. Деякий час поет живе в Ісківцях у Афан-асієва-Чужбинського, робить спроби перекладати твори польського поета. З жовтня 1843 Шевченко живе пере-важно в Яготині у Рєпніних. Тут Шевченко робить на замовлення дві копії портрета М. Рєпніна, малює дітей В. Рєпніна, автопортрет. Пише поему “Тризна”, яку присвячує Варварі Рєпніній. Тут він знайомиться з сест-рами Псьол.
Із Яготина поет їздив у Лубни, Пирятин, Березову Руд-ку, Ковалівку. Залишивши Яготин, Шевченко відвідав Мойсівку, побував у Я. Бальмена у Линовиці, де бачив альбом “Вірші Тараса Шевченка”, переписаний латинсь-ким алфавітом та ілюстрований Я. Бальменом і худож-ником М. Башиловим. Побував Шевченко у селі Турів-ці в маєтку М. Маркевича.
Відвідав Київ і на початку 1844 виїхав до Москви. Тут він знайомиться з істориком О. М. Бодянським, Шафари-ком, зустрівся з Щепкіним. Пише поезію “Чигирине, Чигирине… ” Із Москви Шевченко виїхав до Петербургу.
У лютому Шевченко повертається до Петербурга, щоб закінчити навчання в Академії мистецтв. З академічних робіт зберігся малюнок “Натурщик” . Він ілюструє істо-ричні праці Польового. У листопаді 1844 року побачив світ перший випуск “Живописной України” , до якого увійшли шість офортів : “У Києві” , “Видубецький монас-тир у Києві” , “Старости” , “Судня рада” , “Дари Бог-данові і українському народові”, “Казка” . У 1844 закін-чує поему “Сова” , створює поему “Сон”, поезії “Дівичії ночі”, “У неділю не гуляла… ” , “Чого мені тяжко, чого мені нудно… ” , “Заворожи мені, волхве… ” та вірш “Гого-лю”. У березні 1845 Шевченко закінчив навчання в Ака-демії мистецтв, та йому було присвоєно звання “неклас-ного художника” .
У кінці березня Шевченко виїздить до Москви, де зус-трічається з Щепкіним, Бодянським.
У квітні 1845 року Шевченко приїздить на Україну, щоб постійно тут жити і працювати. 22 квітня поет прибув у Київ, де зустрічаеться з Максимовичем. Одержавши від Київської Археологічної комісії доручення зарису-вати історичні пам’ятки, Шевченко вирушає на Звени-городщину. У Густинському монастир і виконує кілька малюнків. У середині серпня Шевченко приїздить до Переяслава, де змальовує ряд пам’яток. Відвідавши се-ло Андруші, він малює дві сепії “Андруші”.
У вересні 1845 гостює у Кирилівці.
На початку жовтня Шевченко приїхав у Миргород. Тут він написав поезії “Не женися на багатій… ” , “Не зави-дуй багатому… ” та містерію “Великий льох” . У Переяс-лаві, де він живе у Козачковського, Шевченко пише поеми “Наймичка” , “Кавказ”, вступ до поеми ” Єре-тик”. Завершені твори 1843-1845 років Шевченко об’єднав у альбом “Три літа”.
Наприкінці листопада поет їздив до Києва. Незабаром його офіційно затвердили співробітником Київської Ар-хеологічної комісії. В кінці грудня тяжко хворий Шев-ченко приїхав до Переяслава. Тут він написав “Запо-віт”. В січні-лютому поет їздив на Чернігівщину. Навес-ні деякий час жив у Києві. Він познайомився з членами Кирилло – Мефодіївського товариства Костомаровим, Гу-лаком, Посядою, Марковичем, Пильчиковим, Тулубом, зустрівся з Білозерським.
У вересні Шевченко виїхав на Поділля й Волинь збирати перекази і пісні та описувати історичні пам’ятки. У кінці жовтня повернувся до Києва. В січні 1847 побував у Борзні, Оленівц і. В березні жив в Седневі у А. Лизогуба.
Наприкінці березня 1847 почались арешти членів Кири-ло-Мефодіївського товариства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847 року на дніпровській переправі, коли він повертався до Києва. В нього відібрали збірку “Три лі-та”.
17 квітня 1847 року Шевченка привезли до Петербур-га і ув’язнили в казематі “Третього відділу” . Тут він створив цикл поезій “В казематі” (“В. Кастомарову”, “Чи ми ще зійдемося знову?”, “Мені однаково… “, “Садок вишневий коло хати”) . Його участь у Кирило-Мефо-діївському товаристві не булла доведена, але докумен-том для обвинувачення був альбом “Три літа”. Шевчен-ка заслали рядовим до Окремого Оренбурзького корпу-су, з забороною писати й малювати. 8 червня 1847 Шев-ченка доставили в Оренбург, а незабаром відправили в Орську фортецю. Цей шлях він описав у повісті “Близ-неці”. Почалася солдатська муштра.
З перших днів Шевченко порушив царський наказ. Тут Шевченко пише нові вірши: “Думи мої, думи мої… “, “Згадайте, братія моя… “, поеми “Княжна”, “Сон”, “Мос-калева криниця”, поезії “N. N.” (“Мені тринадцятий минало”), “Іржавець”, “А. О. Козачковському”, “Полякам”.
У кінці 1847 відновлює листування з друзями й знайоми-ми, зближається з багатьма польськими засланцями: Фішером, Завадським, Крулікевичем, Вернером.
У першій половині 1848 в Орській Фортеці Шевченко написав чотири твори: “А ну мо знову віршувать”, “У бога за дверми лежала сокира”, “Варнак”, “Ой гляну я, подивлюся… “.
У березні 1848 Шевченка як художника включили до складу Аральської описової експедиції. Тут він виконав малюнки “Пожежа в степу” , “Джангисагач”, “Укріп-лення Раїм. Вид з верфі на Сирдар’ї” , “Урочище Раїм з заходу” , “Укріплення Раїм” , “Спорядження шхун” (два малюнки) , “Пристань на Сирдар’ї” , та інші.
Восени 1849 експедиція повернулася до Оренбурга, де і залишився Шевченко опрацьовувати її матеріали.
23 квітні 1850 року Шевченка зарештували за доносом офіцера Ісаєва, але він встиг передати вірші та листи. Під час обшуку було знайдено листа Левицького про симпатії молоді до Шевченка. Поета відправили до Орська і там допитували. Згодом його перевели у від-далене Новопетровське укріплення. Знову почалася жорстока муштра, за поетом встановили посилений нагляд. Тут Шевченко читав періодичні видання, зустрічався з ученими й мандрівниками, які відвідували укріплення, листувався із знайомими.
Влітку 1851 Шевченка як художника включили до скла-ду Каратауської експедиції, він здобув деяку мож-ливість малювати.
Після смерті Миколи Першого на Шевченка не була поширена амністія політичним в’язням і засланцям. Тільки 1857 році, завдяки клопотанню друзів, поета звільнили з заслання. Чекаючи дозволу на звільнення, Шевченко почав вести “Щоденник” .
1860 року Шевченкові присвоюється звання акадміка-гравера. У цьому ж році виходить друге видання “Коб-заря” .
Помер Тарас Шевченко у Петер-бурзі 10 березня 1861 року.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Забашта любов василівна.
Ви зараз читаєте: Життєвий шлях Т. Г. Шевченка