Зіткнення, або Анадиплозис
Зіткнення, або Анадиплозис (грецьк. anadiplosis – подвоєння) – стилістична фігура, що полягає у звуковому чи словесному повторенні кінця віршованого рядка та початку наступного:
Згасає день за синіми лісами,
За синіми лісами лягла імла;
Пливуть рожеві хмари небесами,
І тихо з небесами злилась земля.
Стоять квітки, окроплені росою,
Окроплена росою, тремтить трава.
Мої думки захоплені красою,
Захоплені красою мої слова
(д. Загул).
3. представляє сполуку епіфори з анафорою, “конкатенацією (лат. catena – ланцюг), тобто “ланцюговою сув’яззю”. Існують й інші назви цього лексико-композиційного прийому, зокрема, О. Квятковський запропонував термін “акромонограма” (грецьк. akros – зверхній, зовнішній; mono – один; gramma – риска, знак, напис). Подеколи у значенні терміна “3.” вживається “епістрофа”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Дмитро Загул – “Згасає день за синіми лісами… “ Згасає день за синіми лісами, За синіми лісами лягла імла; Пливуть рожеві хмари небесами, І тихо з небесами злилась земля. Стоять квітки, окроплені росою, Окроплені росою, тремтить трава. Мої думки захоплені красою, Захоплені красою мої слова. ІЗ ЗБІРКИ “НА ГРАНІ”...
- Епаналепсис Епаналепсис (грецьк. epanalepsis – повторення) – інтонаційно-звукова та лексико-композиційна фігура поетичної мови, що утворюється повторенням у наступному віршовому рядку, переважно на його початку, слів, фраз або їх частин, якими закінчувався попередній рядок. Різновид градації. У такий спосіб наступний рядок вірша ніби підхоплює зміст і звучання попереднього, інтонаційно стикується з ним, що й формує відповідно ритмо-мелодійну […]...
- Іронія і гротеск в зображенні зіткнення демонічних сил із московською дійсністю (за романом М. Булгакова “Майстер і Маргарита”) Іронія і гротеск в зображенні зіткнення демонічних сил із московською дійсністю (за романом М. Булгакова “Майстер і Маргарита”) І. Спроба визначення жанру. (Як правило, жанр твору диктує використання певних художніх засобів. Але у даному випадку важко визначити різновид роману, в якому є міф і реальність, комічне й трагічне водночас. Саме тому Булгаков використовує у різних […]...
- Герасим’юк Василь – За нашу днину я тобі віддам За нашу днину я тобі віддам Ці гори, ці черешні між лісами. Вони тремтять, вони цвітуть між нами, Й це може називатися життям У царстві божім. Хай – єдина мить. Один лиш подих. Крок лише єдиний. Неізреченний черешневий іній Над небесами темними тремтить! Сліпу свободу видихнемо! Грім Паде в потоки – вірить тільки водам, Бо […]...
- Твір на тему: Іменні частини мови (повідомлення на лінгвістичну тему в науковому стилі) Імена, тобто назви, мають багато частин мови. Імена предметів (це означає – їхні назви) мають іменники, наприклад: земля, вітер, Україна. Ці частини мови відповідають на питання: хто? що? залежно від того, означають вони живий чи неживий предмет. Імена ознак предметів (які вони?) мають прикметники, наприклад: рідна (яка?) країна, поривчастий (який?) вітер, веселе (яке?) свято. Імена […]...
- Діалектизми Діалектизми (грецьк. dialektos) – слова або словосполучення у літературній мові, що не входять в її лексико-семантичну систему, а належать лише певному говорові (діалектові) загальнонаціональної мови. д. є лексичними (бульба, бараболі, крумплі – “картопля”), словотвірними (веселиця, веселівка – “райдуга”), семантичними (босий кінь – “непідкований”, жолоб – “ущелина в горах”), фразеологічними (тиць, пиць – і розвиднілося, “приший […]...
- Триметр Триметр (грецьк. trimetros – тримірний), або Триподія (грецьк. tripodes – розмір на три стопи) – тристопний вірш двоскладового чи трискладового розміру. Приміром, у віршовому рядку з амфібрахійним розміром на три стопи: “По небу не хмари, а клоччя… “ (В. Ярошенко)....
- Антропоніміка Антропоніміка (грецьк. dnthropos – людина та опута – ім’я) – розділ ономастики (галузь мовознавства, покликана вивчати назви родів, племен, націй, географічні назви та ін.), в якому досліджуються власні імена, прізвища, псевдоніми тощо як письменників, так і персонажів у художніх творах, розкривається їхній ідейний зміст (подеколи – символічне значення), як Калитка в драмі І. Карпенка-Карого “Сто […]...
- Кінетична мова Кінетична мова (грецьк. kinetikos – той, що належить до руху, рухає) – спілкування за допомогою жестів рук, рухів тіла, міміки (інша назва – мова жестів). К. м. використовується у таких випадках: 1) глухонімими та сліпо-глухонімими. Існують спеціальна мова жестів, кодифікована, структурно незалежна від звукових мов, а також спонтанні системи спілкування за допомогою жестів, які складаються […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ars poetica II, 4 Мистецтво поезії II, 4 Захоплений дітвак, Захоплений красою, Один із тих бурлак, Які живуть росою. Захоплений до краю, Мов барва в рожі згусла. Нічого більш не маю, Лишень кедрові гусла. Для Нього хочу грати, Рукою в гусла бити. Сто струн, мов срібні грати, Що ними кедр обвитий. Час задзвенить у тр`уну, Пригорне Бог мене І […]...
- Семантичне поле Семантичне поле – сукупність лексичних одиниць, об’єднаних спільністю змісту, що відбиває понятійну, предметну чи функціональну подібність означуваних явищ; смисловий, змістовий комплекс окремої однозначної чи багатозначної лексеми, слова; семантичне поле лексико-семантичної групи; семантичне поле лексеми, слова. Структура С. п. досліджується методами компонентного аналізу й синтезу....
- Етноніміка Етноніміка (грецьк. ethnos – плем’я, народ і опута – ім’я) – розділ мовознавства (ономастики), який вивчає етноніми – назви родів, племен, народів, націй тощо з погляду їхнього походження, ментальності та функціонування. Етноніми походять від назв тотемів (ведмідь – тотем великоросів), особових імен (узбек від імені хана Узбека), географічних назв (поліщук – від Полісся, подоляк – […]...
- Фрашка Фрашка (інші назви:”двожанка” , “фіглик” ) – у польській поезії – коротенький жартівливий чи сатиричний твір як актуальної проблематики, так і етичних мотивів, подеколи з ознаками філософствування. Вживаний Я. Кохановським, А. Міцкевичем, Ю. Словацьким, Є. Пачковським та ін. Приклад Ф., написаної Ю. Тувімом (переклад д. Павличка): Чи пурхнув дух у потойбічність. Чи лиш землею тіло […]...
- Дмитро Загул – “Зеленими листками шумлять старі ліси… “ Зеленими листками шумлять старі ліси, Десь линуть над вершками таємні голоси. Вітри лісам шепочуть казки зелених гір, Тихесенько бренькочуть на струнах срібних лір. Я в смутку та в задумі блукаю по гаю, В тім шелесті та й шумі слова чиїсь ловлю. Хтось тужить за красою, зітхає по весні, І срібною росою падуть слізки рясні. Колишуться […]...
- Амфімакр Амфімакр (грецьк. amphimakrds – між довгими складами), або Кретик (грецьк. kretikos – критська стопа) – стопа античного віршування з п’яти мор, що складається з довгих та коротких складів (- -∪). В українській силаботоніці подеколи А. умовно називають стопу дактиля з додатковим наголосом на третьому складі або анапеста з додатковим наголосом на першому складі. Так, у […]...
- Ксенії Ксенії (грецьк. хеnіа – гостинність) – в античній поезії – лаконічні дотепні вірші з похвалою на чиюсь адресу. Найпопулярнішим автором К. вважається римський поет Марціал. Зверталися до цього жанру Й.-В. Гете, Ф. Шіллер. У сучасній українській поезії К. майже не спостерігаються, хоч подеколи трапляються, набуваючи епіграмного вигляду....
- Мартиролог Мартиролог (грецьк.- martys – свідок, logos – слово) – жанр християнської дидактичної літератури про святих та мучеників за віру (православний М. “Менелогій”, тобто “Місячні читання”, від IX ст.. Католицький – виданий за розпорядженням римського папи Григорія XIII ст.. у 1536 та ін.). Нині цей термін вживається для переліку покійників, зокрема осіб, що зазнали утисків, репресій, […]...
- Семантика Семантика (грецьк. semantikos – означальний) – розділ мовознавства, що вивчає проблеми смислу, значення та тлумачення знаків і знакових виразів, окреслених предметною (екзистенціальною) та понятійною (інтенціальною) сферами. У широкому розумінні С. – частина семіотики, тісно пов’язана із металогікою, котра висвітлює відношення висловів логічної мови до позначуваних нею об’єктів та змісту, що вони виражають, пояснюючи властивості понять […]...
- Дмитро Загул – “Багато акордів на струнах моїх… “ Багато акордів на струнах моїх, Душа їм і ліку не знає, Життя повнозвучно торкається їх І звуки пісень викликає. Ловлю невловимі хвилини життя, Лечу за святою красою, Пісні переливні – ті діти чуття – Посію до сонця росою. Пряду павутинки тонесенький льон, Я тчу і мережаю ткані. Життя повнозвучне перейде, як сон, Зістануться співи весняні. […]...
- Вічні теми життя і кохання і повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” І. “Тіні забутих предків” – лебедина пісня кохання (ненадумана, природна, чиста, щира, прекрасна; поєднання української міфології з реальним життям). II. Життя є щастям, якщо є любов. 1. Головний герой твору Іван Палійчук (потрапляє в атмосферу фантастичних народних вірувань, вважав, що в світі панує нечиста сила, править злий дух, в лісах блукає веселий чугайстер, але в […]...
- Апокопа Апокопа (грецьк. Apokope – утинання) – усічення наприкінці слова одного чи кількох звуків без порушення значення. слова. А. поширена у мовній (побутовій) практиці, що впливає і на художнє мовлення: Що кидає тебе у відчай? Котра частина твого “я”? Ота, що плаче?, Та, що квилить? Ота, що наріка? (Л. Ярмак). Останнє дієслово у цитованій строфі “наріка” […]...
- Фонема Фонема (грецьк. phonema – звук, голос) – найменша неподільна звукова одиниця мови, що поєднує в собі різні диференціальні ознаки і служить для побудови та розрізнення морфем і слів. У мовленні реалізується у звуках, що називаються алофонами, або варіантами. Уперше термін “Ф.” використав французький мовознавець А. дуфрі – держене в 1873 у значенні “мовний звук”. Згодом […]...
- Чому новела має назву “Подвійне коло”? Серед літературознавців не існує одностайності в тлумаченні цього заголовку. Одні вважають, що “подвійне коло” означає подвійне коло подій – на фронті і в тилу, у степу й у підпіллі (дії Мусія Половця й Чубенка). На думку С. Шаховського: “Подвійне коло” – це коло правди й неправди, які письменник дає можливість розрізнити за допомогою наскрізного образу […]...
- Крістік Хрустік – Я б написала тобі ще багато рим Я б написала тобі ще багато рим, Які сплетуться у вірші, хоча кожен з них Байдужий тобі. і мій запал стих. Я залишу все собі, але менше з тим. Я б показала тобі увесь цей світ, Підіймала б очі твої до зірок, Цілувала б вії, зробила б ще один крок Уперед і здійснила б душі […]...
- Твір на тему: Цариця квітів У народі троянду називають царицею квітів. Уній поєднана краса і слава, печаль і мучеництво, любов і ненависть, всепрощення й гордощі. Тримаю в руці червону квіточку з ніжними оксамитовими пелюстками з тонким ніжним ароматом. Поряд з красою бутона троянди – гілки із гострими колючками, які ніби захищають квітку від передчасної смерті. За міфами стародавньої Греції, в […]...
- Троп Троп (грецьк. tropos – зворот) – слово, вживане у переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень, актуалізації його “внутрішньої форми” (О. Потебня). Найпростіший приклад Т. – порівняння: “Неначе цвяшок, в серце вбитий, / Оту Марію я ношу” (Т. Шевченко). Основні різновиди Т. – метафора, метонімія і синекдоха. Разом з тим до […]...
- Палеографія Палеографія (грецьк. palaios – давній, grapho – пишу) – одна з допоміжних дисциплін, суміжна з історією, мовознавством, орфографією, текстологією та іншими науками, яка вивчає датовані і недатовані, локалізовані і нелокалізовані пам’ятки писемної минувшини, констатує їхні ознаки, час і місце створення, подеколи розшифровує тексти на глиняному (шумерійська культура), кам’яному (майя), папірусному (давній Єгипет), пергаментному (Київська Русь) […]...
- Естетичне почуття Естетичне почуття – вищий прояв емоційного зворушення людини під впливом естетичних цінностей. Емоційність, що супроводжує чуттєве збудження, проймається інтелектуальним досвідом людини, осмислюється, оскільки позначається і виражається (передається іншим людям) лексико-синтаксичними засобами. Читач, сприймаючи текст літературного твору, асоціативно через відтворювально-творчу уяву співпереживає з персонажами, часто ідентифікується з ними, “заряджається” їхніми почуттями. Виникає т. зв. попередня читацька […]...
- Левко Боровиковський – Дніпр ДНІПР Над дніпровськими лісами Ніч шатром розіп’ялась; Дніпр з крутими берегами Ніччю дуже розігравсь. Понад берегом мохнатим Сосни почали дрімати Під пісні свого Дніпра. Так над колискою мати Спать дитину присипля… Тихо! Сумно! Тільки часом В пущі пугач закричить, Тільки хвиля викрутасом Плеще… й місяць четверить… Місяць плава над лісами; В курінях у рибаків Вже […]...
- Монорим Монорим (фр. monorimе, від грецьк. monos – один) – вірш з однією римою, що охоплює віршові рядки (див.: Маджама, Марсія, Шаїрі, Рубаї, Кита, Газель, Мухамас та ін.)....
- Відповідь на контрольне питання До повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Як працював Коцюбинський над назвою повісті? Назва твору письменникові далася не відразу. Він перебирає тринадцять варіантів її. Найважливіше, що йому хотілося підкреслити в назві, – це таємничість і казковість, показати Карпати як своєрідний загадковий куточок, острівець із своїм, не схожим на звичайний, світом. Письменник намагався окреслити й обмежити простір, у якому розвиватиметься дія. І він […]...
- Позасюжетні елементи в літературі Крім Сюжету, в композиції твору існують ще й так звані Позасюжетні елементи, які часто бувають не менш, а то і більш важливі, ніж сам сюжет. Якщо сюжет твору – це динамічна сторона його композиції, то позасюжетні елементи – статична; позасюжетний називаються такі елементи, що не просувають дії вперед, під час яких нічого не трапляється, а […]...
- Еристика Еристика (грецьк. eris – спір) – мистецтво дискутувати, тобто знаходити істину в межах певного ступеня згоди між опонентами щодо дискутованої тези, або полемізувати, тобто утверджувати власний погляд, власну концепцію, незважаючи на позицію протилежної сторони. Е. висуває ряд вимог щодо конструктивного розв’язання спірної ситуації: передовсім предмет дискусії (чи полеміки) має бути досить чітким, тема в жодному […]...
- Асиндетон Асиндетон (грецьк. asyndeton – безсполучниковість) – будова переважно поетичного мовлення, з якого усунені сполучники задля увиразнення та стислості виразу. Прикладів цього стилістичного прийому в українській ліриці достатньо: “Зимовий вечір. Тиша. Ми” (П. Тичина); “Зима. На фронт, на фронт!… а на пероні люди… ” (В. Сосюра); “Зціпив зуби. Блідий-блідий! / За байраком село палало. / Хтось […]...
- Метонімія Метонімія (грецьк. metonimia – перейменовувати) – різновид тропа, близького до метафори, в якому переноситься значення слів з певних явищ та предметів на інші за суміжністю. Читаючи у В. Сосюри “Місто взяло в ромби і квадрати / всі думки, всі пориви мої… “, читач уявляє не тільки кострубаті контури урбанізованого міста, а й психологічний стан людини, […]...
- Діатриба Діатриба (грецьк. diatribe – філософська бесіда, розмова) – жанр античної літератури, створений філософами-киніками (III ст. до не.), власне, невелика за обсягом проповідь на популярну морально-етичну тему, подеколи у формі дискусії з уявним опонентом. д. притаманна простота та жвавість викладу думок, яскрава образність, застосування риторичних прийомів. д. вживалася і в римській (Горацій, Ювенал та ін.), і […]...
- Аритмія Аритмія (грецьк. а – не і rhythmos – розмірність, узгодженість) – порушення віршового ритму; вірш, написаний одним розміром, але в ньому трапляються стопи і рядки іншого розміру (див.: Амфімакр, Анакруза, Антианакруза, Гіперкаталектичний рядок, Каталектика і т. п.)....
- Іронім Іронім (грецьк. еіrоnеіа – лукавство, вдавання та опута – ім’я) – псевдонім з іронічним або жартівливим змістом. Подеколи застосовується сатириками та гумористами. Наприклад, В. Еллан (Блакитний) підписував свої пародії І. “Маркіз Попелястий”, К. Буревій – “Едвард Стріха” тощо....
- Монографія Монографія (грецьк. monos – один і grаpho – пишу) – наукове видання, присвячене дослідженню однієї теми чи проблеми виконане одним чи кількома авторами. У літературознавстві – поширений жанр для характеристики структури великих за обсягом історико-літературних і теоретичних видань....
- Леся Українка – На давній мотив – На добридень, ти моя голубко! “На добридень, мій коханий друже!” – Що ж сьогодні снилось тобі, любко? “Сон приснився, та дивненький дуже”. – Що ж за диво снилось тобі, мила? “Мені снились білії лелії… “ – Тішся, мила, бо лелія біла – Квітка чистої та любої надії! “Мені снились білії лелії, Що хитались в […]...
Характеристика образів з наталки полтавки.