Злом не побороти зло! Огляд новели Г. Косинки “Політика”
Як відомо, людські долі знаходять різні шляхи. Одні – крокують ними цілеспрямовано та впевнено, інші – шкутильгають, постійно зупиняються і розмірковують: куди йти далі? Багато питань, багато доріг…
Історія України має свій тернистий шлях: це і голод, і революції, і громадянська братовбивча війна, і розкуркулення, і репресії, і геноцид… Що несли ці суспільні катаклізми? Безумовно, розруху, розчарування, розбиті долі українців.
Багато письменників і поетів стали свідками цих подій і навіть їх учасниками. Вони гостро відчували
Не стояв осторонь, не був байдужий до всенародного лиха і Григорій Косинка, який переконливо розповів про це у своїх новелах, на перше місце в яких вивів моральні зміни українського села, де панували зовсім не загальнолюдські та гуманістичні принципи.
Оповідання “Політика” – це об’єктивна авторська розповідь про складні процеси, які відбувалися в українському селі 20-х років, збуреному вихором революції.
У центрі твору – трагедійний образ Мусія Швачки.
Єдине, що гріло серце чоловіка, це кохання Мар’яни, дочки заможних куркулів, яка вийшла заміж за бідняка та розділила з ним його нелегку долю.
Цілих три роки сім’ї не родичались, жили, “як на ножах”, але сьогодні різдвяний вечір і Швачка, за доброю старою традицією, збирається провідати батьків Мар’яни. Цей намір для Мусія дуже важкий, бо стосунки між двома сім’ями напружені. Багатство – бідність, цей контраст, а ще ставлення до нової влади посіяли ворожнечу і неприязнь. Мусій неосвічений, це гнітить його, тому й прозвали його на селі “політика”, бо “ліпив іноді оте слово туди, де й не слід було… “. Ось і везе він свою “політику” до тестя-куркуля в гості, прихопивши браунінг – “здобич Перекопської перемоги”.
Внутрішня тривога і неспокій не полишають героїв усю дорогу до хутора Мар’яниних батьків. З острахом думає жінка, що на них чекає? Хвилюється і Мусій, проте цілком серйозно говорить: “Ех, їду оце на страменіє: ну, скажи, яка там мені гульня буде, коли кругом сичатимуть, мов гади… ” У цьому епізоді яскраво виявлено суть характеру героя – запального, чесного, принципового захисника зубожілого селянства, який щиро вірить в ідеали революції, та більшовиків. Але він сам, з доброї волі, іде в гості до тестя, свого заклятого ворога, щоб нарешті примирити родини. Добро може перемогти зло, є надія зародити зернятка майбутнього мирного співіснування родин.
Але сталося все як завжди. За столом починаються куркульські кпини зі Швачки: “Мусій Степанович, навчіть нас по совєцькому колядувати!” Але він мовчить, не реагує на них, пам’ятаючи про обіцянку дружині не зачіпати “політику”. Та гості не вгамовуються у присутності запеклого комуніста і продовжують знущатися з нових порядків, називаючи їх “грабежем”, “адійотизмом”. Слово за словом – почали згадувати взаємні образи, докори. І як логічний наслідок – “Швачка лежав у сінях, навзнак, ніж кабанницький, з великою червоною колодочкою, стримів йому межи плечима… ” Зло перемогло! Гине батько дітей у хаті тестя, при очах дружини, господаря дому – страшна картина, класова боротьба зруйнувала навіть родинні зв’язки. Обірвалась єдина ниточка, що зв’язувала покоління.
Як бачимо, Г. Косинка переконує читачів, що правда має бути для всіх одна, її суть – у вічних категоріях добра та справедливості. Дійсно, злом не побороти зла, як не склеїти розбите щастя головних героїв новели.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Опис початку зими.