Змалювання краси перших юнацьких почуттів в оповіданні “Зав’язь”
Новела “Зав’язь” – зразок психологічно глибокої прози Григора Тютюнника. Написана з притаманною письменникові простотою, вона вражає читача кожним своїм виваженим і майстерно обробленим словом. Недарма Олесь Гончар підкреслював, що Тютюнник “любив слово (це ж так видно з його оповідань!)” любив його, як голос рідної землі, як поклик материзни, як те, що заповів дано тобі від глибини віків, адже кожна мова – це джерело творчої духовності, це той запис генетичної сили й краси, що його народ передає тобі, своєму синові, щоб ти
Новела “Зав’язь” – це психологічний портрет цілого покоління української молоді, що перебуває в стадії формування й становлення особистості. Саме поняття “зав’язь” стає у творі символом зародження життя, нової індивідуальності і водночас відродження цілої землі, нації: “У степу ще дужче розжеврілось, і на грядках, у кого вже зорано, червоно виблискували скиби, а в борознах, як сніг у проваллі, біліє опалий сніг. Листя в садках ще тільки проклюнулося, тому в гіллі рясно миготять дрібні, мов роса, прозеленкуваті крапельки: то зав’язь”.
Образ
– Ото женишся на тій прояві, то кислички тобі, внуче, не тільки снитимуться, а ще й привидяться… бо то дівка з тієї куряви, що чорти на дорогах крутять!
– Просто у неї міцний характер, – кажу спокійно, аби швидше виприснути з дому.
– Еге ж, – бубонять, – і тюрма міцна, та чорт їй рад…
У творі багато символічного. Так, наприклад, у ньому представлені дві стихії в житті людини: щастя – позитивне і випробування, біди – негативне. Перше уособлене квітучими деревами, а друге – прірвою, в яку потрапляють закохані: “Ми ліземо з кручі в чорну холодну прірву, підпираючи одне одного плечима і хапаючись руками за якесь мокре цупке бадилля. У проваллі справді пахне талиною, – як кора з трухлої вільхи” а під ногами щось гуде і рипить.” Оці образи мари, грязюки, заграви, снігу, холоду – знаки майбутніх випробувань підлітка на шляху до змужніння. А квітучий сад, бруньки, зав’язь – очікування нового дорослого життя.
Герої Тютюнника по-справжньому чисті душею, це люди, що відчувають красу життя і бережуть її. Наприклад, скільки ніжності, наївності, цнотливості у взаєминах двох молодих людей, Миколи й Соні: “Миколко, а я? – жалібно шепоче Соня. І від того шепоту у мене наморочиться голова, а серце починає калатати, як дзвін. Стрибаю вниз, сердито хапаю її за плечі і з розгону цілую в рипучу холодну хустку.
– Навіщо ж ти,..аж за вухо, дурненький… – видихає Соня і сміється якось покірно й лагідно. – Ходім уже, бо тут холодно.
Я допомагаю і майже виношу її вгору на руках. І сили у мене – як у вола”.
Почуття юнака та дівчини не затьмарені ніякими нечистими думками, вони майже святі в своїй простоті. Це перше кохання, схоже на весняну зав’язь на деревах. Воно – тільки провіщення наступного життя, і зберегти його – велике завдання. Чистота цього кохання може протистояти матеріальності цього світу, бо воно сильне й вічне: “Потім ми ще довго сидимо на лавочці між осокорами, не розплітаючи обіймів навіть тоді, коли мимо нас на Полтаву мчать базарові машини і шофери горлають із кабін щось веселе, заохочуюче і безсоромне”.
І зовсім символічним є кінець новели, де дід разом з онуком рятують від морозу зав’язь на деревах, одночасно піклуючись і про сусідський сад: “Я прожогом кидаюсь в садок, нагрібаю п’ятірнями сякого-такого труску і розкладаю вогонь аж на межі, щоб тягло дим і на Сонин садок.
– Та не там, ближче до сажа розкладай! – сердито гукають дід.
– Нічого, – одказую так, як вони мене вчили, – буде в людей – буде і в нас…
А сам собі думаю: за чим би його сьогодні забігти до сусідів, бо до вечора, либонь, не дотерплю, не доживу… “
Читаючи цю новелу, справді розумієш, що кохати – це віддавати. І розуміння цього об’єднує і діда, й онука в одвічній мудрості любові до життя. Це дід навчив хлопця багатьох речей, це він передав йому досвід поколінь усіх предків. І тепер разом з онуком він дбайливо рятує зав’язь, ніби піклуючись про кохання свого онука, про зародження його почуття, про його майбутнє.
Формування душі, духовного світу, характеру, духовності, життєвих цінностей, морального ідеалу – це шлях до себе самого. І в цю ніч побачення зі своєю коханою юнак набув досвіду ніжності, турботи про іншу людину, навчився опікуватися кимось, віддавати свою душу. Саме цей вечір, можливо, мав велике значення для формування його особистості. І він, подолавши морок провалля, вийшов на світлий шлях.
І не випадково письменник дав назву “Зав’язь” не тільки своєму оповіданню, а й цілій збірці, що вийшла 1966 року. Він пророкував народження цілого покоління нових людей, добрих, чистих, духовних.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Образне змалювання краси весняної природи (за поезією “Березень”) Краю мій зелений, вічная дорога, Та безсмертник в полі, в небесах гроза – Припаду я серцем до твого порога Як твоя кровинка, як твоя сльоза. М. Стельмах Палка та щира любов М. Стельмаха до Батьківщини відбилася в його творчості. З натхненням описує він красу рідної природи. Боротьба весни з зимою особливо приваблює поета. Читача зачаровують […]...
- Змалювання внутрішньої краси сільських жінок-трудівниць у вірші М. Сингаївського “Від серця поклонюсь” З надзвичайним задоволенням я читаю вірш М. Сингаївського. У них стільки синівської любові до батьків, рідної землі, так багато щирої подяки хліборобам за їх щоденну працю. З глибокою пошаною звертається поет до матері і селянських жінок-трудівниць у вірші “Від серця поклонюсь”. Письменник згадує мамині пісні, які сповнили його серце добром та любов’ю до рідного краю; […]...
- Філософське осмислення краси людини і краси природи у творі “Зачарована Десна” (3 варіант) У кожної людини є місце, яке вона пам’ятає усе життя. Було таке місце і в Олександра Довженка. Це – його “зачарована Десна”… Світять м’яко зорі на перекинутому небі, а їх задумливо лічить маленький хлопчик Сашко, який, ставши дорослим, назавжди зберіг у своєму серці красу цієї “незайманої дівиці”, зберіг вічну пам’ять про своїх батьків, дідів, що […]...
- Філософське осмислення краси людини і краси природи у творі “Зачарована Десна” (2 варіант) Загадково блищить Десна, манячи до себе чистою водою та незабутньою красою, щось розповідає ворона, яка вміє розмовляти, лякає з берега казковий лев, і сидить на березі білоголовий хлопчик Сашко, який навчається любові до природи у своєї Десни й своїх батьків та дідів. Він ще маленький, але вже знає, що таке справжня праця, що таке любов […]...
- Філософське осмислення краси людини і краси природи у творі “Зачарована Десна” (1 варіант) Здається, життя – це чергування дійсності та спогадів. Дійсність інколи не дає часу заглибитися людині в минуле, але коли цей час надходить, тоді людина з радістю та деяким смутком починає споглядати те, що відбувалося колись, що ставало поштовхом до нових і нових зустрічей, ідей, надій та мрій. Сталось саме так і з Олександром Довженком, який […]...
- Філософське осмислення краси людини і краси природи у творі “Зачарована Десна” (4 варіант) Задум написати кіноповість “Зачарована Десна” виник у О. Довженка ще в роки Великої Вітчизняної війни. Проте твір з’явився лише в 1955 році, за рік до його смерті. За своїм художнім і філософським звучанням повість стоїть на рівні кращих світових зразків художньої прози автобіографічного змісту. У творі немає чіткого сюжету. Невимушено ведеться розповідь. Поступово перед нами […]...
- Краса і щирість почуттів в інтимній ліриці Василя Симоненка Краса і щирість почуттів в інтимній ліриці Василя Симоненка. Василь Симоненко прожив 28 років. Та він назавжди увійшов у історію рідної культури своїм болем за долю України, тривогами за Всесвіт, ліричним звучанням своїх інтимних творів, у яких зворушує краса і щирість почуттів. І хоч інтимні мотиви В. Симоненка переважно тісно поєднані з пейзажними, соціальними, громадянськими, […]...
- Так ніхто не кохав (художнє вираження інтимних почуттів у ліричних творах Володимира Сосюри) Так ніхто не кохав (художнє вираження інтимних почуттів у ліричних творах Володимира Сосюри) Цього року я вперше пізнав глибину поезії Володимира Сосюри, хоч, зізнаюсь, читав його вірші і раніше. Але це були поодинокі випадки, тому і не запам’ятовувалися ці вірші надовго. Мабуть, усе вимагає саме свого часу, і сьогодні я вже сприймаю Сосюрині рядки як […]...
- Світ почуттів і пристрастей у ліричній драмі Івана Франка “Зів’яле листя” Світ почуттів і пристрастей у ліричній драмі Івана Франка “Зів’яле листя” Понад сто років шедевр інтимної лірики Івана Франка, його лірична драма “Зів’яле листя” бентежить серця читачів, обпікає вогнем пристрастей, болем нерозділеного кохання, дарує естетичну насолоду. Коли її читаєш, то майже фізично відчуваєш, через які страждання й випробування пройшов великий Каменяр, що був людиною тонких […]...
- Стихія почуттів лірики М. Вороного I. М. Вороний – один із першорядних українських митців. (Поет, перекладач, театрознавець, режисер та публіцист Микола Вороний розширив творчі обрії рідної культури. Його поетичне слово ввібрало найкращі здобутки світової літератури: французьких поетів-“парнасців”, творчість яких він активно пропагував, російських символістів і акмеїстів, польських поетів з “Молодої Польщі”.) II. Суть лірики М. Вороного. (Поет бачить красу всюди: […]...
- Змалювання типових рис українського національного характеру в романі “Тигролови” (2 варіант) Твір І. Багряного “Тигролови” має усі прикмети пригодницького роману: персонажі чітко розмежовані на позитивних і негативних, захоплюючий сюжет, мисливські пригоди, кохання і, звичайно, щасливий кінець. До цього жанру зверталися і яскраві представники зарубіжної літератури (Ф. Купер, Д. Лондон), однак твір І. Багряного посідає окреме місце. Автор створює жанр українського пригодницького роману, українського всім своїм духом, […]...
- Про перших людей Адама і Єву – Біблійна легенда Про перших людей Адама і Єву І створив Бог людину за своїм образом та подобою, дав владу над рибами, птаством, худобою, плазунами. Це був день шостий. Бог створив чоловіка. І був той чоловік, Адам, зовсім самітний. Коли він заснув, Бог вийняв у нього ребро і створив із нього жінку, Єву. Чудово жили в райському саду […]...
- Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (2 варіант) Поезія А. Малишка в уяві кожного українця асоціюється з піснею, адже він писав пісні – жанр, який мав чимало прихильників, особливо якщо це ліричні пісні. Мудрі, ніжні, мелодійні вірші зворушують серце й уяву. Таємницю зачарованих мелодій-віршів А. Малишка Олесь Гончар пояснював так: “Народнопісенна основа в його творчості не стилізація, то його власне поетичне мислення, органічна […]...
- Краса людських почуттів у ліриці В. Симоненка “Жити спішити треба, кохати спішити треба”. Про що свідчать ці слова Василя Симоненка – про велику любов до земного життя чи про передчуття невблаганності долі, що відміряла йому такий короткий шлях у житті? Адже поет прожив лише 28 років (1935-1963), залишивши по собі неповторно високу лірику. Народився Василь Симоненко 8 січня 1935 р. в селі […]...
- Масштабність любовних почуттів ліричного героя В. Маяковського Коли ведуть розмову про любовну лірику XX століття, Маяковського або не згадують зовсім, або згадують в останню чергу. Навіть іноді дивуються: як це, Маяковський – агітатор, горлач, ватажок і раптом кохання! Якось “не вписується” у деяких це поняття в образ… Я дещо заздрю тим, хто вперше відкриє для себе сторінки його ранніх, “непрограмних” колись віршів […]...
- Безсмертя щирих почуттів головних героїв повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (1 варіант) Кохання… Велике, світле, щире, самовіддане, сповнене краси, чару… але із самого початку приречене… Мало хто з письменників-чоловіків зміг змалювати це найпотаємніше почуття з такою силою. Доля Івана і Марічки – головних персонажів повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” – їхнє велике, світле почуття, що розквітає в органічному зв’язку з неповторною карпатською природою,, оповитою самобутніми гуцульськими […]...
- Безсмертя щирих почуттів головних героїв повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (2 варіант) У повісті “Тіні забутих предків” М. Коцюбинський ставить ряд гострих питань філософського складу: істинна краса, сенс людського буття, потенціальні можливості народу-творця, морального життя як природного стану людини. Отже, це книжка не тільки для розваги. За зовнішніми окрасами (історією щирого кохання, мальовничими карпатськими пейзажами) прочитується глибинний філософський зміст. Трагедійна нота раз по раз зринає в тексті. […]...
- Дмитро Павличко – “На перших мітингах і вічах… “ На перших мітингах і вічах, Коли вставали ми з могил, Була ти в тлумах чоловічих Без ореола і без крил. Та я любив тебе зчорнілу, Затиснуту в мужів юрбі, І в мислях не святому ділу Я присягав, а лиш тобі. Як жінці, матері, дружині, Як грішниці і божеству Відповідав я в тій хвилині – Навіщо […]...
- Стихія почуттів лірики М. Вороного (“До моря”, “Інфанта”) (1 варіант) Поет, перекладач, театрознавець, режисер та публіцист Микола Вороний – один з першорядних українських митців, який розширив творчі обрії рідної культури. Поетичне слово Вороного органічно вписується в художні здобутки загальноєвропейського значення кінця XIX – початку XX століття. Щоб визначити найближчі до Вороного течії в світовій поезії, слід згадати три: французьких поетів, насамперед “парнасців”, творчість яких він […]...
- Ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності в баладі Шевченка “Тополя” Ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності В баладі Шевченка “Тополя” Що таке кохання і що таке справжнє кохання? А що таке закоханість? Спробуємо відповісти на ці питання, спираючись на баладу Т. Г. Шевченка “Тополя”. Нагадаємо її короткий зміст: дівчина покохала козака, якийсь час з ним зустрічалася. Далі він її залишив, обіцяв повернутися. Минуло кілька років, […]...
- Розкриття духовної краси селянки-трудівниці в романі У. Самчука “Марія” Твір “Марія” Уласа Самчука став першим романом, присвяченим жінкам 30-х років, жінкам, на долю яких випали страшні муки голоду, смерті дітей і близьких. Головною героїнею є жінка на ім’я Марія. На перший погляд – ім’я святої, але наша героїня ніколи в житті не мала спокою від своєї долі, яка завжди жорстоко штовхала її на нелегкі […]...
- Жмутки почуттів (за віршем О. Олеся “Айстри”) У творчому доробку Олександра Олеся – одинадцять поетичних збірок, більше двадцяти драм, численні опоетизовані народні казки, поеми, фейлетони, переклади. Його твори, повернувшись з чужини, навчають нас любити рідну землю, берегти народні духовні надбання. Про сенс життя, про журбу й радість, про мінливість днів розмірковує О. Олесь у поезії “Айстри”, яка була написана в 1905 році. […]...
- Стихія почуттів лірики М. Вороного (“До моря”, “Інфанта”) (2 варіант) У поетичній антології, яка побачила світ 1908 року, тобто ще за життя М. Вороного, творчість поета була оцінена досить високо. Зокрема упорядник О. Коваленко відзначає еволюцію поезії від романтичної, патріотично-громадянської до тем загально – світового значення, “питаннями філософічними (“Мандрівні елегії”), де до жахливого песимізму й одчаю домішують поважно-велебні акорди пантеїзму”. Далі розкривається, в чому полягала […]...
- Поетичне змалювання образу вічного революціонера в поезії “Гімн” (1 варіант) Мандрівним філософом звикли називати Григорія Сковороду, великим Кобзарем і духовним світочем Тараса Шевченка, співачкою “досвітніх огнів” і дочкою Прометея ввійшла в українську літературу Леся Українка, Вічним революціонером “зарекомендував” себе Іван Франко. У творчості Івана Франка образ вічного революціонера є наскрізним. Вже його друга поетична книга “З вершин і низин” засвідчила, що в літературу прийшов поет-громадянин, […]...
- Сатиричне змалювання панів, чиновників в “Енеїді” (1 варіант) “Енеїда” І. Котляревського подає широку картину українського життя з усіма його добрими і негативними сторонами. Так само за образами Енея і троянців, богів та царів впізнаються українці різних верств суспільства. Зокрема значне місце у поемі відведено зображенню панів та чиновників, їх лінощі і неробство, життя та збагачення за рахунок інших. Боги тільки те й роблять, […]...
- Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (1 варіант) Різноманітні за мотивами вірші Андрія Малишка стали відомими й популярними ще за життя поета. Його твори читали солдатам перед боєм у часи війни 1941-1945 років, рядки з поезій звучали в будинках мирних жителів, у шкільних кабінетах, були покладені на музику й ставали піснями… І перше, що привертає увагу читача під час прочитання поетичних збірок Андрія […]...
- Змалювання буднів Кайдашів у повісті “Кайдашева сім’я” І. Нечуй-Левицький – видатний український письменник, автор багатьох прозових творів, що зображують, повсякденне життя українського села з його звичайними турботами, труднощами, злигоднями, але й красою природи та людських відносин. І. Франко називав Нечуя-Левицького талановитим майстром слова, підкреслював його вміння спостерігати життя, передавати побачене засобами слова. Ось чому твори письменника завжди цікаві, захоплюючі і, головне, правдиві. […]...
- Світ дитинства в оповіданні Бориса Грінченка “Каторжна” Перу Бориса Грінченка належить чимало творів для дітей і про дітей. Орієнтуючись, насамперед, на творчість Л. Толстого та І. Франка, знавець дитячої психології написав ряд оповідань, серед яких і “Каторжна”, в яких відображено духовний світ селянської дитини. Тема природного, нічим не скутого розвитку особистості належить до тих, якими постійно цікавився Борис Грінченко. У своєму оповіданні […]...
- Протиставлення добра злу в оповіданні В. Винниченка “Федько-халамидник” Протиставлення добра злу в оповіданні В. Винниченка “Федько-халамидник” У багатьох казках, байках, оповіданнях розповідалось про протиставлення добра злу. Але В. Винниченко в оповіданні “Федько-халамидник” показав це на прикладі двох хлопців так яскраво, що вже не вважаєш Федька розбишакою, відчуваєш симпатію, повагу до нього, як до особистості. Федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусідам, […]...
- Змалювання безмежної сваволі можновладців та безправності бідних в байці “Ведмежий суд” Є. Гребінка в багатьох байках висміював вади кріпосницького суспільства. Він критикував чиновників, суддів, панів. Засудження судових порядків тогочасної Росії звучить у байці Є. Гребінки “Ведмежий суд”. Байкар викриває свавілля суддів, які вершать суд “по-своєму”. Їм не важливо, чи винний підсудний, чи ні, якщо той належить до нижчої верстви суспільства. Адже оскаржити несправедливий вирок він не […]...
- Собор як символ духовної краси людини (4 варіант) “Собор” О. Гончара дійсно твір великого інтелектуального наповнення, пошукового, дискусійного плану, гостропроблемний і полемічний. Цей твір був надзвичайно популярний у народі, та і зараз ним захоплюються люди країн, на мови яких він був перекладений. Але був такий час, коли роман “Собор” був заборонений. Його ніде не друкували майже двадцять років. Все ж загубити інтерес читачів […]...
- Краса і щирість людських почуттів у ліриці Петрарки Як дивно усвідомлювати, що кожна епоха не була величною сама по собі. Цю велич створювали люди. І саме їх внесок в історію і складав епоху. А людям, малим чи великим, властиво в чомусь помилятися, в чомусь переконуватися. Тільки так з’являються нетрадиційні рішення, тільки так вершаться великі справи. Мабуть, по-іншому не буває. Адже світ гармонії одночасно […]...
- Щирість вираження патріотичних почуттів ліричного героя у вірші В. Підпалого “Тиха елегія” Щирість вираження патріотичних почуттів ліричного героя У вірші В. Підпалого “Тиха елегія” Коли читаєш вірш Володимира Підпалого “Тиха елегія”, здається, що вустами ліричного героя промовляє твоя стривожена душа. Ми часто чуємо це горде слово – “патріотизм”. Воно лине з високих трибун, начертане на гаслах демонстрантів, ним сповнені численні газетні статті. Але ось раптом натрапиш на […]...
- Утвердження народної моралі та внутрішньої краси людини у п’єсі І. Котляревського “Наталка Полтавка” “Наталка Полтавка” І. Котляревського – одне з тих явищ літератури минулого, часова віддаленість якого неспроможна затьмарити його свіжості й принади. П’єса донесла в наше сьогодення правду почуттів, настроїв і переживань народу, завдяки чому і стала невід’ємною частиною духовної культури нашого сучасника. У творі відображено життя і побут українського селянства, особливості його моралі, психології, інтересів. В […]...
- Собор як символ духовної краси людини (3 варіант) Чи часто ми замислюємося над тим, якою повинна бути справжня людина? Здається, ні. Тому з кожним роком стає усе важче знайти справжніх друзів, побачити на вулицях усміхнені, добрі обличчя. Наші душі втрачають змогу сприймати красу, перестають розуміти навколишній світ, вони, здається, захаращені брудом і камінням. Щоб допомогти нам це зрозуміти, Олесь Гончар і написав свій […]...
- Змалювання хижацьких засобів капіталістичної експлуатації в п’єсі “Хазяїн” В основі п’єси “Хазяїн” лежать реальні факти капіталістичної дійсності кінця XIX століття, коли на поверхню економічного життя України випливали спритні хижаки – українські “чумазі”. Карпенко-Карий розкрив хижацьке обличчя українського “Чумазого”, показав, яка це страхітлива, темна сила, що нещадно визискує и пригнічує народ. У комедії “Хазяїн” показано кілька типів управителів маєтку Пузиря. Для них основний засіб […]...
- Сатиричне змалювання панів, чиновників в “Енеїді” (2 варіант) Вже більше двохсот років користується успіхом у читачів поема “Енеїда” Івана Котляревського, що поклала початок періоду нової української літератури. На мою думку, ця поема ніколи не буде забута, бо в ній відбилися не тільки проблеми суспільства, що існували за часів письменника, а й вічні проблеми морального характеру. Запозичивши сюжет і героїв “Енеїди” у Вергілія, Іван […]...
- Головна героїня роману Уласа Самчука “Марія” – взірець духовної краси, хранителька народних традицій Крутиться колесо життя… Змінюються погляди, влади, вартості. проте не меншають роль та значення жінки в суспільстві. Вона, як і раніше, дарує щастя і любов, підтримує в людських душах промінці доброти і людинолюбства, жаги до життя. Тому й не дивно, що велика кількість творів мистецтва присвячена саме жінці. Центральним образом роману-хроніки “Марія” Уласа Самчука є Марія. […]...
- Втілення моральної краси й таланту українського народу в образі Марусі Чурай (за однойменним романом Л. Костенко) (1 варіант) Поезія Ліни Костенко збагатила українську літературу неперевершеними зразками слова, що йде від самої душі. Вершиною її поезії є роман у віршах “Маруся Чурай”. Події цього роману відбуваються в середині XVII століття, коли український народ вів боротьбу проти польської шляхти. На фоні історичних подій зображена історія кохання головної героїні Марусі Чурай, легендарної народної співачки, та її […]...
- Відтворення життя сільських дітей в оповіданні Б. Грінченка “Грицько” Борис Дмитрович Грінченко був не тільки відомим письменником, мовознавцем, а й учителем. Учителем талановитим, уважним, ласкавим. І школярі дуже любили й поважали його. Робота у школі багато дала письменнику: він пильно придивлявся до життя дітей у школі й поза школою, цікавився їх взаєминами, як вони пізнають навколишній світ, з ким дружать, до чого прагнуть. Ці […]...
Твір шанобливе ставлення до природи.