Золота Орда
Королівна
У Львові, Львові
Три славні королі:
А що Лев перший
Город возводив,
А що Лев другий
Церкви золотив,
А що Лев третій
На свою голівоньку
Породив Королівноньку
Хто ж тепер місто
Буде боронив?
Золота Орда
У Києві
На Золотому тоці
Золоту Орду молотять.
І де ж воно так ізродило
Що нас, молотильників,
На смерть заморило?
Бояри
Ой, у полі темно.
Боярині плачуть:
Татари!..
А бояри: не бійтеся –
Тирляться отари.
У селі димове:
Боярині плачуть:
Татари!
А бояри:
Се тетерю варять.
По дорозі боярині –
Кажуть до них
Татари:
Не чекайте визбавоньки –
У землі бояри.
Подолянка
Сидить Подолянка
На турецькому морі
На золотій галері.
– десь Поділля поділося:
Чи у морі втопилося,
Чи на вежі згоріло –
До землі припало?..
Китайка
– Китайко, китайко,
Нащо козакові
Очі накрила?
– Хай ще раз подивиться
На черлене літечко,
На вогонь коника,
На червону ружечку,
На красну дівоньку.
Гетьманівна
Будемо міст мостити
Срібними цвяхами –
Їде до нас пан гетьман –
Величається.
Золотими цвяхами –
Їде пані гетьманиха –
Пишається.
Будемо міст мостити
Рутяним вінком –
Їде панна гетьманівна –
Соромиться.
Змій
Прилетів змій під браму:
– Віддайте мені місто!
– Не дамо – будемо битися!
– Віддайте гетьманівну!
– Не дамо – будемо битися!
– Віддайте своє Русь-ім’я!
– Так бери – з нас не убуде.
Мамай
Помагайбі, Мамаю,
Шабля тебе не бере,
Куля обминає.
А я знаю
Таке зілля
Таке зілля-трунок:
Воно росте в Україні,
Має срібні струни.
Кармалюк
Намалював Кармалюк
На тюремнім мурі човника
І виплив.
Удруге намалював – і виплив.
Утретє намалював – і виплив.
І тільки до трьох раз.
Сопілка
Був я у Калинової Сопілки
За поводиря.
Ото звечора заходимо
До хати,
А там дівчатко:
– дайте і мені подударити.-
Сопілці дівчатко злюбилося,
То вона й каже:
– Ой, помалу-малу,
Звениславо, грай,
Та не вражай мого серденька вкрай.-
А коли закінчила сумної,
То взялася за боки:
– Заграйте у золоті пальці,
А я стану на листочок:
Річка-млинівочка,
Вечір-млиночок.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Твір-відгук на самостійно прочитану книгу Заціпенів Батурин… (за романом Романа Іваничука “Орда”) Твір-відгук на самостійно прочитану книгу Заціпенів Батурин… (за романом Романа Іваничука “Орда”) Історичний роман Р. Іваничука “Орда” – художній аналіз трагічних подій XVІІІ століття, пов’язаних з руйнуванням славної козацької столиці – Батурина. Батурин сьогодні – це селище міського типу Бахмацького району Чернігівської области на р. Сейм, неподалік від залізничної станції Бахмач. Відомий він ще з […]...
- Микола Хвильовий – “Моя золота береза… “ Моя золота береза Зажурно дивиться в вогку імлу. О, де ви, де ви, зелені плеса Моїх розпорошених дум? Вчора доходив до тропіка І в палкучих просторах запалював душу, А сьогодні я, кучерявий хлопчик, До льодового океану рушив. Собакою буду верещати, Ніби гицель мене в неминучі обценьки. Я пручатимусь – не хочу за грати, Не хочу! […]...
- Дмитро Павличко – “Надходить золота хвилина… “ Надходить золота хвилина, Як шелестить в руках мені Твоя одежа – шумелина На вже достиглім качані. Моя рука вже затремтіла, Бо мріяла вона давно Пучкам відкрити твого тіла Пахуче і тверде зерно....
- Герасим’юк Василь – Ця осінь, Боже, також золота Ця осінь, Боже, також золота. Світає. Вечоріє. Крик навколо. Припухлі розтулила ти уста. І день іде, і ніч іде, і голо… Земля ця Восени вві сні Чомусь Лякає тихим леготом, як лезом. Боюся ранку й вечора. Боюсь Апостольського дня. Вже краще безум....
- Микола Вінграновський – За птахом піниться вода За птахом піниться вода. В малому полі мак червоний Пречисту хмару вигляда І макоцвітний погляд ронить. Ти чуєш: плачуть по мені. Ти чуєш: плачуть за тобою. У множині і в однині Тобою плачуть, плачуть мною. А досить! брати – брали з нас Терпінням, тілом – чим хотіли! Ми не любили їх. Любили Ми одне одного […]...
- Дмитро Загул – “Я лиха не знаю, не знаю недолі… “ Я лиха не знаю, не знаю недолі! Утіха у мене сестрою! Гуляю, співаю, як пташка на волі, А смуток – далеко за мною… Най плачуть каліки, сліпці слабосилі! Най плачуть п’яниці при чарці! Най плачуть тоті, кому цвіти не милі! Най плачуть похилені старці! Не нам, молодим, по кутках сумувати! Нам доля всміхається з раю! […]...
- Микола Руденко – Невчасний сніг Що скоїлось в природі? Я не міг Вписати це в події пересічні: Десь перед першим травнем випав Сніг – Такий, якого не було і в січні. Берізка соку більше не дала – Бруньки взялися льодом на вершині. Понад борами снігова імла Порушила заручини пташині. Замовкли круки на сосні старій, Як без вказівки критики маститі. Метавсь […]...
- Степан Васильченко – Золота діжа Про нашого діда казали, що він уміє злодіям одводити очі. Ніби й справді він щось таке мав. Їдемо оце до схід сонця в поле. У полі скрізь лежить іще клубкам густий туман. Покаже він батогом у поле й гукає: – А глянь, глянь, скільки ото сивих кабанів понаганяв він у поле. (А хто саме понаганяв, […]...
- Навроцька Барбара – Золота блискавка Казка про пригоди хлопчика Чоботарика. Жив собі у зеленому лісі хлопчик. Жив і лиха не знав. Звали його Чоботарик, бо шив він людям чобітки та такі гарні й міцні, що сходиш у них всі нескінченні лісові стежки – і то вони не зносяться і не порвуться. Звичайно, ліс восени ставав золотим, а взимку – срібним. […]...
- Твір на тему: Золота осінь Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. Прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто й не помітив відразу. Проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла. В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені. Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в повітрі. І […]...
- Вірш С. Єсеніна “Відгомоніла золота діброва” Вірш С. Єсеніна “Відгомоніла золота діброва” – один з кращих взірців ліричної поезії. Про що він? Це роздуми про долю людську, про життя і смерть, про місце людини і сенс буття. Осінні мотиви, що звучать у вірші вже з перших рядків, налаштовують одразу на хвилю суму. “Відгомоніла золота діброва” – значить, щось закінчилося. Вмирає колись […]...
- Словацька народна казка – Золота прядочка Дві словацькі казки “Золота прядочка” та “Як яйце по білому світу мандрувало”. Переклад О. Микитенка. ЗОЛОТА ПРЯдОЧКА Жили чоловік та жінка. Жили вони у старій і вбогій хатині, берегли кожну копійку, але скільки не бились, ніяк не могли вилізти із злиднів. От одного вечора прийшла до них стара-стара баба, ще бідніша за них, та й […]...
- Влада золота у повісті Оноре де Бальзака “Гобсек” “Художник, – стверджував Бальзак, – це людина, що звикла робити зі своєї душі дзеркало, в якому відіб’ється весь світ”. Навіть у невеликій повісті Бальзакові вдалося показати реалістичну картину сучасної Франції, розкрити головну рису цього суспільства – матеріальну зацікавленість, владу грошей. Безжалісність і нещадність головного героя повісті “Гобсек”, чиїм ім’ям її названо, вражають. Ім’я Гобсек стало […]...
- Влада золота в повісті Оноре де Бальзака “Гобсек” Влада золота в повісті Оноре де Бальзака “Гобсек” Одним з найістотніших моментів усієї творчості видатного французького реаліста Оноре де Бальзака було прагнення відтворити цілісну картину епохи. Майже всі його твори, за задумом письменника, були частинами великої епопеї “Людська комедія”, що мала охопити всі можливі явища тогочасного життя. За планом цей епічний цикл мав складатися з […]...
- Павло Глазовий – Таткова доня Сусід спитав мале дівчатко, Чи самогонку варить татко. Воно крутнуло головою: – Не варить, ні! Він п’є сирою....
- Руйнівна влада золота у повісті Оноре де Бальзака “Гобсек” БАЛЬЗАК ОНОРЕ ДЕ (1799-1850) Видатний французький письменник, засновник реалістичного роману. Він витворив незвичайну “літературну споруду” під назвою “Людська комедія”, куди увійшло 96 творів із 120 задуманих. Книгу називають енциклопедією життя французького суспільства, оскільки Бальзак широко і реалістично змальовує побут, звичаї, духовні цінності, економіку, політику Франції у першій половині XIX ст. Бальзак виступає перед читачем не […]...
- Нищівна влада золота в повісті Бальзака “Гобсек” (2 варіант) Майже двісті років читачі усього світу мають можливість завдяки плідній і кропіткій роботі великого французького письменника дев’ятнадцятого століття Оноре де Бальзака пізнати ті потаємні механізми, які керують людськими життям та визначають його якість. В. Гюго стверджував: “Бальзак охоплює сучасне суспільство мертвою хваткою. Його скальпель занурюється в душу, в серце, у мозок… у провалля, яке кожен […]...
- Нищівна влада золота в повісті Бальзака “Гобсек” (1 варіант) Творчість французького письменника Оноре де Бальзака – значний етап у розвитку західноєвропейського роману XIX століття. Вже у перших книгах “Людської комедії” письменник відтворив широку панораму сучасної йому Франції, показав яскраві характери, передав драматичні стосунки людей. Для усієї творчості Бальзака характерне поєднання реалістичної основи та романтичних елементів. Особливо яскраво ця особливість виявилася у повісті “Гобсек”. У […]...
- Золота чаша та інші символічні елементи й картини у романі В. Барки “Жовтий Князь” (3 варіант) Роман Василя Барки “Жовтий князь” – це твір не тільки про страшний голодомор 1932-1933 років, а й про нищення духовності, віри, усього того, на чому одвічно стояли народ, нація. Для нашого народу церква завжди була святим місцем, а священик – батьком, порадником, заступником. У селі Кленоточі була давня церква, що простояла багато віків, “… кажуть, […]...
- Золота чаша та інші символічні елементи й картини у романі В. Барки “Жовтий Князь” (1 варіант) Тема голоду в Україні 1932-1933 років – найболючіша оповідь В. Барки, якій він, крім своїх поетичних творів, присвятив великі епічні полотна – романи “Жовтий князь” і “Рай”. “Жовтий князь” став “відкритою книгою” для широкого кола читачів. Але його не можна назвати виключно реалістичним твором, який відбиває суть подій в Україні періоду голодомору. Роман став багатогранним […]...
- Золота чаша та інші символічні елементи й картини у романі В. Барки “Жовтий Князь” (2 варіант) Роман Василя Барки “Жовтий князь” – це твір про страшні сторінки історії України, про голодомор 1932-33 років, але це й роман про добро і зло, про моральність, душевну чистоту й бездушність, ницість. Зображення реальних подій у романі повністю підпорядковане створенню картини взаємозалежного існування в світі двох сил, на яких віддавна тримається цей світ. Тому твір […]...
- Ідеал сильної української жінки в творчості українських письменників (на матеріалі романів “Поклади золота” В. Винниченка і “Тигролови” І. Багряного) Ідеал сильної української жінки в творчості українських письменників (на матеріалі романів “Поклади золота” В. Винниченка і “Тигролови” І. Багряного) Гармонійне, лагідне мислення українця-хлібороба тяжіє до ідеалу жінки як Землі-годувальниці й берегині. Тому й образ України більшість із нас співвідносить із жінкою. Національне відродження 20-х років висунуло цілий ряд тлумачень образу сильної, взірцевої жінки – матері, […]...
- Юлія Алейнікова – Ми будемо жити далі, друже Ми будемо жити далі, друже, У кожного власний куточок щастя. І ти, чужий і вдавано байдужий, Для мене лишишся таким же прекрасним. Ми будемо жити далі. Тихо, Буденно, неначе ми ледь знайомі. Короткі розмови з нервовим сміхом, Непрохані спогади як судоми. Ми будемо жити далі. В темпі, Змінимо думку, місця й партнерів. З тобою бувало […]...
- Твір на тему: І. Льовитан “Золота осінь” (Твір-відгук за картиною з елементами опису) В історію живопису Ісаак Ілліч Льовитан увійшов перш за все як пейзажист. Льовитан – творець так званого “пейзажу настрою”. Художник умів дуже тонко передати різноманітність стану природи, дати відчути всю красу навколишнього світу. На картині “Золота осінь” ми бачимо березовий гай в мідно-золотому осінньому убранні. У глибині лугу втрачається річка, на лівому березі якої стоять […]...
- Твір на тему: Роняє ліс свої багряні шати… (твір-опис за картиною І. Левітана “Золота осінь”) Знаменитий російський живописець Ісаак Ілліч Левітан народився в бідній єврейській родині. Він навчався в Московському училищі живопису, в пейзажній майстерні, якою керував художник Олексій Кіндратович Саврасов. Одного разу до класу увійшов інспектор і голосно повідомив, що учень Левітан не навчатиметься більше, тому що не вніс оплату за навчання, і зараз має покинути класну кімнату. Однокласники […]...
- Твір на тему: Золота осінь (Твір-опис природи) Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ. Ліс стоїть сумний […]...
- Роман Штігер – Мовчати Блукаю руками у твоєму волоссі Ми босі бредемо бозна-куди До осені рудоволосолої Здавалось прийдемо Здаватись? Не хочу! тільки знову не йди! Не потрібно цих прощай і до завтра До кращих часів дороги не йдуть Ти прокинешся зранку завчасно Й прошепочеш коханий я тут Знову кров застигатиме повільними Рухами і все як завжди іде в нікуди […]...
- Відповідь на контрольне питання До драматичної поеми Лесі Українки “Бояриня” У чому актуальність “Боярині” Лесі Українки? Поема не втратила актуальності і в наш час. Зараз, коли йде розбудова вільної Української держави, відроджуються її самобутня культура, мова, мораль, традиції....
- Як Сірко переміг татар – Народні перекази та легенди ЯК СІРКО1 ПЕРЕМІГ ТАТАР Давно-давно це було, ще за запорожців та за кошового Сірка. Пройшло років чимало, як жив Сірко і як його не стало, а слава про нього і не пройшла, і не пропала. Він був для ворогів страшний і сердитий, а, напроти, для християн був дуже добрий і милостивий. Одного разу запорожці пішли […]...
- Іван Франко – “Я буду жити, бо я хочу жити!..” Я буду жити, бо я хочу жити! Не щадячи ні трудів, ані поту, При ділі, що наш вік бересь вершити, Найду й свою я тихую роботу. З орлами я не думаю дружити, Та я опрусь гниючому болоту; Щоб через нього й другим шлях мостити – На те віддам свій труд, свою охоту. А як часом […]...
- Наталя Гуркіна – Характер Я не буду їсти м’яса, Бо воно шкідливе! І не хочу молока! Воно якесь сиве… Макаронів я не буду, Можу потовстіти! І борщу не пропонуйте, Не потрібно лити! Краще руку простягніть Вверх, на етажерку, І мені скоріш віддайте Ту смачну цукерку! Буду нею смакувати, – От ситий сніданок!.. Мамо, Ви є найдобріша У цей гарний […]...
- Чому ми приховуємо свої почуття? Чому ми приховуємо свої Почуття? Чому ми не можемо Сказати “ЛЮБЛЮ”? Ми лиш чуємо своє Серцебиття, Думаємо: “Я дівчина, крок Перший не зроблю”. Все потрібно робити Вчасно, Бо через помилку будемо Страждати. Почуття наше все одно не Згасне, -“Він любить іншу” – Будемо казати…...
- Антонич Богдан-Ігор – Автобіографія В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу, Тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені, І піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені. Тепер – де б я не був і коли-небудь, Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені. А як зійшов із гір до гамірливих міст, У злиднях і […]...
- Дмитро Павличко – “Нема, нема… І раптом: з’ява!… “ Нема, нема… І раптом: з’ява! Дівчатко миле, ще дитя, Стоїть і дивиться на мене Із досвітку мого життя. Тієї дівчинки на світі Немає вже, а я чомусь, Як присоромлений досадно, В її пречистий лик дивлюсь. Любові не було між нами, Бо розійшлися ми дітьми, Чого ж вона з таким докором На мене дивиться із тьми? […]...
- Юрій Андрухович – Річка Зійшовши до річки, ми воду Торкнули руками. У липні так любимо тіло води, Що втікає між пальців. Сто млинів було там, сто млинових Коліс і зелені застояні плеса, Де риба ловилася в руки. Очерет, наче царства, держави з латаття Усе було річка. Теплі схови в піску Залишалися наші й не наші, Хололи до ранку. Скільки […]...
- Палають огні при долині… – Малишко Андрій Палають огні при долині, І північ заходить, і сон. Татари сидять при долині На всіх поділяють полон: – два списи бери, на придачу Китайку червону з плеча. – Мені ж гривуна вороного. – Мені чорнокосе дівча. Китайка горить, як заграва, Ірже сумовито гривач, Оксана сльози не втирає,- Не плач, моя бідна, не плач. – Бери […]...
- Руданський Степан – Не згадаю гадки Не згадаю гадки, Не змислю я мислі!.. Як чорнії хмари, Чорні думи звисли! Порадь, мати, що діяти, Ой чи жити, чи вмирати? Порадь, моя мати! Розпукає серце, Каменіють груди. Скажи, моя нене, Що зо мною буде. Кажуть люди: “В світі чари; В світі люди, не татари – Не будеш без пари!” Ой світе мій, світе! […]...
- Дмитро Павличко – “Море з моря ткалось гладко… “ Море з моря ткалось гладко, Шовком слалося до стіп. А по ньому йшло дівчатко, Голе й чисте, наче хліб. Море крила піднімало, Відлітало в ніч, як птах. Я відчув журби немало На зцілованих устах. Море падало на скелі І кричало, мов Ікар. Як дві зірки невеселі, Ми тулились поміж хмар. Море вранці шелестіло, Тліло, як […]...
- Легенда, яка ще не почалася Я вже все – нарешті забув тебе, Наді мною небо, нарешті, голубе, По ночам, нарешті, я спокійно сплю, Тепер я зізнаюсь – я тебе більш не люблю, Я наче зняв з себе ці тяжкі кайдани, Тепер зосталось тільки загоїти ці рани, Нарешті, коли один зостаюсь, я не плачу, І коли дивлюсь у вікно, я тебе […]...
- Коханний Моє кохання немов сон Таке яскраве і прекрасне Немов місяць, що світить вночі яскраво… Кохання, яке ніколи не погасне Тому що я тебе кохаю Ти повір! Кохаю. Ти знай! Та ніколи не забувай! Про те, що мені з тобою солодко. І кохаю я тебе! І думаю… Кожен день про тебе! Про моє сонечко! Про моє […]...
Фольклорні образи у творі лісова пісня.