Зоре моя вечірняя (народна пісня)

Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у дніпра веселочка
Воду позичає.

Як широка сокорина
Віти розпустила…
А над самою водою
Верба похилилась;

Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.

Як у полі на могилі
Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісі
Недолю віщує.

Як сон-трава при долині
Вночі розцвітає…
А про людей… Та нехай їм.
Я їх добре знаю.

Добре знаю. Зоре моя!
Мій друже єдиний!
І хто знає, що діється
В нас на Україні?

А я знаю. І розкажу
Тобі; й спать не ляжу.
А ти завтра тихесенько
Богові розкажеш.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Митець і суспільство в новелі intermezzo.
Ви зараз читаєте: Зоре моя вечірняя (народна пісня)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.