Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) (3 варіант)
Читаючи роман Олеся Гончара “Людина і зброя”, я іноді з жахом думала, як би я та мої друзі й знайомі повели себе в ситуації, подібній до тої, що в ній опинилися герої цього твору. Але як важко уявити, що сьогодні ти, випускник школи, сповнений мрій, сподівань, планів на життя, завтра не вступиш до учбового закладу, про який мрієш, а опинишся в жахливому вирі війни. І чи вистачить у тебе мужності й волі, щоб залишитися Людиною у світі, де людське життя нічого не варте, але водночас таке дорогоцінне, що за нього можна піти на все.
Жахлива звістка
Велика відповідальність лягла на плечі героїв роману – Колосовського, Духновича, Лагутіна, Дробахи, Степури. Це відповідальність за життя рідних і близьких, за їх щастя, за людство і всю землю. Ці вчорашні студенти починають мислити в планетарному, масштабі, вони розуміють, що несуть відповідальність за всю планету, яка поринула в темряву, за всю цивілізацію, і що майбутнє людства залежить від них усіх і кожного зокрема. Ця відповідальність, обов’язок перед людством роблять їх дорослими. З кожною сторінкою роману вони ніби дужчають морально, адже їхні думки сповнені осмисленням трагедії всього народу, усвідомленням великої відповідальності.
Олесь Гончар у своєму творі показує, як війна змінює людей. Деякі розуміють, що в житті є істинними цінностями, деякі – навпаки втрачають їх. Так, більшість героїв усвідомлюють, що війна робить їх жорстокими, і розуміють, що вони не мають права втрачати в собі гуманістичні риси, що вони повинні зберегти людяність, докласти всіх зусиль, щоб не дати своїй душі зачерствіти. Письменник у романі робить акцент на величі духовного начала в людині. Так, Степура, що в мирний час ненавидів Славка Лагутіна, свого суперника, якому віддала перевагу Мар’яна, на війні не втрачає людяності. Навпаки, він, забувши про неприязнь і ворожнечу, подумки закликає пораненого Лагутіна не вмирати. Але не всі мають волю. Так, Заградотрядник під згубним впливом зброї стає кровожерним, Павлущенка війна зробила підозрілим, озлобила його.
Ніхто не знає, як поведе себе в тій чи іншій ситуації. Але не доведи, Господи, щоб ми це пізнали, як пізнали герої роману “Людина і зброя”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) (1 варіант) “Ще безтривожно ходять по місту ті, які вмиратимуть на рубежах, ітимуть в оточеннях, горітимуть у кремаційних печах концтаборів, штурмуватимуть Будапешт і Берлін… Ще все як було”, але вже через мить застало вчорашніх студентів “страшне, приголомшливе слово”: війна. Воно змінило все: душі людей, думки, почуття, все місто. Воно вимірювало в кожному Людину. І кожний оцінював себе. […]...
- Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) (2 варіант) Скрегоче залізом округа, Смертю повітря фурчить. Я знаю той ступінь напруги, Коли вже ніщо не страшить. О. Гончар Роман Олеся Гончара “Людина і зброя” – це яскравий художній документ років війни, в якому письменникові вдалося відтворити злет патріотичного духу свого народу, загартування їхніх душ на війні як важкому випробуванні. Проблематика роману складна і багатоаспектна. Письменник […]...
- Роман “Людина і Зброя” Олеся Гончара: автобіографічність твору Олесь Гончар… Як він оберігав і примножував у суспільстві “ту енергію гуманності, доброти, національної честі і гідності” (А. Погрібний). Він був опорою українського національного відродження. Саме тому в романі “Людина і зброя” автор передає свою тривогу за майбутнє не тільки українського народу, а й усього людства, отже, за долю планети Земля. Сам Гончар був прикладом […]...
- Красиве й потворне в романі Олеся Гончара “Людина і зброя” “Творчість Олеся Гончара відзначається різко індивідуальним колоритом, він цілком органічний, і його ніколи не плутаєш із іншим. М’яка задушевність, тонке ліричне почуття, ненав’язливий романтичний аромат, на яких лежить печать самобутньої письменницької особистості”, – так сказав Євген Гуцало. І дійсно, ці риси властиві чи не кожному рядку роману “Людина і зброя”. Це перший масштабний антикультівський твір […]...
- Релігійність доби атеїзму: “Сентиментальна історія” Миколи Хвильового, “Людина і зброя” Олеся Гончара Релігійність доби атеїзму: “Сентиментальна історія” Миколи Хвильового, “Людина і зброя” Олеся Гончара Одним із живучих марновірств сучасних людей є фанатична віра в “прогрес” – технологічний, соціальний, моральний. Багато освічених і мислячих людей уперто ігнорує докази всебічної деградації світового співтовариства. Те ж саме стосується й кожної людини. Як сказав Гейне, “людство йде вперед, людина лишається на […]...
- Найголовніше – у будь-яких обставинах залишатися Людиною (за романом “Тигролови”) (2 варіант) Людині майже усе життя доводиться проходити через якісь випробування: великі чи малі. І тільки подолавши їх, вона може встановити, чи гідна вона називатися Людиною. Так, так, Людиною з великої літери. Адже по усьому світові розкидано безліч людців, які, мабуть, жодного разу і не замислилися” над цим питанням. Хіба б могли вони витримати те, що витримав […]...
- Найголовніше – у будь-яких обставинах залишатися Людиною (за романом “Тигролови”) (3 варіант) Що для людини є найголовнішим у житті? Виявляється, право називатися людиною в будь-яких обставинах. Нехай тобі нелегко доводиться у житті, нехай тебе оточують безпринципні й нечесні люди, нехай уся планета стане для тебе тюрмою, але ти повинен зберегти свої принципи, бути вірним своїм ідеалам, бо ти, перш за все, Людина, якій підвладно усе. Саме так, […]...
- Найголовніше – у будь-яких обставинах залишатися Людиною (за романом “Тигролови”) (1 варіант) Не кожен твір може справити таке враження, як роман Івана Багряного “Тигролови”, – враження безвихідності, трагедійності життя. Здається, що опиняєшся сам серед тайги або у сталінських таборах, відчуваєш безпорадність та біль людей, розгубленість перед страшною силою – державою. Мене дуже вразив цей роман, наче зазирнув у глибини моєї душі, і я ніби на власні очі […]...
- Собор як втілення високого духу народного (за романом О. Гончара) (1 варіант) Є в літературі імена, без яких годі уявити саму літературу. Письменник переважно сучасної теми, визначний майстер слова, Олесь Терентійович Гончар у своїх романах, повістях, новелах художньо досліджує життя кількох поколінь українського народу, в яких живе любов до чистого неба, до культури і глибинної історії роду. Таким є його роман “Собор”, який довгий час був під […]...
- “Ти знаєш, що ти людина?” (за романом Івана Багряного “Тигролови”) (1 варіант) Як великого гуманіста, борця за справедливість знають відомого українського письменника Івана Багряного (справжнє прізвище Лозов’яга) у світі. Його твори завжди підносили такі людські чесноти, як доброта, вірність обов’язку, несхитність на вибраному шляху, патріотизм, чесність із людьми і самим собою тощо. За це й страждав він, ув’язнений, засуджений, висланий до страшного й холодного БАМлагу на Далекому […]...
- Собор як втілення високого духу народного (за романом О. Гончара) (2 варіант) Моя цивілізація тримається на культі Людини, що пробивається крізь осіб. Віками вона прагне показати Людину, так само, як вчить крізь каміння бачити Собор. Екзюпері Роман Олеся Гончара “Собор” у свій час виявився просто вибуховим явищем в українській літературі, оскільки автор звертається в ньому до самих першооснов людського буття, його найвищих цінностей, як-от святині народного духу, […]...
- “Ти знаєш, що ти людина?” (за романом Івана Багряного “Тигролови”) (2 варіант) Про Людину з великої літери читаємо ми у романі Івана Багряного “Тигролови”. Про людину, що живе за моральним кодексом своїх пращурів, про людину, для якої честь і благородність – не пусті слова, про людину, що любить життя і має до нього могутню волю, розуміє, що життя одне і прожити його слід не тільки так, щоб […]...
- Моя душа – храм чи купа цегли? (за романом Олеся Гончара “Собор”) (1 варіант) “Моя душа – храм чи купа цегли?” (за романом Олеся Гончара “Собор”) (1 варіант) Вечірній дзвін, соборний дзвін на всю велику Україну… Що провіщає, чим бентежиться, за ким ридає? А сонце запалило куполи золотоверхі, й їхнє дивне сяйво лине в блакить небес, зливаючись з високим чистим дзвоном. Велика туга в ньому і тривога, і біль […]...
- Собор як втілення високого духу народного (за романом О. Гончара) (4 варіант) Мабуть, немає письменника, в творчому доробку якого не було б твору, присвяченого якійсь вічній проблемі. У XX столітті, столітті науково-технічної революції, митців особливо почала цікавити проблема духовності людини, народу. Одним з українських письменників, що порушив цю проблему, був Олесь Гончар. Його роман “Собор” присвячено саме боротьбі духовності і бездуховності, в ньому він доторкнувся до глибин […]...
- Собор як втілення високого духу народного (за романом О. Гончара) (3 варіант) Собор, соборність, єднання… Якого глибокого змісту ці слова! У них звучить сила мудрості, єдності, сила розуму народу, який цінує і поважає себе. Собор є головним образом однойменного роману Олеся Гончара. Побудували його ще в далеку героїчну епоху козаччини наші талановиті предки, створили справжній шедевр: “… музика отих гармонійного піднятих у небо бань куполів, вона ж […]...
- Собор як символ духовної краси народу (за романом О. Гончара “Собор”) (1 варіант) Людина – це не степова рослина перекоти-поле, яку осінній вітер жене степом. Передусім, у неї є душа. У кожного народу – свої моральні цінності, духовні скарби. Для українців – це святий хліб і рушник, рідна мова і пісня, родина. А ше собори… Храми, до яких люди приходили зі своїми болями і радістю, горем і щастям. […]...
- Собор як символ духовної краси народу (за романом О. Гончара “Собор”) (2 варіант) Душа людини – вічна таємниця. Розкрити її намагалися філософи й психологи, творчі люди. Але усі вони лише трохи піднімали завісу таємничості. Кожен з них розплутував клубочок з переживань та почуттів людини по-різному. Олесь Гончар, автор роману “Собор”, розкриває духовну красу людей, використовуючи образ собору – архітектурної пам’ятки козацьких часів. Що таке, власне кажучи, собор у […]...
- Тільки людина відповідає за добро і зло (за романом М. Булгакова “Майстер і Маргарита”) I. “Майстер і Маргарита” – визначний твір М. Булгакова (сплавлення в прозі Булгакова воєдино міфу, реальності, сатиричного змалювання побуту, романтичного сюжету, правдивого зображення, іронії та сарказму). II. Відповідальність людини за добро і зло, яке відбувається на землі. 1. Дві головні сили роману (сили зла і сили добра, Воланд та Ієшуа Га-Ноцрі). 2. Хто такий Воланд? […]...
- Моя душа – храм чи купа цегли? (за романом Олеся Гончара “Собор”) (2 варіант) “Моя душа – це храм чи купа цегли?” (за романом Олеся Гончара “Собор”) (ІІ варіант) Душа людська… Що воно таке? Так чи інакше, але є в людини дещо, що робить її саме людиною. І ми називаємо це “дещо” душею. Це слово несе в собі позитивний зміст: душа – добра, свята, рідна… І значно рідше ми […]...
- Кожна людина має право на життя (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) (1 варіант) Ф. М. Достоєвський – справжній знавець людської душі, який усе життя відстоював ідеали гуманізму та справедливості, людина, для якої сенс життя полягав у дотриманні християнських ідеалів любові до ближнього. З християнських позицій усі люди на землі – рівні. Кожна людина, незалежно від своєї суспільної, соціальної значущості, має право на життя. Головний герой роману Ф. М. […]...
- Людина – головний герой Олеся Гончара Людина – головний герой Олеся Гончара Визнання прийшло до Олеся Гончара з першого твору. Вчорашній фронтовик, за плечима ще нема й тридцяти, опубліковано лише початок трилогії “Прапороносці” – і раптом критика заговорила про нього як про зрілого художника. Для письменників його покоління визначальною, випробувальною в житті й творчості смугою стала друга світова війна. Пройшовши курс […]...
- Утвердження величі ратного подвигу і гнівний осуд війни в романі О. Гончара “Прапороносці” (3 варіант) Звістка про війну ввірвалась у життя Олеся Гончара, коли той був студентом. Маючи можливість евакуюватись, він, однак, пішов у райком комсомолу, щоб стати бійцем добровільного студентського загону. Пройшовши війну, виконавши свій обов’язок перед Батьківщиною, Гончар прагнув якнайскоріше виконати ще один свій обов’язок – обов’язок письменника – “скоріше вилити на папір те, що переповнювало душу”, те, […]...
- Героїзм народів у Другій світовій війні (за романом Олеся Гончара “Прапороносці”) Героїзм народів у Другій світовій війні (за романом Олеся Гончара “Прапороносці”) I. “Згустки фронтових вражень” О. Гончара. (Студбатівцем розпочав війну Олесь Гончар у надросянських боях, закінчив мінометником, звільняючи Європу. Ця дорога довжиною майже в чотири роки позначилися могилами його бойових побратимів. “Якщо лишуся живим, розповім про вас… “, – клявся молодий солдат Гончар перед світлою […]...
- Кожна людина має право на життя (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) (2 варіант) Головний герой роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара”, Родіон Раскольников у неспокійні та нещасливі роки молодості, коли заїли злидні, розчарування, побудував надзвичайно цікаву, але небезпечну теорію. Відповідно до цієї теорії кожна людина, яка відчуває у собі надзвичайну силу, скоріше за все розумову, та почуття справедливості, має право перетворювати дійсність, керуючись своїми переконаннями, а не загальноприйнятими […]...
- Краса вірності (за романом О. Гончара “Прапороносці”) Роман “Прапороносці” О. Гончара – роман-трилогія про Велику Вітчизняну війну. У ньому виразно виявилась одна з найхарактерніших особливостей мистецтва – показ особистості органічному зв’язку з колективом, глибоке розкриття її найпотаємніших роздумів, що сягають людинознавчих проблем, розуміння нею “краси вірності”. Проблема “краси вірності” розкривається через образ Брянського і Шури Ясногорської. Чистотою, якоюсь світлою ясністю оповитий образ […]...
- Бережіть собори душ своїх (за романом О. Гончара “Собор”) В історії кожної літератури є книги, які позначають сходження культури народу до духовних висот людства. В українській літературі XX століття такою книгою є “Собор” О. Гончара. Роман стверджує силу і красу людського духу, історичної пам’яті. Він присвячений темі збереження духовної спадщини, культури, мови, мистецтва, історичних святинь народу, захисту цих здобутків. Усім філософським змістом роман “Собор” […]...
- “Моя душа – це храм чи купа цегли?” (за романом О. Гончара “Собор”) У творчості Олеся Гончара роман “Собор” посідає особливе місце. Передусім – актуальністю піднятих у ньому проблем. Його читання незмінно спонукає до роздумів. Складним і суперечливим постає образ князя Ярослава, але зображується Ярослав Мудрий передусім як людина і син свого часу. Багато в яких рисах привабливий і водночас жорстокий, закоханий у книги, прогресивний як розбудовувач Київської […]...
- Соціальна небезпечність Володьки Лободи (за романом Олеся Гончара “Собор”) Соціальна небезпечність Володьки Лободи (за романом Олеся Гончара “Собор”) З розвитком суспільства, з приходом нових ідей, з покращенням духовного стану суспільства дуже часто з’являються й негативні елементи. Так, наприклад, було після Національно-Визвольної війни українського народу у XVІІ-му столітті, з’явилися деякі полковники, які захищали лише свої інтереси, робили все тільки для себе… Так сталося і СРСР. […]...
- “Собори душ своїх бережіть, друзі… Собори душ!..” (за романом О. Гончара “Собор”) Невдовзі після створення роману “Собор” Григір Тютюнник написав листа Олесеві Гончару: “Щойно прочитав “Собор”. Орлиний, соколиний роман Ви написали, роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградна гидь, упізнавши сама себе; яке невдоволення Вами висловлять… ” Саме так і сталося. Роман “Собор” довгий час, близько двадцяти років, був суворо заборонений… Я думаю, ця заборона була прямим […]...
- Слово Кобзаря – гостра зброя в руках народу (за поезією “На роковини Шевченка”) (2 варіант) Справжня патріотка, Леся Українка у своїх творах прославляє борців, які здатні на будь-які тортури заради щастя народу. Поетичне гасло її – служіння поета народові. Саме таким поетом був Т. Шевченко, оспіваний авторкою у вірші “На роковини Шевченка”. Л. Українка вдячна Кобзареві, що він не спокусився принадами багатства та ситого життя, “обрав свою вбогу ниву”. Із […]...
- Твір на тему: Здорова людина – щаслива людина (2 варіант) Здається, немає на світі жодної людини, яка б намагалася спростувати твердження: здоров’я – це щастя і радість. Проблема в тому, що цю істину ти усвідомлюєш, але цілком розумієш сенс сказаного лише тоді, коли це здоров’я втрачаєш. Відомо: за гроші здоров’я не купиш. Це підтверджує статистика: постійно зростає матеріальний добробут, умови життя покращуються. З іншого боку, […]...
- Володька Лобода – людина-функція (за романом “Собор”) Людина-функція. Таке влучне означення було дано образові Володьки Лободи у критиці. І насправді, якщо замислитися, ми розуміємо, що інакше цю людину і не назвеш! Особисто в мене Володька Лобода асоціюється із персонажем роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Звісно, така асоціація не одразу спадає на думку, але ж у Чіпки та Володьки […]...
- Слово Кобзаря – гостра зброя в руках народу (за поезією “На роковини Шевченка”) (1 варіант) Леся Українка рано почала займатися літературою. Писала вона завжди українською мовою, любила українські пісні. Як відомо, великий вплив на неї мала і творчість Т. Шевченка. Тому не дивно, що Леся Українка присвятила геніальному Кобзареві вірш, в якому яскраво зображено вплив Шевченка на всю українську літературу та на розвиток української духовності. Леся Українка вважала слово найгострішою […]...
- Володька Лобода – типовий представник своєї епохи (за романом Олеся Гончара “Собор”) Володька Лобода – типовий представник своєї епохи (за романом Олеся Гончара “Собор”) І. Тематика “багатостраждального” роману. (Олесь Гончар присвятив цей роман збереженню духовної спадщини і культури, історичних святинь і української мови. Автор мріє про духовність особистості й суспільства, виступає проти обмеженості чиновників.) ІІ. Складне і загадкове явище в літературі. (Складним і загадковим називають літературознавці образ […]...
- Утвердження величі ратного подвигу і гнівний осуд війни в романі О. Гончара “Прапороносці” (2 варіант) Роман “Прапороносці” сучасний читач може сприймати по-різному, тому що здається, що твір аж занадто просякнутий радянською ідеологією, що, звичайно, прикметно для того часу, коли він був написаний. Однак, якщо таки “продертися” крізь певну часову заангажовність, то відчуваєш справжню красу людського душевного зростання, випробуваного війною, загартованого нею, красу людських стосунків, врешті, любов до країни, до світу […]...
- “Діти війни” у повісті “Первінка” (1 варіант) Треба сказати, що війна – це явище жахливе й руйнівне. Війна приносить страждання мільйонам людей, цілим країнам, бо позбавляє людей життя. Мені здається, що діти, які народжувалися під час війни були позбавлені дитинства. Адже їм приходилося піклуватися про своє життя, про своїх менших братиків та сестричок, допомагати батькам. Саме в такій ситуації опинився головний герой […]...
- Образ Володьки Лободи (за романом Олеся Гончара “Собор”) Образ Володьки Лободи (за романом Олеся Гончара “Собор”) Той будує, той руйнує… Т. Г. Шевченко “Сон” “Чи світ іде до того… що на арену виступають тільки двоє: Руйнач і Будівник… ” – говорить професор Яворницький у романі О. Гончара “Собор”. Будівники зводять величні споруди, вирощують сади і хліб, творять красу, захищають добро, бережуть собори людських […]...
- Слово Кобзаря – гостра зброя в руках народу (за поезією “На роковини Шевченка”) (3 варіант) Слово – єдина зброя в боротьбі з кривдою і неправдою. Поет, озброєний словом, повинен стати ватажком рідного народу й активно діяти на його користь. Великий Кобзар своїми творами прокладав шлях розвитку нової української літератури, і цим шляхом пішли наступні покоління письменників. Леся Українка народилась через десять років після смерті Шевченка. Творчість Великого Кобзаря будила любов […]...
- Показ війни як трагедії народу (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (3 варіант) Так проходили дні, місяці і, нарешті, роки. По селах, містах і містечках Лютувала громадянська війна. М. Хвильовий. Багато хто з українських письменників відтворив події громадянської війни в Україні, бо багатьох із них вона торкнулася особисто. Та це й не дивно, бо, мабуть, не було такої людини, яку б не зачепила війна. Розглядаючи події того часу […]...
- Роки застою як час руйнації моральних цінностей у суспільстві (за творчістю О. Гончара) (1 варіант) Найбільш відомим романом видатного українського письменника Олеся Гончара є “Собор”. Вперше він був опублікований у журналі “Вітчизна” й одразу знайшов багато прихильників, які висловлювали схвальні відгуки про цей твір. Критики теж не могли не побачити геніальності роману, що був несхожий на інші літературні твори того часу. Однак у роману були й недоброзичливці, тому що твір […]...
Честь comчто comэто.