Агатангел Кримський – Горді пальми
Горді пальми. думні лаври…
Маніячливий кипарис.
Океан тропічних квітів…
Ще й цвіте цитринний ліс…
Я хитнувсь, бо наче впився
З аромату тих квіток.
Аж погляну: коло пальми
Простий житній колосок.
“Гей, земляче! – шепче колос,
Похилившись на стебло. –
Ми чужі для цього раю, –
Що ж сюди нас принесло?”
1898
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Агатангел Кримський – Забрався я на шпиль Забрався я на шпиль… Внизу носились хмари… Дививсь у далечінь: на море, на Бейрут. Тут глетчери, зима, а там буяють чари… Палючий, дивний край!.. Чудовий райський кут! Леліється Бейрут… Блискучий сад тропічий, Де пальма розрослась на килимі з лілей! І ллється аромат гарячий, наркотичний З п’янючих тубероз, розкішних орхідей. Дивлюсь і на Ліван… там дише […]...
- Агатангел Кримський – З гайневих пісень Я квітку кохаю. Котрую ж – не знаю І гину з нуди. Побачу цвіточок, дивлюся в віночок. Щоб серце знайти. Все пахне, розквітло… Вечірнеє світло… Лящить соловей… Шукаю я серця, що любо так б’ється, Не так, як в людей. Лящищ, соловію?.. Я все розумію З жальких твоїх дум. В обох нас знемога, і сум, і […]...
- Агатангел Кримський – У горах ліванських Скали… Кедри… Скоро й вечір. Я сумна стою. В’ється стежка… Ох!.. чи йтиме ж Той, кого люблю?.. Тінь в долинах… Верхогір’я Наче золоте… Гасне сонце… Тоне в морі… Любий! де ж ти?! де?! Впала ніч… Шакали виють… Вітер… Мов зима! Я всі очі прогляділа, – Милого нема! 1897...
- Іван Франко – Співакові Будь ти, співаче, як божа пшениця, Пісня твоя – золотеє зерно! Скоро в лушпині доспіє воно, Колос униз починає хилиться. Знає той колос, стебло і лушпина, Що для зерна вони тільки й росли, Що лиш тоді воно повне, коли Весь живий сок свій в нім зложить ростина. Знає той колос, стебло і лушпина, Що, як […]...
- Жага мандрів, порив до волі, гостре відчуття самотності – провідні настрої лермонтовської поезії (за віршами “Три пальми”, “Хмари”, “Вітрило”) М. Лєрмонтов був надзвичайно талановитою людиною. У ньому поєднувався талант поета, музиканта, художника. І в кожній із цих галузей він виявляв неабиякі здібності. Та найбільше вславився він як великий поет Росії. Читаючи вірші М. Лєрмонтова, ми можемо дізнатися про історію його душі, зрозуміти його як поета і людину. А життя цієї людини було зовсім не […]...
- Павло Мовчан – І сон розгадую вві сні Була подушка голками набита… Чи, може, спав в терновому вінку? І снилося: біжу високим житом, І вустюків в мені, як в гольнику… Я сам не свій… Мов на чужій подушці, Не рухаюсь, зіщулений лежу… І сниться, що біжу по житній смужці, Все толочу нескошену межу. І уві сні сон розгадать силкуюсь, Біль відчуваю в скронях […]...
- В теплім місяці у травні… – Малишко Андрій В теплім місяці у травні Шепче явір думи давні, В синім місяці у квітні Думи явора столітні. За водою за бистрою, Над землею, як сестрою, Дужа хвиля набігає, Корінь явору ламає. Але він на те байдужий, Не схитнеться навіть, дужий… Бо закоханий на волі У лани широкополі, В канівські веселі кручі, В хвилі горді та […]...
- Дмитро Павличко – “В землі, мов клубень бараболі… “ В землі, мов клубень бараболі, Росте моя снага крута, А ти летиш в прозорій льолі, Неначе птиця золота. І стать моя стримить, мов колос, Мов кукурудзяний шулюк, Бо прагну я дістатись в космос, У просторінь небесних мук. Для тебе я готую зерна, Моя пташино із небес, В мені сидить вогонь інферна, Та ніжний він, немов […]...
- Твір на тему: Нагідка (календула) (науковий опис) Нагідка лікарська – однорічна рослина зі своєрідним запахом. Стебло прямостояче, гіллясте, 20-50 см заввишки, покрите жорстким волоссям. Листя почергове, густо одягає стебло; нижнє листя широколопатчасте, верхнє – подовжене або широколанцетовидне, сидяче. Квітки найчастіше жовтогарячі, рідше жовтогарячо-червоні, зібрані у великі одиночні кошики на верхів’ях стебла та гілля....
- Озеро Висиджую я в озера на бурежку. Й заглядую у ворожду бездонну. У нього серце ранене шпирами, І голками протикане без тями. Безчужий вітер розхристує тепло. І грізне сонечко вижарює в бездушші. Й пернаті, й ворони пронизують крильми, Доводячи ті почуття до краю самоти. А хвилі шепчуть : – Ти сюди, сюди, іди У ранній милозвучній […]...
- Семенко Михайль – Розстання Люблю, коли ми ображені І розходимось, як чужі, – Розходимось недоказані, З тривогою в душі. Розходимось і знову стрінемось – Це ж міф, що ми чужі! Ми обоє – подумай – де ми дінемось, Скажи! 3. IV. 1917. Владивосток...
- Марта Тарнавська – Над синім океаном Над синім океаном Зустрінемося рано, Як вийде сонце на обрій. Послухаєм, як море Із берегом говорить, Чи день віщує нам добрий? Чи чуєш: немов хтось кличе. Чи чуєш: чайки кигичуть. Чи чуєш, як шепче вітер? Чи чуєш, як пахне літо? Чи чуєш, як шум колише? Чи чуєш, як дзвонить тиша? Чи чуєш удар прибою? Чи […]...
- Твір на тему: Про улюблену казку (відгук про самостійно прочитаний твір) На день народження тато подарував мені книгу українських казок. Що вже то було за задоволення! Я читав із захопленням, і перша казка була – “Про Мишенят Круть і Верть і Півника Голосисте Горлечко”. У ній розказується про те, як Півник знайшов колосок. Але ні Круть, ні Верть (мишенята, які жили з ним), не захотіли йому […]...
- Юрій Федькович – Нива Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Ліпше сам я рано встану, А сповівшись щиро богу, Займу плуги круторогі, Зорю гори та й долину, Зорю свою Буковину, Як наш Тарас, як мій тато Научив мене орати; І віру, любов, надію Буковинов скрізь посію. Виростай же, руський боже, […]...
- Наталія Пиж – Чужі Ми чужі з тобою – ти і я. Ми на різних полюсах планети. Ми з тобою наче течія, Що несеться крізь міцні тенета. Ми з тобою одинокі як завжди, Ми з тобою зовсім різні люди. Наші розійшлися поїзди, Зустрічі у нас уже не буде. Ти стоїш на березі ріки, Ти стоїш і дивишся так пильно. […]...
- Павло Глазовий – Не хвилюйтесь, громадяни! НЕ ХВИЛЮЙТЕСЬ, ГРОМАДЯНИ! Часто чуємо у будні, Ще частіш у свято: – Україну поневолить, Пограбує НАТО! Та задумайся, будь ласка, Мій земляче-брате: Невже воно, оте НАТО, Таке дурнувате? Та невже ж… ото не знають Їхні генерали, Що давно уже до цурки Всіх нас обідрали? Уявіть, що Україну НАТО завоює, Як одягне голодранців? Чим їх нагодує? […]...
- Дмитро Павличко – “Твоя протилежність – пісок… “ Твоя протилежність – пісок, Пустиня безплідна й сумна. Ти народжуєш колосок, Наче нива, з мого зерна. Ти плекаєш його сама, Ти даєш йому мови дар, Безконечну могуть ума, Плоті й долі земної тягар. Як вода, ти блищиш і течеш В руслах рік і слідах підків. Я тебе малював би все ж, Наче марево серед пісків....
- Павло Мовчан – Обійми І крякав крук, але довкруг ні хмарки, І горобина, вибухнувши жарко, Аж іскрами розбризкалась навкіл. А поруч з нею вільхи недогарки – Так ніби сонце ділене навпіл… Сюди погонь, а туди сажа чорна, Сюди весілля, а туди печаль, Сюди оздоб’я, а туди потворність, Туди захлання, а сюди кришталь. Все нарівно, бо світить на два боки, […]...
- Павло Глазовий – Справжній мужчина У тролейбусі стоїть згорблена бабуся. Тихо шепче: – Упаду. Як смикне – уб’юся. А мужчини он сидять. Як же їм не стидно? Справжніх, істинних мужчин серед них не видно. – А якийсь патлатий тип їй відповідає: – Ні, мужчини, бабо, є, та містов немає....
- Андрій Любка – Жмеринка Жмеринка Це така дупа шо то Піздєц Я приїхав сюди зранку Коли пиво було по три двадцять Я приїхав сюди квітневого ранку Я приїхав сюди зранку Коли падав сніг Я приїхав сюди квітневого ранку Коли падав сніг І пиво було по три двадцять Але жмаринка ще не Найбільша дупа Бо Є Здолбунів...
- Бабусю, рідненька (народна пісня) – Бабусю, рідненька, Ти всім помагаєш, Яке в мене горе, Ти, може, вгадаєш. Як очі заплющу, То так, моя ненько, Де візьметься зразу Козак молоденький. Жартує, пустує Всю нічку зі мною, Він голову схилить, Обійме рукою. І шепче на ушко: “Ганнусю, Ганнусю” І так мені гарно, Бабусю, бабусю. Воркує, щебече, Немов соловейко, І так мені […]...
- Олесь Гончар – Рокочуть дніпровські пороги Рокочуть дніпровські пороги, Шовкові співають трави: Не завжди ми падали в ноги Покірно, мов пси лягаві. Не завжди нас зневажали І правили нами кретини. А тепер ішаками стали Горді сини України! 1943...
- Тарас Марищук – Місто забрало мене у свої тенета Місто забрало мене у свої тенета, Вулиці, проспекти, сигарети, Тираж дешевої газети, Де інтерв’ю моє, як молодого поета. Чужі квартири, Модні клуби, Чужі руки, Губи, Груди, Звабити мене дешеві спроби, Брехливі зізнання, вимушені діалоги Про прочитані книги, Про мої вірші, монологи, Дешеві лозунги, типу: “Ти такий молодий, а такий талановитий” А я відповідав: “Наливай! Якщо […]...
- Дмитро Павличко – “Злітає сукня і сорочка… “ Злітає сукня і сорочка, Злітає ліфчик, як мотиль… І сиплеться із колосочка Зерно божественних зусиль. Зерно таємного творіння, Що з божої руки зросло, Що в ньому сховане коріння Й нового колоска стебло. Візьми собі, моя богине, І передай за даль століть Душі моєї всі клітини, А плоті – лиш єдину кліть....
- Дмитро Павличко – “Я – зернятко, а ти – зоря осіння… “ Я – зернятко, а ти – зоря осіння, Навіки в полі поєднались ми. Виношу з глибини, з важкої тьми Твоє сіяння в промені насіння. Велиш ти кільчику в передвесіння Пробити шкаралущу й страх зими… Втім колосок з колючими крильми Злітає, наче світла вознесіння. Ти прагнеш повернуться в небеса, Мене ж не відпускає рідна нива, В […]...
- Павло Мовчан – Віддалення Віддаленіла так від мене, Що обезтебіли і сни. Мов тютюну стебло зелене, Вуста мені обзеленив. Так гірко язиком торкатись Твого імення, світку мій, Вуста поламані, щербаті, А в горлі – мов холоне лій. – Ко-ха-но-лу-но – ло-не – ли-не… – І серцевину обмина. Вуглинночорно, холодинно – Суцільна сіль, стіна скляна… І озираюся – позаду Вуста […]...
- Юлія Алейнікова – Сьогодні день для светрів і какао Сьогодні день для светрів і какао. Ні кроку за поріг в тенета осені. Ходи сюди. Зігрію так ласкаво, Наперекір циклонам і прогнозам. Сьогодні день для в’язаних шкарпеток І чорно-білих романтичних фільмів. Ходи сюди, у схованку під пледом, Ходи у тихий затишок обіймів....
- Микола Вінграновський – Моя осінь Шепоче дощ про тебе у траві, Ріку читає сірими очима. Ідуть з роботи землі степові, Лежить гора з сосною за плечима. Сухе намокло небо і стебло, У зайченят ростуть веселі зуби, І кавуняче зернятко стекло Червоною краплиною на губи. Подовшали тривоги і листи, Ліси на глину, на пісок опали. Лиш ти одна, мені одна лиш […]...
- Павло Мовчан – “Настане хвиля переселень… “ Настане хвиля переселень, Коли вживусь в стебло трави, Коли цвіркун зведе оселю В дуплі пустої голови. А може, в горлі ластів’ячім Розпорошусь, як круглий звук; В житті миттєвому – неначе Проміння, що торкнулось рук. Волосся всякне, мов коріння, В жагучий, всеприймучий грунт І прокільчиться в небо рівно Шаблюк зеленолезих жмут. Злетить метелик замість слова У […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Пісня про незнищенність матерії Забрівши у хащі, закутаний у вітер, Накритий небом і обмотаний піснями, Лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом, І стигну, і холону, й твердну в білий камінь. Рослинних рік підноситься зелена повінь, Годин, комет і листя безперервний лопіт. Заллє мене потоп, розчавить білим сонцем, І тіло стане вуглем, з пісні буде попіл. Прокотяться, як лава, […]...
- Стельмах Михайло – Літо-літечко (Збірка) 1972 рік, видавництво “Веселка” ЛІТО-ЛІТЕЧКО Стоять веселі соняхи у цвіті, На їхніх віях досвіт будить бджоли – Це степом, наче мати, ходить літо, І колос нам віщує добру долю. Ой літечко-літо – Пшениця-яриця, Та дзвін медоцвіту, Та схилене жито. У житі, як в хаті, живе перепілка, У неї дрібненьких діток аж вісьмірко, Та гарно маленьким […]...
- Твір на тему: Відома статуя (Твір-опис) VIII столітті до наший ери на острів Родос напав македонський цар. Проте здолати волелюбних родосців Деметрію не вдалося. На згадку про успішну оборону острова вони вирішили поставити найвищу статую на світі. Це шосте чудо світу відоме під назвою Колоса Родоського. На думку Філона, Колос був чоловічою фігурою, на п’єдесталі з білого виблискуючого мармуру, до якого […]...
- Микола Руденко – Лелека Ну чого ж ти, лелеко, Утікаєш від мене? Ген гніздо недалеко – Там, де стріха зелена. Там, де стріха дірява Зеленіє від моху. Вже літать на галяву Вчаться дітки потроху. Я їм неба готовий Прихилить до землиці… Чом твій погляд раптовий Холодніший від криці? Чим тебе знепокоїв – Громом сфер, літаками, Чи тривоги накоїв Суєтними […]...
- Павло Глазовий – Нервовий Бог Раз бабуся в піст великий Сиділа сама. “Ніхто, – дума, – не побачить, Нікого ж нема. Відламаю шмат ковбаски Та тихенько з’їм”. Раптом блискавка як блисне! Як торохне грім! Затряслися стіни й стеля, Загойдався світ. В хаті смаленим запахло – Загорівся дріт… – Милий боже, – шепче баба, – Хати не спали! То ж до […]...
- Павло Глазовий – Трійнятка Любу доню по секрету просвіщає мати: – Ти вагітна, отже, книги перестань читати. Узяла “Трьох мушкетерів”, всюди з ними ходиш. Ти дограєшся, дурненька, що трійнят народиш. Донька крутить головою, весело сміється. Мати вперлась на своєму, мати не здається. Шепче доні, нахилившись до самого вуха: – Так знай же ти, голубонько, що твоя свекруха Перед тим, […]...
- Іван драч – Нічний етюд Не кров з молоком, а кров із ніччю – Про тебе задумуватись весняною порою І сльози збирати по твоєму обличчю Тугою всезнаючою рукою. Ти – спеки настій. Ти – пустеля палюча. В тобі заблукати, а потім не вийти. Ти – пристрасті дикої горда круча, З якої кидатись несамовитим. Руки обплетені, вуста обпалені Глибинними незагнузданними пожежами, […]...
- Павло Мовчан – На латці – латка (З циклу “Відлуння війни”) І випив простір голос твій – Тепер шукай себе самого: Хоч видихайсь, хоч занімій, Одна надія лиш – на кого? Подесьбіч – муром житній лан, Ошую – золота пшениця. Попереду – росте бур’ян, Позаду – грона криці… Невже з тобою це було? А ти – чи був собою? Промита пам’ять, наче […]...
- Ходить вітер по траві… – Малишко Андрій Ходить вітер по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу, Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
- Ходить вечір по траві… – Малишко Андрій Ходить вечір по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
- Чом, чом не прийшов (народна пісня) Чом, чом не прийшов, Як ще місяць не зійшов,- Тоді тебе принесло, Як сонечко ізійшло. Прийди, милий, прехороший, Скинь чоботи, прийди босий, Щоб підківки не бряжчали, Щоб собаки не гарчали. Чом, чом не прийшов, Як я говорила,- А у мене цілу нічку Свічечка горіла! Примітки: Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі....
Легенда про заснування києва скорочено.