Альбіна Смолянська – Коли місто покриє
Коли місто покриє суцільний килим туману,
І навколо не буде нічого, крім листя й води,
Ти почуєш заледве вловиме звучання органу:
Це тебе моє серце покличе, це твій поводир.
Ти вслухайся у тишу, звучатиме тільки для тебе
Ця мелодія поклику долі з моєї душі.
Коли місто зіллється туманом землею із небом,
Не збивайся з дороги, наосліп до мене йдучи.
Ти не слухай вухами і зір не напружуй намарно,
Тільки наше сердечне звучання нас разом зведе.
Знаєш, доля працює аж надто уже філігранно:
Хто судився, той мимо ніколи, мабуть, не пройде.
Тільки серцем шукай, адже очі заводять в оману.
Наші зорі над нами вже разом, а ми ще ідем.
Як побачиш на вулицях стіни густого туману,
Знай, це доля тебе потихеньку до мене веде.
Як побачиш, що хмари вкриватимуть твою оселю,
І навколо не буде нічого, крім листя й води,
Я для тебе органними нотами стежку простелю,
Лиш почуй мене і безупинно до мене іди.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Альбіна Смолянська – Ти говори мені Ти покажи мені, де є тепер у нас Ноти співзвучності? Наші мелодії вже не звучатимуть – Створять незручності. Наші роки і безцінні історії В часі заховані. Тільки на фото зустрілися поглядом, Мов зачаровані. Ти говори мені, не обділяй мене Хоч би розмовою. Знаєш, до тебе я вірші-листи пишу Серця промовою. Знаєш, для тебе я щастя […]...
- Альбіна Смолянська – Він мене береже Він мене береже. Ніжно-ніжно. Так, як досі ніхто не беріг. Якось так методично, неспішно Він кордони мої переміг. Якось тихо і геть непомітно Він у моє життя увійшов. Чим я стала для нього примітна? Як він стежку до мене знайшов? Як я маю віддячити Богу, Що він наші долоні з’єднав? Він мені прокладає дорогу Навіть […]...
- Альбіна Смолянська – Мій дивний рік, ілюзія утіх Мій дивний рік, ілюзія утіх. Була в тобі приречена й незнана, Була в тобі і бажана, й кохана. Я у тобі тікала від усіх. Мій точний рік, розставив на місця Усе, що було спутано й неясно. Я зрозуміла – все буває вчасно, Навіть відсутність рими у митця. Мій винний рік, пророчений мені. Вином-виною запивала долю, […]...
- Ольга Анцибор – Рідне місто моє Я заблукала у часі і в просторі, Йду я по місту, по вулиці йду, Десь тут мій дім, і знайти його просто так, Я пошукаю і може знайду. Місто моє, таке рідне і затишне, Сквери і вулиці, річка й мости, Я заглядаю у день його завтрашній, Дім свій у ньому я хочу знайти. Та не […]...
- Олена Теліга – Тільки вечір злітає на місто Тільки вечір злітає на місто І нема біля мене нікого, Я збираю в єдине намисто Всі слова, що почула від нього. Хай назустріч ідуть мені люде! Хай цілує непроханий вітер! Все, що пише він, згадано буде До останніх малесеньких літер. Хоч на вулиці зимно і сніжно, Хоч шумить надокучливе місто, Я зберу обережно і ніжно […]...
- Надя Ковалюк – Все місто ніч обвила, мов гадюка Все місто ніч обвила, мов гадюка Й жадАна тиша в жилах потекла. Я чашами до тебе тягну руки, Налий мені душевного тепла. З роками відчуваю в нім нестачу, Недопалками гасячи думки, Що лиш тоді, коли тебе не бачу – Здаються дні тривалістю в роки… А верби гублять в травах листя-сльози, Як гублять люди відданість сердець; […]...
- Олеся Крисько – А знаєш, це місто мене убиває стиха А знаєш, це місто мене убиває стиха… Я знову дивуюсь його перемаренням літнім. Коли вже похмурим туманом ця осінь диха, Сповита журбою, я марю завінчаним квітнем. Мені б із тобою зігрітися знову… Чи варто? Намарно чекати тепла, та ховатись від вітру. Багряними стежками сплетені сквери та парки. Ця осінь остання для нас – хіба ти […]...
- Темрява вкрила місто долонею Темрява вкрила місто долонею Тепер все під захистом ночі Солодко-гіркий аромат тишини Щось ніжно на вухо шепоче Приглушене світло в самотніх районах Освічує чиїсь сліди Когось сподівання розсипались в йони Але ти свої віднайдибіжи так далеко щоб вийти на сяйво На сяйво високих вершин І звідти побачиш скільки позаду Пройдених довгих стежин Там на горі […]...
- Христина Головко – Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Й мегаполіс надіб’є твоє серце, немов горня Не дивуйся, що стільки темені в нім, Тіні напевно, мають її ім’я.. Коли ти на десять замків знову зачиниш двері І вечір залишить тобі їдкий дим Не дивуйся, коли вона в не в твоїй атмосфері Залишає тебе під важкістю зим… […]...
- Твір на тему: Яке місто мені хотілося б побудувати (твір-розповідь) Яке місто нені хотілося б побудувати (твір-розповідь) Коли я була дитиною, то часто уявляла собі, що живу в місті, де всі будинки побудовані з плиток шоколаду, паркани – з печива, а замість води в річці – лимонад. У моєму місті не треба було ходити до дитячого садка і рано лягати спати. По телевізору там показували […]...
- Коли тобі тяжко на душі Коли тобі тяжко на душі І серце в зовні рветься Коли депресія доходить до межі І пульс у тілі вже не б’ється Коли приходять чорні дні Коли здається що життя до тебе не вернеться І в ніч ужастики у сні І крик на вулиці, здається Коли на тебе дивляться страшні Ці темні ночі в темноті […]...
- Твір на тему: За що я люблю своє місто (твір-роздум) Харків, я люблю тебе! Люблю, люблю! За що? Я не знаю… Напевно, за те, що ти є. Це так добре – те, що ти є. Зі своїми батьками я об’їздила пів-України. Мені сподобалися Київ, Львів, Дніпропетровськ… А тебе я просто люблю. Адже ти моє рідне місто! Хіба може бути в людини два рідних міста? Або […]...
- Тодось Осьмачка – Сучасне місто лжеязиче Сучасне місто лжеязиче Мій дух відкинуло у тінь За те, що небо вічно кличе Його на дальню височінь; А люд, у злочинах упертий, Ушанував мої жалі – І я, щоб і голоду не вмерти, Пеньки корчую на селі; Аби воли спочити з плуга Ревли на той бік під бичем: Бо тут у їх шалена туга […]...
- Оксана Боровець – Місто між нами – тисячі рук і рік Місто між нами – тисячі рук і рік. З ранку до ночі, поміж метро і METRO, – Скорені вівці, навчені вівчарі. Люди з очима вовка біжать із NETрів. Місто між нами – лігво чужих тварин, Чути спиною подих різкий і спертий. Віти метро б’ються за склом вітрин, Києве яблуко котиться по проспекту. Вовчі зіниці ширяться […]...
- Леся Українка – “Чи пам’ятаєте, коли я говорила… “ Чи пам’ятаєте, коли я говорила Замовкли молитви, озвались гучні дзвони І рушила серед юрби труна; Мені в душі озвались інші тони, І думка раптом стала голосна. Незчулася, коли заговорила Оті слова: “Якби мені знаття, Коли я вмру, я б заповіт зробила, Аби з музикою, що люба за життя, Мене ховали”. Тільки що злетіли Слова ті […]...
- Твір на тему: Моє місто Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі […]...
- Володимир Сосюра – Я люблю, коли в листя зелене Я люблю, коли в листя зелене Дерева одягає весна, І під вітром хитаються клени, І співає в квітках далина. Ще задумані далі безкраї Зачаровують душу мою, Коли жито в полях достигає І зозуля кує у гаю. І так гарно під небом глибоким На дніпрову дивитись блакить, Як під вітру задуманим кроком Жовте листя в садах […]...
- Катя Гуйван – Тримай мене, коли я на межі Тримай мене, коли я на межі Безумства, Що пов’язане з Тобою. Тримай мене! А то я упаду. Я зникну, спопелюся, Пропаду Без рук Твоїх, Без нашого “сьогодні”. Тримай мене! На щастя чи біду Я вірю в НАС Ще більше ніж у Тебе. Минає час. Думки ідуть в “запас”. Стабільно лиш одне: Чи Моє Небо Ще […]...
- Тарас Марищук – Місто забрало мене у свої тенета Місто забрало мене у свої тенета, Вулиці, проспекти, сигарети, Тираж дешевої газети, Де інтерв’ю моє, як молодого поета. Чужі квартири, Модні клуби, Чужі руки, Губи, Груди, Звабити мене дешеві спроби, Брехливі зізнання, вимушені діалоги Про прочитані книги, Про мої вірші, монологи, Дешеві лозунги, типу: “Ти такий молодий, а такий талановитий” А я відповідав: “Наливай! Якщо […]...
- Вірш – Коли помру я – ти заплачеш? За вікнами згустилась темнота. Скотилось сонце у небесну пустку. У ванній глухо капає вода, Моя душа взяла собі відпустку. І вже не страшно, ні, же не болить. Дивлюсь у зеркало-а там нікого. Мобільний сів, мобільний вже мовчить, Лиш аромат нагадує про нього. Один лиш дотик-холод у руках, Ну ось… моє зап’ястя вже червоне. Ти не […]...
- Павло Мовчан – “Залізною брамою брязнуло місто… “ Залізною брамою брязнуло місто, І простір у очі зайшов, наче дим… Спахає з-під повсті травичка гоїсто, Та смутки за втраченим вигоїть чим? І бачиш крізь сльози розмите узлісся, Мов патьоки крейди на чорній стіні. Позаду ж не брама – залізна завіса. А що там? – не видно, не чути мені… Не чути пліток, не видати […]...
- Аналіз вірша “Місто” Семенко М. Семенко протягом усього свого творчого життя експериментував із формою вірша, шукав власну інтонацію, невимушену й наближену до розмовної, розробляв і опрацьовував нові мотиви, зокрема еротичні та урбаністичні. Вірш “Місто” має яскраво виражений урбаністичний характер. Вид лірики: вірш-медитація. Жанр: ліричний вірш. Провідний мотив. У вірші “Місто” автор, використавши прийоми й засоби футуризму, не тільки відтворив […]...
- Твір на тему: Моє рідне місто Харкове рідний, мій! Що про тебе розповісти?! Чи про твою історію, чи про культуру, чи про те, що колись у школах писали: “Харків – великий індустріальний центр”? А після цього запитати словами П. Тичини: “Харків, Харків, де твоє обличчя?” В. Сосюра писав, що “на кожному кроці обличчя робітниче твоє відчував”. Втратив ти, Харкове, робітниче обличчя, […]...
- Алла Жабокрик – Коли ти прийдеш – я забуду всіх Коли ти прийдеш – я забуду всіх І стомлено схилюсь до твого тіла. Ти мій єдиний і останній гріх, Прийди скоріш допоки я не стліла. Прийди до мене океаном з хвиль, Таким небесним і таким нежданим. Знайди в мені посеред шторму штиль. Усе знайди, що інші не шукали… Відчуй мене. Просякни мною весь! (Я лиш […]...
- Твір на тему: Харків – моє рідне місто Наш рідний Харків – славне, цікаве та старе місто. Для кожного, хто хоч раз був тут, воно стало рідним, бо як затишно завжди повертатись туди, де тебе зустрічають з радістю, привітністю та любов’ю. На території Харкова жили люди ще до нашої ери. А у скіфсько-сарматські часи тут уже було поселення з ознаками міста. Але неодноразові […]...
- Наталія Пиж – Коли на душі мені важко Коли на душі мені важко, На серце лягає печаль, З’являєшся ти. Ненадовго. Секунду, хвилину… А жаль! Приходиш до мене як мрія, Як марево в тихому сні, І я, наче квіточка млію, А ти щось говориш мені. Обійми твої, твої руки, Твої ніжні й чуттєві вуста… Ніколи я їх не забуду. А зараз чекаю листа. Чекатиму […]...
- Іван Франко – Я не надіюсь нічого Я не надіюсь нічого І нічого не бажаю – Що ж, коли жию і мучусь, Не вмираю! Що ж, коли гляджу на тебе І не можу не глядіти, І люблю тебе! Куди ж те Серце діти? Усміх твій, неначе сонце Листя покрівля зелене, А з’їдає штучну краску – Смійся з мене! Я не надіюсь нічого, […]...
- Маша Карамнова – І що залишиться в тебе, коли вона піде? І що залишиться в тебе, коли вона піде? Залишиться сніг, залишаться ранки й ночі, Залишаться дірки в кишенях й усі твої злидні, Усі твої справи, проблеми і сновидіння пророчі. Коли вона піде, ти навіть і не заплачеш – Ти готувався до цього, знав, що так буде. Вона завжди кидає тих, хто для неї багато значить, […]...
- Дмитро Павличко – “Коли до тебе прилечу… “ Коли до тебе прилечу, Засяє в сонці все навкруг, Як після теплого дощу В росі важкій зелений луг. Ти руку покладеш мені На очі, сповнені провин, І риси матері ясні Побачу я крізь пальців плин. Дитинство й ти. Це наче все. Далеко так. Близенько так. Мене до тебе принесе З паперу зроблений літак....
- Власта Власенко – Я прийду коли місяць стемниться Я прийду коли місяць стемниться, Коли зірка травою стелиться, Не перегини бартку – вломиться.. За мене мій ангел молиться, До мене мій ангел хилиться, Помолиться – не помилиться, Як я стану в тебе під хатою Може мальвою, може мятою І дивитимусь в скло, як в очі.. Ти прокинешся серед ночі – Чорний ворон плете волосся.. […]...
- Твір на тему: Моє місто взимку (твір-опис місцевості) Летять, летять сніжинки, Льодинки – морозинки, І весело кружляють, І стеляться до ніг. Г. Бойко Я люблю своє рідне місто Харків. Воно приваблює мене в різні пори року. І весною, коли приємно дихати чистим, свіжим повітрям. І влітку, коли буяє квітуча зелень. І восени, коли вбрані в золоті шати дерева. А взимку воно схоже на […]...
- Людмила Васильєва – Коли її вели до ешафоту Коли її вели до ешафоту, Ледь вийшло сонце, починався день, Страшенний натовп жадібний до плоті Чекав на страту дівчини Болейн. Вона ішла, не похиливши спину, Та гідно свою голову несла, Бо справжня королева до загину Не підкориться темним силам зла. Здавалося, що всі птахи ранкові Жаліють молоду її красу, І розуміють – жертвою любові Вона […]...
- Юра Матвійчук – Моє місто наповнене осінню Моє місто наповнене осінню, І щось душу так рве на шматки… Лягає впевненість легко покосами, Не написані лишаючи рядки… А я вкотре гублюсь між дорогами, Тримаючи болі в собі і печалі… Ступатиме відстань важкими кроками, Дістало… , до біса усе, дістало… . Стомлено дихає мовчки кімната, Вимкнене світло, увімкнена осінь… Душу вдягають у білі халати, […]...
- Віктор Забіла – Ох, коли б хто знав, як тяжко Ох, коли б хто знав, як тяжко Так на світі жити, Як мені тепер прийшлося, Бозна-що й робити. Полюбив я дівчиноньку, І мене дівчина. \”Дуже люблю\”, – побожилась, Да лиха година, Що я такий безталанний На світ уродився: І сам бідний, і з бідною Вірно полюбився! Що ж тепер мені осталось: Плакать да нудиться Або […]...
- Катерина Кочетова – Вечірнє місто зустрічає ніч Вечірнє місто зустрічає ніч, І цвіт дерев втрачає білосніжність, Танок пелюсток, наче віч-на-віч, Відкриє казку, де панує ніжність. А теплий вітер схопить у полон – Він передасть тобі мої вітання, Змалює місяць, наче тим пером, Весни чарівність у її світаннях. Лагідність сонця зробить день ясним, Твоя усмішка – світлим і яскравим, Мою ж цікавість словом […]...
- Світ не ділиться Кажуть світ не ділиться на “було” і “буде”. Кажуть в нім немає “із тобою” й “без тебе”. Той, хто сказав оце не знає душі моєї буревій, Що без тебе жити не бажаю, а з тобою гріх душі моїй. І гріх не в тім, що так кохаю, А в тім, що з іншою твоє життя. Мене […]...
- Христина Сможаник – Цінуєш, коли втрачаєш Позволяю себе я любити І собі позволяю кохати. Знаю, що словами можна убити, Не лише злегка поламати. Я посміла у Бога молити Ще життя коротеньку днину, Щоб у хмари з тобою взлетіти, Народити для тебе дитину. Я збудую для тебе щастя, Відверну найстрашніші ненасття, Я загнуся у працях й турботах, Попрацюю на кількох роботах, Щоб […]...
- Олек Ніколассон – Коли настане мій час Коли настане мій час, хай буде, скажімо, листопад, Аби на чорних полях уже не лишалося збіжжя, Хай небо сталлю меча розбудить дощі і потопить Кордони сухих плям, знищуючи розбіжності Між сушею і морями. Хай звірі і неперелітні Птахи зберуться до мене, очікуючи поживи. Душа летітиме прямо угору, дорогою літа, До самого краю сцени, що за […]...
- Юрій Іздрик – коли за тобою скучаю чорно Коли за тобою скучаю чорно Повискуючи мов гієна Зневіра і сум мої непереборні І все-таки це офігенно Коли на опучках знервованих пальців Задавнена ніжність не гасне І з цим засинаю і буджуся вранці Це як не крути – класно І навіть коли самота пожиттєва Кидає у розпачі весла Я вірю – мене ти надкусиш мов […]...
- Леся Українка – “Великеє місто. Будинки високі… “ Великеє місто. Будинки високі, Людей тих – без ліку! Веселую чутно музику. Розходяться людськії лави широкі, Скрізь видно ту юрбу велику. І все чужина! ох, біда самотному У місті широкім! Себе ночувать одиноким! І добре, хто має к багаттю чийому Склонитися слухом і оком. То ж добрії люди мене привітали В далекій країні, Там друга […]...
Література західної україни.