Алегоричні образи в оповіданні В. Дрозда “Білий кінь Шептало”
Я навчився слухати, бачити –
В моїх писаннях з’явилося предметне життя.
В. Дрозд
У начерку до літературного автопортрету В. Дрозд згадує рідне село, босоноге дитинство, в якому були і болі, і радощі, важку працю батьків, сільську вчительку, що “забралася до них чи то з Харкова, чи з Києва”, безмежні луки, “каламутні” дороги, різні перипетії, що випали на його долю. Чарівний світ села полонив його душу й серце, викликав потік думок, згодом став тією безмежною криницею, з якої він черпав свої творчі сили; тим корінням, яке
З-під пера письменника виходять твори різних жанрів: оповідання, повісті, новели, романи, які отримують полярні оцінки: хтось критикує їх, хтось благає “кинути написане в темний куток”, хтось знаходить в них щось оригінальне й неповторне, а сам письменник наголошує: “Не хочу бути таким, як усі”, бо для нього – перш за все правда й лише правда. Позиція В. Дрозда відповідає тому стилеві, який входить у нашу літературу останнім часом і активно проявляється і в доробку деяких сучасних письменників. Ім’я цьому стилю – постмодернізм (лат.
“Білий кінь шептало” – одне з ранніх оповідань митця, написане в ті роки, коли після століть жорстокого цензурного контролю наше мистецтво загалом (не тільки література) вперше розвивається в умовах практично повної свободи. Знято будь-які обмеження. За кілька років українська література переборола тематичну неповноту, з прози зник такий жанр, як виробничий роман. Зникли й теми, які за радянських часів були досить популярними: вірність комуністичній ідеології, радянський патріотизм, соціалістичний спосіб життя і т. ін. Натомість розвиваються злободенні проблеми сьогодення, морально-духовне відродження нашого суспільства, з’являються твори еротичної тематики; набуває нового змісту поняття “художність літературного твору”. Мистецька якість художніх творів розглядається як гармонійне поєднання змісту і форми. Правдивість і глибина зображення життя практично зливаються в єдине поняття.
Яскравим прикладом нових творів є оповідання “Білий кінь Шептало”. Основну увагу варто сконцентрувати на образах і засобах їх творення, зокрема на алегорії, яка пронизує весь твір і допомагає читачеві зрозуміти, хто є хто. Головний герой оповідання – білий кінь Шептало, в алегоричному образі якого письменник втілює суперечливу особу періоду “застою”. Шептало часто згадує своє дитинство, коли разом із матір’ю “бігав зеленими розореними дорогами, зазирав у зелені сутінки хащ, заходив по коліна в жовтогарячі лісові ромашки… “. Ті роки “пахли молоком і конюшиною”. Мати розповідала Шепталу про гордих білих коней, що “від дідів і прадідів працювали на помості”, а люди захоплювалися їхньою гордовитою поставою й аплодували їм.
Йшли роки… Змінювалися обставини життя… Перероджувалися люди… Білий кінь потрапив до “бригадного стовпища”, яке сприймається нами як натовп безликих персоналій. Вони разом ходять на водопій, разом їдять сіно, здебільшого мовчки виконують усі вказівки Степана. Лише іноді голосно про щось говорять. Проте Шепталові це не цікаво. Більше того, він переконаний, що потрапив до стайні тільки завдяки якомусь випадку, химерній долі. Кінь – гордовитий, здебільшого мовчазний. Степан ставиться до нього з повагою.
Минає час, і в коня все частіше з’являються думки про те, “що люди рано чи пізно його зламають” (Степан дозволяє собі бити білого красеня!). Шептало втрачає своє “я” і переконує себе в тому, що до всього треба звикати, що “супроти вітру не побіжиш, то краще, розумніше” прикидатися скореним, а вільним бути лише в душі. Він боїться, щоб люди не побачили фальші в його поведінці, не помітили брехливої покірності, тому й тягне голоблі.
Повага до себе, відчуття свого “я”, твердість характеру виявляються тоді, коли “хлопчисько чіпкими руками пригнув голову коня, спритно накинув недогнуздок і владно сіпнув до себе”. Протестуючи проти приниження (а воля в душі істоти росла і ширилась!), кінь “з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на ноги й побіг так, як, здається, ніколи”.
І ось він на волі. Використовуючи такий художній засіб, як нагромадження дієслів, письменник вводить у текст міні-описи довкілля, що поглиблює психологічну характеристику того, хто відчув волю: “небо над Шептало напнулося, тріснуло навпіл; трави заворожили його своєю духмяністю”; через якусь мить він побачив у воді “чисту, прекрасну білизну”. Вир думок, спогадів… Але ось пішов дощ, й емоції кудись зникли. Кінь не біг, не йшов, а плівся туди, до стійбища. Гірка радість засмутила його. Він не хотів бути білим конем, а тому шубовснувся в калюжу і став сірим. Як усі!
Чим ближче він підходив до стайні, тим більшим було його бажання побачити Степана, відчути на собі тріск батога…
Стайня (алегоричний образ тогочасної системи) кликала його до себе. Шептало підійшов ближче, почув дружний храп коней, засунув голову в огорожу стайні й почав дрімати…
Правдиве відтворення В. Дроздом епохи тоталітарного режиму, який вихолощував з людей жагу до вільного життя, поглибити мої знання про одну з жахливих сторінок в історії нашої держави.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ян білий кінь побував на волі (за оповіданням В. Дрозда “Білий кінь Шептало”) I. Оповідання В. Дрозда “Білий кінь Шептало” як зразок химерної прози. (У 70-х роках минулого століття широкої популярності у літературі набув міфологізму. Мав місце і український варіант химерної прози. Твори В. Дрозда в цьому напрямі – цілком оригінальні, вигадливо-розкуті, наче самі виростають із традицій національної “химерії” з літературними і фольклорними елементами. Розповідь про білого коня, […]...
- Алегоричний образ коня Шептала (за оповіданням Володимира Дрозда “Білий кінь Шептало”) В короткому оповіданні “Білий кінь Шептало” Володимир Дрозд зумів порушити глибокі соціальні проблеми, які хвилюють кожну особистість, схильну до самоусвідомлення і самовираження. Алегоричний образ білого коня стає символом індивідуума, що відрізняється від оточення, виділяється з натовпу. І читач розуміє, що насправді думки, що спадають на думку Шепталові, то роздуми людини – неординарної, особливої… Таку людину […]...
- “Супроти вітру довго не пробіжиш… “: загибель яскравої особистості у суспільній неволі (за оповіданням В. Дрозда “Білий кінь Шептало”) Відмовитися від волі – це означає відмовитися Від людської гідності, від прав людини, Навіть від її обов’язків. Ж.-Ж. Руссо У творчому доробку В. Дрозда чимало яскравих прозових творів: повість “Ирій”, романи “Катастрофа”, “Самотній вовк”, “Спектакль”, “Листя землі” та інші; оповідання “Пігмаліон”, притча “Сонце” тощо. У 1965 році з’явилося оповідання “Білий кінь Шептало”. Тогочасні критики дали […]...
- Як я розумію образ білого коня Шептала? (за оповіданням В. Дрозда “Білий кінь Шептало”) Ти знаєш, що ти людина? Ти знаєш про це чи ні? В. Симоненко Індивід… Особистість… Індивідуальність… Колись російський письменник М. Горький писав: “Людина – це звучить гордо”. Так, якщо людина – принципова, має свої цінності, розуміється в чеснотах, обраною стежкою по безмежних просторах землі. Тому-то земля й 4юме-режена стежками людських доль, що тягнуться до обрію […]...
- Володимир Дрозд – Білий кінь Шептало (СКОРОЧЕНО) Володимир Дрозд Білий кінь Шептало (СКОРОЧЕНО) Ішов підпасок і тягнув позад себе батіг, потім хвацько стрельнув ним, сказавши дядькові Степану, що йому потрібен кінь для приводу. Шептало зіщулився від звуку батога, шарпнувся разом з іншими кіньми в закуток й гидливо підібрав губи, бо ненавидів табун, гурт і загорожі. Спочатку бригадні коні глузували з нього, потім […]...
- Ким бути: яскравою особистістю чи частиною сірого натовпу? (за оповіданням В. Дрозда “Білий кінь Шептало”) Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг – більш стандартний, хоча є безліч способів створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, […]...
- Білий кінь Шептало (скорочено) – дрозд Володимир Ішов підпасок і тягнув позад себе батіг, потім хвацько стрельнув ним, сказавши дядькові Степану, що йому потрібен кінь для приводу. Шептало зіщулився від звуку батога, шарпнувся разом з іншими кіньми в закуток й гидливо підібрав губи, бо ненавидів табун, гурт і загорожі. Спочатку бригадні коні глузували з нього, потім самі стали його обходити. Неприємна, знайома […]...
- Володимир Дрозд – Білий кінь Шептало Володимир Дрозд БІЛИЙ КІНЬ ШЕПТАЛО “… сутеніє; раптом на галявині – кінь – самотній”. Р. М. Рільке Босий підпасок тягнув через бригадне дворище батіг – зимно блискало дротяне охвістя. Шепталові зсудомило спину: якось повесні він задрімав у приводі, підпасок дошкульно хльоснув, дротинки порвали шкіру, ранка, вподобана гедзями, досі не гоїлася. Хлопчак наблизився до загорожі і […]...
- Алегоричність образу коня Шептала в однойменному оповіданні Володимира Дрозда (народився 1939 року) Народився в с. Петрушині на Чернігівщині в родині селян. Заочно закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Працював редактором у видавництвах, був головним редактором журналу “Київ”. Прозаїк. Автор повістей (“Ірій”), романів (“Катастрофа”, “Самотній вовк”, “Спектакль”, “Балада про Сластьона”, “Листя землі” та ін.). У творах В. Дрозда переплелася фантастика і життєва правда, […]...
- Алегоричні образи в творі Лесі Українки “Досвітні огні” Дев’яності роки XIX століття в Україні – пора особливо жорстокого засилля царської бюрократії. У цю глуху ніч самодержавної реакції Леся Українка замислювалася над місцем людини в суспільстві. Вона пише вірші, у яких засуджує пасивне ставлення до долі своєї вітчизни, закликає до активних дій, до боротьби за нове життя. Однією з таких поезій є “Досвітні огні”. […]...
- Алегоричні образи в поезії “До кобзи” Важко було письменникам творити в умовах винищування українського слова. У часи, коли кожний твір, що мав надрукуватися, підлягав гострій критиці і прискіпливому цензуруванню! Але за допомогою різноманітних художніх засобів вдавалося митцям слова відображати у своїх творах “правду життя”, засуджувати несправедливість у будь-яких її проявах, викривати злодіяння проти трудового народу, підтримувати його в складних ситуаціях. Дуже […]...
- Алегоричні образи соняшника і сонця у творі І. Драча “Балада про соняшник” Іван Федорович Драч – поет незвичайний і самобутній, поет-інтелектуал, творчість якого піднеслася на благодатній хвилі зростання громадсько-політичної свідомості людей, демократизації суспільства, загального “потепління” в країні наприкінці 50-х і початку 60-х років. Література в цей час звільнялася від канонів і догм соцреалізму. Молоді поети і письменники і в цей час щастя своєї творчості знаходили в пошуках […]...
- Герасим’юк Василь – І кінь тебе поніс через потік І кінь тебе поніс через потік. Для тебе ліжник на коня накинув Панашко. Він коня твого зарік На воду й камінь, блискавки і глину. І кінь пішов на воду, І поніс Тебе через потік. І ліг на воду Узір барвистий ліжника. І ліс Осінній розірвав його зі споду. Ти глянула у воду: Не стає Одної […]...
- Дмитро Загул – ІІ. “Вороногривий кінь… “ Вороногривий кінь Махнув розхристаним хвостом. На землю впала чорна тінь, Лежить земля хрестом. Хрестом – З опльованим Христом. Зареготався день, Заграв громами судних сурм – Вороногривий день у день Біжить здаля на штурм – На штурм! Під регіт сурм. Здригнулася блакить, Така чудна, така чуйна! Куди? Куди той кінь летить? Невже ж це знов війна? […]...
- Руданський Степан – Циганський кінь Вивів циган на ярмарок Коня продавати… Посходились ярмаркові, Стали оглядати… Оглядають – кінь, як сокіл, І ганчі не має! А сам циган кругом ходить Та все примовляє: “Що конина, то конина!.. А щоб язик мала, То вона б вам, люди добрі, Всю правду сказала!” Купив якийсь ту конину, Дома оглядає!.. Аж конина його справді Язика […]...
- Неповторний світ юності (за повістю В. Дрозда “Ирій”) Можна відцуратися села, Відцуратися селянського хліба. Тільки самого себе не можна відцуратись. В. Дрозд В. Дрозд – багатогранний прозаїк сьогодення. Він, на думку літературних критиків, “постійно змінний, увесь у пошуках нових злободенних тем і проблем”. Його завжди хвилює думка читачів про написані ним твори. А написав він багато: це і збірки оповідань, повісті, романи. У […]...
- Ірина Саковець – Пасеться кінь Пасеться кінь. По вранішній траві Немає рос – ось паморозі перли. Мовчать ліси, їх голоси завмерли. Німує птах, і тихо ходить звір. Ні вир, ні хвиля – дзеркало ріка. Повірив сон у вічність – не минає. Змарнілий світ і кволий, мов у наймах, Летить останнім листом, як Ікар… І тиша, тиша, тиша, хоч кричи! Рука, […]...
- Біографія Володимира Дрозда Володимир Дрозд (1939 р. нар.) Володимир Дрозд двадцятитрирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань (“Люблю сині зорі”, 1962) і одразу був прийнятий до Спілки письменників. Розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи вряди-годи друкувати новели, В. Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману. Дещо осібно стоять у творчості письменника романи-біографії “Ритми життя” (1974), […]...
- Поетика повісті В. Дрозда “Ирій” Поява повісті В. Дрозда свого часу викликала багато різнопланових відгуків. Одні схвально відгукнулись про повість, інші радили В. Дрозду: “Заховайте й нікому не показуйте, то. буде вам гірше”. Чим пояснити таке ставлення до однієї з яскравіших химерних повістей нашої літератури? Можливо, тим, що тут немає чіткої межі між реальним і казково-нереальним світами, в яких паралельно […]...
- Василь Стус – На однакові квадрати поділили білий світ На однакові квадрати поділили білий світ Рівне право всім страждати і один терпіти гніт. Зле і кату, зле і жертві, а щастливого нема. Всім судилося померти за замками сімома. Отаке ти, людське горе, отака ти, чорна хлань, Демократіє покори і свободо німуваннь. А кругом життя веселе, скільки сонця і тепла! Ти мене даремно, леле, в […]...
- Іван Андрусяк – оберігати білий всесвіт сну White guardians of the universe of sleep… Оберігати білий всесвіт сну Оберігати як нетлінну славу Що обійшла з тобою цілий світ Кохана (щастя таїну відкрити Її очам засліпленим світами; І її серце в шепоти вгорнувшись Недовідому радість відгадало) Потойбіч подиху цвітуть нічні сонця Красу цю зачудований мандрівець Приніс домів, і сон назвав він часом І […]...
- Іван Андрусяк – в брутально-білий часопростір В брутально-білий часопростір Весна пручається – і все Дорога сполучає кості Недоруйнованих осель І стеляться пробиті гнізда Крикливими птахами крил Що дочекатися над містом На нас повинен тільки пил За сонцем сховані квартали Собак і мух собак і риб Ми не розтанули ми стали Зубато просуватись вглиб Стійка відсутність божевілля Місити глину по воді Дорога […]...
- Іван Андрусяк – над косовом сміється білий сип Тарасові Мельничуку Над косовом сміється білий сип Яка заангажована принада А ти його прийми і вознеси Рожденний акы азъ во чреві ада Це алергія на звіриний крик Загубленого колеса в баюрі Це плаче серед паші вільний бик Сопе коняка загнана в алюрі І я сопу і сохнуть три хрести І під кущем похована корова І […]...
- Твір на тему: Білий сніг на зеленому листі (твір-мітатюра) Білий сніг на зеленому листі (твір-мініатюра) Гарячі промені сонця пригріли холодну після зими землю, задзюрчали струмки, заспівали птахи. Ми нетерпляче чекаємо пробудження всього живого. Дуже хочеться побачити красуню-при-роду в її зеленій величі. Першою з’являється молода травичка. Вона ще не повкриває землю суцільним килимом, а з’являється лише в окремих місцях. З’явилось молоде листя, зацвіли яблуні, вишні, […]...
- Павло Мовчан – “Покружляв білий лебідь… “ Покружляв білий лебідь, У небі розтанув, Затягнулося смутком затоки свічадо. Може, лебідь той був молодим листопадом, Може, він не розтанув, а просто зів’янув. Просто ніколи нам підраховувать листя, Теплі краплі збирати в гарячі долоні, – Наші руки всукалися в гриви вихрасті, І нас хвилі несуть, хвилі-коні з ікони, Лише руку відпустиш: Пропав!.. прощавай!.. Ми вростаємо […]...
- Білий вірш Білий вірш – неримовані вірші з чіткою внутрішньою метричною структурою, де на місці рими лишається чиста клаузула. Найбільшого розвитку Б. в. досяг у драматургічних жанрах (В. Шекспір, дж. Мільтон, Й.-В. Гете, О. Пушкін, І. Кочерга та ін.), за класичний взірець яких можуть правити твори Лесі Українки (“У пущі”, “В катакомбах”, “Йоганна, жінка Хусова”, “Лісова пісня”, […]...
- Ирій – казкова країна мрій (за повістю В. Дрозда”Ирій”) Більшість творів письменника Володимира Дрозда – автобіографічні. “Син колгоспника з глухого поліського села” двадцятирічним юнаком увійшов у літературу. Він ніколи не приховував впливу на нього Гоголя і “Лісової пісні” Лесі Українки. І справді, у творах В. Дрозда багато фольклорного, міфологічного. У романах і повістях він сміливо використовує казки, легенди, бувальщини, елементи слов’янської міфології, яка донині […]...
- Василь Стус – Тільки тобою білий святиться світ Тільки тобою білий святиться світ, тільки тобою повняться брості віт, запарувала духом твоїм рілля, тільки тобою тішиться немовля, спів калиновий піниться над водою – тільки тобою, тільки тобою! Тільки тобою серце кричить моє. Тільки тобою сили мені стає далі брести хугою світовою, тільки Тобою, тільки Тобою. Только тобой светится белый свет, только тобой полнится соком […]...
- Вода десь точить білий камінь… – Сосюра Володимир Вода десь точить білий камінь, Кує зозуля у гаю. Де б я не був, а все ж думками Лечу в донеччину свою. Лечу, неначе та лелека, Дивлюся радісно кругом І шахту згадую далеку, Де працював я юнаком. Дінця солодкі, ясні води, Посьолка рідного огні І той садок біля заводу, Де ми гуляли в давні дні. […]...
- Картини рідної Донеччини у творах “Вода десь точить білий камінь”, “Солов’їні далі, далі солов’їні” (1 варіант) Володимир Миколайович Сосюра народився в місті Дебальцево на Донбасі в 1898 році. У його творах знайшли поетичне відображення і героїчний подвиг народу, який в боях відстояв честь і незалежність Батьківщини, і натхненна праця людини, і особисте її життя, радощі і болі. У часи, коли немало поетів захоплювались масштабністю і космізмом зображення дійсності, Сосюра пише з […]...
- Відтворення життя сільських дітей в оповіданні Б. Грінченка “Грицько” Борис Дмитрович Грінченко був не тільки відомим письменником, мовознавцем, а й учителем. Учителем талановитим, уважним, ласкавим. І школярі дуже любили й поважали його. Робота у школі багато дала письменнику: він пильно придивлявся до життя дітей у школі й поза школою, цікавився їх взаєминами, як вони пізнають навколишній світ, з ким дружать, до чого прагнуть. Ці […]...
- Найкраще сонце світить у рідній стороні (Точність і лаконізм описів природи, їх роль в оповіданні “Дивак” Гр. Тютюнника) Співцем чудової української природи можна назвати Григора Тютюнника. У його творах чимало майстерних описів краєвидів рідної землі. Письменник тонко підмічає стан навколишнього світу. Через описи картин природи митець передає душевні переживання своїх героїв. Не є виключенням і оповідання Григора Тютюнника “Дивак”. Вже з перших рядків цього невеликого твору ми потрапляємо до зимового світу, в якому […]...
- Відображення волелюбності трудового народу в оповіданні “Дорогою ціною” (2 варіант) У XIX столітті основною темою в літературі було кріпацтво – найстрашніше лихо в житті нашого народу. Про тяжке життя кріпаків писав Шевченко, до цієї теми зверталась Марко Вовчок. Оповідання Коцюбинського “Дорогою ціною” теж про закріпачених селян, які більше не могли терпіти знущання панів, тому й тікали “туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю”. […]...
- Змалювання краси перших юнацьких почуттів в оповіданні “Зав’язь” Новела “Зав’язь” – зразок психологічно глибокої прози Григора Тютюнника. Написана з притаманною письменникові простотою, вона вражає читача кожним своїм виваженим і майстерно обробленим словом. Недарма Олесь Гончар підкреслював, що Тютюнник “любив слово (це ж так видно з його оповідань!)” любив його, як голос рідної землі, як поклик материзни, як те, що заповів дано тобі від […]...
- Шукач правди в оповіданні М. Коцюбинського “Дорогою ціною” То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, Якого праця і спочинок зробили щасливим: Ярмо було накладене на шию дикому турові, Загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром, Із не втраченим іще смаком до волі, широких просторів. М. Коцюбинський Оповідання “Дорогою цілою” (інколи його називають повістю) було написане напередодні першої російської революції (1901 p.), […]...
- Фольклорні образи у драмі-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” Предковічна краса волинських лісів таїла в собі безліч таємниць і казок. Десь тут мали мешкати ті загадкові істоти, про яких наслухалася маленька Леся від старших людей. Їм належить критися від людського ока. Але дарма: настане ніч – і дівчинка піде крадькома до лісу, щоб побачити вимріяну лісову красуню – Мавку. Цей спогад дитинства з часом […]...
- Образ “нової” людини в оповіданні Миколи Хвильового “Я (Романтика)” (3 варіант) Початок двадцятого століття ознаменувався великими перемінами, вслід за якими прийшли нові сподівання, мрії, відчуття наближення нового життя, відродження. Але, на жаль, дуже швидко натомість радості прийшло велике розчарування, спричинене стражданнями людей. Усі ці події визначили основні тенденції і напрямки у розвитку української літератури та суспільно-політичної думки. Рання новелістика Миколи Хвильового відбила захоплення і прийняття письменником […]...
- Білі коні під чоботом історії Доля коня – у волі. Доля коня – у силі. Так чому ж тоді споконвіку ці мудрі й незалежні істоти запряжені в ярмо? Чому тягають на своїх спинах воїнів, беручи таким чином участь у кровопролитті? Чому терплять удари батогами й виправдовують своїх кривдників? Горда й одночасно дуже непевна їхня мудрість. Коні близькі до людей. Вони […]...
- Людина і світ в оповіданні Є. Гуцала “Сім’я дикої качки” Від самого народження ми пізнаємо цей великий прекрасний, неозорний світ, вчимося жити в ньому так, щоб відчувати гармонію взаємин між людьми і гармонію співіснування з живою природою. Саме ці проблеми порушує в своєму оповіданні “Сім’я дикої качки” український письменник Євген Гуцало. Письменник самобутнього, багатогранного таланту, він написав багато оповідань і новел для дітей середнього шкільного […]...
- Володимир Дрозд – Вовняний білий светр Володимир Дрозд ВОВНЯНИЙ БІЛИЙ СВЕТР Страшна це річ – любов. Коли вже находить на тебе – забувай про закони логіки. Любов – це ніби море, а ти – човник у тому морі, коли буря. З хвилі на хвилю, з хвилі на хвилю. А може, це тільки у мене така особливість душі й тіла, що я […]...
Сім'я найбільший скарб.