Аліна Звіздецька – лице постаріє а маска залишиться вбрана

Лице постаріє а маска залишиться вбрана
Час навіть душі розклАде на мертві шматки
Він повільно живою водою облиє із крана
А водою мертвою втопить вчорашні сліди

Він усе забере у свою невідому долину
У підвалини дум де тече швидколинна ріка
Ампутує минуле немов смертоносну пухлину
Аби лінія долі з’явилася довга й чітка

Він вбиратиме все наче губка вологі рідини
Наші дні і польоти десь там на крилі журавля
Роз’їдатиме світ поки в ньому не тріснуть судини
Але ти посміхайся йому і зблизька і здаля

Бо немає в житті надто добре чи надто погано
Час показує нам протилежніші завш полюси
А ми вміємо так собі жити жахливо спонтанно
Але мати у долі в запасі врожайні ліси


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему мої роздуми над повістю.
Ви зараз читаєте: Аліна Звіздецька – лице постаріє а маска залишиться вбрана
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.