Аліна Звіздецька – Сонце сходить із Заходу
Сонце сходить із Заходу,
Ніби маяк сьогодення.
Вдіті навиворіт фатуми –
Кратери мого натхнення.
Сіллю приправлене бачення,
Реальність вхопила в обійми.
Шукаю думкам призначення.
Вмиваю любов’ю війни.
В закриті моря пробачення
Впадають небесні потоки,
Комусь Там немає значення
Чи віри у всіх глибокі.
Приймаючи святість хрещення,
Дезинфікують душу.
А я же вартую зречення
І обираю сушу.
Бо совість – ціна натхнення,
І моя дорога – в правду.
Солений маяк сьогодення
На вашу чекає зраду.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Володимир Кучерявий – Ти там, де сонце сходить уночі Ти там, де сонце сходить уночі, Я тут – де ніч вкладає всіх у ліжко. Пишу Тобі, що зараз на душі І як до щастя залишилось трішки. Ти там, де всі забули про любов, А я у потойбіччі, де кохання… Якби ж я знав до безлічі багато мов, То мова слів була б, повір, остання. […]...
- Аліна Звіздецька – ділити себе як нуль на массу Ділити себе як нуль на массу Зігравати для себе виставу Прикриваючи вії Віддавати себе в заставу Вчорашній мрії Для якої бракує часу Хто ми – люди чи звірі Питання простору Питання часу Довгота дії Ділиться на широту масси Чиєїсь мрії Чиєїсь віри Чийогось фарсу...
- Тарас Шевченко – Із-за гаю сонце сходить Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить. По долині увечері Козак смутний ходить. Ходить він годину, Ходить він і другу. Не виходить чорнобрива Із темного лугу, Не виходить зрадливая… А з яру та з лісу З собаками та псарями Іде пан гульвіса. Цькують його собаками, Крутять назад руки І завдають козакові Смертельної муки; У […]...
- Аліна Звіздецька – можливо не час не місце Можливо не час не місце Для декорацій відступів Ти свОє лишив у місті Всіх злому відданних Загиблих було немало А буде ще всотні більше Все спільне кудись зникало Все наше ніяк не вічне На вічність лиш мають право Поети боги і воля А наша з тобою справа Молити когось про долю Любити кого лишилось Міняючи […]...
- Ой високо сонце сходить… – Народна лірика ОЙ ВИСОКО СОНЦЕ СХОДИТЬ, А НИЗЬКО ЗАХОДИТЬ Ой високо сонце сходить, А низько заходить; Ой ходить піп по вівтарю Та листи читає: “Чому, чому галаганців У церкві немає?” “Ой як же нам, наш батюшка, До церкви ходити, Загадують десятчики В клуні молотити; Що брат косить, що брат косить, А батько молотить, Сестра у нас одиниця, […]...
- Ой ясне сонце високо сходить – Народна лірика ОЙ ЯСНЕ СОНЦЕ ВИСОКО СХОДИТЬ Ой ясне сонце високо сходить, А низенько заходить, Чогось, братця, да чумацький отаман По доріжечках ходить. Ой да білі ручки ломить, Й він словесно й говорить, Ой що з-під гаю, Та з під темного лісу Розбійники виїжджають, Що найстарший превражний син розбійник На сивому коні грає, Ой що він грає, […]...
- За Сибіром сонце сходить За Сибіром сонце сходить. Хлопці, не зівайте. Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте! Повернувся я з Сибіру, Та не маю долі, Хоч, здається, не в кайданах, А все ж не на волі. Маю жінку, маю діти, Та я їх не бачу, Як згадаю про їх муку – Сам гірко заплачу. Зібрав собі славних хлопців, […]...
- Аліна Звіздецька – як ніколи не твій Як ніколи не твій і як завжди не тліючий автор Прибирає всі зайві думки мов ранковий двірник Прокидає твоє зазвичай позапланове завтра Кожен день твій запалює наче вологий сірник Розбирає життя на декламує їх вголос у вітальні твоєї журби І ти слухаєш всю цю цензуру а сипляться мати На скорочені суми ваших ймовірних “якби” І […]...
- Аліна Звіздецька – Я сьогодні не вельми висока Я сьогодні не вельми висока і не зовсім втішена. Чи це доля косоока, чи я полишена на якийсь особливий випАдок. Кажуть, лягати спати і все пройде. Справді. Життя проходить поки ти спиш, але проходить повз. Мені не залишили крутий спадок, зелених автівок з відкидним. Лише передоз порожніх думок із чорним міцним, Який не дозволяє заснути. […]...
- Аліна Звіздецька – Люди – човни, кораблі Люди – човни, кораблі. Люди в морі. Беруть один одного штурмом, на абордаж. А в мене зав’язані очі солено-вологим… Набрала не той екіпаж. Можливо, ми хворі Пливти проти ночі Без компаса у думках. Просто казати: “Отче..”? Ми підмальовуєм очі І граємо роль, як в кіно Із фальшивим ескортом. Мені би не звідати дно Серед дикого […]...
- Аліна Звіздецька – пригортати себе до когось Пригортати себе до когось Необхідно? Не знаю може Завжди бракне часу любові Солених озер Влітку Людям завжди чогось треба Життя стало надто схоже На тренажер Знаєш – такий біговий Який ще поклали в клітку І ти там наче рядовий – Щодня – сам себе – Як гвинтівку...
- Аліна Звіздецька – ці ночі схожі на дроби Ці ночі схожі на дроби – Неправильні і неподільні Місяць звисає тромбом В судині субото-неділі Приймаю тишу за ігрек – Єдину складну невідому Кидаю на множники ігри Скорочую вдавану втому Сьогодні розлита повінь Застигла желем у небі Виймаю із серця корінь І ділю його на тебе І поки плавиться темінь Ти пишеш нові рівняння Наводиш […]...
- Аліна Звіздецька – ця душа не жила на землі Ця душа не жила на землі Мов комета під сонцем зависла Всі їй сенси були замалі Як взуття із якого виросла Непритомна але жива Поміж снів і міцної чорної Забирала себе сама Із притулку для не потворної Кожен день заплітав думки Як волосся у чорну кОсу Вона справжня лиш де рядки Відпускають по вітру босу...
- Аліна Звіздецька – налий мені світла за пазуху Налий мені світла за пазуху – там стало темно Заручені янголи прагнуть свободи й тепла І дні як вода відпливають назавше даремно Налий мені світла – там сохне душевна зола Подай мені руку – одній не дістатись вершини Ця стежка угору не втоптана довга й стрімка І дощ вселюдський підкидає розмоклої глини Подай мені руку […]...
- Аліна Звіздецька – зіткали зі слів повноцінний курйоз Зіткали зі слів повноцінний курйоз Багатозначність слідів на шкірі Наші неврози ввели душі в гіпноз Який підвладний одній лише вірі Підвальний шторм думок-цигарок Розбиті вікна у кожному сенсі Щохвилинне життя підтанцьовує рок По розбитій правді ступаємо босі Та смакуємо всесвіт щоранку новим Відпиваємо дні по ковтку за завтра Ти – щоб прокинутись просто живим Я […]...
- Аліна Звіздецька – неділя ранок туман порожні маршрутки Неділя ранок туман порожні маршрутки Людям в церквах відпускають гріхи-проститутки Світ обертається ніби як завжди – вільно Я почуваюся так філософськи-дебільно Назва моєї вчорашньої дивної втоми Ніяк не знаходить і досі своєї притоми Любивства розлуки і вічні бетонні болі Навалюють серце без бою на мінному полі Замучені фрази гірких криговодних помиїв Просочують волю під шкірою […]...
- Аліна Звіздецька – лице постаріє а маска залишиться вбрана Лице постаріє а маска залишиться вбрана Час навіть душі розклАде на мертві шматки Він повільно живою водою облиє із крана А водою мертвою втопить вчорашні сліди Він усе забере у свою невідому долину У підвалини дум де тече швидколинна ріка Ампутує минуле немов смертоносну пухлину Аби лінія долі з’явилася довга й чітка Він вбиратиме все […]...
- Микола Вінграновський – Що робить сонце уночі Що робить сонце уночі, Коли у лісу на плечі Тоненька зіронька сидить, – Що робить сонце? Сонце спить. Що робить місяць по ночах, Коли земля йому в очах, Земля, ромашка і вода, – Тоді він сонце вигляда. Що роблять сонце й місяць вдвох, Коли в снігах біліє мох, На сіножать сніги сніжать І снігурі в […]...
- Ірина Лахоцька – Коли сонце зачинить двері Коли сонце зачинить двері І почнеться сезон дощів, Я відточу свою майстерність Грати нотами чистих слів. Я свою заколишу тугу, Переллю всі дива в слова. Як заїхати в душу плугом, То і будуть колись жнива. То і буде ще що зібрати І заколе в душі стерня, Як посипляться слів дукати В перипетіях мого дня. Коли […]...
- Анатолій Качан – Щедре сонце З неба сонце променисте Зливою лилося На зелене буйнолистя, У дзвінке колосся. Ціле літо по краплині Сонце ми збирали, Обережно у корзини, В кошики складали. Зашуміли в косовицю Ниви урожайні – Це забили у пшениці Крилами комбайни. Трактори заскиртували Сонячне проміння, І над полем заблищало Срібне павутиння. Все тепло своє за літо Сонце розгубило, Ним […]...
- Сонце низенько скорочено – Родинно-побутові пісні Сонце низенько, Вечір близенько, Спішу до тебе, Моє серденько. Ти ж обіцяла Мене любити. Ні з ким не знатись, Для мене жити. Серденько моє. Як ми обоє Кохались вірно. Чесно, примірно; Ой як я прийду. Тебе не застану, Зломлю рученьки Жить перестану. “Ой прийди, прийди. Не вчиню кривди. Як буде кривда, Я буду винна. Ой […]...
- Микола Руденко – Знову сонце зійшло Знову сонце зійшло, День прибув… Як мене не було, Де ж я був? Мабуть, жив у зорі – В напівсні; Чи в дубовій корі, Чи в зерні. Вітер хмари жене. Дощ іде. Як не буде мене, Буду де? Мабуть, в Сонце піду – До братів, І усе там знайду, Що хотів. Що хотів, що бажав, […]...
- Твір на тему: Хліб, як сонце, – кажуть люди, Хліб, як сонце, – з нами всюди Ще змалку мене привчали поважати звичайну паляницю. Чому? Я вважаю, паляниця – це витвір тяжкої праці багатьох людей. Навіть у маленькому її шматочку – частинка крові, поту, думки агрономів, колгоспників, шоферів, пекарів, продавців та інших. Ось чому хліб, паляниця – це наше найдорожче багатство. Поважати паляницю – це поважати тих, хто приймав участь у її […]...
- Дмитро Загул – Ранкове сонце Ранкове сонце – серце моє, – Дзеркальна глибінь тепла. З прозорим ранком воно встає… І гляньте! Імла втекла! Вам не чужа моя душа, – В ній плюскіт і ваших хвиль… Хоч вас обігнала її межа На сотні, тисячі миль. Убогі душі я збагачу Барвами ніжних фарб, Жербрацькі торби позолочу… Беріть мій світ, мій скарб! Скільки […]...
- Наталя дворнік – Сонце без неба Там, де ми боронили себе від сторонніх очей, Там, де кисень був зайвим для дихання серцем, Там, де горіло багаття наших останніх ночей, Де шепіт лишився освяченим місячним окрайцем. Там, де в твоїх руках я захлиналась від бажань, Де губи розпухли від твоїх скоро останніх цілунків, Де готова була розчинитись в тобі без вагань, Там […]...
- Павло Мовчан – Весняне сонце Тепер навіщо, сонце, ніжності? Немов й не ти мене ізрадило. Відчутні весняні розбіжності, Сумні твої денні оглядини… Смолисті пальці позлипалися, Волосся круто пересолене, П’явки очей порозповзалися – Вже не зв’язати їх і колесом… Неначе суччя з тіла випало – Струмує холод усередину, На вітрі голосно поскрипую, Покреслений уздовжньо крейдою… Тепер ведеш по зморшках променем, Губ […]...
- Людмила Григоренко – Сонце хліб випікало Лише сонце зійшло, з-за вершечків кудлатих Прохолода нічна в фіранках затремтіла, І гайнула собі, мов налякана з хати У гаї у діброви, немовби на крилах… У вікно вітерець ледь ввірвався відкрито, З першим співом пташок на ранковій порі Сонце піч затопило і старанно в сито Борошняні хмаринки збирало в горі. Притрусило приправ щойно збираних свіжих, […]...
- Аліна Ольхович – Хлопчику, витканий з білих мережив Хлопчику, витканий з білих мережив, Тримайся подалі від тих берегів, Де кожен наступний нагадує нежить – Півмертві, чи трупи, примари живих. Хлопчику, милий новозеландцю, Той берег – ворожий, там кухня з піску: Кити показали останній свій танець, Заправили їх всіх начинням зі сну. Хлопчику, любий нащадку маорі*, В яких би портах тебе не було, Лишай […]...
- Чому буває сумне сонце? скорочено – Міфи та легенди українців Якось Сонце вкрало у батьків красуню дочку й узяло її собі за дружину. Брат дівчини пішов її шукати туди, де заходить сонце. Сестра побачила його, злякалася, що Сонце його запече, й сховала у погріб. Сонце прийшло, скинуло свої ризи на погріб, а брат ледь не загинув там од спеки. Тоді сестра відлила його водою й […]...
- Надя Ковалюк – Журилось сонце – жовтощокий сонях Журилось сонце – жовтощокий сонях У павутинні, сплетенім із хмар. Я так хотіла у твоїх долонях Журбу сховати, але ти – мовчав. Зірки з’являлись – немовлята ночі, Від доторку її чарівних крил. Я почуття, мов зорі, непорочні Просила вберегти, а ти – губив. Ковтала сльози – для душі пігулки, Невольним птахом бився в грудях пульс. […]...
- Наталя Гуркіна – Розпустило коси сонце Розпустило коси сонце, Заглядає у віконця: Хто ще щічки не помив? Хто зарядку не робив? Хто не слухається маму? Хто не склав свою піжаму? Хто в цю пору іще спить?! Будем сплюшку цю будить!...
- Микола Вінграновський – На могилі стояло сонце На могилі стояло сонце – Тіні… Жабенятко у світ дивилось Тихо. Зозуленя собі слів шукало Тонко. Біля трав у степу звучала Тронка… 1954...
- Герасим’юк Василь – Багато небесної сходить краси Багато небесної сходить краси На кичери лисі, На наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на вогненнім коні До нашої гражди: – Виходьте! Вже можна. Ви газди чи ні?! – Ми й вийшли, як газди. Та на перехрестях земної путі На білому світі Ми не зрозуміли братів во Христі Й жили, […]...
- Аліна Міщук – На столі горнятко чаю На столі горнятко чаю, плед, десяточок листків, В телефоні лиш “Скучаю” та десяточок кутків Забуття чи вечір тихий, божевілля до колін, Чорнота, межа до краю, тіснота зі всіх сторін Падолист чи снігопад, вибита з алеї слів, Все ціляю невпопад та ховаю в собі гнів. Боляче до гіркоти з присмаком солодкоти На буденності моєї псевдо гостро-кислоти. […]...
- Дмитро Павличко – “Сонце намальоване циноброю… “ Сонце намальоване циноброю, На вітрилах вечора пливло. В золотій спечаленості обрію Ти світилась, як небесне тло. За зорею рідною й далекою Ти тужила на моїм крилі, Ніби не принесена лелекою, А прибула в світ на кораблі. Ми стояли в придніпровській обочі, Ми вдивлялись, наче діти, в путь, По якій твої космічні родичі Надпливуть чи просто […]...
- Петро Радейко – Не журись, що сонце у клуні Не журись, що сонце у клуні, Що тепер за муром небеса, З серця я березовий трунок, Мила, для тебе збирав… Хтось пустив стрілу мені в груди Й солодко точать вони. Світять в лісах ізумруди Нашої, люба, весни. Не журись, бо вже зовсім скоро Щастя прилине до нас, І над сумним осокором Промінь заблисне ураз. До […]...
- Аліна Міщук – Роби добро Роби добро та не чекай віддачі, Роби добро, хай по обличчі б’ють, Та не очікуй добротою здачі, Тобі її байдужістю сплюють Та все ж роби добро та вчись прощати, Учись на злість любов’ю відповідь давати, Роби добро комусь, не будь ти егоїстом, Наповни ти своє життя добротним змістом. Роби добро та на синці на серці […]...
- Леонід Кисельов – І мати молода, і сонце юне І мати молода, і сонце юне, І в неї на колінах немовля. В прозорому повітрі, наче струни, Гудіння оксамитного джмеля. Прислухаюсь – співає колискову, Не знати, чи дитині, чи собі… І мати молода, і юне Слово, І яблуні у ранішній журбі. Розумні і дурні, малі й великі, Уславлені й забуті – все пройшло, Та не […]...
- Сонце як основа життя прадавніх українців До Сонця завжди була прикута увага наших пращурів. Без сонця погано, сумно, прохолодно. Сходу сонця чекали, раділи його появі на небі. Образ Сонця наділяли людськими рисами і людськими звичками. У деяких легендах Сонце, Місяць і зірки були однією великою родиною. Ясен Місяць – пан господар, красне Сонце – дружина його, дрібні зірки – діточки. Про […]...
- Надя Ковалюк – Згорає сонце у долонях неба Згорає сонце у долонях неба, Вже ніч сплітає зоряні вінки. Ти знаєш, він у мене – те, що треба, І все б – нічого, але він – не ти… Чия вина у тім, що так буває? Будуй мости хоч до самих зірок, Кохання або є, або немає, Це те, що не поділиться на трьох. Здається, […]...
Великий опис картини васильківського.