Алла Вишня – Ворожка
Липневі, м’ятні й безсонні ночі,
В очах – вогні, а в косАх волошки,
Лукавий усміх й зелені очі,
В руках стихія, вона – ворожка.
У серці море, бурхливі хвилі,
В душі блакить й неосяжна даль,
Все б підкорилося її силі,
Якби не інших очей кришталь.
В словах у неї вся мудрість роду,
Косей русявих широка стьожка
Простяглась у синю блискучу воду,
Їй можна все, бо ж вона ворожка.
Чарує, часом, її манера
Так заглядати в чужі серця,
Чи від природи трохи шалена,
А чи характер має борця.
Підвладно все їй, земля та небо,
І океани чужі І гори,
Лише без нього їй це не треба,
Лише без нього вона у море..
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Алла Вишня – Тобі Мотиви вечора, на кшталт тугих симфоній, П’янкі, разючі аромати ночі, А я ще розповім тобі маленькій, сонній, Як небо розкида в ночі свої блискучі очі. Я ще тобі, такій хорошій, ніжній, Ще заспіваю своїх тихих пісень-мрій, І ще колись, мабуть, на цьому тижні, Повідаю сотні казок своїх надій. Я сонце розстелю в твоїх долонях, Прикрию […]...
- Алла Вишня – Кидай слова Кидай слова, не тримай в собі їх, Виказуй все, що давно хотів, Не так що в фразах моїх, чи діях, Давай кажи, не кидай ножів. Усю енергію вилий в люті, Розбий хоч мільйони моїх тарілок, Усі події давно вже забуті, Згадай й віднови стоколишній ток. Пронизуй голками моє склепіння, Душі моєї геть нетривалий грот, Скажи […]...
- Алла Вишня – думай серцем У клітці власних амбіцій, За гратами темпераменту, Ми не порушуємо традицій, Ми тільки вводимо власні правила. Ми арештовані своїм розумом, Живем у світі лише знаннями, Шукаєм вихід одним лиш способом – Проблеми змінюєм із роками. Залізні ковані замки-граніти, Ми їх чіпляєм на серце й душу, Ми із народження вже недіти, Ми від народження холод й […]...
- Алла Вишня – Стоп’ятнадцятий дощ Дія перша. Стоп’ятнадцятий дощ з карнизу йшов якось по-особливому, зривав усмішки з облич похнюплених Себе називаючи сірою зливою. Дощ відкорковував смуток ночі, Розливав його на дахи й у душі, Обіцяв зникнути, та знов обіцянку порушив. Дія третя. Все той же дощ, події в другій дії опущено, Про них трохи згодом згадається, Знаки пропущено. Коти засинали […]...
- Алла Вишня – Тасманія Ось де ти, моя маленька Тасманія, Ховаєшся в гирлах диких річок, В долонях ти фобія, над прірвою – манія, Нагадуєш сотні снів-пташечок. Вони розлітаються всі І зникають, Не чути ні співу ні шелесту крил, Коли не чекаєш ти їх – прилітають І пропадають, коли навіть шукати нема уже сил. Ти наче Тасманія – мій талісман, […]...
- Алла Вишня – Настояний чай ромашково-м’ятний Настояний чай ромашково-м’ятний Зігріє холодне обличчя ранку, Ти на любов, мабуть, просто не здатний, Мені ж до любові, як до світанку. Я закриваю очі всьому місту, Співаю ночами й пишу пісні, Совісті тепло, спокійно і чисто, Я розмовляла із нею у сні. Сценарій розкреслено і розтоптано, Горять язиками абзаци й листи, Між нами давно уже […]...
- Алла Вишня – Старий водій автобуса не курить сигарет Старий водій автобуса не курить сигарет, Він їде потихеньку й завжди зітхає тяжко, Шукає у автобусі знайомий силует І носить він штани лиш на товстих підтяжках. Водій киває сивістю всім пішоходам вулиці, І тихо посміхається до діток до малих, І зразу ж як дверцята автобусні розтуляться Бажає дня хорошого для добрих і для злих. Водій […]...
- Алла Вишня – Напиши мені, пташко, чотири останніх листа Напиши мені, пташко, чотири останніх листа. Я із кожним листом буду трішечки помирати. Я заплющую очі, я тихо рахую до ста, Моє серце кричить, як заряджені болем гармати. І у кожнім листі напиши мені тільки по слову, Я ж, як світло в пітьмі, берегтиму твої листи. Я ще пам’ятаю твій сміх і твою бездоганну мову, […]...
- Алла Жабокрик – Ввечері, коли жахливо хочеться дихати Ввечері, коли жахливо хочеться дихати На повні груди, а холод виламує кістки, Я часом чую, як за твоїми вікнами падає дощ, А на кухні закипає чайник. Просто відстань – це лише цифри. Просто кохання – це лише згадка. Просто жити. просто доводиться жити. Без. тебе. І прислухатися до того, Як чашка наповнюється гарячим трав’янистим чаєм. […]...
- Алла Жабокрик – вона прокинулась вчора від бажання суїциду Вона прокинулась вчора від бажання суїциду. На вулицях було порожньо, нестерпно і трохи сиро. І не відомо: чи дощ її бив у душу чи в спину І чи то він закинув їй зашморг на шию. Вона прокинулась вчора. і не знала, що їй робити. Її не чекали ні друзі, ні колеги і, знаєте, навіть кредити […]...
- Алла Жабокрик – а він колись був просто перехожим А він колись був просто перехожим. а він колись був попросту ніким. Він був безликим, сірим, на всіх схожим. для мене був, здавалося, пустим. А я колись шукала, мов прокляття, своє кохання. Боже, та чому Я взріла всіх, а лиш його останнім? а лиш його закинула в пітьму. А я тоді металася між світлом. шукала […]...
- Алла Жабокрик – всі ці дівчатка Всі ці дівчатка, які кінчають в душі на поетів\акторів\художників Які сором’язливо спускають очі додолу, а дивляться тобі на ремінь Які накачують себе алкоголем\цигарками\тьмою різних наркотиків І лягають тобі у ліжко, як тільки на місто спускається темінь. Всі ці дівчатка, які губи фарбують хтивістю і прокляттями Які стоять на колінах довше ніж черниці на ранішніх літургіях… […]...
- Алла Жабокрик – Віриш, весь осуд у грудях Віриш, весь осуд у грудях поволі насичує гнів, Я його вириваю із себе і руки вкриває смола. Все мені не болить. Лише рани притрушує сіль. Та на тілі моїм через кров проростає трава. Все мені не моє. Все лиш пам’ять минулих слідів. Лише руки тремтять, коли знову спускається ніч. Я живу серед згадок, фантомів забутих […]...
- Алла Жабокрик – З ким вона буде засинати завтра З ким вона буде засинати завтра. не відомо У яких координатах світу. чи якою мовою Її новий мен буде казати їй: – кохана, я тебе вилікую. у мене є ліки Від хвороб твоїх вічних і від мігрені. Кохана, я буду саджати у горщики квіти Виховувати дітей, возити тебе на Кіпр Тільки не йди. не йди […]...
- Алла Жабокрик – А він не відпускає А він не відпускає живе у тобі щохвилинно Живе у грудній аорті так міцно тепер і тихо Хапає тебе за легені ти дихаєш ним постійно У сонячному сплетінні відбитки кожного пальця Він мабуть в тобі зостався Він мабуть таки хронічний І снігом вкриває землю тебе накриває знову Під супровід монологу /емоції вже за звичку/ Ось […]...
- Алла Жабокрик – Між днями розкиданими, сонними, грішними Між днями розкиданими, сонними, грішними. Між розмовами із вином, сексом та грішми. Між поетами, музикантами та бандитами. Між жінками, чоловіками на тіло ситими. Між рядків, між проказ та між душ пробитих. Я зуміла тебе згубити. Десь між сьомою, восьмою чи дев’ятою ранку. Між недопалків, віршів та пустих бляшанок. Між вчорашньою піцою, білизною та сусідками. Між […]...
- Алла Жабокрик – Сукня падає з пліч і ключиці твої горять Сукня падає з пліч і ключиці твої горять. Ти не тут. Ти мовчиш. Ти додолу схилила повіки. Всі слова утекли, лише руки зрадливо тремтять. І по венам не кров, а бурхливі карпатськії ріки. Сукня падає з пліч і бажання до стелі летять. І зап”ястя вібрують, і входять у вигини тіл. Ти безмежна тепер. Розчинилася серед […]...
- Алла Жабокрик – Твій голос Твій голос Твій голос тепер мені сниться Від нього потрібно ховатися так Як від сонця ховають зіниці. Твій голос Твій голос мене убиває Ламає/ судомить/ шмагає/ зжерає Твій голос. А скільки ж у ньому прозріння! Твій голос – моє божевілля І я віддала би усе щоб щодня Сходити з розуму (бо ж то фігня) Нащо […]...
- Остап Вишня – майстер української сатири та гумору Остап Вишня увійшов до всесвітньої літератури як майстер української малої гумористичної прози. Саме української, бо тематика та мова його “усмішок” іде від народного характеру, народної творчості, рідної землі. Новаторський жанр “усмішки”, який вигадав він сам, відзначається розмаїтістю: гуморески, фейлетони, шаржі, новели, пародії, репортажі, “реп’яшки”. Але всіх їх об’єднує головне – яскрава комічність ситуації та мови, […]...
- Дилда – Вишня Остап Дилда, Тимiш Iванович, такий собi є на свiтi. Прiзвище таке в нього: дилда. Коли заснувався в його селi колгосп, дилда, Тимiш Iванович, сильно покрутив носом, – отак: круть-круть-круть! – i сказав своїй жiнцi Салимонiї Пилипiвнi дилдi: – Гуртове – чортове! Залишився тодi Тимiш Iванович дилда одноосiбником. Ну, що ж: одноосiбник, коли вiн чесний, коли вiн […]...
- Алла Жабокрик – Спогади Зима така довга. наділена рефлексіями і нестерпна. Тягнеться, наче холодний алкоголь із скляної пляшки Допити її? чи вилити? чи, може, нарешті стерти? Цю зиму, яка не народжується роками. Не починається, не морозить, не вовтузиться у гортані А тільки приносить холод довжиною у тисячі метрів Приносить про тебе спогади, які я сховаю подалі І вологість на […]...
- Остап Вишня – Як варити і їсти суп з дикої качки (СКОРОЧЕНО) Остап Вишня Як варити і їсти суп із дикої качки (Скорочено) Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на підставі батолітніх спостережень і наукових досліджень визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще по лугових озерцях та наших річках-колисках, по тихих плесах. Словом, ви поїхали на ті самі озерця, на очерети й плеса. “Само бою розуміється, […]...
- Остап Вишня – Бенгальський тигр (СКОРОЧЕНО) Остап Вишня Бенгальський тигр (СКОРОЧЕНО) Полювати на тигра треба їхати в Бенгалію, тому що саме там водяться найбільші тигри – 2,5-3 метри, й хвіст до метра. Тому, якщо одбити тільки хвоста, то й це вже не абищо. На Бенгалію з Києва тре ба їхати через Мотовилівку, Васильків і Фастів. Потім брати на Жмеринку до Одеси, […]...
- Остап Вишня – Сом (СКОРОЧЕНО) Остап Вишня Сом (Скорочено) За славним містом Енськом на Харківщині тече річка Оскіл, що впадає у Північний Донець. її заплава розбивається на кілька рукавів, зарослих густими очеретами, верболозом, соковитою травою. І скрізь сила-силенна озеречок, вкритих густою зеленою ряскою, [лататтям, лілеями. Пливуть, бувало, на човні дівчата, уквітчавшись (тими білими лілеями, й тихо пісню співають. Чарівна річка […]...
- Сом (скорочено) – Вишня Остап За славним містом Енськом на Харківщині тече річка Оскіл, що впадає у Північний донець. її заплава розбивається на кілька рукавів, зарослих густими очеретами, верболозом, соковитою травою. І скрізь сила-силенна озеречок, вкритих густою зеленою ряскою, [лататтям, лілеями. Пливуть, бувало, на човні дівчата, уквітчавшись (тими білими лілеями, й тихо пісню співають. Чарівна річка Оскіл! А скільки там […]...
- Бенгальський тигр (скорочено) – Вишня Остап Полювати на тигра треба їхати в Бенгалію, тому що саме там водяться найбільші тигри – 2,5-3 метри, й хвіст до метра. Тому, якщо одбити тільки хвоста, то й це вже не абищо. На Бенгалію з Києва тре ба їхати через Мотовилівку, Васильків і Фастів. Потім брати на Жмеринку до Одеси, а там на дарданелли, через […]...
- Як варити і їсти суп із дикої качки (скорочено) – Вишня Остап Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на підставі батолітніх спостережень і наукових досліджень визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще по лугових озерцях та наших річках-колисках, по тихих плесах. Словом, ви поїхали на ті самі озерця, на очерети й плеса. “Само бою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, о стріляє), […]...
- Остап Вишня про гумор 1. “Все життя гумористом. Господи! Збожеволіти можна… ” (О. Вишня. Щоденник “Думи мої, думи мої”). 2. Сміх – виховна сила (“Так от: що треба, щоб посміятися не з ворога, а з друга? Треба любити людину більше, ніж самого себе. Тоді тільки ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися… Із себе, […]...
- Остап Вишня – Сом Остап Вишня СОМ Ви були коли-небудь на річці на Осколі, що тече Харківщиною нашою аж у річку Північний Донець? Не були? Побувайте! … За славним містом Енськом Оскіл тече повз радгосп, і радгоспівський садок, як то кажуть, купається в річці. Заплава річки Осколу, де він у цьому місці розбивається на кілька нешироких рукавів, заросла густими […]...
- Алла Жабокрик – “той чоловік” Він єдиний, з кого я писала б ікони. Хоча до святості йому далеко, звісно ж. Він пив вино, палив, жалівсь на втому. І кожну ніч писав шалені вірші. Той чоловік. він був для мене богом. Для решти ж був диявола він гірший. Коли в мені зима була та сніжно. Він жив в мені. без плати. […]...
- Алла Жабокрик – Ти слухай дощ Ти слухай дощ. Й забудь моє ім’я. І можеш навіть трохи проклинати. Уже не вперше, мені просто чхати. Пороків маєш вдосталь ти. і я. . . Коли ідеш – нема чого вертати. Коли ідеш, то вже на все життя. ____________________________ І ось через місця я знову рівно дихаю. Себто, без приступів паніки/суму/астми. Намагаюсь хоч трохи […]...
- Алла Жабокрик – це тут. просто тут Це тут. просто тут. просто зараз. в чиємусь незрілому тілі. Чиєсь недоспіле кохання зірвалось і падає вниз. Це тут. в цьому просторі й часі. у цьому шаленому вальсі. Під ці неритмовані звуки хтось прагнув піднятися ввись. Це тут. в цьому місті розпусти. у місті палкого безумства. Хтось жадно хапає руками надшкрібки минулих подій. Це тут. […]...
- Алла Жабокрик – коли він ішов по місту Коли він ішов по місту, що впилось своїми смогами Що впилось своїми істинами. дешевими і продажними Йому хтось плював у спину і карма стелилась дорогами І грали музики на виході. прощальними. тихими. маршами. Коли він ішов по каменях брудними роздертими стопами Руками тримав свою віру (насправді, що була вином), Мовчав, хоча міг поділитися трьома чи […]...
- Алла Жабокрик – Скільки ж іще їх буде? Скільки ж іще їх буде? Розумних, гордих, гарячих. Тих, хто нічого не значить. Хто не запалює груди. Хто тебе ніжно цілує. Зранку заварює каву. З ким тобі просто цікаво. З тим, хто в тобі не пульсує. Скільки ж іще їх буде? Вірних, чутливих і тихих. Тих, хто покине у лихо. Мовчки піде і забуде. Тих, […]...
- Алла Жабокрик – до кохання залишилось три листопада До кохання залишилось три листопада, Сто сорок годин та чотири грози. До кохання шість кроків вліво й направо, А потім ще трішечки зовсім пройти. До кохання пробігти ще десять будинків Або навпростець у човні проплисти. Сім чашечок чаю, дві кави і швидко Ще п’ять невеличких ключів віднайти. До кохання вже близько, рукою подати. Якихось ще […]...
- Алла Жабокрик – Я так втомилась від твоїх “прощай” Я так втомилась від твоїх “прощай”. Від тебе, і від сліз, і від прокльонів. Твої слова вже не приносить болі Лиш тихий сум у серце, душу, чай. Я так замерзла від твоїх ” іди!”. Знай, твої очі були мені – смертю. Ти намагавсь мене із себе стерти. У тебе вийшло. Тільки замовчи. Я не кричала […]...
- Алла Жабокрик – А я прагну неба А я прагну неба. Так треба, так треба. Злітаю зі скелі і зорі ловлю. Але в руках пусто, Лиш попіл потусклий, І вже я не знаю чи ще я живу… Я прагнула сонця І волі саксонця. В душі і у серці. У снах й на яву. І міряла крила. Й чекала на диво. Чекала й […]...
- Алла Жабокрик – ти колись вицвітеш, дівчинко Ти колись вицвітеш, дівчинко. Станеш бляклою, непомітною І ніхто не побачить тоді твоїх сизих очей. І ніхто вже не буде на тебе дивитися. І ніхто вже не буде У тебе дивитися. Бо твій біль вже обрид. Він нікому тепер не пече. Ти колись втомишся, дівчинко. І ця втома буде такою пропащою. Такою всесильною, такою незрячою. […]...
- Алла Жабокрик – Вбивай мене словами і шматуй Вбивай мене словами і шматуй. Добий мене. Бо я і так вже мертва. Я пережила сотні тисяч бурь. Але ось ця була уже нестерпна. Шмагай мене. Тавруй свою печать. Знов ти залишиш на мені цей спомин. Слова. Слова. Ще трішки й спопелять. Й душа відлине через сірий комин. І полетить у небо до зірок. Розхристана, […]...
- Алла Жабокрик – А правда, що в тобі немає неба А правда, що в тобі немає неба, І що тобі не хочеться літати? Твоя бездушність це вже не проблема, Тобі її віддали без доплати… А правда, що в тобі немає сонця, Що ти упав і сліпнеш щохвилини? В тобі шукала справжнього саксонця, А ти зізнався, що не маєш сили. А правда те, що ти не […]...
Поривняння персонажів пісні про роланда роланд,ганелон.