Алла Жабокрик – Віриш, весь осуд у грудях
Віриш, весь осуд у грудях поволі насичує гнів,
Я його вириваю із себе і руки вкриває смола.
Все мені не болить. Лише рани притрушує сіль.
Та на тілі моїм через кров проростає трава.
Все мені не моє. Все лиш пам’ять минулих слідів.
Лише руки тремтять, коли знову спускається ніч.
Я живу серед згадок, фантомів забутих людей.
Все застигло в мені. Те, що воском стікає із пліч
Ще хвилину тому витікало із чорних очей.
Відлітай же душа. На частини порвись, врізнобіч.
І все бракне повітря. І дихати важче щодень.
Розчиняюсь у тиші, зникаю, спустошую груди.
Все шукаю життя серед сво’їх дірявих кишень,
А натомість знаходжу озера страшної облуди.
І мисливець чатує, а в мене на серці мішень.
Доля вистрілить знов і не візьме потім на поруки
Лише скаже: – мовчи! І навзаєм стріляй у людей.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Алла Жабокрик – Ввечері, коли жахливо хочеться дихати Ввечері, коли жахливо хочеться дихати На повні груди, а холод виламує кістки, Я часом чую, як за твоїми вікнами падає дощ, А на кухні закипає чайник. Просто відстань – це лише цифри. Просто кохання – це лише згадка. Просто жити. просто доводиться жити. Без. тебе. І прислухатися до того, Як чашка наповнюється гарячим трав’янистим чаєм. […]...
- Алла Жабокрик – Хай будуть на згадку мені ті прощальні слова Хай будуть на згадку мені ті прощальні слова. Неначе кришталі, що більше не знайдуть почину, Що будуть молитись вночі на незвідану силу. Що будуть злітати щовечір в святі небеса. А потім дощем упадуть на мою сіру днину. Хай будуть на згадку мені твої пальці в косах, Неначе повітря нестримного вічні пориви. Мов хвилі всесильні, що […]...
- Алла Жабокрик – Твій голос Твій голос Твій голос тепер мені сниться Від нього потрібно ховатися так Як від сонця ховають зіниці. Твій голос Твій голос мене убиває Ламає/ судомить/ шмагає/ зжерає Твій голос. А скільки ж у ньому прозріння! Твій голос – моє божевілля І я віддала би усе щоб щодня Сходити з розуму (бо ж то фігня) Нащо […]...
- Алла Жабокрик – Скільки ж іще їх буде? Скільки ж іще їх буде? Розумних, гордих, гарячих. Тих, хто нічого не значить. Хто не запалює груди. Хто тебе ніжно цілує. Зранку заварює каву. З ким тобі просто цікаво. З тим, хто в тобі не пульсує. Скільки ж іще їх буде? Вірних, чутливих і тихих. Тих, хто покине у лихо. Мовчки піде і забуде. Тих, […]...
- Алла Жабокрик – З ким вона буде засинати завтра З ким вона буде засинати завтра. не відомо У яких координатах світу. чи якою мовою Її новий мен буде казати їй: – кохана, я тебе вилікую. у мене є ліки Від хвороб твоїх вічних і від мігрені. Кохана, я буду саджати у горщики квіти Виховувати дітей, возити тебе на Кіпр Тільки не йди. не йди […]...
- Алла Жабокрик – давай торкатися будемо душами Давай торкатися один одного просто зараз у цій безодні Давай говорити різними мовами і розумітися на півслові Давай я буду тобою дихати тобою мріяти тобою бачити Давай рахувати спільні вибухи після промови усіх означень Серце твоє переповнене стукотом. голос твій переповнений силою Давай розчинятися разом із звуками наче вода із чорнилами Давай дивитися один на […]...
- Алла Жабокрик – Моя блакить. Тобі. Моя блакить Моя блакить. тобі. моя блакить. Спада’ волосся із чола невтішно Ховаю очі, знаючи, що грішна Я всім кажу, що зовсім не болить Що сум в моїх зіницях лиш на мить Моя печаль. тобі. моя печаль Пуста ця постіль достобіса ранків Церковні дзвони б’ють безперестанку Шукають в мені сповідь, мов грааль Мій гріх в мені сидить. […]...
- Алла Жабокрик – коли він ішов по місту Коли він ішов по місту, що впилось своїми смогами Що впилось своїми істинами. дешевими і продажними Йому хтось плював у спину і карма стелилась дорогами І грали музики на виході. прощальними. тихими. маршами. Коли він ішов по каменях брудними роздертими стопами Руками тримав свою віру (насправді, що була вином), Мовчав, хоча міг поділитися трьома чи […]...
- Алла Жабокрик – А якщо чесно: ти мені ніхто А якщо чесно: ти мені ніхто. Мені все рівно як у тебе справи, Ти не із тих, з ким хочеться до кави Додати серце і своє тепло. А якщо чесно: я тобі не я. Ти у мені не бачиш того світла, З яким би ти не прагнув навіть літа, З яким би не тримала і […]...
- Алла Жабокрик – а він колись був просто перехожим А він колись був просто перехожим. а він колись був попросту ніким. Він був безликим, сірим, на всіх схожим. для мене був, здавалося, пустим. А я колись шукала, мов прокляття, своє кохання. Боже, та чому Я взріла всіх, а лиш його останнім? а лиш його закинула в пітьму. А я тоді металася між світлом. шукала […]...
- Алла Жабокрик – Спогади Зима така довга. наділена рефлексіями і нестерпна. Тягнеться, наче холодний алкоголь із скляної пляшки Допити її? чи вилити? чи, може, нарешті стерти? Цю зиму, яка не народжується роками. Не починається, не морозить, не вовтузиться у гортані А тільки приносить холод довжиною у тисячі метрів Приносить про тебе спогади, які я сховаю подалі І вологість на […]...
- Алла Жабокрик – я серце стер у пошуках тебе Я серце стер у пошуках тебе Я губи пік об інших, не коханих Я їм читав надвечір щось святе А потім пив. і днями. і ночами. Я виглядав у них одну тебе Я був сліпий до їх шальних очей В поривах жити, я боявсь померти Бо в світі цім ще не відчув тебе Для тебе […]...
- Алла Жабокрик – Сукня падає з пліч і ключиці твої горять Сукня падає з пліч і ключиці твої горять. Ти не тут. Ти мовчиш. Ти додолу схилила повіки. Всі слова утекли, лише руки зрадливо тремтять. І по венам не кров, а бурхливі карпатськії ріки. Сукня падає з пліч і бажання до стелі летять. І зап”ястя вібрують, і входять у вигини тіл. Ти безмежна тепер. Розчинилася серед […]...
- Алла Жабокрик – “той чоловік” Він єдиний, з кого я писала б ікони. Хоча до святості йому далеко, звісно ж. Він пив вино, палив, жалівсь на втому. І кожну ніч писав шалені вірші. Той чоловік. він був для мене богом. Для решти ж був диявола він гірший. Коли в мені зима була та сніжно. Він жив в мені. без плати. […]...
- Алла Жабокрик – Я так втомилась від твоїх “прощай” Я так втомилась від твоїх “прощай”. Від тебе, і від сліз, і від прокльонів. Твої слова вже не приносить болі Лиш тихий сум у серце, душу, чай. Я так замерзла від твоїх ” іди!”. Знай, твої очі були мені – смертю. Ти намагавсь мене із себе стерти. У тебе вийшло. Тільки замовчи. Я не кричала […]...
- Алла Жабокрик – Коли ти прийдеш – я забуду всіх Коли ти прийдеш – я забуду всіх І стомлено схилюсь до твого тіла. Ти мій єдиний і останній гріх, Прийди скоріш допоки я не стліла. Прийди до мене океаном з хвиль, Таким небесним і таким нежданим. Знайди в мені посеред шторму штиль. Усе знайди, що інші не шукали… Відчуй мене. Просякни мною весь! (Я лиш […]...
- Алла Жабокрик – вона прокинулась вчора від бажання суїциду Вона прокинулась вчора від бажання суїциду. На вулицях було порожньо, нестерпно і трохи сиро. І не відомо: чи дощ її бив у душу чи в спину І чи то він закинув їй зашморг на шию. Вона прокинулась вчора. і не знала, що їй робити. Її не чекали ні друзі, ні колеги і, знаєте, навіть кредити […]...
- Алла Жабокрик – всі ці дівчатка Всі ці дівчатка, які кінчають в душі на поетів\акторів\художників Які сором’язливо спускають очі додолу, а дивляться тобі на ремінь Які накачують себе алкоголем\цигарками\тьмою різних наркотиків І лягають тобі у ліжко, як тільки на місто спускається темінь. Всі ці дівчатка, які губи фарбують хтивістю і прокляттями Які стоять на колінах довше ніж черниці на ранішніх літургіях… […]...
- Ти не віриш що буваю мила? Ти не віриш що буваю мила? Той, не вір, мені якось всеодно. Якби щось в середині жевріло, Може б мені й допомогло воно. Я не люблю й не домагаюь Люті, Вона сама до мене йде, І я ходжу збираю як полюддя, Хто і що мені несе, А несуть то завжди негативне, А хочаби взяв би […]...
- Алла Жабокрик – Ти слухай дощ Ти слухай дощ. Й забудь моє ім’я. І можеш навіть трохи проклинати. Уже не вперше, мені просто чхати. Пороків маєш вдосталь ти. і я. . . Коли ідеш – нема чого вертати. Коли ідеш, то вже на все життя. ____________________________ І ось через місця я знову рівно дихаю. Себто, без приступів паніки/суму/астми. Намагаюсь хоч трохи […]...
- Алла Жабокрик – Вбивай мене словами і шматуй Вбивай мене словами і шматуй. Добий мене. Бо я і так вже мертва. Я пережила сотні тисяч бурь. Але ось ця була уже нестерпна. Шмагай мене. Тавруй свою печать. Знов ти залишиш на мені цей спомин. Слова. Слова. Ще трішки й спопелять. Й душа відлине через сірий комин. І полетить у небо до зірок. Розхристана, […]...
- Алла Жабокрик – Між днями розкиданими, сонними, грішними Між днями розкиданими, сонними, грішними. Між розмовами із вином, сексом та грішми. Між поетами, музикантами та бандитами. Між жінками, чоловіками на тіло ситими. Між рядків, між проказ та між душ пробитих. Я зуміла тебе згубити. Десь між сьомою, восьмою чи дев’ятою ранку. Між недопалків, віршів та пустих бляшанок. Між вчорашньою піцою, білизною та сусідками. Між […]...
- Алла Жабокрик – ти колись вицвітеш, дівчинко Ти колись вицвітеш, дівчинко. Станеш бляклою, непомітною І ніхто не побачить тоді твоїх сизих очей. І ніхто вже не буде на тебе дивитися. І ніхто вже не буде У тебе дивитися. Бо твій біль вже обрид. Він нікому тепер не пече. Ти колись втомишся, дівчинко. І ця втома буде такою пропащою. Такою всесильною, такою незрячою. […]...
- Алла Жабокрик – це тут. просто тут Це тут. просто тут. просто зараз. в чиємусь незрілому тілі. Чиєсь недоспіле кохання зірвалось і падає вниз. Це тут. в цьому просторі й часі. у цьому шаленому вальсі. Під ці неритмовані звуки хтось прагнув піднятися ввись. Це тут. в цьому місті розпусти. у місті палкого безумства. Хтось жадно хапає руками надшкрібки минулих подій. Це тут. […]...
- Алла Жабокрик – А він не відпускає А він не відпускає живе у тобі щохвилинно Живе у грудній аорті так міцно тепер і тихо Хапає тебе за легені ти дихаєш ним постійно У сонячному сплетінні відбитки кожного пальця Він мабуть в тобі зостався Він мабуть таки хронічний І снігом вкриває землю тебе накриває знову Під супровід монологу /емоції вже за звичку/ Ось […]...
- Алла Жабокрик – А я прагну неба А я прагну неба. Так треба, так треба. Злітаю зі скелі і зорі ловлю. Але в руках пусто, Лиш попіл потусклий, І вже я не знаю чи ще я живу… Я прагнула сонця І волі саксонця. В душі і у серці. У снах й на яву. І міряла крила. Й чекала на диво. Чекала й […]...
- Алла Жабокрик – до кохання залишилось три листопада До кохання залишилось три листопада, Сто сорок годин та чотири грози. До кохання шість кроків вліво й направо, А потім ще трішечки зовсім пройти. До кохання пробігти ще десять будинків Або навпростець у човні проплисти. Сім чашечок чаю, дві кави і швидко Ще п’ять невеличких ключів віднайти. До кохання вже близько, рукою подати. Якихось ще […]...
- Алла Жабокрик – А правда, що в тобі немає неба А правда, що в тобі немає неба, І що тобі не хочеться літати? Твоя бездушність це вже не проблема, Тобі її віддали без доплати… А правда, що в тобі немає сонця, Що ти упав і сліпнеш щохвилини? В тобі шукала справжнього саксонця, А ти зізнався, що не маєш сили. А правда те, що ти не […]...
- Мар’яна Савка – Віриш, човен вертається Віриш, човен вертається, повний по горло води. Пишеш в книзі потопу кілька розлізлих речень. Я так міцно вростаю у днище. Хочеш – вкради, Обірвавши стеблину моїх запізнілих зречень. Хвиля вміє ховати. В товщі прозорих сфер Не хвилини – роки. Хто не знає, що квітка – тепла? Я поволі вростаю у твій королівський герб І пускаю […]...
- Коли тобі тяжко на душі Коли тобі тяжко на душі І серце в зовні рветься Коли депресія доходить до межі І пульс у тілі вже не б’ється Коли приходять чорні дні Коли здається що життя до тебе не вернеться І в ніч ужастики у сні І крик на вулиці, здається Коли на тебе дивляться страшні Ці темні ночі в темноті […]...
- Олена довганюк – Чому так боляче стискає в грудях? Чому так боляче стискає в грудях? Й чому нічого я не тямлю в людях? Сьогодні друг, а завтра в спину ніж? На, ось бери, мене до крові ріж! Думка на вустах у всіх одна: Бери життя, і пий його до дна. Та чого коштує воно, хтозна, Яка кому життю цьому ціна. Ти вмієш жити? Інших […]...
- Микола Руденко – Я нині весь – немов крутий заміс Я нині весь – немов крутий заміс Із споминів, та сповідей, та сліз. Шаную те і вірю тільки в те, Що у душі Голгофою росте. Мене кололи й різали – терпів. Але нічого не робив напів. Ламав життя і заново творив, Та напівправди я не говорив. Напівкохання в серці не беріг, Не кликав напівдруга на […]...
- Алла Вишня – Настояний чай ромашково-м’ятний Настояний чай ромашково-м’ятний Зігріє холодне обличчя ранку, Ти на любов, мабуть, просто не здатний, Мені ж до любові, як до світанку. Я закриваю очі всьому місту, Співаю ночами й пишу пісні, Совісті тепло, спокійно і чисто, Я розмовляла із нею у сні. Сценарій розкреслено і розтоптано, Горять язиками абзаци й листи, Між нами давно уже […]...
- Катерина Кочетова – Ти звучиш у мені Ти звучиш у мені… Літній парк і сплетіння рук. А тоді моє щастя – лише у твоїх обіймах… Поцілунок прощання на згадку я заберу, Коли ніч огорне і у казку до себе прийме. І тих спогадів біль перетнув не одну межу, І той час, що лікує, втрачає мою довіру. Я тобі про любов не казала […]...
- Алла Вишня – думай серцем У клітці власних амбіцій, За гратами темпераменту, Ми не порушуємо традицій, Ми тільки вводимо власні правила. Ми арештовані своїм розумом, Живем у світі лише знаннями, Шукаєм вихід одним лиш способом – Проблеми змінюєм із роками. Залізні ковані замки-граніти, Ми їх чіпляєм на серце й душу, Ми із народження вже недіти, Ми від народження холод й […]...
- Алла Вишня – Тобі Мотиви вечора, на кшталт тугих симфоній, П’янкі, разючі аромати ночі, А я ще розповім тобі маленькій, сонній, Як небо розкида в ночі свої блискучі очі. Я ще тобі, такій хорошій, ніжній, Ще заспіваю своїх тихих пісень-мрій, І ще колись, мабуть, на цьому тижні, Повідаю сотні казок своїх надій. Я сонце розстелю в твоїх долонях, Прикрию […]...
- Оксана Кравець – давай розіб’ємо весь посуд Давай розіб’ємо весь посуд. Давай стрибнемо з парашутом. Давай не звертати уваги на побут. Давай сьогодні підем іншим маршрутом. Давай зробим дурниці. Давай заб’ємо на пари. Давай купим суниці. Давай будем ходити по дорозі, до біса тротуари. Давай співати в маршрутці Давай я тобі нафарбую рожевим нігті. Давай я буду в твоїй куртці Давай вип’єм […]...
- Алла Вишня – Ворожка Липневі, м’ятні й безсонні ночі, В очах – вогні, а в косАх волошки, Лукавий усміх й зелені очі, В руках стихія, вона – ворожка. У серці море, бурхливі хвилі, В душі блакить й неосяжна даль, Все б підкорилося її силі, Якби не інших очей кришталь. В словах у неї вся мудрість роду, Косей русявих широка […]...
- Алла Вишня – Напиши мені, пташко, чотири останніх листа Напиши мені, пташко, чотири останніх листа. Я із кожним листом буду трішечки помирати. Я заплющую очі, я тихо рахую до ста, Моє серце кричить, як заряджені болем гармати. І у кожнім листі напиши мені тільки по слову, Я ж, як світло в пітьмі, берегтиму твої листи. Я ще пам’ятаю твій сміх і твою бездоганну мову, […]...
- У мене стукотить у грудях грудочка любимої землі (за поезією Василя Симоненка) У мене стукотить у грудях грудочка любимої землі (за поезією Василя Симоненка) Я б побажав тобі когось отак любити, Як я тебе люблю… / В. Симоненко / З полону літ повернулося до нас ім’я поета-шістдесятника Василя Симоненка. Він прожив коротке, але яскраве життя і запалив неповторну зорю на небосхилі нашої духовності. Життя В. Симоненка промайнуло […]...
Сприйняття людиною поезій 19 ст.