Аналіз морально-етичних ідей кіноповісті “Зачарована Десна”

На яких моральних засадах виховувався малий Сашко?

Маленький Сашко дитячим серцем розумів, що батькам жилося нелегко та не міг пояснити чому. А ставши дорослим, згадував: “Було в минулому житті батьків багато неладу, плачу, темряви и жалю. Всі прожили свій вік нещасливо, кожен по-своєму – і прадід, і дід, і батько з матір’ю”. Та все ж з дитинства запам’яталися уроки людяності, доброти, які він одержав від своїх рідних. Батько цінував людей працьовитих, чесних, талановитих. Безкорисливість батька. Ніжності Сашко вчився в матері.

Мудрості і доброти – у діда Семена.

– “Любив дід добру бесіду й добре слово”.

– “… Добра людина поїхала, дай їй Бог здоров’я,- коли подорожній нарешті зникав у кущах”.

– “… Нікому й ніколи не заподіяли зла на землі, не вкрали, не вбили, не одняли не пролили кров. Знали мир, щедротами й добро”.

– “Не вдаючись глибоко в історичний аналіз деяких культурних пережитків, слід сказати, що у нас на Вкраїні прості люди в Бога не дуже вірили. Персонально вірили більш у Матір Божу і святих – Миколая-Угодника, Петра, Іллю, Пантелеймона. Вірили також в нечисту силу. Самого

ж Бога не те щоб не визнавали, а просто з делікатності не наважувались утруж – дати безпосередньо. Повсякденні свої інтереси прості люди хорошого виховання, до яких належала і наша сім’я, вважали по скромності недостойними божественного втручання. Тому з молитвами зверталися до дрібніших інстанцій, до того ж Миколая, Петра та інших. У жінок була своя стежка: вони довіряли свої скарги Матері Божій, а та вже передавала Сину чи Святому Духу – голубу”.

– Щоб поновити свою святість, Сашко вирішив “творити добрі діла” – не їсти скоромного цілий тиждень, носити дідові воду, ходити до церкви або рятувати ластів’ят, як вони пови – падають із гнізда. Але пташенята не падали, і Сашко надумав піти на вулицю шанувати великих людей. Казали, що за це прощається багато всіляких гріхів на тім світі.

– “Одні тільки бажання творити добрі діла й зостались при мені на все життя”.

Яке місце в житті людей займає праця? Хто і як прищепив любов О. Довженку до праці й повагу до трудівника. Як це показано у творі?

У сім’ї всі завжди були в роботі. Серед таких людей і виростав Сашко. Він бачив, що всі зранку до вечора трудилися, навіть собака Пірат “носив з городу огірки в зубах і складав у саду в одну купку”. Тож і хлопець не відставав: носив дрова до куреня, розводив вогонь, чистив картоплю, збирав ожину, гріб сіно.

– “Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає з землі всяка рослиночка, ото мені радість”.

– “Скільки землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужии 1 чистии”.

– “… Як і кожна майже людина, він мав свій талант і знайшов себе в ньому. Він був косар. Він був такий великий косар, що сусіди забули навіть його прізвище і звали його Саміило – косар, а то й просто Косар. Орудував він косою, як добрий маляр пензлем чи ложкою – легко і вправно. Коли б його пустили з косою просто, він обкосив би всю земну кулю, аби тільки була добра трава та хліб і каша”.

Як у “Зачарованій Десні” розв’язується проблема “природа і людина”?

Наддесення… Місячні ночі над річкою, світ дитячої чистоти й святості, що з такою силою відбився в ” Зачарованій Десні “. “Далека красо моя! – звертається Олександр Довженко до річки, та й не тільки до неї.- Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах… “.

Через увесь твір проходить образ Десни, сприйнятої “зачарованими” очима малого Сашка. Поезію дитинства творить Олександр Довженко у своїй кіноповісті. В одних рядках – люди, в інших – природа. А яка чарівна вона навкруги Десни! Природа у ” Зачарованій Десні ” живе, безперервно змінюється.

Блискуче відтворена Довженком природа змінюється паралельно з настроями героя, виступає емоційним акомпанементом до його відчуттів: “Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, усі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну”. Той невеликий клаптик землі біля Десни – такий собі земний рай, що його Довженко не бачив більше ніде у світі у своєму дорослому житті. Як там пахнуть стиглі яблука й огірки, а яка музика бринить, коли клепають косу! А яка там щедра природа!

Через світосприйняття малого Сашка письменник змальовує картини сінокосу, багатство літа: “Прокидаюсь на березі Десни під дубом. Сонце високо, косарі далеко, коси дзвенять, коні пасуться. Пахне в’ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс – все блищить і сяє на сонці… І вже я не ходжу, а тільки літаю, ледве торкаючись лугу. Вбігаю в ліс – гриби. У лози – ожина. В кущі – горіхи. В озері воду скаламучу – риба… “.

Серед цієї розкішної природи на березі чарівної Десни живуть люди – працьовиті, мудрі, талановиті. Щастя матері Сашка в праці біля землі, для неї немає більшої радості, як бачити, що із землі “вилізає всяка рослиночка”. Щастя батька – у любові до своїх дітей, до рідного краю, до природи, до праці. Сашків дід Семен – “добрий дух лугу”, що має потаємний зв’язок з природою, увміє розмовляти з кіньми, телятами, з травами, старою грушею і дубом – з усім живим, що “росло і рухалось навколо”. У любові до природи й праці виховували Сашка. Живучи в органічній єдності з природою, хлопчик милується нею, намагається осягнути її розумом. Тому й вважає свого собаку Пірата членом родини, тому й знає, що ворона-провісниця не тільки “завідує погодою”, але й знає кожного, “як облупленого”.

У співжитті з природою люди багатшали душею, чистішали помислами. І зоряні ночі під час сінокосу, і плескіт весняної води, і, звичайно, красуня Десна, свята ріка незабутніх Сашкових мрій,- усе це, безперечно, проніс Олександр Довженко через своє життя.

Дуже точно визначив зміст кіноповісті Максим Рильський: ” Зачарована Десна ” – це задушевна лірична сповідь, по вінця наповнена любов’ю до рідного краю, до трудового народу, до України з її великим, але скорботним минулим і з її великим і радісним майбутнім”.

Художні особливості повісті.

Спогади автора пересипані щирим і лагідним усміхом. З м’яким гумором та іронією митець змалював кумедні випадки з життя односельців, висміяв деякі звички чи вади характеру своїх персонажів. Неабиякий комічний ефект створює мова героїв, пересипана прислів’ями, приказками, порівняннями, жартівливими висловами. У творі нерідко звучать дошкульна, викривальна насмішка, гостра сатира, сарказм (сцена розмови батька з учителем). Особливої виразності досягає письменник, змальовуючи сцени бойовиська на косовиці, що асоціюються в дитячій фантазії з героїчними сторінками національної історії. О. Довженко вдається до гіперболізації та умовності, народнопоетичних уособлень, метафор, епітетів, порівнянь. Варто зауважити, що навіть страшні побоїща, звісно, нафантазовані, закінчуються щасливо. У творі переплітається реальне життя й фантастичне (епізод про лева).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Джорж байрон краткое содержание поэма дон жуан.
Ви зараз читаєте: Аналіз морально-етичних ідей кіноповісті “Зачарована Десна”
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.